Біологічна дія іонізуючого випромінювання. радіобіологічні основи променевої терапії

Великі наукові відкриття кінця 19-го століття – рентгенівського випромінювання В.К.Рентгеном (1895) і природної радіоактивності А.А.Бекерелем (1896) – поклали початок бурхливому розвитку нових напрямків в хімії та фізиці. Почалось використання джерел іонізуючої радіації в різних сферах життя і  діяльності людини: в промисловості, сільському господарстві, енергетиці, науковій сфері, медицині.

Людство створило ядерну енергентику і потужнішу зброю: атомну, термоядерну, кобальтову, нейтронну. А її випробування та не виключена можливість застосування може призвести до масового опромінення населення. Не виключені акти ядерного тероризму та аварії на атомних реакторах.
Висока біологічна активність іонізуючого випромінювання (ІВ), потенціальна небезпека наближених та віддалених несприятливих наслідків його впливу на здоров’я людей визначають необхідність знань механізмів біологічної дії радіації. Необхідно знати також наслідки впливу іонізуючих променів при радіодіагностичних обстеженнях хворих та при лікувальному використанні (променевій терапії). Недостатня інформованість в цьому питанні,  як підтверджує досвід ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, може призвести до порушення сприйняття населенням ситуації , що виникне.  В більшості випадків страх перед опроміненням викликає неадекватні реакції та вчинки у людей, які при інших обставинах виглядали би спокійними та інтелігентними. Тому, знання – найкраща протидія страху та підозрі.

Біологічною дією іонізуючих випромінювань називається реакція організму у відповідь на опромінення, яка проявляється морфологічними, функціональними і метаболічними змінами на всіх рівнях його організації: атомному, молекулярному, клітинному, тканинному, органному і організменному.

Біологічну дію іонізуючих випромінювань на живі організми вивчає радіобіологія.
 Сучасна радіобіологія як комплексна дисципліна підрозділяється на:

1. Радіаційну біохімію.
2. Радіаційну цитологію.
3. Радіаційну генетику.
4. Радіаційну екологію.
5. Космічну радіобіологію.
6. Радіаційну гігієну.
7. Радіаційну імунологію.
8. Медична радіобіологія.
9. Радіобіологію пухлин та інш.

Її родоначальником вважають Е.С. Лондона. Він вивчав дію гамма-випромінювання радію на ферменти, токсини та різні тканини живих організмів і показав високу чутливість до опромінення кровотворної системи і статевих залоз. Лондону належить перша в світі монографія по радіобіології “Радій в біології та медицині” (1911).

Об‘єктами радіобіологічних досліджень є макромолекули, віруси, найпростіші, клітинні, тканинні та органні культури, багатоклітинні рослинні та тваринні організми, людина.