Напрями реформування соціального страхування

Реформування системи соціального страхування передбачає запровадження п'яти окремих програм обов'язкового державного страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також при нещасному випадку на виробництві та професійному захворюванні).

Виокремлення таких видів соціального страхування сприяє підвищенню ефективності організації захисту від конкретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується повне врахування природи соціального ризику, облік фінансових витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.

Вже запроваджено чотири види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

• у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням;
• від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;
• на випадок безробіття;
• пенсійне.

Організаційно-фінансові системи страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в Україні вже існували, тому принциповим моментом реформи було формування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (у 2001р.).

В Україні з 2004 р. запроваджується трирівнева пенсійна модель як основа для реформування діючої пенсійної системи у складі:
—солідарної системи;
—системи обов'язкового накопичення;
—системи добровільного накопичення.

Солідарна система (перший рівень) має бути збережена, однак істотно реформована. Відносний розмір і важливість кожного рівня будуть залежати від економічних та фінансових чинників.

У солідарній системі повинні бути проведені такі зміни:

1. перегляд порядку нарахування пенсій і залежність їх розміру від стажу та попереднього заробітку;
2. припинення виплат пільгових пенсій за рахунок солідарної системи;
3. урахування всього трудового стажу й зароблених пенсійних внесків при визначенні розміру пенсії;
4. запровадження єдиного коефіцієнта для обчислення розміру пенсії;
5. перекладання на державний бюджет фінансування виплат особам, які мають соціальні пенсії;
6. запровадження нових підходів до фінансування й визначення розміру пенсій за інвалідністю;
7. підвищення мінімального розміру трудової пенсії;
8. скасування максимального розміру трудової пенсії;
9. запровадження індексації пенсії у відповідності до темпів поточної інфляції;
10. перегляд фінансового забезпечення виплати пенсії сільським пенсіонерам;
11. здійснення повного персоніфікованого обліку трудового стажу та зароблених страхових внесків.

Призначення пільгових пенсій суперечить засадам пенсійної реформи, оскільки розмір трудової пенсії, що виплачується як із солідарної, так із накопичувальної систем, має залежати від розміру відрахувань та тривалості трудового стажу. Тому такі пенсії в перспективі потрібно виплачувати з професійних та корпоративних недержавних пенсійних фондів.

Потребує вирішення питання пенсійного страхування осіб, які отримують пенсії у разі інвалідності та втрати годувальника.
Нарахування цих пенсій не відповідає загальним принципам пенсійної системи, тобто не залежить від розміру відрахувань та тривалості трудового стажу.

Необхідно пенсії за інвалідністю та у разі втрати годувальника перевести до окремої програми соціального страхування.
Ряд вчених-економістів пропонують такі заходи подальшого розвитку системи соціального страхування в Україні:

1. створення достатньої економічної основи забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;
2. поступового запровадження триканальної схеми надходження коштів до страхових фондів, згідно з якою значна частина навантаження повинна припадати на роботодавця, а менша-розподілятися між працівником та державою;
3. розширення гарантій забезпечення страхових виплат шляхом створення соціального арбітражу, що дозволило б за допомогою страхових судів перевіряти правомірність дій страхових організацій, вирішувати конфлікти між суб'єктами страхування;
4. докорінного реформування управління фондами соціального страхування за принципом трипартизму;
5. створення сприятливих умов для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах.

У ході проведення реформи соціального страхування відбудеться формування системи медичного страхування.

Існують певні обставини, що істотно ускладнюють його запровадження. Таке реформування системи охорони здоров'я на страхових засадах потребує додаткових фінансових ресурсів. Система медичного страхування може призвести до зростання загальних видатків та можливостей для зловживань, коли порушуються взаєморозрахунки між фінансуючими установами та установами охорони здоров'я. Однак реальної альтернативи медичному страхуванню сьогодні немає і тому необхідно його поступово запроваджувати.

Удосконалення соціального страхування на випадок безробіття повинне бути спрямоване в першу чергу на забезпечення безробітних роботою, створення нових робочих місць, стимулювання заняття підприємницькою діяльністю, підвищення розміру соціальних виплат із безробіття.

У подальшому реформуванні системи соціального страхування необхідно вирішити ряд організаційних питань.

Потребують оптимізації операції зі сплати страхових внесків до соціальних фондів.

У світовій практиці ця проблема вирішується шляхом передачі права на збір страхових внесків податковій службі або іншій структурі з можливим введенням єдиного соціального податку.

Так, у Російській Федерації запроваджено такий податок, який надходить до федерального бюджету.

В Україні проводиться експеримент з передачі виконання спільних для всіх страхових фондів функцій однією структурою — Пенсійним фондом України в Запорізькій, Луганській та Львівській областях. До таких функцій відносять збір страхових внесків, облік платників та сум, що від них надійшли.

Запровадження єдиного соціального податку потребує узгодження бази нарахувань за внесками до всіх соціальних фондів, кількості й розміру страхових тарифів.

Необхідно детально розробити порядок його надходження на рахунки визначеного державного фонду або іншої структури, де він буде розподілятися і перераховуватися на рахунки фондів соціального страхування, з яких здійснюватимуться безпосередні виплати застрахованим особам.

Введення єдиного соціального податку є одним із перспективних напрямів удосконалення системи соціального страхування в Україні, що вирішуватиметься як в інтересах платників страхових внесків, так і застрахованих осіб.