Технічні засоби організації дорожнього руху. Коротка історія розвитку

Основне призначення ТЗОДР на дорогах загального користування – це забезпечення безпечного, зручного та ефективного руху транспортних потоків.

• Безпечного – на вулицях та дорогах України кожен рік гине до 7-9 тис.  громадян. Проблема безпеки руху – проблема державна.
• Зручного – усі учасники руху від водіїв до пішоходів повинні отримувати своєчасну інформацію про раціональні умови руху на всіх елементах вуличної та дорожньої мережі. При цьому ТЗОДР повинні забезпечувати оптимальне інформаційне психологічне  та фізіологічне напруження усіх учасників руху.

• Ефективного – ТЗОДР повинні забезпечувати оптимальні режими руху по показникам швидкості, прискорень, траєкторій, витрат палива, екологічного навантаження на навколишнє середовище.

Всі ці критерії забезпечувалися не відраз з появою першого автомобілю, і ТЗДР розвивалися поступово з вдосконаленням конструкцій транспортних засобів так і дорожньої мережі.

• 1886 – поява автомобіля і установка семафора залізно - дорожнього типу в центрі Лондона.
• 1909 – 1-а Міжнародна конференція з ДР в Парижі. Рішення про заміну щитів, що позначають небезпечні місця на дорозі, на дорожні знаки (за 250 м від початку небезпечної ділянки, перпендикулярно напряму дорогі, раніше щити ставилися паралельно дорозі). Затверджено всього лише 4 застережливі знаку: «Звивиста Д», «Нерівна дорога», «Перетин з ЗД», «Перетин доріг».
• 1914 – установка електричних світлофорів, Клівленд, Нью-Йорк, Чікаго. Червоний і зелений. Жовтий колір – попереджувальний свисток поліцейського.
• 1926 – перші ТУ на дорожні знаки (тільки застережливі) в СРСР.
• 1928 – введення в дію автоматичного пристрою педального типу для реєстрації ТЗ, Нью-Йорк. Тривалість сигналу світлофора визначалася залежно від інтенсивності руху на підходах до перехрестя.
• 1929 - установка світлофорів з викличним пристроєм для пішоходів.
• 1930 – поява в Нью-Йорку, Москві, Ленінграді  трибарвних світлофорів.
• 1931 – на конференції в Женеві по БДР число дорожніх знаків збільшене до 26.
• 1935 – початок розмітки проїзної частини в СРСР.
• 1949 – на конференції в Женеві по БДР вироблені Конвенція про дорожні знаки  і Протокол про дорожні знаки і сигнали. Дорожні знаки розділені на 3 категорії: застережливі (про небезпеку), такі, що обмежують дії водіїв (що забороняють і приписуючі), що дають вказівки.. Рекомендації про розміщення знаків, їх розмірах, формі, кольорі.
• 1955 – координоване управління ДР (зелена хвиля на Садовому кільці в Москві).
• 1968, 1971 – Віденська конференція і Конвенція про дорожні знаки і сигнали – основа для національного законодавства по ДР.
• 1975- впровадження систем АСУД «Город_М» в Алма-Ата, Новосибірськ, Фрунзе, Кемерово, Ташкент, «АРДАМ» - на автомагістралі Москва-Сімферополь.
• 1994 Україна. Розробка ДСТУ 2586-94 Знаки дорожні.
• 1994 Україна. Розробка ДСТУ 2735-94 Огородження дорожні і напрямні пристрої.
• 1994 Україна. Розробка ДСТУ 2587-94 Розмітка дорожня.
• 1995 Україна. Розробка Інструкції по забе6зпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах.
• 2002 Україна. Розробка ДСТУ 4100-2002 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування.
• 2002 Україна. Розробка ГСТУ 218-03449261-095-2002 Огорожі дорожні тимчасові.