Земельна реформа в Україні

1. Законодавче забезпечення земельної реформи.
2. Правова природа земельної реформи.
3. Юридичні гарантії при реалізації земельної реформи.

Ст. 4 ЗУ «Про економічну самостійність України» вперше було закріплено на законодавчому рівні три форми власності на землю: державна, колективна, індивідуальна (особиста індивідуальна або приватна трудова) власність.

Етапи реалізації земельної реформи:

1. 1990 – 1992 рр. Декларативно проголошується право власності народу України на землю, але законодавчого механізму реалізації цього права не було, оскільки не було процедури реалізації цього права. Земля залишається у виключній власності держави. ЮО та ФО можуть мати земельні ділянки лише на правах користування и лише для визначених у законі потреб. Закріплюється право довічного успадкування володіння землею для осіб, які бажають вести селянське або фермерське господарство.
2. 1992 – 1996 рр. Прийняття нової редакції Земельного кодексу України по прийняття Конституції України. Закріплюються три форми власності на землю: державна, колективна, приватна, які проголошуються рівноправними. Визначаються основні засади роздержавлення та приватизації земель. Законодавчо закріплюється інститут оренди. Закріплюється платність використання земель. Передбачається можливість укладання громадянами України окремих цивільно-правових угод із землею. Запроваджується грошова оцінка земельних ділянок. Із земельного законодавства вилучаються норми, які закріплюють право власності народу України на землю. Зберігається обмеження для ЮО можливості купівлі-продажу землі.
3. 1996- по теперішній час. Від дати прийняття КУ. Особливостями є:
4. Земля є національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави;
5. Право приватної власності на землю є непорушним;
6. Встановлено права земельного сервітуту;
7. Земля є власністю Українського народу;
8. Встановлена можливість набувальної давності на землю (15 років).

Правова природа земельної реформи

Реформа (від лат. перетворювати, змінювати). Легального визначення поняття земельна реформа не існує. Постанова ВРУ від 18 грудня 1990 р. Про земельну реформу: земельна реформа є складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. В основу земельної реформи в Україні було покладено принцип денаціоналізації земель шляхом роздержавлення і приватизації. Земельна реформа спрямована на перерозподіл земель з передачею її в комунальну та приватну власність з метою створення умов раціонального використання і охорони земель.

ЗУ від 30 січня 1992 р. «Про форми власності на землю», 13 березня 1992 р. нова редакція ЗК, Постанова ВРУ Про прискорення земельної реформи та приватизації землі мета реформування земельних відносин була частково змінена. Була додаткова передбачена необхідність у визначенні потреб жителів населених пунктах (не тільки сіл, а й міст) у земельних ділянках.

Важливим етапом земельної реформи стало паювання земель. Указ ПУ від 10 листопада 1994 року Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва (передбачене загальне паювання земель) та Указ ПУ від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя передані в колективну власність сільськогосподарським підприємствам, кооперативам та ін.. в тому числі створених на базі радгоспів. Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки або паю у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). При паюванні вартість і розмір паїв всіх членів товариств були рівними. Право на земельний пай визначались відповідними сертифікатами.

Укази ПУ Про приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення (попередні Укази були спрямовані на приватизацію земель сільськогосподарського виробництва): Про приватизацію автозаправочних станцій від 29.12.1993 р. Про приватизацію земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності, Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

Принципи, які панували у земельному праві на той час:

1. Непорушність права приватної власності на землю;
2. Включення землі у ринковий обіг
3. Соціальна справедливість при розподілі земель державної та колективної власності
4. Узгодженості темпів реформування земельних відносин;
5. Непорушність норм екологічного права.

Земельна реформа – це урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають між відповідними суб’єктами, у зв’язку з необхідністю проведення комплексу економічних, організаційно-правових, екологічних, землевпорядних, фінансових та інших заходів, з метою створення якісно нового земельного ладу.