Правове регулювання управління у галузі використання та охорони земель

Поняття, зміст та суб’єкти управління в галузі використання та охорони земель.
Система і функції управління в галузі використання та охорони земель.
Система і повноваження органів управління в галузі використання та охорони земель.
Особливості окремих функцій управління в галузі використання та охорони земель.

Поняття, зміст та суб’єкти управління в галузі використання та охорони земель

Управління в галузі використання та охорони земель є різновидом у правління в галузі природокористування та охорони довкілля. Основним національним багатством є земля, яка перебуває під особливою охороною держави.

Управління в сфері використання та охорони земель – це організаційно-правова діяльність уповноважених органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб’єктами господарювання в межах, визначених земельним законодавством України.

Набули широкого застосування економічні методи управління у галузі використання та охорони земель.

Суб’єктом управління є система уповноважених органів, які відповідно до земельного законодавства здійснюють організаційно-правову діяльність щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони. До їх числа належать:

ВРУ;
ВР АРК;
Обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районів у містах, міські, селищні та сільські ради;
КМУ;
Центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
Рада міністрів АРК;
Місцеві державні адміністрації.

Система та функції управління

Функції управління – це види або напрямки діяльності, що здійснюються уповноваженими органами стосовно забезпечення організації раціонального та ефективного використання і охорони земель.

До функцій управління відносять (ЗК України):

Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень;
Планування використання земель;
Землеустрій;
Контроль за використанням та охороною земель;
Моніторинг земель;
Ведення державного земельного кадастру;
Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель;
Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Система органів управління в галузі використання та охорони земель

Органи загальної компетенції:
ВРУ: 1) прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; 2) визначення засад державної політики; 3) затвердження державних програм; 4) затвердження та зміна меж районів і міст;
ВР АРК: 1) розпорядження землями що перебувають у спільній власності територіальних громад; 2) підготовка висновків щодо викупу земельних ділянок; 3) координація та здійснення контролю за використанням земель;
КМУ: ст. 13 ЗК України, ЗУ «Про КМУ» 1) п. 2 ст. 84 ЗК здійснює повноваження власника щодо земель державної власності; 2) п. 1 ст. 129 ЗК має повноваження на продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави іноземним державам та ЮО; 3) ст. 149, 150 ЗК передавати у власність або користування земельні ділянки із земель державної власності 4) приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок, що перебувають у державній власності для суспільних та інших потреб; 5) ст. 20 ЗК визначає порядок встановлення та зміни цільового призначення земель; 6) п. 3 ст. 97 ЗК надає дозвіл на проведення розвідувальних робіт на «природоохоронних землях»;
Рада міністрів АРК: п. 2 ст. 38 Конституції АРК 1) землеустрій; 2) зрошувальне землеробство; 3) архітектура та містобудування; ст. 16 ЗК України 4) розпорядження землями державної власності; 5) участь у розробці та запровадження загальнодержавних програм; 6) координація та здійснення контролю за використанням земель; 7) підготовка висновків;
Органи місцевого самоврядування:виконують управлінські функції у сфері використання та охорони земель відповідно до ст. 8, 9 ,1 ,12 ЗК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження Київської міськради також визначені ЗУ «Про столицю України – місто-герой Київ» 1) розпорядження землями територіальних громад (у комунальній власності); 2) підготовка висновків щодо вилучення або викупу земельних ділянок; 3) встановлення та зміна меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць; 4) землеустрій; 5) забезпечення державної політики.
Місцеві органи виконавчої влади (місцеві державні адміністрації): ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» 1) розпоряджаються землями державної власності у межах; 2) беруть участь у розробці та забезпечують виконання державних програм; 3) здійснюють державний контроль щодо охорони земель; 4) надають висновки та здійснюють викуп земельних ділянок для суспільних потреб; 5) готують висновки щодо змін меж адміністративно-територіальних одиниць.
Органи спеціальної компетенції:
Центральний орган виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів (Міністерство охорони навколишнього природного середовища України): 1) участь у розробці загальнодержавних та регіональних програм; 2) моніторинг земель; 3) державна екологічна експертиза 4) пропозиції щодо державної політики з питань охорони земель;
Центральний орган виконавчої влади в галузі земельних ресурсів (Державний комітет України по земельних ресурсах): Положення про Держкомзем (Постанова КМУ від 12.03.2008 року) 1) вносить пропозиції щодо формування державної політики у сфері земельних відносин; 2) ведення земельного кадастру; 3) управління та міжгалузеву координацію;4) координація робіт з питань проведення земельної реформи; 5) розробка економічного та правого механізму регулювання земельних відносин.

Зміст функцій управління:

Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень. До адміністративно-територіальних утворень відносять райони, села, селища, міста та райони у містах. Території відокремлюються межею. Відповідно до ЗУ «Про планування та забудову територій» від 20.04.2000 р. територія – це частина земної поверхні у визначених межах (координатах) з властивими їй географічним положенням, природними і створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею ресурсами. При зміні меж необхідно з’ясувати інтереси населення. Межі змінюються відповідно до проектів землеустрою. Межі адміністративно-територіальних утворень не є постійними. Включення земельних ділянок до адміністративно-територіальних утворень не змінює права власності чи користування земельними ділянками. ВРУ приймає рішення щодо встановлення та зміни меж районів і міст. Підставою є подання ВР АРК, Київської чи Севастопольської міської ради. Щодо сіл та селищ – ВР АРК, обласні, київська чи Севастопольська міські ради за поданням районних та селищних, сільських рад. Міська рада – щодо встановлення та зміни меж районів у містах. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчується державним актом України. Форма та порядок видачі державного акту України встановлює ВРУ.
Планування використання земель. Здійснюється відповідно до норм Глави 30 ЗК України, що є складовою генеральної схеми планування території України, затверджена ЗУ від 07.02.2002 року. Генеральна схема планування території України визначає пріоритети та системи розселення, сталого розвитку населених пунктів, виробничої та соціальної інфраструктури, формування національної екологічної мережі. Генеральна схема поділяє територію держави на різні зони: з інтенсивною, з житловою забудовою (урбанізація), із середнім рівнем виробничого та містобудівного засвоєння, агропромислового виробництва, території водного, природно-заповідного фонду та деякі інші. Районування – вид встановлення відповідних територій в межах державної території України.
Землеустрій. ЗК України, ЗУ «Про землеустрій» від 22.05.2003 року. Землеустрій являє особою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та регіональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Напрямами його проведення є створення сприятливого екологічного середовища, охорони земель. Об’єктом землеустрою є територія України, території землеволодінь та землекористувань, окремі земельні ділянки, території окремих населених пунктів. Землеустрій ставить серед інших прогнозні завдання, розробки схем, прогнозів, планів. Землеустрій здійснюється за рахунок державних, місцевих бюджетів, коштів громадян. Землевпорядний процес – форма землеустрою.
Контроль за використанням та охороною земель. ЗУ від 19.06.2003 року «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Завданням є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, ФО та ЮО вимог земельного законодавства України. Контроль здійснюється за усіма без винятку суб’єктами земельних відносин і стосується всіх земель, незалежно від форми власності. Метою контролю – є задоволення соціальних, екологічних, економічних потреб в сфері розвитку та охорони навколишнього природного середовища. Форми діяльності – організації раціонального землекористування, охорона земель, забезпечення екологічної безпеки людини. Повноваження відповідних органів визначені в ЗУ та ЗК. Запровадження самоврядного контролю за використанням та охороною земель (ЗУ). Його здійснюють сільські, селищні, міські, обласні, районні ради відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». ЗК встановлено норму про здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель.
Моніторинг земель. ЗК України, Постанова КМУ від 20.08.1993 року Положення про моніторинг земель. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель, виявлення змін, а також оцінки стану використання угідь в процесі пов’язаних із змінами родючістю ґрунтів, стану земель у межах населених пунктів, а також іншими промисловими об’єктами. Державний комітет України по земельним ресурсам проводить моніторинг земель разом з іншими зацікавленими міністерствами та відомствами. Моніторинг родючості земель – проводиться спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрних відносин.
Земельний кадастр. Єдиного НПА про ведення державного кадастру на зараз немає. З прийняттям цього ЗУ буде знята заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення. Державний земельний кадастр являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл земель серед власників та землекористувачів.
Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель. Являє собою механізм ціноутворення, кредитування, пільгового оподаткування, виділення бюджетних і позабюджетних коштів, компенсації зниження доходів, за допомогою якого забезпечується раціональне використання земель, створюються сприятливі умови для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, збереження та відтворення родючості ґрунтів, захисту земель від негативних наслідків антропогенної діяльності людини. Змістом є надання податкових та кредитних пільг, виділення коштів з державного або місцевого бюджету громадянам або ЮО для відновлення стану земель, звільнення від оплати земельні ділянки, які перебувають у процесі відновлення, компенсація коштів на деградовані та малопродуктивні землі.