Сервітути. Добросусідство. Емфітевзис та суперфіцій за земельним законодавством України

1. Поняття і види земельних сервітутів.
2. Правове регулювання добросусідства в земельному законодавстві.
3. Емфітевзис та суперфіцій як інститути земельного законодавства.

Сервітут – це право користування чужим майном. Він може бути встановлений до земельних ділянок, інших природних ресурсів.
Ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Підставами встановлення земельного сервітуту є договір або рішення суду. Такий правочин повинен вчинятися тільки у письмовій формі, адже він підлягає державній реєстрації. Істотними умовами цього договору є визначення предмету сервітуту, а також встановлення плати за сервітутом.

Види земельного сервітуту:

1. Право проходу та проїзду на велосипеді.
2. Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
3. Право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
4. Право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку.
5. Право відводу воду із своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку.
6. Право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці та право проходу до цієї природної водойми.
7. Право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці та право прогону худоби до природної водойми.
8. Прав прогону худоби по наявному шляху.
9. Право встановлення будівельних конструкцій та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Підстави припинення дії земельних сервітутів:

1. Безумовні:
2. Поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якої він встановлений, і власника або користувача обслуговуючої земельної ділянки;
3. Відмова особи, в інтересах якої встановлений земельний сервітут від користування сервітутом;
4. Рішення суду про скасування земельного сервітуту;
5. Закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
6. Невикористання земельного сервітуту протягом 3-х років;
7. Порушення власником або користувачем умов користування сервітутом.
8. Умовні (у судовому порядку):
9. Припинення підстав встановлення земельного сервітуту;
10. Неможливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням;

Інститут добросусідства є новим для земельного законодавства України.

В основі даного інституту лежить «сусідське право». Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власниками та землекористувачам сусідських земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Добросусідські відносини є обов’язком кожної із сторін. Існує юридичний обов’язок не створювати діяльністю власної земельної ділянки перепони на шляху використання земельної ділянки сусідом.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої ділянки встановлення твердих меж або відновлення межових знаків. Межові знаки належать до таких об’єктів, витрати на встановлення яких несуть власники сусідніх земельних ділянок у рівній частині.

Ч. 1 ст. 109 плоди дерев, які слугують межовими знаками, належать у рівних частинах власникам земельних ділянок.

Емфітевзис та суперфіцій

Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Суперфіцій – це право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Відповідно до ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для с/г потреб і право користування чужої земельною ділянкою для забудови виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб відповідно до Цивільного кодексу України.

Суперфіцій може виникати також на підставі заповіту.

Укладення таких договорів здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України.

Істотні умови такого договору:

1. Для емфітевзису:
2. Об’єкт договору (земельна ділянка);
3. Цільове призначення земельної ділянки (мета сільськогосподарської діяльності);
4. Строк дії цього договору (може бути строковим або безстроковим);
5. Плата за користування із зазначенням розміру, форми, умов, порядку та строків її виплат.
6. Для суперфіцію:
7. Об’єкт договору (земельна ділянка);
8. Цільове призначення (будівництво промислових, побутових, житлових, соціально-культурних або інших об’єктів);
9. Визначений або невизначений строк;
10. Плата за користування (у вигляді частки від доходу землекористувача, якщо на земельній ділянці забудовані промислові об’єкти);
11. Долі будівель і споруд у випадку закінчення строку договору, на який його було укладено.

Ч. 6 ст. 102-1 емфітевзис та суперфіцій припиняються у наступних випадках:
1. Поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2. Спливу строку, на який було надано право користування;
3. Викуп земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю у разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4. Невикористання земельної ділянки для забудови, у разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років (суперфіцій).