Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУ­ШЕННЯ — це внутрішнє, психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діян­ня та його суспільне небезпечних наслідків.

Обов'язковою ознакою,тобто такою, без якої не може бути сконструйований склад пра­вопорушення, є діяння (дія або бездіяльність).

ОБ'ЄКТ ПРАВОПОРУШЕННЯ - це ті со­ціальні цінності (матеріальні або духовні: здоров'я, майно, честь, гідність), які взяті під охорону правовою нормою і на які посягнув правопорушник.

Розрізняють загальний, родовий і безпосеред­нійоб'єкти правопорушення, а також предмет про­типравного посягання.

ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУШЕН­НЯ — це зовнішній прояв протиправної по­ведінки,це власне протиправний вчинок (протиправне діяння) і його наслідки (наявність завда­ної шкоди), причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і вчин­ком (діянням).

Слід мати на увазі, що не всі з перелічених ознак мають значення для кожного правопорушен­ня. Тому ознаки об'єктивної сторони правопору­шення, як і ознаки інших елементів, поділяють на обов'язкові і факультативні.

Факультативні ознаки— це ті, які мають значення лише для окремих складів правопору­шень. До них належать суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідками, умови, об­становка, час, місце, спосіб, знаряддя та засоби скоєння правопорушення.

СУБ'ЄКТ ПРАВОПОРУШЕННЯ -- це осудна і дієздатна особа (фізична або юридична), яка скоїла правопорушення і здатна нести юридичну відповідальність.

Осудною визнається особа, яка розуміє харак­тер і значення свого діяння і може керувати своїми вчинками.

Дієздатною визнається особа, що досягла визна­ченого законом віку, з якого можливе притягнення її до конкретного виду юридичної відповідальності.

Оскільки суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, то зазначені особи можуть бути і суб'єктами правопорушень.

Окремі правопорушення можуть бути скоєні не будь-якими, а лише певними особами.

Це означає, що, як правило, визнається право­порушником лише особа, винна у скоєнні правопо­рушення, тобто така, що скоїла його умисно або з необережності.

Правопорушення визнається скоєним умисно,ко­ли особа, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, пе­редбачала можливість настання його суспільне небажаних наслідків і бажала або свідомо допускала їх настання.

Коли особа бажає настання таких наслідків, мова іде про прямий умисел,коли вона свідомо допускає їх настання -про непрямий (евентуальний) умисел. Правопорушення визнається скоєним з необереж­ності,коли особа, яка його скоїла, перед­бачала можливість настання суспільне небажаних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвер­нення (протиправна самонадіяність),або не передбачала можливості настання та­ких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (протиправна недбалість).

Слід мати на увазі, що в цивільному праві до складу правопорушення входять такі елементи, як протиправність діяння, винність, наявність шкоди та причинний зв'язок між цим діянням та наслідками, що наступили. Таке поняття складу правопорушення традиційно склалось у цивільному праві, і воно не суперечить раніше викладеному, але акцентує увагу на деяких інших аспектах правопорушення.

Види правопорушень— це класифікаційні групи право­порушень за різними підставами.

Види правопорушень (традиційно правопорушення класифікують за такими ознаками):

1) Залежно від ступеня суспільної небез­пеки правопорушення поділяються на:

- злочини;

- проступки.

Злочин - це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на сус­пільний лад, політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи, а також інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, що посягає на правопорядок .

Проступки - це суспільне шкідливі протиправні діяння, що посягають лише на окремі сторони існуючого в суспільстві правопорядку.

Види проступків:

а) адміністративний проступок - протиправне винне діян­ня, яке посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління;

б) дисциплінарний проступок - правопорушення у сфері трудових правових відносин;

в) цивільний проступок - правопорушення у сфері майнових та особистих немайнових правовідносин.

2) Залежно від виду правовідносин, у сфері яких вони скоюються, а отже, і галузі права, яка врегульовує ці відносини і норми якої при цьому порушуються, розрізняють цивільні, ад­міністративні, дисциплінарні, кримінальні, екологічні, фінансовіта ін. правопорушення;

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється у порядку, визначеному нормами процесуального права — кримінально-процесуаль­ного, цивільно-процесуального, адміністративно-процесуального та ін.




Переглядів: 1233

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Наявність причинного зв’язку між протиправними діями і наслідками. | Види юридичної відповідальності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.041 сек.