СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУШЕННЯ — це внутрішнє, психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діяння та його суспільне небезпечних наслідків.

Обов'язковою ознакою,тобто такою, без якої не може бути сконструйований склад правопорушення, є діяння (дія або бездіяльність).

ОБ'ЄКТ ПРАВОПОРУШЕННЯ - це ті соціальні цінності (матеріальні або духовні: здоров'я, майно, честь, гідність), які взяті під охорону правовою нормою і на які посягнув правопорушник.

Розрізняють загальний, родовий і безпосереднійоб'єкти правопорушення, а також предмет протиправного посягання.

ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУШЕННЯ — це зовнішній прояв протиправної поведінки,це власне протиправний вчинок (протиправне діяння) і його наслідки (наявність завданої шкоди), причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і вчинком (діянням).

Слід мати на увазі, що не всі з перелічених ознак мають значення для кожного правопорушення. Тому ознаки об'єктивної сторони правопорушення, як і ознаки інших елементів, поділяють на обов'язкові і факультативні.

Факультативні ознаки— це ті, які мають значення лише для окремих складів правопорушень. До них належать суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідками, умови, обстановка, час, місце, спосіб, знаряддя та засоби скоєння правопорушення.

СУБ'ЄКТ ПРАВОПОРУШЕННЯ -- це осудна і дієздатна особа (фізична або юридична), яка скоїла правопорушення і здатна нести юридичну відповідальність.

Осудною визнається особа, яка розуміє характер і значення свого діяння і може керувати своїми вчинками.

Дієздатною визнається особа, що досягла визначеного законом віку, з якого можливе притягнення її до конкретного виду юридичної відповідальності.

Оскільки суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, то зазначені особи можуть бути і суб'єктами правопорушень.

Окремі правопорушення можуть бути скоєні не будь-якими, а лише певними особами.

Це означає, що, як правило, визнається правопорушником лише особа, винна у скоєнні правопорушення, тобто така, що скоїла його умисно або з необережності.

Правопорушення визнається скоєним умисно,коли особа, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала можливість настання його суспільне небажаних наслідків і бажала або свідомо допускала їх настання.

Коли особа бажає настання таких наслідків, мова іде про прямий умисел,коли вона свідомо допускає їх настання -про непрямий (евентуальний) умисел. Правопорушення визнається скоєним з необережності,коли особа, яка його скоїла, передбачала можливість настання суспільне небажаних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (протиправна самонадіяність),або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (протиправна недбалість).

Слід мати на увазі, що в цивільному праві до складу правопорушення входять такі елементи, як протиправність діяння, винність, наявність шкоди та причинний зв'язок між цим діянням та наслідками, що наступили. Таке поняття складу правопорушення традиційно склалось у цивільному праві, і воно не суперечить раніше викладеному, але акцентує увагу на деяких інших аспектах правопорушення.

Види правопорушень— це класифікаційні групи правопорушень за різними підставами.

Види правопорушень (традиційно правопорушення класифікують за такими ознаками):

1) Залежно від ступеня суспільної небезпеки правопорушення поділяються на:

- злочини;

- проступки.

Злочин - це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на суспільний лад, політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи, а також інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, що посягає на правопорядок .

Проступки - це суспільне шкідливі протиправні діяння, що посягають лише на окремі сторони існуючого в суспільстві правопорядку.

Види проступків:

а) адміністративний проступок - протиправне винне діяння, яке посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління;

б) дисциплінарний проступок - правопорушення у сфері трудових правових відносин;

в) цивільний проступок - правопорушення у сфері майнових та особистих немайнових правовідносин.

2) Залежно від виду правовідносин, у сфері яких вони скоюються, а отже, і галузі права, яка врегульовує ці відносини і норми якої при цьому порушуються, розрізняють цивільні, адміністративні, дисциплінарні, кримінальні, екологічні, фінансовіта ін. правопорушення;

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється у порядку, визначеному нормами процесуального права — кримінально-процесуального, цивільно-процесуального, адміністративно-процесуального та ін.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наявність причинного зв’язку між протиправними діями і наслідками.	\|	Види юридичної відповідальності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.598 сек.

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУ­ШЕННЯ — це внутрішнє, психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діян­ня та його суспільне небезпечних наслідків.

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУШЕННЯ — це внутрішнє, психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діяння та його суспільне небезпечних наслідків.