Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Кодекс про адміністративні правопорушення скла­дається з п'яти розділів.

Джерела адміністративного права.

Основними джерелами і формами адміністративного права є нормативно-правові акти держави, які можна поділити на дві групи: закони і підзаконні нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади. Найважливішими джерелами цієї галузі права є:

1) Конституція України яка визначає систему органів виконавчої влади та основні принципи виконавчо-розпорядчої діяльності;

2) кодекси: Митний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення;

3) органічні і звичайні поточні закони, що регулюють основні аспекти виконавчо-розпорядчої діяльності;

4) Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів: статути, правила, регламенти, поло­ження, інструкції, які видаються на підставі закону і ви­значають правовий статус посадових осіб, державних службовців і громадян.

Всі вони мають характер норма­тивно-правових актів. Особливість цих актів полягає в тому, що вони регулюють адміністративні правовідноси­ни, адміністративну відповідальність і охороняють право­порядок і порядок управління різними сферами державно­го і громадянського життя або громадянського суспільства.

Оскільки адміністративне право врегульовує дуже широкий комплекс відносин і являє собою величезну кількість норма­тивних актів, то ця галузь права не кодифікована і створення Адміністративного кодексу є актуальною і надзвичайно склад­ною проблемою.

Всі норми адміністративного права можна поділити на норми адміністративно-публічного права, які стосуються регулювання між державою та юридичними особами, які не належать до іноземної держави і норми адміністратив­но-приватного права, які регулюють правовідносини між державою та фізичними особами (громадянами). В ціло­му норми адміністративного права мають публічний і публічно-приватний характер.

Адміністративне право визначає також діяння, які є ад­міністративними правопорушеннями і які стягнення належить застосовувати до осіб, що їх скоїли.

Ця частина норм систематизована у Кодексі про адміністра­тивні правопорушення (КпАП), прийнятий 7.12. 1984 р. як законодавчий акт, що об'єднує та систематизує норми адміністративного права, які регламентують суспільні відноси­ни, пов'язані із запобіганням адміністративним правопорушенням і боротьбою з ними.

Розділ І. Загальні положення. Тут визначені завдання законодавства про адміністративні правопорушення, його чинність І тощо.

Розділ II. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність. Включає Загальну і Особливу частини.

У Загальній частині дано поняття адміністративного право­порушення, поняття і види адміністративних стягнень тощо.

Особлива частина визначає діяння, що визнаються ад­міністративними правопорушеннями в конкретних сферах адміністративних відносин і стягнення, які повинні застосовува­тись до осіб, що їх скоїли.

Розділ III. Визначає систему і компетенцію органів, уповнова­жених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Розділ IV. Визначає порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

Розділ V. Визначає порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

На даний час в Україні немає Адміністративного кодексу, і тому проблема кодифікації адміністративного законодавства остаточно ще не вирішена. Вона вирішена лише частково шляхом кодифікації норм про адміністративні правопору­шення. Проте в 20-ті роки був цікавий досвід створення і функціонування Адміністративного кодексу УСРР (до речі, єдиного подібного кодексу в усіх радянських республіках). Адміністративний кодекс було затверджено другою сесією ВУЦВК десятого скликання 12 жовтня 1927 р. і введено дію з 1 лютого 1928 р. з одночасним скасуванням 55 актів республіканського законодавства. Він містив 528 статей, які групувалися у 15 розділах: І. Загальні положення; II. Адмі­ністративні акти; III. Заходи адміністративного впливу; IV. Інші адміністративні заходи примусового характеру; V. Трудова повинність по попередженню стихійних лих і боротьби з ними; VI. Обов'язки населення по охороні громадського порядку; VII. Громадянство УСРР, порядок його набуття і втрати; VIII. Реєстрація і облік руху населен­ня; IX. Товариство, союзи, клуби, з'їзди, зібрання, вуличні походи, маніфестації; X. Правила про культи; XI. Публічні видовища, веселощі та ігри; XII. Користування державним флагом УСРР і печатками; XIII. Нагляд адміністративних органів у галузі промисловості; XIV. Нагляд адміністративних органів у галузі торгівлі; XV. Порядок оскарження дій адмі ністративних органів.

Після прийняття Адміністративного кодексу в нього регуляр но вносилися зміни й доповнення, але згодом він став гальмом для адміністративної сваволі і без офіційі скасування наприкінці 30-х років перестав застосовуватися.

 




Переглядів: 611

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Контрольно – наглядове. | Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.