Особисті майнові та особисті немайнові права та обов'язки батьків і дітей

Права та обов’язки матері, батька і дитини.

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей грунтуються на походженні дітей від них, засвідченому органом РАЦСу у встановленому законом порядку.

Батьки й діти зобов'язані надавати один одному взаємну моральну підтримку та матеріальну допомогу.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Батьки користуються рівними правами та мають рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано.

Права та обов'язки батьків і дітей поділяються на особисті немайнові та майнові. До особистих немайнових прав і обов'язків належать:

- обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я;

- обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в органі РАГСу;

- право й обов'язок батьків визначати ім'я, по батькові, прізвище дитини;

- право та обов'язок батьків на представництво від імені дітей;

- право й обов'язок батьків визначати місце проживання дитини;

- право батьків на відібрання дітей у осіб, які їх незаконно утримують;

- право і обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини;

- права батьків та дитини на спілкування;

- права батьків по захисту дитини;

- обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці. При неналежному виконанні (одним з батьків) обов'язків щодо виховання дітей або при зловживанні батьківськими правами діти мають право звернутися до органів опіки і піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом своїх прав та інтересів. Крім цього, якщо дитина досягла 14 років, вона може звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.

Особисті права та обов'язки учасників батьківських правовідносин в основному тривають до досягнення дітьми повноліття або до часу їх одруження. Достроково ці права та обов'язки можуть припинитися тільки у випадках, передбачених законом.

За неналежне виконання або невиконання батьківських прав і обов'язків допускається позбавлення батьківських прав, а також обмеження їх здійснення.

Майнові правовідносини між батьками та дітьми складаються з двох груп:

до першої належать різноманітні відносини батьків і дітей з приводу майна, що знаходиться у сфері володіння сім'ї,

до другої - аліментні зобов'язання батьків і дітей.

В основному більша частина сімейного майна належить батькам дитини, а менша може належати дитині. Отже, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Якщо виникає спір між батьками і малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна, вважається, що воно є власністю батьків.

За життя батьків діти не мають права на майно батьків, так само і батьки не мають права на майно дітей. Таким чином, батьки мають права на те майно, що належить їм, а саме: можуть його продати, подарувати, не запитуючи згоди дітей. Розмежування майна батьків і дітей зумовлює їх особисту відповідальність за своїми боргами: батьки не відповідають за зобов'язаннями своїх дітей (за винятком неповнолітніх), а діти не відповідають за зобов'язаннями батьків.

Батьки є законними представниками своїх дітей і однією з функцій такого представництва є управління їх майном. Малолітні діти не мають права розпоряджатися належним їм майном. І тому, якщо у малолітніх дітей є належне їм майно, батьки управляють ним, тобто фактично виконують права й обов'язки власників майна, діючи в інтересах дітей. Проте вони не можуть передавати майно, що належить їх малолітнім дітям, іншим особам у власність (дарувати, заповідати). Водночас батьки зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном, а після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. Неповнолітні діти вправі самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, крім нерухомих речей та транспортних засобів.

Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей (неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх), які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку.

До підстав виникнення аліментних обов'язків батьків відносно неповнолітніх дітей відносяться: наявність юридичне значимих зв'язків між батьками і дітьми (кровне споріднення, відносини усиновлення); рішення суду або договір чи домовленість між батьками про сплату аліментів на дитину. У випадку, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину.

Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм матеріальну допомогу. У більшості випадків повнолітні діти добровільно надають своїм батькам матеріальну допомогу. Якщо діти відмовляються добровільно утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, то батьки мають право звернутися до суду із заявою про примусове стягнення аліментів з повнолітніх дітей на своє утримання.

Самостійна робота: 1 год.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Майнові права та обов’язки подружжя.	\|	Основи житлового права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.