• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

П Л А Н

Київ-2011

Л Е К Ц І Я

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України

Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

на тему: „Загальні положення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”

1. Сутність, предмет і завдання прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та інших примусових заходів, його організаційне і правове забезпечення.

2. Організація та проведення прокурорських перевірок в органах і установах виконання покарань та інших заходів примусового характеру, реалізація їх результатів.

3. Проблемні питання щодо додержання законів при виконанні кримінальних покарань та інших примусових заходів.

Виконання судових рішень у кримінальних справах – завершальна стадія кримінального судочинства, в якій реалізуються вироки, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили, судами також вирішуються питання, що виникають при зверненні їх до виконання та під час виконання. Законодавець, передбачив, щоб ця стадія супроводжувалась у суворій відповідності до закону, оскільки вона пов’язана із суттєвим погіршенням правового статусу людини, обмеженням її певних прав і свобод у зв’язку з визнанням її винною у вчиненні правопорушення.

Для забезпечення законності — одного з головних принципів діяльності держави в процесі виконання кримінальних покарань та застосування інших примусових заходів законом передбаченопрокурорський наглядта контроль:

- відомчий(здійснюється органами управління і посадовими особами Державного департаменту України з питань виконання покарань, МВС України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства оборони України та Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України);

- позавідомчий(здійснюється іншими державними органами, переліченими у частині 1 статті 24 КВК України);

- громадський(здійснюється спостережними комісіями на підставі частини 2 статті 25 КВК та Положення про спостережні комісії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року №429)

- парламентський– Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Крім цього, з метою перевірки додержання прав людини місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення та позбавлення волі систематично відвідують представники Комітету ООН проти тортур, європейських інституцій, які не завжди дають позитивну оцінку у періодичних щорічних доповідях з цього питання.

Таким чином, в Україні створена та функціонує певна система державних установ, на які законом покладений відомчий та позавідомчий контроль за додержанням прав людини у місцях позбавлення волі та застосування інших примусових заходів, передбачена можливість широкого залучення громадськості для здійснення такого контролю.

Відповідно до пункту 4 статті 121 Конституції України нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокуратуру. Це положення Основного Закону також закріплено у пункті 4 частини 1 статті 5 Закону України „Про прокуратуру”, тобто здійснення такого нагляду є однією з основних, конституційних функцій прокуратури.

Стаття 44 Закону України „Про прокуратуру” визначає предмет нагляду за додержанням законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, органах і установах, що виконують кримінальні покарання або заходи примусового характеру, які признача­ються судом, додержання встановленого зако­нодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особа­ми в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 22 КВК України, ст. 22 Закону України ”Про попереднє ув’язнення” та відповідних статей законів „Про Державну кримінально-виконавчу службу”, „Про міліцію”, „Про психіатричну допомогу”, „Про судову експертизу” нагляд за додержанням законів у діяльності органів і установ, що виконують кримінальні покарання та інші примусові заходи, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, основними завданнями якого є:

- забезпечення додержання законів про недоторканність особи, соціально-еко­номічні, політичні, особисті права і свободи громадян, гарантовані Конституцією України, захист їх честі і гідності;

- усунення порушень, пов’язаних з невідповідністю актів органів та установ, що виконують кримінальні покарання, вимогам Конституції України та чинним законам.

Прокурату­ра не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втру­чається в їх господарчу чи оперативну діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор наділений відповідними повноваженнями, передбаченими ст.20 Закону України „Про прокуратуру”. Прокурор при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів наділеній загальним обсягомповноважень, але їх реалізаціямає свої особливості:

- незалежність від будь-якого відомчого, контрольного впливу;

- має ініціативний, системний характер, оскільки прокурорські перевірки проводяться не лише при наявності повідомлень про порушення законності, а і за встановленою галузевим наказом періодичністю;

- розрахований на особистий, безпосередній вплив на стан додержання законів у піднаглядних органах і установах;

- повноваження прокурора носять імперативний характер і зорієнтовані на негайне реагування на виявлені порушення закону;

- спрямований не лише на виявлення, але і на запобігання порушенням закону.

До специфічних рис нагляду можливо віднести:

- поширення впливу як на стан законності при виконанні кримінальних покарань, так і при застосуванні інших примусових заходів;

- реальний правозахисний потенціал, спрямований на захист прав і законних інтересів особливої категорії осіб, які за законом обмежені певних прав і свобод і не можуть самостійно використовувати доступні для інших громадян засоби захисту;

- функціонування спеціалізованих прокуратур – з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах;

- багаторівневий характер, оскільки здійснюється галузевими підрозділами Генеральної прокуратури України, відділами (старшими помічниками, помічниками) прокуратур обласного рівня, територіальними та спеціалізованими прокуратурами;

- здійснюється на підставі як загальних, так і спеціальних повноважень прокурора, притаманних лише даному виду нагляду;

- є засобом реального забезпечення додержання міжнародних норм і стандартів поводження із ув’язненими, імплементованих у національне законодавство;

Прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні покарань та інших примусових заходів, наділений і спеціальними повноваженнями, що характеризуються підвищеним рівнем можливостей оперативного виявлення і реагування на порушення закону. Частково їх перелік наведений у ч.2 ст.44 Закону України ”Про прокуратуру”, зокрема:

· у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виконання покарань, опитувати осіб, які там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового або виховного характеру;

· перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих органів і установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

· прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або застосування заходів примусового характеру.

Чинним законодавством (КПК,КВК України, Законом України „Про попереднє ув’язнення” та наказом Генерального прокурора України від 06.04.2011 року № 7гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” передбачено й інші спеціальні повноваження прокурора:

· зупиняти виконання незаконних наказів, розпоряджень і постанов адміністрації органів та установ, негайно звільняти осіб, яких без законних підстав поміщено до дисциплінарного ізолятору, карцеру, приміщення камерного типу (одиночної камери);

· негайно припиняти безпідставне застосування до осіб спеціальних засобів та фізичної сили;

· санкціонувати тримання ув’язнених в одиночних камерах, неповнолітніх разом із дорослими у камерах місць попереднього ув’язнення;

· санкціонувати передачу в доход держави грошей, цінних речей, одержаних шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено ( передача таких речей, вилучених у виправних колоніях, здійснюється за рішенням суду);

· погоджувати запровадження особливого режиму у місцях попереднього ув’язнення;

· крім цього, наказом Генерального прокурора України конкретні працівники галузевого управління та підрозділів прокуратур обласного рівня уповноважуються здійснювати нагляд за додержанням законів оперативними підрозділами органів і установ центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань під час проведення ними оперативно-розшукової діяльності;

· нагляд за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання, спеціальних приймальниках та інших місцях для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, приймальниках-розподільниках для дітей здійснюється прокурорами, визначеними наказами прокурорів обласного рівня, відповідно до розташування та підпорядкування цих піднаглядних установ.

Відповідно до ст. 45 Закону України „Про прокуратуру” постанови і вказівки прокурора (письмові чи усні) щодо усунення порушень встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язкови­ми. Вони виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визна­чені прокурором терміни. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність. КПК України встановлено, що питання, зв’язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора (ст.411), розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують ( ч.2 ст.415).

Історія існування такої специфічної функції прокуратури сягає щонайменше часів прокуратури Російської імперії (1722-1917 роки). Прокуратура тих часів, крім нагляду за діяльністю Сенату, здійснювала нагляд за інтересами казни, в арештантських справах, за місцями тримання ув’язнених під вартою. Окремі посилання щодо цієї функції наведені імперському законі від 7 березня 1866 року, яким на прокуратуру покладався нагляд за рішеннями губернських дум і поліцейських органів щодо справ „судової власності” та установами, до компетенції яких входили питання призначення слідства, відання до суду, виконання адміністративних стягнень та вироків. Поряд з розвитком державності цей напрям прокурорського нагляду наповнився новим змістом і визначений конституційним.

Виходячи із змісту законодавства, єдину функцію нагляду за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань та застосування інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, можливо умовно поділити на дві складові:

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах;

- нагляд за додержанням законів при застосуванні судом інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Такий поділ і окремий розгляд цих складових обумовлено тим, що для реалізації кримінальних покарань та примусових заходів встановлені різні правові підстави, кримінальні покарання та інші примусові заходи виконуються та реалізуються різними державними органами та установами тощо. Відповідно організація і здійснення прокурорського нагляду за законністю діяльності цих органів і установ мають істотні відмінності. Це обумовило і структуру галузевого управління Генеральної прокуратури України.

Система органів і установ виконання покарань встановлена главою 3 Кримінально-виконавчого кодексу України та Законом України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України”.

Державна кримінально-виконавча служба здійснює правозастосовчі та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом (центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань), його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Основним напрямом діяльності органів та установ виконання по­карань, що надає їй якісно визначених характеристик, слід вважати кримінально-виконавчу діяльність, спрямовану на реалізацію мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України та ст.1 КВК України – яка полягає не тільки в карі, обмеженні прав і свобод засудженого, а й його виправленні і ресоціалізації, запобіганні вчиненню нових злочинів, як засудженим та і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському, або такому, що принижує гідність поводженню.

Система органів та установ побудована залежно від видів (12) покарань (встановлених статтею 51 Кримінального кодексу України \щодо неповнолітніх – 5, ст.98 КК) та інших примусових заходів ( передбачених ст.ст. 92 - 96, ч.2 ст. 105 КК України, Законом України „Про психіатричну допомогу”, ”Про судову експертизу”, ст.ст. 204-205 КПК України, п.5 ст.11 Закону України „Про міліцію”).

Структурно цю систему складають:

1. органи і установи виконання покарань;

2. органи, заклади, які застосовують примусові заходи медичного і виховного характеру;

Переглядів: 528