Тактильна мова

Мова вигуків

Перекодування розмовної мови в послідовності звуків різного тону може бути досягнуто не лише за допомогою свисту або музичних інструментів. Виявляється, існує набагато простіший засіб. Мова йде про так звану “мову вигуків”, дуже поширену в уже згадуваних племен банту. Ця мова, по суті, не відрізняється принципово від мови гонга. Послідовність звуків двох різних тонів передається в “мові вигуків” просто двома різними складами, які людина відтворює за допомогою вокальних засобів, використовуваних нею у звичайній розмовній мові. Основою для передачі повідомлень тут слугують ті самі звороти і висловлювання, з яких побудована мова гонга.

Склади низької тональності передаються вигукуванням складів “ке” і “ле”, високотональні склади – звукосполученнями “ки” і “чи”. За рахунок невеличких розходжень у звучанні складів “ке” і “ле”, з одного боку, а також “ки” і “чи” – з іншого – змінюється і ритмічна структура фрази, що викрикується. Так, два висловлювання з однаковою тональною структурою (“ботандалококо”-“каное” і “толаконделоко”-“ми будемо процвітати”) передаються різними сполученнями складів, що викрикуються: “кекекелекеке” і “келекелекеке”.

Отже, невербальні засоби комунікації – невід'ємна частина нашого життя. Чи можемо ми, наприклад, розмовляти, не жестикулюючи? Напевне, ні. Спілкування стане ускладненим, адже міміка, інтонація та жестикуляція посилюють, доповнюють смисл мовлення та дають додаткову інформацію. Ще дві тисячі років тому Цицерон учив ораторів: “Усі рухи душі повинні супроводжуватися жестами, здатними пояснити справи душі і думки: жести кисті руки, пальців, усієї руки, простягнутої вперед, ноги, що вдаряє об землю, особливо міміка очей; жести подібні до мови тіла, яку розуміють навіть дикарі та варвари”.

Азбука Брайля (braille) алфавіт, створений Луїзом Брайлем (1809-1852) в 1837 році, в якому кожна буква представлена у вигляді певного набору опуклих крапок. Під час читання сліпі нащупують їх кінчиками пальців. Це основний метод читання, використовуваний сліпими і слабозрячими людьми на сьогоднішній день. Існують бібліотеки для незрячих, а нині для них навіть створюються експозиції в музеях, де експонати можна помацати руками. Люди, втручаючись до інтимного простору, часом можуть спілкуватись й дотиками (тиск, вібрації, пощипування тощо).

Малолітні діти пізнають світ тактильно, торкаючись, беручи в руки, шкрябаючи, підносячи до губ, рота, лиця різні предмети з різними видами поверхонь. Після чого можуть розрізняти їхні властивості: твердий — м’який; еластичний — нееластичний; жорсткий — ламкий; гладенький, рівний — шорсткий, шершавий; вологий,мокрий — сухий; у подряпинах — у складках; опуклий, рельєфний — увігнутий, запалий; гострий — тупий.

Температурні та больові відчуття. Після чого вже знають, що вогонь пекучий, ніж гострий, молоко гаряче.

«Обпікся на молоці — дує на воду»,..

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мова музичних інструментів	\|	Система масової комунікації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.