Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Адекватний тип

ВСТУП

Як Меріме ставився до феномену українського козацтва, зокрема, до постатей Б. Хмельницького, Мазепи?

Наведіть приклади поєднання романтичних і реалістичних елементів в новелах Меріме.

Яку роль в розкритті ідейного задуму новел відіграє оповідач?

В яких новелах Меріме звучить осуд бездуховного життя аристократичної верхівки?

З якою метою письменник звертається до зображення життя культурно відсталих туземців?

Назвіть основну тематику новел Меріме.

Про які події йдеться у «Хроніці царювання Карла IX»? Хто, на думку Меріме, несе відповідальність за їх трагічні наслідки?

Що дає підстави назвати Меріме майстром містифікацій?

В чому полягає своєрідність його першої збірки «Театр Клари Гасуль»?

Яким жанрам надавав перевагу Проспер Меріме?

 

 

Процес становлення спеціаліста залежить не тільки від того, що людина може робити в межах конкретної професії, тобто від ступеню сформованості її знань, досвіду та професійних здібностей, але й від того, що вона бажає та повинна робити. Тому важливе значення у визначенні професійної придатності має сфера її інтересів, обов'язків, намірів та планів, які визначаються широким комплексом економічних, соціальних, технічних, організаційних факторів, але одночасно мають при цьому власну «саморухливість», внутрішню активність.

Відомо, що досвід та здібності людини є стійкими психічними утворенням і властивістю, їх розвиток та вдосконалення вимагає значних зусиль, витрат часу, й тому якісні та кількісні зміни тут відбуваються повільно. Але використання здібностей та досвіду суттєво залежить від мотивації професійної активності. Усвідомленість вибору професії, процесу навчання та самої діяльності пов'язана з тим, якого особистісного сенсу набувають для людини професійні цілі, зміст діяльності, вимоги професійного та етичного характеру. Крім того, сила прагнення оволодіти професією та, відповідно, сам процес становлення особистості як спеціаліста також залежить від професійної мотивації.

Яквідмічає Аполонн Миколайович Роша, недостатня ефективність діяльності працівника залежить як від різноманітних об'єктивних факторів (організаційних, соціально-психологічних таін.), так і від суб'єктивних: стійкої мотивації до обраної професіїтанаявності комплексу здібностей до неї. Тільки сполучення цих двох взаємопов'язаних факторів забезпечує успішну професійну діяльність.

Практика показує, що при відборі кандидатів на службу або на роботу частіше враховується тільки сам факт бажання працювати за спеціальністю, недостатньо вивчаються внутрішні механізми, які мотивують людину до такого вибору.

Отже, дослідженню професійної мотивації та її розвитку є необхідним як для більш повного теоретичного вивчення даної проблеми, так і для вирішення практичних питань професійного відбору та формування мотиваційної сфери особистості спеціаліста.

Виявлення професійних мотивів, врахування їх динаміки в процесі оволодіння професією, цілеспрямоване формування в ході навчально-виховної роботи дозволяє:

· відбирати кандидатів зі стійкою професійною мотивацією та зменшити тимсамим матеріальні втрати на їх підготовку, та, що не менш важливо, зменшити, якщо не виключити зовсім, пов’язані з цим моральні витрати;

· підвищити ефективність професійної підготовки та навчання, що є особливо важливим у зв’язку з постійним збільшенням обсягу необхідних знань та для скорішого включення в професійну діяльність;

· забезпечити скоріше становлення спеціаліста, керівника, організатора;

· значною мірою забезпечити самостійне засвоєння людиною знань як протягом навчання в навчальному закладі, так і після закінчення його.

Виявлення професійної мотивації дозволяє також правильно намітити шляхи її формування та зміцнення при навчанні у вузі (від чого залежить наступна професійна діяльність), а також під час адаптації випускника на робочому місці.

Знання особливостей мотивації дозволяє також удосконалювати сам процес навчання в залежності від розуміння важливості того чи іншого предмету для наступної професійної діяльності.

Виявити мотиви вибору професії – це означає зменшити відсів майбутніх спеціалістів ще у процесі навчання. Як показує практика (Ковальов В. І.), більш ретельний професійний відбір, виявленняпрофесійних мотивів дають позитивні результати Та навпаки, там, де виявленню професійних мотивів приділяється недостатньо уваги, спостерігається велика плинність кадрів.

За даними психологічних досліджень (Ковальов В. І.) при застосуванні мотиваційного критерію у відборі, кількість відрахованих звузу студентів зменшується у 1,5 – 2 рази. Підвішується й успішність навчання. Ті, хто мав більш високі результати на вступних іспитах, але ж не мавдостатньо сильної та стійкої мотивації, звичайно успішно оволодівають програмою першого курсу (коли вивчаються переважно загальноосвітні дисципліни). Але ж на наступних курсах у них спостерігається тенденція погіршення результатів навчання. Інший стан у студентівз сильною та стійкою мотивацією. Якщо на першому курсі вони не завжди досягають відмінних результатів, то на другому та третьому курсах (коли починають глибоко вивчати спеціальні дисципліни) вони маютьбільший успіх у навчанні, ніж перші.

Навряд чи можна вагатися у необхідності виявлення професійних мотивів абітурієнтів. Таке завдання поставлено практикою узв'язку з прагненням певної частини студентів після зарахування до вузу змінити спеціалізацію, перейти в інший вуз, небажанням працювати за отриманою у вузі спеціальністю. Необхідність вивчення професійної мотивації абітурієнтів обумовлюється також значним коливанням успішності студентів (щозалежить від професійних мотивів та мотивів навчальної діяльності), яке спостерігається особливо після проходження курсу загальноосвітніх дисциплін. Ті студенти, що не мають необхідної мотивації, навчаються гірше. Розповсюджене переведення студентів на інші факультети та навіть в інші вузи через помилковість вибору спеціалізації. Крім того, зростає кількість людей, які змінюють після закінчення вузу отриману спеціальність.

Відсутність мотиваційного відбору завдає шкоди не тільки суспільству, але й самій людині, що розчаровується в своїй професії, так і не полюбивши її. Незадоволеність роботою, розчарування в професії, жаль про даремно витрачені на навчання у вузі роки, – все це залишається надовго, проявляючисьперед усім у байдужому ставленні до роботи, а такожу ненормальних стосунках у трудовому колективі, в сім’ї.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОТИВІВ

1.1. Основні поняття

Задовго до того, як психологи стали намагатися науково пояснити причини дій людини, в розмовній мові з'явилося багато слів, що дозволяють описати різні аспекти та нюанси мотивації. З визначень, які подані у словниках, можна зрозуміти значення різних термінів та, таким чином, використовувати їх з найбільшою точністю.

Мотив (від лат. Моvere – приводити до руху, штовхати):

v спонукання до діяльності, пов'язані з задоволенням потреб суб’єкта;

v сукупність зовнішніх та внутрішніх умов,що викликають активність суб'єкта та визначають її спрямованість;

v предмет, що спонукає та визначає вибір спрямованості діяльності (матеріальний чи ідеальний), заради якого вона здійснюється;

v усвідомлена причина, що лежить в основі вибору дій та вчинків особистості.

Мотивація – це спонукання, що викликає активність організму та визначає її спрямованість. Цей термін в широкому смислі використовується в усіх галузях психології, що досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини та тварин.

Мотивування – раціональне пояснення суб'єктом причин дії шляхом вказування на соціально прийняті для нього та його референтної групи обставини, що спонукали до вибору даної дії. Мотивування відрізняється від дійсних мотивів поведінки людини та виступає як одна із форм усвідомлення цих мотивів. За допомогою мотивування особистість іноді виправдує свої дії та вчинки, приводячи їх у відровідність до нормативно заданих суспільством способів поведінки в даних ситуаціях та своїх особистісних норм. Мотивування може іноді свідомо використовуватись суб'єктом для маскування дійсних мотивів поведінки.

Мотиваційна сфера – це сукупність усіх мотивів особистості. Вона характеризує особистість лише з одного із боків. Поряд з мотиваційною виділяються й інші сфери: емоційна, інтелектуальна й вольова. Усі вони важливі і не зводяться одна до одної, хоча с взаємозалежними. Наприклад, залежність мотиваційної сфери від інтелектуальної виражається в тому, що перша формується й розвивається за участю другої. Емоційна сфера впливає на мотивацію з енергетичного боку. Від її особливостей залежить зовнішня вираженість мотивації, динаміка її перебігу в процесі поведінки й діяльності. Від особливостей вольової сфери значною мірою залежить стійкість мотиваційної сфери. В свою чергу, й мотиваційна сфера впливає на них. Її вплив на інтелектуальну сферу проявляється в пізнавальних процесах, визначаючи вибірковість сприймання, особливості нам'яті, уяви, мислення та мовлення людини.

Мотивація впливає й на емоції, визначаючи їх характеристики. В зв’язку з цим одні й ті ж явища викликають у одних людей радість, а в інших – гнів або злість.

Воля як здатність керувати своєю поведінкою також пронизана мотивами, що входять до вольової дії, та є одним і найважливіших її компонентів. Таким чином, зберігаючи свою самостійність, мотивація тісно пов'язана з іншими сферами особистості.

1.2. Функції мотивів

В процесі усвідомлення мотивів діяльності або поведінки виникають, формуються функції мотиву: спонукальна, спрямовуюча та регулююча.

Спонукальна функція полягає у тому, що мотиви викликають, зумовлюють активність особистості, її поведінку та діяльність. Її реалізація залежить передусім від сили мотивів.

Під впливом мотивації відбуватися також вибір і здійснення певної лінії поведінки, діяльності. Особистість прагне до досягнення конкретних цілей, вирішення певних завдань. У цьому сутність спрямовуючої функції мотивації, повязаною з її стійкістю. Сутність регулюючої функції полягає в тому, що поведінка та діяльність в залежності від особливостей мотивації носять або вузькоособистий характер, або суспільно значущий. Регуляція полягаєв тому,що визначальними вспонуканнях поведінки або діяльності виступають мотиви або вузько особисті, або колективістичні, або класові (соціальної групи), або загальносоціальні.

1.3. Властивості мотиваційної сфери людини

Мотиваційна сфера характеризується визначеністю для кожної людини, її своєрідністю. Мотиваційні сфери різних людей відрізняються одна від одної за:

· змістом мотивації,

· структурою,

· ієрархією,

· силою,

· стійкістю мотивів.

Мотиваційна сфера характеризується стійкістю, яка проявляється в збереженні дієвості мотивації, тобто її функціонуванні довгий час (хоча б більшості складаючих її мотивів). Крім того, ці мотиви не зникають по мірі їх реалізації в діяльності. Наприклад, хороший заробіток як мотив трудової діяльності незникає при отриманні високої зарплата кожного місяця,

Мотиваційна сфера особистості динамічна. Динаміка мотивів може бути як позитивною, так і негативною стосовно ефективності діяльності. Ці загальні характеристики динаміки мотиваційної сфери свідчать лише про формування, розвиток у певному напрямку, зміцнення мотиваційної сфери або її послаблення, що може проявитися у зміні відношення до різних видів діяльності, переважності їх вибору.

Динамічність мотиваційної сфери проявляється в зміні сили як окремих мотивів, таж імотивації в цілому. Наприклад, існуюче раніше прагнення займатися певною діяльністю може згасати чи, навпаки, можуть зміцнюватися слабкі мотиви.

Може змінюватись і стійкість мотивації. При цьому іноді мотиви, які раніше спонукали діяльність, починають проявлятись лише за певних обставин, а не завжди, якце спостерігалося раніше. Можливі також випадки, коли мотив, який спонукав раніше декілька видів діяльності, проявляється лише в деяких з них. Все це є свідоцтвом негативної динаміки мотивації.

Динамічність мотиваційної сфери особистості проявляєтьсяй в зміні сукупності мотивів даного виду діяльності або усіх її основних видів.

Змінюється й структура мотивації, наприклад, замість чотирьох основних груп мотивів (широкі соціальні, діяльнісні, колективістичні, стимулюючі), до діяльності, якогось одного виду можуть спонукати мотиви тільки однієї з вищеназваних груп, або всі основні види діяльності – декілька (не всі чотири групи), а іноді й одна. Динамічність мотиваційної сфери проявляється також у зміні супідрядності цих груп мотивів.

Процес виникнення й становлення мотивів передбачає засвоєння соціального досвіду, власний індивідуальний досвід, його осмислення, позитивні успіхи в даній діяльності, сприятливе відношення соціального оточення до даної діяльності або поведінки.

Зміцненню мотивації та її розвитку, підвищенню її стійкості сприяють багато факторів: пізнання життя суспільства,існуючих суспільних відносин, цілеспрямоване вихованняособистості, формування її спрямованості, систематична ефективна діяльність та ін.

1.4. Класифікація мотивів

Найзагальніша класифікація мотивів, що пропонується скоріше як варіант дляобговорення, ніж для ствердження, містить декілька груп мотивів, які об'єднуються за різними критеріями.

 

1. Мотиви, пов'язані з найважливішими суспільними потребами особистості за критерієм їх змісту. Тут можуть бути виділені ідейні мотиви (пов'язані зі світоглядом), політичні (пов'язані з позицією особистості у відношенні до політики, як зовнішньої, так і внутрішньої), моральні (пов'язані з моральними нормами та принципами), естетичні (пов'язані з потребою у прекрасному).

2. За джерелом виникнення, обумовленості(а також за особливостями регуляції) виділяють мотиви широкі соціальні (патріотичні), колективістичні, діяльнісні(діяльнісно-процесуальні) та заохочувальні(стимульно-заохочувальні).

Джерелом виникнення патріотичних мотивів є широкі соціальні інтереси, характер суспільно-економічних відносин, загальнонаціональні цінності. Колективістичні мотиви мають джерелам колектив, виникають внаслідок готовності керуватися у своїй поведінці, в діяльності інтересами конкретного колективу, до якого належить людина. Усвідомлення особистістю своєї відповідальності веред колективом спонукає її до поведінки, відповідної нормам існування даного колективу, взаємовідношенням в ньому, громадській думці й традиціям, його "мікроклімату". Діяльнісні мотиви виникають на основі конкретної діяльності людини, вони є наслідком особливостей трудової діяльності, умов та змісту даної конкретної праці. Джерелом виникнення заохочувальної мотивації є матеріальне та моральне стимулювання, винагорода (у вигляді зарплати, премії, надбавки)або похвала (нагородження похвальною грамотою, занесення до Дошки пошани, присвоєння почесних звань та ін.).

3. За видами діяльностівиділяють мотиви, пов'язані з такими важливими видами діяльності, як суспільно-політична, професійна, навчально-пізнавальна.

4. За часом проявленняможуть бути виділені постійно, довго та короткочасно діючі мотиви. Перші діють протягом усього життя людини (наприклад, пов'язані із задоволенням природних потреб); другі - протягом багатьох років (наприклад, пов'язані з пізнавальними потребами особистості); треті - протягом обмеженого часу (наприклад, пов'язані з пізнанням чогось нового).

5. За силою проявленнямотиви діляться на сильні, які складають особливо діючу мотивацію, помірні, які характеризуються середньою силою їх прояву, та слабкі, які малозначно впливають на діяльність, хоча й спонукають її.

6. Мотиви розрізняються й за ступенем стійкостіна сильно-, середньо- та слабостійкі.

7. За проявом у поведінцівиділяють реальні, або актуальні, й потенціальні мотиви. Реальними називають мотиви, які фактично спонукають поведінку та діяльність. Під потенціальними мотивами розуміють такі, що сформувалися в особистості, але не проявляються в даний момент Тут можуть бути два варіанти: або людина готується до майбутньої діяльності, або зона нею вже займалася, але переключилася на іншу.

Іноді в певні моменти до потенційних можуть переходити й деякі реальні мотиви. Причиною цього може бути недостатня сила мотиву, що обумовлює його прояв лише в якихось крайніх ситуаціях, або переважання інших мотивів.

Своєрідність усіх цих груп мотивів характеризує мотиваційну сферу особистості. При цьому перші три групи фактично складають її змістовну характеристику, а чотири останні - динамічну.

Мотиваційна сфера має досить складну структуру. При цьому мотивація вистроюється в певну ієрархію не тільки у межах кожного виду діяльності, але й відбувається ранжування мотивації різних видів діяльності. Численність, структурність та ієрархічність мотивації – найважливіші характеристики мотиваційної сфери особистості. Береться до уваги й сила, й стійкість мотивів.

Виділяють системи мотивів різних видів діяльності. Наприклад, у мотивах навчальної діяльності можна виділити загальні пізнавальні та конкретні - інтерес до різних предметів навчання. При аналізі професійної мотивації виділяють мотиви як трудової діяльності взагалі, так й певного її виду (навіть в певних виробничих умовах, на даному виробництві, в даномуколективі). В цьому випадку першу групу мотивів іноді називають професійними, а другу – виробничими.

Особливе місце в мотиваційній сфері особистості посідають мотиви спілкування, які, з одного боку, тісно пов'язані з мотивами діяльності, так як в процесі спільної діяльності люди незмінно спілкуються; з іншого боку, вони пов'язані мотивами поведінки, яка не обмежується рамками діяльності В мотивах спілкування такожможна виділити декілька видів (наприклад, мотиви діяльнісного, «комунікативного» спілкування та ін).

1.5. Професійна мотивація.

Суспільна поведінка людей, в тому числі й така її форма, як вибір майбутньої професії, становить собою складне соціальне явище, що детерміновано певними факторами. В системі таких факторів, при визначальному значенні загальних соціально-економічних умов життя людей, в організації поведінки індивіда важливе місце займають його уявлення про суспільну оцінку професії, її престиж. Ціннісні уявлення про професію є формою проявлення ціннісних орієнтацій особистості й тому можуть бути розглянуті як регулятори поведінки індивіда. Значення цих цінностей дає можливість передбачити вибір професії та характер виконання професійної діяльності людиною.

Цілі, що визначають яквибір професії, так і саму трудову діяльність сучасної людини, можуть полягати поза самим процесом праці. Це можуть бути цілі, викликані прагненням задовольнити певні життєві запити (що примушує людину шукати такі форми праці, які найбільшою мірою наближають її до даної мети). Це може бути прагнення досягти не тільки певного життєвого рівня у теперішній момент (длясебе й своїх близьких), але й бажання забезпечити собі і близьким стійке майбутнє. Й ці мотиви можуть примушувати людину працювати більшою мірою, ніж їй потрібно на даному етапі життя.

Мотиви, що приводять людину допевних форм праці та до певного рівняздійснення трудової діяльності, можуть полягати не тільки в отриманні певних благ за свою працю (заробіток), але й відповідного соціального стану, який набуває завдяки здійсненню трудової діяльності власне такого характеру у відповідному громадському визнанні, яке з ним пов'язане.

Мотивами трудової діяльності можуть бути не тільки ті, що пов'язані з прагненнями особистого характеру (блага даної людини та його близьких), але й спонукання суспільного характеру. Працюючи за даною спеціальністю, людина вважає, що може принести найбільшу користь суспільству; дана професія дає їй можливість у безпосередній формі спілкуватися з людьми, надавати їм допомогу. І такі громадські мотиви можуть зумовлювати не тільки вибір спеціальності, але й рівень здійснення діяльності, характер вимогливості до себе під час виконання роботи.

Отже, і у виборі відповідної трудової діяльності, і у характері її виконання сказується комплекс мотивів – тут грає роль і майбутня перспектива (благополуччя своє та близьких), і соціальне визнання, пов'язане з діяльністю(професія, що викликає до себе повагу), і громадські мотиви.

Крім чого, певний комплекс мотивів може бути пов'язаний з самим процесом діяльності. Мотиви ці можуть носити різний характер: звичка до роботи (при відсутності праці людині „не по собі”); задоволення під час процесу діяльності або наприкінці цього процесу; переживання задоволення від проявів активності в процесі праці та позитивної самооцінки, що виникає в процесі цього; відчуття творчості (в тій або іншій формі) під час здійснення трудової діяльності, що робить цінним сам процес праці. Малодиференційований стан задоволення у людини під час роботи може переростати у стан творчої активності, пов'язаний з вирішенням серйозних завдань.

Так мета праці, що знаходиться поза самим її процесом, переходить на сам процес. До комплексу різноманітних мотивів, які спонукають людину до трудової діяльності, починають включатися мотиви, пов’язані з самою трудовою діяльністю.

Мотиви професійного навчання та профдіяльності тісно пов’язані з мотивами вибору конкретної спеціальності Вибір спеціальності, який ґрунтується на інтересі до професії, на її суспільній значущості, її творчому характері, так як і вибір, пов'язаний із сімейними традиціями, є певним критерієм сформованості мотивів праці, особливо якщо такий вибір – наслідок гарної інформованості кандидата про особливості професії. Разом з цим зустрічаються випадки, коли, наприклад, орієнтація на інтерес та творчість у роботі відображує лише ілюзії кандидатів, не підкріплені знанням особливостей професії.

В ході виконання професійних обов'язків формується психологічна функціональна система діяльності, яка відповідає вимогам даної професії. Остаточний вибір професійної діяльності як основної відбувається, як правило, при наявності адекватної їй системи мотивів.

 

2. АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНИХ МОТИВІВ ТА ПРИЧИН ВСТУПУ НА НАВЧАННЯ

В психологічній літературі існують спроби аналізу та опису професійної мотивації працівників.

Усі, хто вступають до навчального закладу з метою здобуття певної спеціальності, як мотиви вибору даної професії висувають різні причини соціального характеру, які є істинними для даного індивіда та повністю відображують його соціальні установки, або претендентами висуваються формальні причини, що маскують, приховують справжні.

Молоді люди, що не маютьпрофесії та спеціальної освіти як основну причину називають романтику професії, що в більшості випадків поєднується з юнацькою незрілістю та недостатніми уявленнями щодо обраної професії. Рідше особи молодого віку кажуть, що вони обирають дану професію за сімейною традицією, за порадами родичів або знайомих. Ця категорія осіб має більш зрілі уявлення про характер майбутньої діяльності.

Особи зрілого віку, спеціалісти романтику професії як причину вказують рідко і лише утих випадках, коли бажають приховати істинні мотиви. В більшості випадків спеціалісти та особи зрілого віку причинами, що обумовили їх вступ на роботу, вказують наукові перспективи, перспективи службового росту, матеріальну та побутову зацікавленість.

А. Н. Роша описує професійну мотивацію та виділяє чотири групи мотивів:

· стійкий інтерес до професії (показником стійкого інтересу, на його думку, є захоплення професією ще з середньої школи);

· прагнення стати фахівцем під впливом родичів;

· вплив книг та кінофільмів;

· та так звана «коротка» мотивація, коли людина мріє про іншу спеціальність, але за якихось обставин йде здобувати іншу.

Андросюк В. Г. розглядає професійну мотивацію в контексті загальної професійної спрямованості працівника. Він відмічає, що адекватно-сформована професійна спрямованість передбачає внутрішнє прийняття своєї професії, стійке позитивне емоційне відношення до неї, професійну гордість. Вона забезпечує гармонійне поєднання конкретних мотивів поведінки працівника, їх системний характер. Автор виділяє такі групи мотивів:

1. Мотиви, пов'язані із об'єктивним змістом діяльності (особиста участь в діяльності).

2. Мотиви, пов'язані із зовнішніми атрибутами діяльності – умовами її виконання (можливість застосування владних повноважень, наявність спеціальної форми та ін.).

3. Мотиви, пов'язані з діяльністю як засобом вирішення матеріально-побутових проблем та задоволення особистісних потреб.

Характеристика основних типів професійної мотивації

Даний тип мотивації характеризується тим, що ціннісні орієнтації та пов'язані з ними професійні мотиви повністю узгоджуються з реальною, суспільно значущою поведінкою особистості, яка відповідає вимогам професійного та етичного характеру, що пред'являються професією. Професійні мотиви є адекватними змісту та цілям професії.

Така спрямованість, як правило, пов'язана з високим інтелектом, соціальною зрілістю, загальною культурою, ерудицією, чітким уявленням про майбутню професійну діяльність, прагненням розвинути в собі необхідні якості. Поведінка людей з таким типом мотивації відрізняється активністю, цілеспрямованістю, помірним прагненням до лідерства. Мотивація даного типу сприяє швидкій адаптації до умов навчання та безпосередньо професійної діяльності.

2. Ситуаційний тип

Вирішальний вплив на вибір професії при домінуванні цього типу мотивації мають фактори, що характеризують зовнішню ситуацію людини. При ситуаційному типі, пов'язаному з престижем професії та матеріальними стимулами, такими факторами є прагнення до престижного стану в суспільстві без вираженого інтересу до самої спеціальності, а також матеріальні міркування.

Особи з ситуаційним типом, який пов'язаний з романтичною привабливістю професії, частіш обирають професію під впливом викривлених уявлень про зміст професії, які, в свою чергу, формуються з книжок та фільмів. Такі особи також не співвідносять свої здібності та можливості з реальними умовами професії.

Ситуаційний тип мотивації пов'язаний з тенденцією до розчарування в своїй діяльності, незадоволення неюі, якнаслідок цього, формальним відношенням до своїх обов'язків. Тому він є прогностично несприятливим.

3. Конформістський тип

В цьому випадку вибір професії відбувається під виливом референтної (суб'єктивно високо значущої: батьки, родичі, друзі та ін.) групи, норми якої для людини є головним регулятором поведінки. Такий вибір здійснюється, як правило, без урахування особливостей своєї особистості, її дійсної спрямованості, здібностей. Цей типмотивації зустрічається у осіб, що випадково опинилися в навчальному закладі або на роботі.

До конформістського типу відноситься також мотив прагнення не відстати від однолітків (наприклад, однокласників), що обрали дануспеціальність, та обумовлений впливом зовнішнього середовища – будь що отримати вищу освіту.

Але до таких осіб необхідно підходити диференційовано, так якпоряд з конформістськими тенденціями у них може мати місце й адекватна мотивація. При цілеспрямованому впливі на мотиваційну систему особистості з таким типом мотивації в процесі навчання, адекватні мотиви можуть стати в неї домінуючими. Особливо це відноситься до тих, у кого бажання продовжувати професійну династію підкріплене вираженими професійно важливими якостями та здібностями до діяльності.

4. Компенсаційний тип

Дана мотивація зустрічається у осіб, що обирають професію як галузь діяльності, в якій є можливість подолати в собі слабкі риси характеру (невпевненість, тривожність, поміркованість, замкненість, переживання особистої неповноцінності, некомунікабельність та ін.) завдяки оволодіння професією, що вимагає прояву мужності, самостійності, рішучості тощо. В процесі навчання осіб здомінуючим компенсаторним типом мотивації відмічаються два варіанти професійного розвитку особистості.

В одних випадках навчання, а тим більше й робота за фахом не призводить до очікуваних результатів, а, навпаки, посилює переживання ними своєї неспроможності, сприяє виникненню емоційних зривів, поганій адаптації серед колег.

В інших випадках відбувається гіперкомпенсація слабких рис особистості, зокрема, формується надмірна тенденція до домінування, рішучість, емоційна холодність, прояви жорстокості. Результатом такого сполучення психологічних якостей бувають серйозні професійні помилки. При компенсаторному типі дуже сильним є прагнення досягнути успіху, навіть якщо для цього немає об’єктивних передумов: розвинутого інтелекту, уміння вступати в контакт з людьми та ін. В зв'язку з цимкомпенсаторний тип прогностично також несприятливий.

5. Кримінальний тип

Цей тип мотивації зустрічається не дуже часто, але потребує безумовного виявлення. Він характеризується неявною антисоціальною спрямованістю, що, як правило, маскується правильними поясненнями. Ці люди прагнуть використати професію в своїх цілях, які не відповідають вимогам, що постають перед професіоналом. Для них характерні нечесність, безпринципність, схильність до авантюри, стереотипність у відповідях на запитання, знайомство тільки з зовнішнім боком діяльності. При цьому типі мотивації вже у період навчання за спеціальністю у осіб можуть проявлятися порушення дисципліни та законності. Діагностування кримінального типу мотивації пов'язане з деякими труднощами і потребує не тільки комплексного та грамотного використання психологічних методів, але й досвідченості дослідника.

Типи професійної мотивації можуть зустрічатися в різних сполученнях, оскільки основу поведінки будь-якої людини завжди складають декілька мотивів.

Необхідно відзначити, що відносно випускника школи, який не має професії та спеціальної освіти, казати про адекватний тип професійної мотивації досить важко, адже такий тип передбачає включення предмету професії у зміст Я-концепції людини, коли цілі та задачі професійної діяльності стають особистими цінностями. А це може статися тільки в процесі спеціального навчання або безпосередньо в діяльності. Крім того, виникають труднощі при визначенні типу мотивації у конкретного кандидата на роботу чи навчання. Зокрема, це виражається в соціально очікуваних відповідях, коли люди бажають приховати дійсні мотиви. Наприклад, в основі прагнення до торжества справедливості можуть лежати компенсаторні або кримінальні спонуки. Тому в діагностиці адекватної мотивації необхідним с уточнення її змісту стосовно випускників шкіл та ретельний аналіз ієрархії мотивів кандидата, а також умов їх формування.

Дана класифікація професійних мотивів об'єднує вищевказані класифікації, але ж не є кінцевою і потребує вдосконалення з урахуванням конкретних сучасних умов.

 

3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ

Оцінка мотивації є досить складною. Разом з тим вона необхідна й дляформування особистості, й для підвищення ефективності діяльності. Хоча в зрілому віці мотиви поведінки та діяльності людини складаються в певний комплекс й знаходяться в ієрархічній супідрядності, для практичних цілей часто буває необхідним мислено його розділити. Такий розподіл необхідний для того, щоб мати можливість оцінити якокремі мотиви, так і мотиваційну сферу особистості в цілому. При цьому оцінка мотивів, мотивації та мотиваційної сфери особистості проводиться, виходячи з поставлених завдань, та передбачає характеристику й за видами мотивації, за діяльністю, поведінкою у конкретних умовах. Дана оцінка будується на основі аналізу як окремих мотивів, так і мотивації в цілому. Такі найважливіші характеристики мотиву, як сила та стійкість, можуть використовуватися для оцінки окремого мотиву.

Сила мотиву як показник непереборного прагнення особистості оцінюється за ступенем, глибиною усвідомлення (розуміння, «присвоєння», «прийняття») потреби й самого мотиву, за його інтенсивністю.

Стійкість мотиву може оцінюватися за його наявністю у всіх основних видах діяльності та за збереженістю його впливу на поведінку та діяльність особистості в складних умовах, а в деяких випадках – й за його збереженістю протягом певного ласу (наприклад, у шкільному чи студентському віці). Стійкість мотивації неоднозначно впливає на успішність професійного навчання й відношення до майбутньої дальності. Перебудова мотивації може бути й позитивним фактором у відношенні до ефективності професійного навчання, якщо попередня мотивація була неадекватною його змісту.

Ці параметри – сила та стійкість – можуть також бути використані й для оцінки мотивації в цілому. Але в цьому випадку сила й стійкість – це вже показник інтегрований, складений на основі сумарної оцінки окремих мотивів, особливостей їх прояву.

Але ж для оцінки мотивації в цілому цих параметрів не вистачає, в зв'язку з чим виникає необхідність використовувати й інші, такі, як численність, структурність та ієрархічність. Численність відображує передусім розвиненість змісту мотивації, що забезпечує позитивне стійке ставлення до діяльності. Мається на увазі достатня кількість мотивів, що вимірюється за допомогою кількісних та якісних показників. При цьому виникає необхідність співставлення існуючих мотивів з тими, що очікуються, імовірними.

Діагностика мотивації утруднюється через складність мотиваційної системи особистості. Найбільш плідною є комплексна методика, яка містить аналіз результатів діяльності (успішність та ставлення до діяльності), анкетування (опитування), "твори", експеримент, спостереження, бесіду, аналіз незалежних характеристик.

Застосування якогось одного методу знижує валідність та надійність виявлення мотивації, а іноді робить її неможливою. Очевидно, що для дослідження мотивації більш надійним є паралельне застосування прямих та проективних методик. Але ж за деяких умов, особливо при масових дослідженнях, можливість використання усієї сукупності методів обмежена, й тому доводиться користуватися лише деякими, а іноді й одним із них. Розглянемо ці методи.

1. Аналіз результатів діяльності

Цей метод дозволяє в самому загальному вигляді визначити наявність (або відсутність) мотивів даного виду діяльності. При аналізі результатів діяльності передбачається всебічний аналіз самої діяльності людей в різних її видах (професійної, навчальної, громадської) та її оцінки (успішності та ставлення до неї) в балах (відсотках). Такий аналіз може успішно використовуватись для виявлення мотивації, але особливо важливий він на початковому етапі дослідження, коли за результатами дальності (оцінками) виявляється наявність мотивів цього виду діяльності без уточнення, яких власне. Але ж при цьому не можна диференційовано виявити фактичну мотивацію хоча б тому, що одна й та ж діяльність може визначатися різними мотивами.


Читайте також:

  1. Форми і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади




Переглядів: 1117

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості новелістики Меріме | Мобілізація особового складу підрозділу на опанування спеціальністю та вивчення бойової техніки й озброєння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.