Типи ВНД

Умовне

Безумовне

1. Безумовне гальмування – є вродженим і може бути:

А) зовнішнім і

Б) за межовим

А) зовнішнє гальмування УР – виникає тоді, коли під час дії умовного подразника на організм діє інший, більш сильний – домінантний подразник, наприклад, больове подразнення у собаки може різко загальмувати їжевий УР

- позитивне значення зовнішнього гальмування в тому, що організм перемикається на новий, більш важливий в даний момент, вид рефлекторної діяльності

Б) за межове гальмування УР – виникає при значному збільшенні сили, або тривалості дії умовного сигналу, і тоді УР або послаблюється, або зникає. Приклад: сильний дзвоник гальмує слиновиділення

- значення за межового гальмування – виконує охоронну функцію, попереджаючи виснаження НС.

Замежове гальмування легше виникає при зниженні лабільної працездатності. Наприклад, після тяжкого інфекційного захворювання і у людей похилого віку.

2. Умовне гальмування УР – властиво тільки клітинам кори великого мозку. Основною умовою для проявлення умовного гальмування є не підкріплення умовного подразника (дзвоника) безумовним подразником (їжею). Наприклад, якщо багато разів дзвоник не підкріплювати їжею, то виділення слини на дзвоник поступово зменшиться, а потім зникне. Це гальмування називають згасаючим.

За рахунок згасаючого гальмування організм звільняється від непотрібних УР, які втратили сигнальних характер.

Значення гальмування УР:

За рахунок гальмування УР досягається більш точне та досконале пристосування організма до умов існування, здійснюється аналітична та синтетична діяльність головного мозку.

Особливості психічної діяльності людини. Перша і друга сигнальні системи.

Існує два погляди на психічну діяльність людини. Згідно одному погляду, психіка – є результат діяльності мозку. Згідно другому, релігійному – поведінкою людини керую не матеріальна душа, породжена нематеріальними силами, які знаходяться поза межами організму людини.

Ідею про те, що психічна діяльність людини є також рефлекторною, висунув І.М. Сєченов (1863 р.), а Павлов підтвердив це в експерименті і поділив всю нервову діяльність на:

- нижчу нервову діяльність, тобто рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій

- вищу нервову діяльність, він визначив, як психічну діяльність яка обумовлює рефлекторну регуляцію взаємодії організму з навколишнім середовищем, тобто поведінки людини і тварини. (визначення ВНД це сукупність БР, УР і вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку в змінних природних і соціальних умовах).

ВНД є фізіологічною основою психічних процесів. Розподіл на нижчу і вищу НД умовні, так як всі процеси в організмі взаємозв’язані.

Зміни психічного стану людини сказуються на діяльності фізіологічних систем, і навпаки, функціональний стан організму обумовлює психіку людини.

Фізіологія вищої НД і психологія тісно зв’язані між собою, так як мають один об’єкт дослідження – головний мозок. Однак між ВНД і психічною діяльністю є істотні розбіжності:

1. Ціллю ВНД є пізнання фізіологічних процесів, які відбуваються в головному мозку під час сприйняття переробки і відновлення інформації – навчання, емоційних та різноманітних поведінкових реакцій.

2. Психологія вивчає роботу мозку, яка проявляється у вигляді образів, емоцій, мотивів. Вона також вивчає, яким чином під впливом умов життя, навчання та виховання формується особа людини.

Знання закономірностей ВНД має велике значення для навчання, виховання, трудової діяльності, збереження здоров’я.

Сигнальні системи. Розрізняють першу і другу сигнальні системи.

Перша сигнальна система – є і у тварин, і у людей. Діяльність цієї системи проявляється в умовних рефлексах, на любі подразники зовнішнього середовища(світло, звук, механічні подразники) за винятком слова.

- перша сигнальна система у тварин і у людини забезпечує предметне, конкретне мислення.

В результаті трудової діяльності людини з появою мови виник додаток до механізмів роботи мозку, це друга сигнальна система.

Діяльність другої сигнальної системи проявляється в мовних УР. Ці рефлекси узагальнююче і відволікаюче сигналізують людину про навколишню дійсність. По Павлову – слово є «сигналом сигналів».

Друга сигнальна система забезпечує абстрактне мислення у вигляді понять, суджень, заключень.

Мовні рефлекси другої сигнальної системи формуються завдяки активності нейронів лобних ділянок і ділянок мовно-рухового аналізатора.

Мовні рефлекси, як і УР підкоряються одним і тим же законам.

Однак слово відрізняється від подразників першої сигнальної системи тим, що воно є багатооб’ємним. Своєчасне сказане добре слово сприяє доброму настрою, підвищує працездатність, однак слово можна тяжко поранити людину.

Сигнальне значення слова визначається не звукосполученням, а його смисловим значенням.

Друга сигнальна система – є вищим регулятором різних форм поведінки людини в наколишньому природному і соціальному середовищі.

Однак, друга сигнальна система правильно відображує зовнішній об’єктивний світ, тільки в тому випадку, якщо постійно зберігається взаємодія з першою сигнальною системою.

Павлов встановив, що всі тварини відрізняються одне від одного поведінкою і темпераментом. Поведінка і темперамент обумовлені генетичними особливостями і залежать від взаємодії процесів збудження і гальмування.

Процеси збудження і гальмування характеризуються трьома показниками:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зон кори	\|	Сизонний

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.