МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття, ознаки та ефективність політичної влади.Влада, як і політика, – одне з фундаментальних начал суспільства. Вона всюди, де є стійкі об’єднання людей: у родині, виробничих колективах, організаціях і установах, у всій державі. В останньому випадку йдеться про верховну, політичну владу. Водночас владу не можна ототожнювати з політикою. Оскільки поняття політики ширше, ніж поняття влади. Влада разом з політикою є базовим поняттям політичної науки, одним з найдавніших складових політичного знання. Боротьба за владу, її здійснення є сенсом діяльності суб’єктів політичного процесу, вона супроводжує політичне життя людства протягом усієї його історії. Отже, влада як суспільне явище виникає при наявності таких елементів: ¾ існування не менше двох індивідуальних чи групових суб’єктів, що беруть участь у владних відносинах; ¾ волевиявлення володарюючого по відношенню до підвладного через розпорядження або наказ, в якому передбачають певні санкції у випадку непідкорення владі; ¾ обов’язковість підкорення наказові; ¾ наявність суспільних норм, які закріпляють право володарюючого видавати накази та обов’язковість їх виконання. Тому логічною визначимо таку структуру влади: а) пануючий інтерес, б) політична воля, що виявляється в законах і політичних рішеннях, в) засоби забезпечення. Водночас влада є складноструктурованим феноменом і включає суб’єкти, об’єкти, джерела, ресурси Суб’єкт влади – це безпосередній її носій, що втілює активний початок. Ним може бути індивід, організація, спільнота і світове співтовариство. Позитивні якості суб’єкта влади включають волю до владарювання, компетентність, відповідальність і організованість. Первинними суб’єктами влади є індивіди і соціальні групи, вторинними – політичні організації. Еліти і лідери є суб’єктами найвищого рівня. Джерела влади – це авторитет, сила, престиж, закон, багатство, знання, харизма, таємниця, інтерес тощо. Ресурси влади, як сукупність засобів, використання яких забезпечує дієвий вплив на об’єкти влади, у відповідності з цілями суб’єкта прийнято поділяти на: ¾ економічні (матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва і споживання, землі, гроші, корисні копалини і т. д.); ¾ соціальні (здатність підвищення соціального статусу або рангу, місця в соціальній структурі); ¾ силові (зброя і апарат фізичного примусу, спеціально підготовлені для цього люди); ¾ демографічні (людина як універсальний ресурс, що створює інші ресурси); ¾ політико-правові (конституція, закони, програмні документи політичних партій); ¾ інформаційні (знання та інформація, засоби їх отримання та розповсюдження). Суб’єктом політичної влади може бути цілий народ, державний орган, окремий індивід, наділений владою. Безпосередніми суб’єктами політичної влади є політичні інститути та їх органи, які зберігають і здійснюють керівництво різними сферами життя, мають у своєму розпорядженні засоби влади, обирають цілі та способи їх реалізації. Об’єктом політичної влади є все те, на що (чи на кого) спрямовані владні відносини. Це може бути суспільство в цілому, тобто народ, і кожний громадянин зокрема. В демократичному суспільстві народ одночасно виступає і суб’єктом, і об’єктом влади. Вагомість існування політичної влади пояснюється виконанням нею широкого спектра важливих для суспільства функцій. До них відносять: ¾ розробку та прийняття рішень з важливих напрямків розвитку суспільства; ¾ вироблення стратегії управління суспільством; ¾ оперативне управління та регулювання суспільними процесами; ¾ контроль за найважливішими параметрами стабільності та спрямованості розвитку суспільства. Читайте також:
|
||||||||
|