Економічні зв'язки України з країнами СНД

Складовою частиною перехідної концепції формування міжнародних
економічних відносин є розвиток інституційних та правових основ СНД.
Утворення нових держав визначило організаційно-правові засади Співдружності, які знайшли відображення в Угодах про координаційні інститути, Декларації про дотримання принципів співробітництва та в інших документах, прийнятих на початку існування Співдружності. Був створений Економічний суд СНД, який вирішує питання суперечок у разі виконання економічних зобов'язань, передбачених угодами й іншими актами Співдружності, а також суперечок згідно з нормативними актами, що приймаються країнами-учасницями.

У галузі військової політики діє Рада міністрів оборони Співдружності,
Рада колективної безпеки держав, Рада командуючих прикордонними
військами. Відповідно до підписаних угод утворені органи галузевого
співробітництва, а саме: рада із залізничного транспорту, електроенергетична рада, міждержавні ради із космосу, науково-технічної інформації,
гідрометеорології, науково-технічна й економічна ради.

Особлива роль у створенні законодавчої бази для успішної діяльності
СНД належить національним парламентам, які, з одного боку, мають вести роботу щодо ратифікації договорів і угод, прийнятих урядами, а з іншого — реалізовувати в законодавстві ті умови, з яких досягнуті угоди. Тут
чільне місце займає міжпарламентська Асамблея учасників СНД, яка, створюючи модельне законодавство, допомагає національним парламентам збалансовувати нормативну базу з метою інтеграції та співробітництва.

Не зважаючи на спільність історичного розвитку, технологічну взаємозалежність, інтеграційні процеси на постсоціалістичному просторі йдугь
вкрай повільно та непослідовно. Нині доводиться констатувати, що рівень
економічного зближення і відповідаючого йому взаємного політичного довір'я всередині СНД не вийшов за межі першої стадії інтеграції — утворення зони вільної торгівлі. Крім того, не виконуються повною мірою іі умови, що відповідають цій стадії.

Значним кроком до досягнення єдності та інтеграції стане формування Платіжного союзу, вдосконалення в його рамках платіжно-розрахукових і кредитно-фінансових відносин. Важлива роль відводиться міждержавним фінансово-промисловим групам (МФПГ).

В інтересах поглиблення інтеграційних процесів затверджена і реалізується Програма синхронізації та єдиної спрямованості економічних реформ у країнах, яка передбачає узгодження національних програма правових актів з питань приватизації, розвитку грошово-кредитної та, фондових ринків і тощо.

Згідно з Договором про поглиблення інтеграції в економічній та гуманітарній галузях були затверджені спільні органи управління інтеграцією: Міждержавна Рада, Інтеграційний Комітет (постіино діючий виконавчий
орган), Міжпарламентський Комітет. Інтеграційний Комітет у грудні 1996р.
був наділений ще й функціями виконавчого органу Митного союзу. Для
становлення ефективного митного союзу слід сформувати спільні органи з
поступовим набуттям ними наднаціональних повноважень.

Офіційно створення альянсу Грузії, України, Азербайджану і Молдови (ГУАМ) бере початок з Комюніке про співробітництво, підписане 1997 р.
главами цих держав на зустрічі в рамках Ради Європи в Страсбурзі. У цьому документі глави держав декларували готовність до економічного і політичного співробітництва. Утворення цього альянсу можна пояснити політичними й економічними причинами, зокрема: потребою у обєднанні
зусиль і координації діяльності для реалізації проектів євразійського і транскавказького транспортних коридорів; налагодженні спільного економічного співробітництва; об'єднанні позицій у сфері політичної взаємодії між собою та ставленні до НАТО; співробітництві з питань боротьби з спаратизмом і регіональними конфліктами. Стратегічне партнерство держав цього альянсу, крім геополітичних міркувань, координації торгово-економічного співробітництва в рамках ГУАМ, дозволяє Азербайджану мати постійних споживачів нафти і зручний маршрут для її експорту, а Грузії, Україні і Молдові — отримати доступ до альтернативних джерел енергоресурсів і стати важливою ланкою в їх транзиті.

Країни СНД — це основні торговельні партнери України, яких пов'язують сталі відносини, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. З цими країнами напрацьована достатня договірно-правова база і створює належні умови для подальшого розвитку взаємовигідних економічних відносин. Частка товарообігу України з указаними країнами становить близько 40 % від усього товарообігу товарів і послуг.

Серед країн СНД найважливішим партнером України є Російська Федерація. Географічна близькість України і Росії, тривалі історичні, політичні,
економічні та культурні відносини, існування технологічної та ресурсної
взаємозалежності окремих галузей і виробництв впливають на відносини
двох держав.

Для надання нового імпульсу інтенсифікації економічного співробітництва з традиційними економічними партнерами, Україною підписано
документи про формування Єдиного економічного простору з Росією,
Білоруссю, Казахстаном.

Основною метою державної політики є створення умов для забезпечення сталого збільшення товарообігу з Російською Федерацією та країнами СНД.

Негативним моментом розвитку інтеграційних процесів с те, що не
підписуються необхідні для співробітництва нові угоди і договори, а багато підписаних за минулі роки документів залишаються нереалізованими з
причини, що не створений механізм інкорпорування цих спільних актів у
національні законодавства, а без цього, як показує світовий досвід, інтеграційний процес приречений на застій і подальшу деградацію.

Через загальний спад виробництва виникає послідовна переорієнтація зовнішньої торгівлі країн СНД з близького на далеке зарубіжжя . Занепокоєння викликає також різке падіння наукоємності ВВП - одного з найважливіших показників конкурентоздатності сучасної економіки, тому виникає загроза для країн СНД втратити не тільки традиційні ринки збуту, але і перспективу подальшого технологічного розвитку. Міждержавна кооперація як на двосторонній, так і на багатосторонній основі є єдино можливим варіантом уникнення цього. Робота щодо розвитку науково-технічної кооперації має спрямовуватися на формування умов для такої кооперації, пошук шляхів створення єдиних фінансових фондів для реалізації спільних програм і проектів. При цьому основні зусилля слід зо середжити на розвитку співробітництва в галузі високих технологій, оскільки саме тут розгортається найжорсткіша конкурентна боротьба, бо високі технології - це не тільки виробництво конкурентоздатної продукції, але і додатковий товар (ноу-хау), продукт синтезу інтелекту та передових науково-технічних ідей. який з кожним новим витком конкурентної боротьби набуває все більшої вартості. Основні транснаціональні угрупування в галузі високих технологій уже створені, тому доцільним для держав СНД є використання технодогічної сумісності своїх економік, основи якої були закладені ще в Радянському Союзі.

Світовий досвід показує, що за умов ресурсного голоду технологічне оновлення економік країн С НД неможливе без формування повноцінного економічного союзу. Тільки прийняття узгоджених рішень з важливих питань економічної політики допоможе країнам СНД зберегти контроль на своїх ринках, створити сприятливі умови для розвитку і гармонійного взаємодоповнення національних господарств, підвищення добробуту своїх народів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі	\|	Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.