Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему

Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції

Одним із факторів, що визначають основні шляхи та напрями розвитку світового господарства, є утворення міжнародних інтеграційних угрупувань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнення регіонів та держав, інтенсифікують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу ефективніше використовувати всі наявні резерви розподілу інвестицій та всі види капіталу.

Міжнародна економічна інтеграція — це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного
об'єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та
здійснення узгодженої міждержавної торгівельно-економічної політики.

Основними факторами, що забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є:

- економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірного роз-
поділу природних умов та природних ресурсів;

- закономірності науково-технічного прогресу;

- тенденції демографічних факторів розвитку;

- потреба у розв'язанні глобальних проблем людства (енергетична.
продовольча, економічна, екологічна, безпеки, використання Світового
океану і тощо.);

- розвиток транспортно-комунікаційних мереж.

Інтеграційні процеси за останні роки охопили практично всі континенти і субконтиненти та призвели до утворення багаточисельних регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків, більшість з яких проголошує своєю кінцевою метою вихід на інтеграційну стадію економічного співробітництва. Всього в світі нараховується близько 20 міжнародних економічних об'єднань інтеграційного типу, які охоплюють основні регіони і континенти земної кулі.

До основних теоретично обгрунтованих і практично апробованих форм
міжнародної економічної інтеграції відносяться:

1. Зона вільної торгівлі - найпростіша форма інтеграції. У такій зоні діє
особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок
відміни торгових обмежень перш за все внутрішнього мита. Держави-учасниці залишаються окремими митними територіями і не втрачають права
самостійного визначення режиму економічних відносин з третіми країнами (права на відміну чи введення нових тарифів або інших обмежень, на
підписання торгово-економічних договорів і угод). Саме тому між країнами-учасницями зони вільної торгівлі зберігаються митні кордони і пости,
які контролюють походження товарів, що перетинають їх державний кор-
дон і ніби відсікають від пільгового перевезення ту їх частину, яка заво-
зиться із третіх країн.

2. Митний союз - це угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і
встановлення спільного зовнішнього тарифу. Митний союз, зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, одинаковий
торговий режим у відносинах з третіми країнами, включаючи загальні митні
тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих і непрямих податків і однотипність методів управління народним господарством. Таким прикладом можуть бути Андська група, КАРИКОМ — Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну.

3. Спільний ринок — складніша форма міждержавної інтеграційної взаємодії, шо включає умови вільної торгівлі, митного союзу та забезпечує
вільне переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталів і формує дійсно
спільний повноцінний ринковий простір (звідси і назва — "спільний ринок"). Прикладом створення спільного ринку є Європейський Союз.

4. Валютний союз — найскладніша форма інтеграції, що передбачає проведення країнами єдиної валютно-фінансової політики: введення в обіг
єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру — банку. На стадії
еволюції до повного економічного, політичного і валютного союзу знаходиться Європейська Спільнота.

5. Політичний союз — вищий ступінь регіональної інтеграції, яка пе-
редбачає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне
і політичне утворення. Фактично — це виникнення нового багатонаціо-
нального суб'єкта світогосподарських і міжнародних політичних відносин,
який виступає від імені всіх учасників цього союзу.

Основними напрямками розвитку інтеграційних процесівє:

- поступове усунення митних та фінансових бар'єрів;

- забезпечення країнам, які увійшли до інтеграційного угрупування «прозорості» кордонів;

- створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої
сили, капіталів.

Підкреслимо, що інтеграційні процеси відбуваються під контролем і
за безпосередньою участю державних органів ряду країн. Таким чином, економічна інтеграція означає злиття національних господарств кількох країн і утворення великих інтернаціональних економічних комплексів.

Євроатлантична інтеграція України. Нині створюється нова архітектура міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співробітництво. Останні події у світі свідчать, що для гарантування безпеки країнам потрібно об'єднувати свої сили для протидії міжнародному тероризму. Тому розширення (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як ключових міжнародних структур безпеки в Європі має велике значення. Основним завданням НАТО є трансформація з військово-політичної організації, яка виникла у відповідь на загрозу «холодної війни», у структуру політично-військового характеру. Нині йдеться щодо утвердження НАТО-центричної системи європейської безпеки, що характеризується розширенням Альянсу на Схід та активізацією програми «Партнерство заради миру».

У листопаді 2002 р. відбувся саміт у Празі, результатом якого стало
прийняття комплексу заходів, спрямованих на посилення можливостей
НАТО протистояти головним сучасним загрозам безпеці: тероризму та
поширенню зброї масового ураження і засобів її поставлення.

Наша держава також не стоїть осторонь розв'язання питань загальноєвропейської та євразійської системи безпеки. Україна знаходиться на перетині сфер впливу двох структур безпеки — НАТО та Організації договору
про колективну безпеку СНД (ОДКБ). Для СНД сьогодні актуальне формування механізмів регіональної стабільності, спрямованих на створення
сприятливих умов для співпраці не тільки окремих держав- учасниць СНД,
а й регіональних утворень, зокрема таких, як ЄврАзЕС і ГУУАМ.

Так, Законом «Про основні засади зовнішньої політики України» від
2 липня 1993 р., Концепцією національної безпеки та іншими нормативними актами Президента України та Уряду закладено курс на євроатлантичну інтеграцію. У липні 1997 р. у м. Мадриді укладена Хартія про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору
(НАТО), якою закладено основу співробітництва у вигляді таких механізмів, як Комісія Україна - НАТО та консультації з комітетом НАТО у форматі «19+1», спільні робочі групи, візити високого рівня та обмін експертами, кризовий консультативний механізм для випадків, якщо Україна вбачатиме пряму загрозу територіальній цілісності, незалежності чи національній безпеці.

Інтеграція України в НАТО — довготривалий процесе, який залежить від дотримання загальних стандартів у політичній, оборонній, економічній та правовій сферах.

Членство України в НАТО сприятиме розв'язанню важливих завдань:

— підвищенню ступеня безпеки в регіоні, гарантуванню захисту національної безпеки України, приведенню української військової організації
відповідно до стандартів НАТО;

— ефективному захистові своїх економічних та політичних інтересів у Європі та світі;

— створенню сприятливих умов для інтеграції в європейські економічні
структури, збільшенню впливу нашої держави на формування загальноєвропейської політики;

— використанню найсучасніших освітніх та інформаційних технологій;

— сприянню позитивним структурним перебудовам українського суспільства, зокрема зміцненню демократії, утвердженню верховенства права, захистові прав людини;

— посиленню позицій нашої держави у підтриманні внутрішньої політичної та соціальної стабільності;

— зменшенню рівня загроз, що стоять перед Україною у соціально-економічній та гуманітарній сферах:

— сприянню зміцненню стабільності та безпеки у Східноєвропейському та Чорноморському регіонах.

На архітектуру безпеки Європейського континенту впливають взаємини НАТО і ЄС, які мають спільні стратегічні інтереси у сфері безпеки, оборони та врегулюванні конфліктів.

Поряд зі зміцненням провідної ролі структур НАТО в системі безпеки
західного світу помітна тенденція до розширення сфери європейських стратегічних інтересів у східному та південному напрямах. У перспективі це означатиме формування орієнтованого на Європу геоекономічного простору з відповідним включенням проміжних країн до сфери стратегічних європейських інтересів. Цілком закономірно, що у межах такої моделі майбутнього Європи буде місце і для України.

Україна і СОТ. Світова організація торгівлі (СОТ) створена 1 січня 1995 р.
для обслуговування і реалізації багатосторонніх торгових угод та угод з обмеженою кількістю учасників, а також як форум для організації міжнародних торгових переговорів.

СОТ займається регулюванням міжнародних правил торгових відносин між країнами та забезпеченням умов для проведення переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі.

Мета організації полягає в: узгодженні позицій різних країн, націлених на ліквідацію митних та інших бар'єрів у міжнародній торгівлі; розробці та застосуванні правил, що виключають дискримінацію; запровадженні режимів найбільшого сприяння в торгівлі.

До функцій організації відносяться: сприяння врегулюванню торгових
суперечок, контроль за національною торговою політикою країн-членів,
співробітництво з іншими міжнародними установами, які беруть участь у
формуванні глобальної економічної політики.

Приєднання до СОТ - об'єктивний процес, обумовлений високою динамікою інтеграції країни в систему світогосподарських зв'язків, необхідністю «відкриття» західних ринків для вітчизняної продукції і підвищення її
конкурентноздатності. Вступ до СОТ впливає на економіку України, на методи управління зовнішньоекономічними зв'язками і характер взаємодії зі світовою спільнотою.

Сам факт постійного членства в СОТ дозволить Україні виключити
дискримінацію в усьому комплексі торгових відносин перш за все захистити інтереси своїх експортерів за кордоном. Рівноправ'я на ринку товарів
посилить позиції країни на міжнародних ринках капіталів. Вступ України
до СОТ дає змогу подолати значну частину торгово-політичних перешкод
на шляху українського експорту. Він не тільки полегшує українським товаровиробникам доступ до зовнішніх ринків, а й дозволяє Україні краще
захищати їхні інтереси. Протиріччя та суперечки, які інколи виникають між партнерами в світовій торгівлі, можуть вирішуватися за допомогою механізмів і процедур, передбачених СОТ.

Для цього Україна має дотримуватися певних торговельних стандартів,
змін всередині країни: в її економіці та економічній політиці, в тому числі
в правовому забезпеченні підприємницької діяльності, підтримці конкуренції, у захисті прав власності у всіх її формах і проявах. Інакше кажучи,
процес вступу в СОТ - це процес реального впровадження повноцінних ринкових принципів у національну економіку і в її світогосподарські зв'язки.

За відносно короткий термін було вжито заходів щодо істотної лібералізації зовнішньоторговельного режиму України в напряму максимальної
його гармонізації з вимогами СОТ. За останні роки чимало зроблено для
прискорення гармонізації зовнішньоторговельного режиму з міжнародне
визнаними нормами та принципами СОТ у контексті приєднання України до цієї системи.

Вступ до Світової організації торгівлі передбачає:

- збільшення іноземних інвестицій в економіку України ;

- переговори щодо створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських
товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу,
а отже, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

- набуття режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх
країн-членів СОТ;

набуття можливості захисту інтересів українських виробників згідно
з процедурою розгляду торгових спорів Світової організації торгівлі;

- запобігання загрозі торговельно-економічної ізоляції України не тільки від країн Західної та Центральної Європи, а й від країн Східної Європи та Балтії, багато з яких вже сьогодні є асоційованими членами ЄС, витіснення з ринку ЄС української продукції аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи;

- збільшення надходжень до Державного бюджету України за рахунок
скасування податкових та митних пільг, кількісного збільшення бази для
справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва та активізації
торговельного обороту.

Приєднання України до СОТ сприятиме: проведенню антидемпінгової та антисубсидійної політики для захисту національного ринку; застосуванню до українських товарів режиму найбільшого сприяння або національного режиму; розвитку справедливої конкуренції та зменшенню внутрішнього податкового пресу на національне виробництво; гармонізації національного законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність з основними принципами сучасної міжнародної торгівлі.

Україна та ЄС. Самою розвинутою формою інтеграції в світі вважається
об'єднання західноєвропейських країн у Європейський Союз (ЄС), який у перспективі планується як зона формування єдиного економічного простору в Європі.

Європейський Союз свого часу визнав проголошення незалежності
України, запропонував реальну підтримку шляхом передачі ноу-хау в рамках своєї програми ТАСІС для підтримки політики реорганізації та перетворень у країні й оцінив глобальність завдання економічної та соціальної перебудови.

У червні 1994 р. між ЄС та Україною підписана Угода про Партнерство
і Співробітництво, яка набула чинності в березні 1998 р. Її мета — сприяння розвитку політичних, торговельних, економічних та культурних відносин. Цією самою Угодою передбачена допомога Співтовариства у справі
поступового зближення валютної політики України з політикою Європейської валютної системи. Інтеграція у світові валютні системи має стати
для України стратегічно важливим напрямом, оскільки для економічних
та соціальних зрушень потрібні доступ до міжнародного капіталу та валютна
стабільність. Однак вирішальну роль тут має відіграти ефективна координація нефінансованих стратегій держав.

Нині ЄС є другим найбільшим торговельним партнером України після
Росії, в торгівлі з якою, як відомо, переважає імпорт енергоносіїв. Кінцевою стратегічною метою України є її приєднання до Європейського Союзу, тобто повна інтеграція України у світову економіку.

З огляду на економічну ситуацію, Україні варто зробити такі кроки у
напрямі європейської інтеграції:

- отримати «соціальні преференції» в рамках Генералізованої системи
преференцій ЄС;

- гармонізувати своє законодавство та технічні стандарти із законодавством та технічними стандартами ЄС, нормами та вимогами угод системи ГАТТ/СОТ, законодавче врегулювати проблемні питання в сфері зовнішньої торгівлі;

- розширити договірно-правову базу співробітництва з ЄС у частині
укладення секторальних угод;

- стати членом міжнародних організацій та угруповувань світового і європейського рівня;

- досягти економічних критеріїв набуття членства в НАТО та ЄС.
На жаль в Україні існують невирішені проблемні питання інтеграції
України до ЄС, зокрема: недостатні темпи системних реформ; недостатній
рівень політичної та соціальної активності громадян; порушення Україною окремих положень УПС, що стосуються торговельного співробітництва: неефективне правозастосування у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні; невідповідність режимів стандартизації, сертифікації нормам ЄС; запровадження між асоційованими членами ЄС та Україною візового режиму.

Перспективним напрямом інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об'єктами інтелектуальної власності. Досі Україна через відсталість технологічного способу виробництва, низьку конкурентноспроможність продукції, повільне входження в
міжнародний поділ праці є периферією світового господарства.

Процес інтеграції України у світову економіку відбувається за умов
реформування власної економіки при одночасній трансформації зовніш-
ньоекономічних зв'язків, зокрема з країнами СНД.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні зв'язки України з країнами СНД	\|	Гармонізація законодавства України з законодавством ЄС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.