Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

V

У

Ц



 

Ю. М. КРУПКА

Навчальний посібник для дистанційного наіиання

„-


УДК349.4(477)(075.4) ББК67.9(4УКР)407я7 К84

Рекомендовано до друку

методичною радою Університету «Україна» (Протокол № 8 від 26.09.2005)



За науковою редакцією

Н. Р. Малишевої, доктора юридичних наук,

професора, провідного співробітника Інституту держави і права

НАН України

Рецензенти: С. П. Бритченко, канд. юрид. наук, завсектору

Інституту законодавства Верховної Ради України М. І. Єрофеєв, канд. юрид. наук, заввідділу Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України


Крупка Ю. М.

К 84 Аграрне право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. Н. Р. Малишевої.— К.: Універси­тет «Україна», 2006.— 160 с. 966-388-053-8

У навчальному посібнику на підставі норм чинного законодавства висвітлено питання загальної теорії аграрного права (предмет, метод, принципи, система, джерела аграрного права, аграрні правовідносини), розглянуто особливості правового статусу суб'єктів аграрного господа­рювання, договірні відносини у сільському господарстві, висвітлено пра­вовий режим земель сільськогосподарського призначення.

Видання розраховане на студентів дистанційної та заочної форм навчан­ня вищих навчальних закладів, гімназій, ліцеїв, коледжів, у яких вив­чається аграрне право та інші господарсько-правові дисципліни, а також на широке коло читачів, які цікавляться питаннями аграрного права.

УДК 349.4(477)(075.4)ББК 67.9(4УКР)407я7


ПРО АВТОРА

КРУПКА Юрій Миколайович народився 13 лютого 1951 р. у місті Казань Російської Федерації. У 1978 р. закінчив юридич­ний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шев­ченка. У 1985 р. захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а в 1991 р. йому присуджено вчене звання доцента. Працював на посаді старшого наукового співробітника Інституту держави і права НАН України. Згодом перейшов на викладацьку діяльність у вищих навчальних закладах, у яких викладав господарсько-правові дисципліни. Є ав­тором навчального посібника для дистанційного навчання з курсу «Правові та організаційні основи підприємницької діяльності» (Київ, 2005). Нині — професор Відкритого міжнародного універ­ситету розвитку людини «Україна». Опублікував понад 50 науко­вих праць. Коло наукових інтересів пов'язане з дослідженням проб­лем правового регулювання відшкодування ядерної шкоди. У 1999 р. опублікував монографію «Відшкодування ядерної шко­ди (міжнародний і національний аспекти)».


 


ОБ


ЛАСНА


© Крупка]Ю. М., 2006

© Університет «Україна», 2006


 



 


ЗМІСТ

Вступ ......................................................................................... 6

Як користуватися посібником..................................................... °

Тематичний план ..................................................................... Ю

МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ АГРАРНОГО ПРАВА ... .12

Тема 1. Предмет, метод, принципи і система аграрного права . . .12

Тема 2. Джерела аграрного права .......................................... 19

Тема 3. Аграрні правовідносини ............................................ 27

Тема 4. Суб'єкти аграрного права .......................................... 33

Тема 5. Державне регулювання сільського господарства .... 41

Тема 6. Правове регулювання виробничо-господарської
та фінансової діяльності сільськогосподарських
підприємств ................................................................ 49

Тема 7. Правове забезпечення соціального розвитку села...... 57

Тема 8. Відповідальність за порушення аграрного

законодавства................................................................ 66

Тема 9. Правові засади використання земель

в аграрному виробництві................................... •......... 73

Тема 10. Правове регулювання використання

природних ресурсів у сільському господарстві ..... 79

Завдання та методичні вказівки до модульної

контрольної роботи № 1 .......................................................... 86

Тестове завдання № 1 ............................................................ 88


МОДУЛЬ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ

АГРАРНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ

ТА ІНШИХ ПРАВОВІДНОСИН

У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ.............................. 93

Тема 11. Правовий статус господарських товариств

в агропромисловому комплексі .............................. 93

Тема 12. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу . .99

Тема 13. Правовий статус фермерських господарств ........ 105

Тема 14. Правовий статус особистих селянських господарств ..111

Тема 15. Правовий статус державних сільськогосподарських

підприємств ............................................................. 115

Тема 16. Правове регулювання здійснення окремих видів

сільськогосподарської діяльності............................. 120

Тема 17. Договірні відносини у сільському господарстві ... .131

Тема 18. Правове забезпечення якості та безпеки

сільськогосподарської продукції ........................... 138

Завдання та методичні вказівки до модульної

контрольної роботи К»2.......................................................... 145

Тестове завдання № 2.............................................................. 147

Питання до заліку..................................................................... 150

Список рекомендованої літератури........................................ 154


ВСТУП

Сільське господарство є однією з головних галузей матеріально­го виробництва. Воно відіграє важливу роль у житті українського суспільства, оскільки сільськогосподарське виробництво існує і роз­вивається передусім для задоволення першочергової життєвої пот­реби людей — потреби у продуктах харчування, а промисловості — в сировині.

Правовий господарський порядок в аграрному секторі економіки України формується на основі оптимального поєднання ринково­го саморегулювання економічних відносин суб'єктів сільськогос­подарського виробництва та державного регулювання макроеко-номічних процесів. Правове закріплення аграрної економічної політики держави здійснюється у прогнозах і програмах економіч­ного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програ­мах діяльності Кабінету Міністрів України, у цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також у відповідних законодавчих актах.

Складний характер сільськогосподарського виробництва, кар­динальне реформування відносин власності на землю та майно, що нині відбувається в агропромисловому комплексі, зумовлюють не­обхідність у створенні відповідної системи правового регулювання аграрного підприємництва, яка включає загальні норми господар­ського законодавства і спеціальні норми, які становлять основу аг­рарного законодавства. Ефективність сільськогосподарського ви­робництва значною мірою залежить від засвоєння та впровадження у практику господарювання всіма суб'єктами аграрного підприєм­ництва правових норм, які визначають їх правовий статус.

Вивчення студентами юридичних навчальних закладів аграр­ного права сприятиме підвищенню рівня їх обізнаності з основни­ми напрямами та формами аграрної політики нашої держави, засвоєнню положень законодавства, які регулюють аграрні відно­сини, формуванню в них навичок застосування норм аграрного права на практиці.

Курс аграрного права передбачає опанування студентами за­гальних юридичних понять і категорій з подальшим переходом до основних інститутів аграрного права, спираючись на знання, здо­буті під час вивчення цивільного права та інших галузей права.


Як результат опанування навчального змісту посібника сту­денти повинні знати:

- поняття аграрного права;

- суб'єкти аграрного права;

- механізм державного регулювання сільського господарства;

- правове регулювання виробничої та фінансової діяльності
суб'єктів аграрного господарювання;

- організаційно-правове забезпечення соціального розвитку села;

- відповідальність працівників сільськогосподарських підпри­
ємств;

- правові засади використання земель в аграрному виробництві;

- правове регулювання використання природних ресурсів у аг­
рарному секторі;

- правовий статус суб'єктів аграрного господарювання в аг­
ропромисловому секторі;

- договірні відносини у сфері аграрного підприємництва;

 

- правове забезпечення якості сільськогосподарської продукції.
Студенти повинні уміти:

- тлумачити чинне аграрне законодавство;

- аналізувати юридичні факти;

 

- застосовувати чинне аграрне законодавство під час розгляду
справ у судах (господарських судах);

- складати господарсько-правові, юрисдикційні та інші акти.


ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПОСІБНИКОМ

З огляду на особливості дисципліни і структуру побудови да­ного посібника, слід уважно ознайомитись із рекомендаціями для роботи з ним.

Після того, як у вступному розділі Ви ознайомитесь із метою та завданнями навчальної дисципліни «Аграрне право України», слід звернутися до робочої програми дисципліни, що розміщена на сайті Університету «Україна», і тематичного плану, який наве­дений як у робочій програмі, так і в цьому посібнику.

Із тематичного плану видно, що структурно дисципліну побу­довано з двох модулів.

Модуль 1 «Загальні питання аграрного права» складається з де­сяти тем, які охоплюють загальнотеоретичні матеріали, вивчення яких сприяє засвоєнню курсу через з'ясування мети і завдань дис­ципліни, розуміння предмета, методів, принципів, системи, дже­рел аграрного права, а також питання, які стосуються державно­го регулювання сільського господарства, соціального розвитку села, відповідальності за порушення аграрного законодавства, правово­го режиму земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів, що використовуються в сільському господарстві. Модуль 2 «Правовийстатус суб'єктів аграрного господарюван­ня. Правове регулювання договірних та інших правовідносин у сі­льському господарстві»містить вісім тем, які дають можливість вивчити особливості правового статусу суб'єктів аграрного госпо­дарювання, правове регулювання здійснення окремих видів сіль­ськогосподарської діяльності, договірні відносини у сільському гос­подарстві, правове забезпечення якості сільськогосподарської продукції. Кожна тема посібника завершується переліком питань для самоперевірки. Контроль знань і вмінь із кожного модуля про­водиться шляхом виконання модульної контрольної роботи і скла­дання підсумкового тесту. Завдання і методичні вказівки до мо­дульних контрольних робіт, а також тестові завдання наведено в посібнику наприкінці кожного модуля. Тестові завдання є не-закінченими твердженнями, до яких наведено 3—5 їх закінчень. Серед них є лише одне правильне, решта — хибні. Необхідно ви­значити правильний варіант.

Вивчати матеріал посібника рекомендується в такий спосіб. Спочатку слід засвоїти матеріал модуля 1, виконати модульну контрольну роботу 1, скласти тест, а потім лише приступити до я


вивчення модуля 2. Матеріал тем усередині кожного модуля можна вивчати в довільній послідовності, за винятком теми 1, з якої слід починати вивчення дисципліни. Саме в цій темі наведені основні поняття і категорії, що визначають сутність і особливості аграрного права, які слід враховувати під час вивчення наступних тем.

Під час засвоєння окремих навчальних елементів (тем дисциплі­ни) необхідно спочатку уважно прочитати матеріал відповідної теми посібника, роблячи в зошиті для самостійної роботи з дисципліни відповідні позначки або стисло конспектуючи матеріал, що вивчає­ться. Прочитавши тему, слід провести самоперевірку, використову­ючи для цього запитання, наведені наприкінці теми. Якщо відпо­відь на запитання зрозуміла, можна переходити до наступного, але краще пересвідчитись у правильній відповіді, ще раз звернувшись до відповідного місця у тексті теми. Якщо відповідь на запитання викликає сумнів, потрібно ще раз уважно, можливо, навіть кілька разів, перечитати відповідні місця теми, конспектуючи їх або робля­чи відповідні зауваження, примітки чи висновки. Якщо навіть після цього Ви не впевнені у правильності Вашої відповіді, варто зверну­тися за допомогою до консультанта.

Після вивчення матеріалу модуля результати самостійної робо­ти мають бути оформлені звітом. Звіт виконують у вигляді руко­писного або машинописного конспекту, окремих записів, зауважень, приміток чи висновків, які стосуються матеріалу, що вивчався з кож­ної теми. На титульному аркуші звіту пишеться назва «Звіт про са­мостійну роботу над модулем 1 (2) навчальної дисципліни «Аграр­не право України», відомості про виконавця (номер групи, номер залікової книжки, прізвище та ініціали студента), прізвище та іні­ціали викладача, якому надсилається звіт.

Наприкінці посібника розміщено перелік питань до заліку і спи­сок рекомендованої літератури.


 


 

 

 


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН Модуль 1. Загальні питання аграрного права

 

 

 

№ з/п Назва теми Кількість годин
Усього Оглядові лекції Самостійна робота
Предмет, метод, принципи і система аграрного права    
Джерела аграрного права    
Аграрні правовідносини    
Суб'єкти аграрного права    
Державне регулювання сільського господарства    
Правове регулювання вироб­ничо-господарської та фінан­сової діяльності сільськогос­подарських підприємств    
Правове забезпечення соціального розвитку села    
Відповідальність за порушен­ня аграрного законодавства    
Правові засади використання земель в аграрному виробництві    
Правове регулювання вико­ристання природних ресурсів в аграрному виробництві    
  Усього

Модуль 2. Правовий статус суб'єктів

аграрного господарювання.

Правове регулювання договірних та інших правовідносин у сільському господарстві

 

 

 

№ з/п Назва теми Кількість годин
Усього Оглядові лекції Самостійна робота
Правовий статус господар­ських товариств в агропро­мисловому комплексі    
Правовий статус сільсько­господарського кооперативу    
Правовий статус фермер­ських господарств    
Правовий статус особистих селянських господарств    
Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств    
Правове регулювання здійс­нення окремих видів сільсь­когосподарської діяльності    
Договірні відносини в сільському господарстві    
Правове забезпечення якості та безпеки сільськогосподар­ської продукції    
  Усього  

 




МОДУЛЬ 1 ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ АГРАРНОГО ПРАВА

ТЕМА1

ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА АГРАРНОГО ПРАВА

Поняття і предмет аграрного права. Методи регулювання в аграрному праві. Принципи аграрного права. Система аграрно­го права.

Поняття і предмет аграрного права.Аграрне право України ви­никло у 70-х роках минулого століття і нині є однією з найваж­ливіших галузей національного права. Аграрне право регулює аг­рарні відносини, об'єднані за змістом, суттю, цілями та діяльністю. Вони виникають у процесі господарської діяльності аграрних суб'єк­тів, заснованих на різних формах власності й господарювання, що спрямована на виробництво, транспортування, зберігання, а також реалізацію сільськогосподарської продукції, продовольства і сиро­вини рослинного і тваринного походження, в тому числі й у пере­робленому вигляді, з метою одержання прибутку.

Сільськогосподарська діяльність має певну специфіку — пов'я­заність із використанням природних властивостей земель сільсь­когосподарського призначення. Тому аграрне право, поряд із зе­мельним правом, регулює відносини, пов'язані з використанням земель.

Норми аграрного права України регулюють певним чином і пи­тання розвитку соціальної сфери села, створення належного рівня життя селян, кількість яких становить більш як 3% чисельності населення країни.

Норми аграрного права України регулюють також відносини у сфері переробки сільськогосподарської сировини, реалізації від­повідної продукції.


Отже, аграрне право України — це комплексна галузь права, що охоплює сукупність правових норм, які регулюють аграрні відноси­ни, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільсько­господарської діяльності під час використання земель сільськогос­подарського призначення суб'єктами аграрного господарювання.

Аграрне право характеризується властивим їй предметом пра­вового регулювання. Таким специфічним предметом є аграрні правовідносини, які, по-перше, випливають зі спеціального пра­вового статусу суб'єктів аграрного права, зі специфіки їх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються у сфері виробницт­ва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки та реалізації сировини суб'єк­тами аграрної підприємницької діяльності. Аграрні правовідно­сини як предмет аграрного права являють собою взаємопов'язані інтегровані відносини майнового, земельного, членського, учасни-цького, корпоративного, управлінського і трудового характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.

Суспільні відносини, що становлять предмет аграрного права, являють собою складний комплекс відносин як за складом суб'єктів (зокрема громадян, які беруть участь і є членами чи акціонерами або учасниками суб'єктів аграрного підприємництва, кооперативного чи корпоративного типів), так і за своїм предметом і змістом. Суб'єкта­ми цих відносин є кожний аграрний підприємець зі статусом юри­дичної особи приватного права кооперативного чи корпоративного типів і відповідно його члени чи акціонери або учасники. У під­приємствах кооперативного типу між цією юридичною особою (ко­оперативом) та його членами виникають складні, ґрунтовані на праві членства, внутрішньогосподарські трудові, управлінські, май­нові та земельні правовідносини. Як родове поняття, всі вони скла­даються з окремих видів і зумовлюються характером виробничо-гос­подарської, фінансової, соціально-побутової діяльності аграрного суб'єкта підприємництва1.

Головну роль в аграрному виробництві відіграють відносини з приводу використання земель сільськогосподарського призна­чення як основного засобу виробництва сільськогосподарської продукції. Вони включають у себе порядок і умови надання права власності на землю та права землекористування, права й обов'яз­ки землекористувачів тощо.

Із земельними відносинами тісно пов'язані майнові аграрні відносини, які виникають з приводу володіння, користування та розпорядження об'єктами власності, розподілу прибутків між членами аграрних підприємств тощо.


 



'Аграрне право України: Шдруч. / За ред. В. 3. Янчука.— К.: Юрінком Інтер, 1999.—С. 13.


               
 
   
     
     
 
 
 


До предмета аграрного права належать також трудові відноси­ни, які складаються у сфері організації праці, дотримання дис­ципліни праці, оплати праці тощо в аграрному секторі економіки. Самостійним видом аграрних відносин, як різновиду предмета аграрного права, є організаціино-управлінські відносини, які поді­ляються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні організаційно-управ­лінські відносини створюються між структурними підрозділами суб'єкта аграрного господарювання та його органами щодо органі­зації та здійснення сільськогосподарського виробництва. Зовнішні організаційно-управлінські відносини створюються між суб'єкта­ми аграрного господарювання та державними органами виконав­чої влади й органами місцевого самоврядування щодо регулюван­ня аграрного виробництва.

До предмета аграрного права належать також соціальні аграр­ні відносини, які складаються з приводу забезпечення зайнятості сільського населення на сільськогосподарських підприємствах, підвищення рівня заробітної плати селян, розвитку на селі осві­тянсько-культурної сфери тощо.

Отже, предметом аграрного праває врегульовані нормами аг­рарного законодавства земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські, соціальні відносини, які складаються в процесі здійс­нення аграрними суб'єктами виробничо-господарської та іншої сільськогосподарської діяльності.

Методи регулювання в аграрному праві.Специфіка аграрного права визначається також методом правового регулювання під­приємницьких правовідносин. Визначення методу правового ре­гулювання дає змогу відповісти на питання, яким чином здійс­нюється регулювання аграрних правовідносин. Метод аграрного права — це сукупність прийомів і способів впливу на правовідно­сини в галузі сільськогосподарського виробництва. Комплексний характер аграрних правовідносин, які поєднують в собі ор­ганізаційні та майнові відносини, зумовлює складний характер методу правового регулювання.

Майнові відносини, які базуються на юридичній рівності сто­рін, регулюються нормами цивільного права, тому стосовно цих відносин застосовується диспозитивний метод. Згідно з ним суб'єк­ти аграрного підприємництва, вступаючи у майнові правовідноси­ни, мають право відповідно до ст. 44 Господарського кодексу Ук­раїни (далі — ГК) з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Тобто суб'єкти підприєм­ницької діяльності діють за принципом «дозволено все, що не забо­ронено законом». В умовах формування та становлення ринкових, базованих на вільному підприємництві відносин диспозитивний метод набуває пріоритетного значення.


Із розширенням права колективного самоврядування як систе­ми управління діяльністю колективних сільськогосподарських під­приємств і виробничих сільськогосподарських кооперативів дедалі більшого розповсюдження набуває метод локальної правотворчос-ті. Застосування цього методу дає можливість заповнити наявні в аграрному законодавстві прогалини.

Організаційні відносини, що базуються на підпорядкуванні од­нієї сторони іншій, здебільшого регулюються нормами публічного права, тому стосовно цих відносин застосовується метод владних приписів, який виходить з того, що суб'єкти аграрного підприєм­ництва зобов'язані підпорядковувати свою діяльність моделям правовідносин, які визначені законодавством. Означений метод застосовують для регулювання порядку землекористування, ви­користання природних ресурсів у сільському господарстві, ліцен­зування окремих видів підприємницької діяльності, квотування, стандартизації та сертифікації тощо. При цьому органи державно­го управління економікою мають діяти за принципом «дозволено те, що встановлено законом».

В аграрному праві застосовують також метод рекомендацій, згід­но з яким держава в особі уповноважених органів виконавчої влади регулює діяльність суб'єктів аграрного підприємництва, пропонуючи зразкові форми договорів (наприклад, договору оренди майна), ста­тутних документів (типовий статут акціонерного товариства тощо).

Принципи аграрного права.Принципи права — це основопо­ложні засади, ідеї, які закріплені в правових нормах і відобража­ють закономірності певної галузі права, загальну спрямованість правового регулювання. В них розкриваються системні особли­вості галузі права, що зумовлюють її галузеву сутність.

Принципи аграрного права ґрунтуються на загальноправових принципах, які мають своєю основою положення Конституції Ук­раїни. Основними правовими принципами, що закріплені в чин­ному національному законодавстві (в тому числі й в аграрному), є:

1) принцип справедливості;

2) принцип пріоритетності і захисту прав людини;

3) принцип рівноправності;

4) принцип законності;

5) принцип правосуддя;

6) принцип системного формування та побудови національно­
го права й окремих її галузей.

Аграрне право як комплексна галузь права має систему спеціа­льних принципів, наявність яких пояснюється особливостями ме­ти та змісту аграрних відносин. Найважливішими спеціальними принципами аграрного права є:

1) пріоритетність сільського господарства в народногосподарсь­кому комплексі України. Значущість цього принципу визначається


тим, що аграрний сектор економіки забезпечує суспільство жит­тєво необхідною сільськогосподарською продукцією;

2) забезпечення економічної багатоманітності та рівнії*1 за~
хист державою всіх суб'єктів аграрних відносин.
Формування
ринкової економіки в Україні забезпечує можливість застосУван'
ня в аграрному секторі різноманітних форм власності на зем!ію та
майно, організаційно-правових форм підприємств (сільськогоспо­
дарських виробничих та обслуговуючих кооперативів, фермерсь­
ких господарств, особистих селянських господарств, приватних
аграрних підприємств та ін.) Держава гарантує суб'єктам аграр­
ного підприємництва, незалежно від обраних ними організацій*10'
правових форм підприємницької діяльності і форм власйості>
однакові права і створює рівні можливості для доступу до матеріаль­
но-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних
та інших ресурсів;

3) право суб'єктів аграрного господарювання самостійно здійс­
нювати будь-яку підприємницьку діяльність.
Аграрний підприє­
мець самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займати­
ся з урахуванням встановлених законодавством заборон і обмежень
на здійснення такої діяльності, формує програми діяльності, доби­
рає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залу­
чає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, викорис­
тання яких не обмежене законом, встановлює ціни на продукцію та
послуги відповідно до закону;

4) органічний взаємозв'язок трудових і земельних відносин.
Сільськогосподарське виробництво органічно пов'язане із земле­
користуванням. У процесі трудової діяльності селян використову­
ються корисні природні властивості ґрунтів (родючість та ін.)
з метою виробництва продуктів харчування, кормів для тварий і си­
ровини для різних галузей промисловості;

5) державна підтримка сільськогосподарського виробники- Аг­
рарне господарювання належить до ризикових видів виробничої
діяльності, що пояснюється його залежністю від кліматичних умов,
від кон'юнктури на ринку паливно-мастильних матеріалів, трива­
лим проміжком часу між вкладенням праці й одержанням при­
бутків від реалізації виробленої продукції тощо. Внаслідок ііього
сільське господарство є дотаційним. Держава повинна забезпечу­
вати паритетність закупівельних цін на сільськогосподарську про­
дукцію, пільгове кредитування аграрних виробників, фінансуван­
ня соціальної сфери села за рахунок державного і місцевих
бюджетів тощо;

6) забезпечення рівності і справедливого розподілу матеріальних
і культурних благ між міським і сільським населенням.
Це зумовлює
необхідність забезпечення пріоритетного розвитку соціально-К^Уль-
турної сфери села, створення належного рівня життя селян.


Система аграрного права.Система аграрного права — це су­купність взаємопов'язаних, розміщених у певній логічній послі­довності норм і правових інститутів, які регулюють аграрні право­відносини суб'єктів аграрного господарювання.

Усталеним інститутом аграрного права є інститут права членства в юридичних особах. Правові норми, що утворюють цей інститут, регулюють організаційно-правові відносини, пов'язані з умовами і порядком вступу у члени сільськогосподарських під­приємств (виробничі сільськогосподарські кооперативи, спілки се­лян та ін.) та виходом із них.

Одним із провідних інститутів аграрного права є інститут права власності на землю, який сформувався в результаті здійс­нення земельної та аграрної реформи, виникнення аграрних това­ровиробників, заснованих на різних формах власності.

Важливу роль відіграє інститут аграрної оренди як організа­ційно-виробничої форми сільського господарства. Норми цього інституту регулюють відносини щодо порядку й умов надання зе­мельної ділянки, призначеної для виробництва сільськогосподар­ської продукції.

Важливим інститутом аграрного права є інститут корпора-тивного права. Правові норми, що регулюють цей інститут, пов'яза-^ ні з умовами та порядком заснування господарських товариств ^> у результаті приватизації державних сільськогосподарських підпри- ємств через створення відкритих акціонерних товариств, а також перетворення колективних сільськогосподарських підприємств, > спілок селян, виробничих сільськогосподарських кооперативів в ак­ціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальніс­тю. Правові норми цього інституту визначають корпоративні пра­ва учасників щодо отримання дивідендів та управління справами товариства, розпорядження своїми акціями, частками у статутно­му капіталі товариства. Порядок реалізації корпоративних прав урегульовано ГК і Цивільним кодексом України (далі — ЦК), За­коном України «Про господарські товариства» та установчими до­кументами господарських товариств.

Дедалі більшого значення набуває інститут фермерського господарства, який включає норми права, що регулюють склад­ний комплекс організаційно-управлінських, трудових, майнових, земельних та інших відносин.

Традиційним інститутом аграрного права є інститут сільсько­господарської кооперації. Із прийняттям Закону України «Про сіль­ськогосподарську кооперацію» особливого поширення в аграрному секторі набули виробничі й обслуговувальні кооперативи.


 



 


 



Своєрідним інститутом аграрного права є інститут правового становища приватних підсобних господарств. Правовими нор­мами цього інституту визначається правовий статус суб'єкта права ведення приватного підсобного господарства, регулюються майно­ві, договірні та інші відносини, пов'язані з веденням цього госпо­дарства.

В умовах ринкових перетворень у сільському господарстві важливе значення має інститут аграрно-договірних відносин, норми якого забезпечують створення майнових, фінансових та інших передумов для ефективної господарської діяльності аграр­них товаровиробників.

Здійснення завдань щодо активізації соціального розвитку се­ла зумовлює необхідність послідовної реалізації комплексного аг­рарно-правового інституту пріоритетного соціального роз­витку села. 18 січня 2001 р. було прийнято Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», який визначив форми і методи державної підтримки сільського господарства, забезпечення нормальних со­ціально-економічних умов життя та праці селянства.

Система аграрного права як навчальна дисципліна складаєть­ся з двох частин — Загальної та Спеціальної.

До Загальної частини належать такі загальнотеоретичні теми, як предмет аграрного права, його принципи й система; джерела аг­рарного права; аграрні правовідносини; правовий статус аграрних суб'єктів; державне регулювання сільського господарства тощо.

Особлива частина навчального курсу містить матеріал про правове регулювання виробничо-господарської діяльності аграр­них підприємств, особливості правового режиму земель сільсько­господарського призначення, договірні відносини в аграрному сек­торі, відповідальність за порушення аграрного законодавства України тощо.

Запитання для самоконтролю

1. Що є предметом аграрного права?

2. Що таке сільськогосподарська діяльність?

3. Які правовідносини складаються в процесі аграрного гос­
подарювання?

4. Які методи аграрного права Ви знаєте?

5. Що таке метод автономних рішень?

6. Що являють собою принципи аграрного права?

7. Що таке система аграрного права?

8. У чому полягає особливість аграрного права як галузі права?

9. Яке місце займає аграрне право в системі права України?
10. Що вивчає наука аграрного права?


ТЕМА 2 ДЖЕРЕЛА АГРАРНОГО ПРАВА

Поняття і види джерел аграрного права. Конституція України правова основа аграрного права. Закони основні джерела аграрного права. Підзаконні нормативні акти.

Поняття і види джерел аграрного права.У теорії права під джерелами (формами) права розуміють спосіб зовнішнього прояву правових норм. До джерел права належать: нормативно-правовий акт, правовий звичай, нормативно-правовий договір, юридичний прецедент, юридична доктрина.

До джерел аграрного права відносять нормативно-правові ак­ти, нормативно-правові договори і правові звичаї.

Основним джерелом аграрного права є нормативно-правові акти, до яких належать закони і підзаконні акти. Особливістю джерел аграрного права як комплексної галузі є поєднання в нормативно-правових актах власне аграрно-правових норм і норм інших галу­зей права (цивільного, господарського, земельного, адміністратив­ного, трудового та ін.). За змістом правових норм акти аграрного права поділяють на уніфіковані (загальні) акти і диференційовані (спеціальні) акти. Уніфіковані акти містять норми, що регулюють майнові й організаційні відносини, які стосуються всіх суб'єктів аграрного права (про правовий режим земель сільськогосподарсь­кого призначення та ін.). Диференційовані акти включають нор­ми, що регулюють правовий статус окремих суб'єктів аграрного підприємництва або окремі види аграрного господарювання (в га­лузі насінництва, тваринництва та ін.).

Із розвитком ринкових відносин в аграрному секторі зростає роль нормативно-правового договору як джерела аграрного права. Нормативно-правовим договором є угода суб'єктів аграрного права, яка містить нові юридичні правила. Наприклад, згідно зі ст. 8 Зако­ну України «Про споживчу кооперацію» взаємовідносини між спо­живчими товариствами та їх спілками будуються на договірних за­садах. Товариства на підставі договору можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень і виконання окремих функцій.


Дедалі більшого поширення і застосування у сфері аграрних відносин набуває правовий звичай. У цивільному праві звичаєм ділового обороту визнається не передбачене законодавством пра­вило поведінки, яке склалось і широко застосовується у сфері підприємницької діяльності. Правовий звичай здебільшого засто­совують у галузі зовнішньоекономічної діяльності (стосовно про­цедури ведення переговорів тощо).

Конституція України — правова основа аграрного права.Конституційні основи правового господарського порядку в аграр­ному секторі Україні становлять: право власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші при­родні ресурси, які розміщені у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) еко­номічної зони, що здійснюється від імені українського народу ор­ганами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу від­повідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямова­ності економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільст у, визнання всіх суб'єктів права власності рів­ними перед законо ■ (ст. 13); право кожного володіти, користува­тися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інте­лектуальної, творчої діяльності, визнання непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності (ст. 41); економічна багатоманітність (ст. 15); право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом; забезпечення державою захисту конкуренції в підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросо­вісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм анти-монопольного регулювання винятково законом, захист прав спо­живачів (ст. 42); визначення винятково законом правових засад і гарантій підприємництва (ст. 92); забезпечення державою еко­логічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на тери­торії України (ст. 16); забезпечення державою належних, безпеч­них і здорових умов праці (ст. 43); взаємовигідне співробітництво з іншими країнами (ст. 18); визнання і дія в Україні принципу верховенства права (ст. 8).

Закони — основні джерела аграрного права.За предметом ре­гулювання аграрні закони поділяють на загальні акти і дифе­ренційовані (спеціальні) акти. Загальні акти містять норми, що регулюють майнові й організаційні відносини, які стосуються ор­ганізаційно-правової перебудови структури агропромислового комплексу, аграрної реформи та створення ефективних товаро-


виробників сільськогосподарської продукції. Диференційовані ак­ти включають норми, що регулюють правовий статус окремих суб'єк­тів аграрного підприємництва або окремі види аграрного господа­рювання (в галузі насінництва, тваринництва та ін.).

До загальних актів належать закони: «Про колективне сільсько­господарське підприємство», норми якого визначають правовий ста­тус колективного сільськогосподарського підприємства (далі — КСГП), регулюють відносини права членства в КСГП, відносини власності і паювання майнових фондів, оплату праці членів КСГП, основний режим виробничо-господарської діяльності, право само­врядування, взаємини держави і колективного сільськогосподарсь­кого підприємства, порядок реорганізації або ліквідації КСГП; «Про сільськогосподарську кооперацію», який визначає види сільсько­господарських кооперативів, порядок їх державної реєстрації, права та обов'язки членів кооперативу, правовий режим майна і землі, розподіл доходів, взаємини держави і кооперативу та ін.; «Про спо­живчу кооперацію», який визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації як добровільного об'єднан­ня громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану; «Про кредитні спілки», який визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, що являють собою непри­буткові організації, засновані фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задо­волення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінан­сових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кре­дитних спілок; «Про фермерське господарство», який визначає економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності фер­мерських господарств в Україні; Земельний кодекс України (далі — ЗК), який визначає правовий режим землі як головного засобу сільськогосподарського (аграрного) виробництва, права та обов 'язки власників і користувачів землі, відповідальність за її раціональне використання.

До диференційованих актів належать закони: «Про насіння і са­дивний матеріал», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», «Про племінну справу в тваринництві», «Про ветеринарну медицину», «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Підзаконні нормативні акти.Підзаконними нормативними акта­ми є постанови Верховної Ради України, нормативні укази Прези­дента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Украї­ни, накази, положення, інструкції, що приймаються Міністерством аграрної політики України, іншими міністерствами й відомства­ми України, нормативні акти місцевих рад та місцевих державних адміністрацій, локальні нормативні акти аграрних суб'єктів з пи­тань сільськогосподарського виробництва і підприємництва.


Постанови Верховної Ради України є обов'язковими як для парламентських комітетів та інших органів Верховної Ради Ук­раїни; так і длД органів виконавчої влади й органів місцевого са­моврядування. До джерел аграрного права належить, наприклад, Постанова Верховної Ради України від 10 липня 1996 р. «Про по­рядок введенні в дію Закону України «Про особливості привати­зації майна в аґР01ІРОМИСЛ0В0МУ комплексі». Цією постановою бу­ло затверджені? перелік підприємств у системі агропромислового комплексу (даДІ — АПК), які підлягають приватизації за пого­дженням із Кабінетом Міністрів України.

Укази Президента України видаються на розвиток Консти­туції України їа чинного законодавства і є обов'язковими для ви­конання на території України органами виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування, підприємствами й організаціями незалежно від форм власності, а також громадянами. Укази Пре­зидента України видаються для термінового правового врегулю­вання питань раціональної аграрної політики.

До указів Президента України з питань розвитку агропромис­лового комплексу належать: «Про невідкладні заходи щодо при­скорення земеДьної реформи у сфері сільськогосподарського ви­робництва» від Ю листопада 1994 р. № 666/94, «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» від 18 січня 1995 р. № 63/95, «Про Основні напрями розвитку агропромислового комплексу Ук­раїни» від 29 квітня 1998 р. № 389/98, «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р. № 1529/99, «Про заходи щодо захисту внутріш­нього ринку від імпортної сільськогосподарської продукції та про­довольства» від 7 травня 1999 р. № 98/99-рп, «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформуван­ня аграрного сектора економіки» від 29 січня 2001 р. № 62/2001

та інші.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає з питань розвитку АПК постанови й розпорядження, які є обов'яз­ковими для виконання суб'єктами аграрного підприємництва неза­лежно від форм їх власності. Постанови Кабінету Міністрів України приймаютья на виконання законів України і указів Президента України, якимії регулюють відносини з організації сільськогосподар­ського виробництва, приватизації державного майна в АПК і зем­лі, використання сільськогосподарських земель, сприяння розвитку фермерських господарств, соціальної сфери на селі.

До постанов Кабінету Міністрів України з питань розвитку АПК належать: «Про заходи щодо поліпшення насінництва сільсь­когосподарських культур» від 16 червня 1993 р. № 459; «Про при­скорення організації біржового сільськогосподарського ринку» від 17 листопада 1995 р. № 916; «Про прискорення приватизації майна


в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її прове­дення» від 19 липня 1996 р. № 755; «Про Концепцію розвитку бір­жового ринку сільськогосподарської продукції» від 5 серпня 1997 р. № 848; «Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку» від 23 квітня 1999 р. № 658; «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансо­вого лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу» від 10 груд­ня 2003 р. № 1904; «Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 17 листо­пада 2004 р. № 1569.

Нормативні акти міністерств, відомств та інших органів вико­навчої влади поширюються на внутрішньогалузеві і міжгалузеві (міжвідомчі) відносини, в яких містяться норми, прийняття яких є компетенцією кількох центральних органів виконавчої влади.

До джерел аграрного права належать такі нормативні акти міністерств і відомств: наказ Міністерства сільського господар­ства і продовольства України від 30 листопада 1993 р. «Про поря­док оплати робіт, що виконуються проектно-розвідувальними стан­ціями хімізації сільського господарства»; наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України від 10 жовтня 1995 р. «Про затвердження Порядку приймання, зберігання, пе­реробки і розрахунків за молочну сировину на давальницьких умовах»; наказ Державного комітету по земельних ресурсах від 15 березня 1995 р. «Про затвердження Тимчасового порядку про­ведення робіт із видачі державних актів колективним сільськогос­подарським підприємствам, сільськогосподарським кооперати­вам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських під­приємств, на право колективної власності на землю»; наказ Мініс­терства аграрної політики України від 14 липня 2003 р. «Про за­твердження Положення про умови проведення конкурсу на надання часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва»; наказ Міністерства аграрної політики України від 25 серпня 2005 р. № 425 «Про затвердження Порядку визначення на конкурсних засадах переліку сільськогос­подарської і переробної техніки, закупівля якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету».

До міжгалузевих (міжвідомчих) нормативних актів, що стосу­ються сфери аграрних відносин, належать: Положення про поря­док реалізації на зовнішньому ринку сільськогосподарської продукції, затверджене наказом Міністерства сільського господар­ства України, Міністерства економіки України, Міністерства зов­нішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державного


митного комітету України від 18 січня 1994 р. № 37-19-1-12/314; наказ Міністерства сільського господарства України та Української академії аграрних наук від 18 березня 1996 р. № 85/17 «Про затве­рдження Типового положенні про міжрегіональний та районний агроторговий дім»; Порядок поставки концерном «Украгротех-сервіс» державним машинно-технологічним станціям, сільсько­господарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарю­вання всіх форм власності тракторів, сільськогосподарської техніки фірми «Дір енд Компані», запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них, затверджений наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 14 травня 1999 р. № 195/129/65; Порядок проведення розрахунків із поста­чальниками насіння сільськогосподарських рослин до державного резервного насіннєвого фонду і користувачами, затверджений на­казом Міністерства аграрної політики України і Міністерства фі­нансів України від 28 листопада 2003 р. № 423/645; Порядок вико­ристання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на програму розвитку виробництва біодизеля, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України і Міністерства фінансів України від 10 листопада 2003 р. № 398/620.

Нормативні акти місцевий рад та місцевих державних адмініст­рацій належать до нормативних актів територіальної дії, тобто вони поширюються на суб'єктів аграрного виробництва, розташо­ваних на відповідній території- Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів місцевого самоврядування, що мають нор­мативний характер і регулюють аграрні відносини, належать до нормативних актів (джерел) аграрного права. У рішеннях сільсь­ких, селищних, міських рад, якими, відповідно до п. 22 ст. 26 цього закону, затверджуються програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територі­альних одиниць, як правило, визначаються заходи щодо сприяння розвитку сільського господарства, раціонального використання земель, підвищення врожайності сільськогосподарської продук­ції та її реалізації, а також затверджуються цільові місцеві програ­ми приватизації в АПК. Згідно зі ст. 33 цього закону виконавчим органам сільських, селищних, міських рад належать повноважен­ня з прийняття актів у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

ЗК передбачено повноваження обласних, районних, міських, селищних, сільських рад у галузі земельних відносин, зокрема щодо прийняття відповідних рішень нормативного характеру (ст. 8-12). 24


Окремим джерелом аграрного права є внутрішньогоспо­дарські локальні акти, які приймаються суб'єктами аграрного господарювання. За порядком набуття юридичної сили вони роз­межовуються на дві групи.

До першої групи належать внутрішньогосподарські норматив­но-правові акти, які набувають юридичної сили з моменту реє­страції підприємства у відповідних державних органах. До дру­гої — акти, що набувають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами самоврядування господарств — загальни­ми зборами членів підприємств, акціонерів, учасників товариств із обмеженою відповідальністю та членів трудового колективу орендного підприємства тощо1. Так, згідно зі ст. 87, 120, 134 ЦК до першої групи локальних нормативно-правових актів належить статут господарства, а в повних і командитних товариствах — зас­новницький договір. До другої — всі інші внутрішньогоспо­дарські корпоративні правові акти.

Згідно зі ст. 88 ЦК України установчі документи мають місти­ти положення (норми права), якими регулюються внутрішні від­носини у процесі створення і діяльності товариства або установи. Аграрні підприємства у прийнятті свого статуту можуть скориста­тися змістом Примірного зразка Статуту колективного сільсько­господарського підприємства 1988 р. (зі змінами та доповнення­ми, внесеними до нього представницьким органом колективних сільськогосподарських підприємств — Республіканською радою у 1992 р.). Положення Примірного зразка Статуту колективного сільськогосподарського підприємства 1992 р. мають рекоменда­ційний характер, тому вони можуть бути використані аграрними підприємствами у підготовці власних статутів. При цьому, відпо­відно до ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподар­ське підприємство», у статутах повинні бути зазначені назва гос­подарства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до членів підприємства і виходу з нього, права й обов'язки членів, органи управління, самоврядування і контролю, компе­тенція цих органів, порядок створення майна та іншої власності членів — суб'єктів підприємництва, порядок розподілу прибутків господарств, умови і порядок виключення зі складу членів колек­тивного підприємства, умови реорганізації та припинення діяль­ності підприємства.

До внутрішньогосподарських локальних актів належать та­кож розпорядчі (управлінські, самоврядні) акти уповноважених органів управління (самоврядування) юридичних осіб приватного права й юридичних осіб публічного права, що діють в аграрній

'Аграрне право України: Підруч. / За ред. В. 3. Янчука.— К.: Юрінком Інтер, 1999.— С. 54.


сфері й містять норми, якими регулюється господарська та інша діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва. Такими є, наприклад, правила внутрішнього розпорядку сільськогоспо­дарського кооперативу, колективного сільськогосподарського під­приємства, фермерського господарства (в якому працюють наймані працівники), державного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського акціонерного товариства тощо. Ними ре­гулюються порядок та умови набуття і припинення членства, пра­ва й обов'язки членів товариства, порядок і умови господарської діяльності, трудовий розпорядок дня, режим праці у відповідному сезоні сільськогосподарського виробництва, оплата сільськогос­подарського виробництва, оплата праці, відпусток, дисциплінар­ної і статутної відповідальності тощо. Сільськогосподарські юри­дичні особи можуть приймати й інші внутрішньогосподарські нормативні акти, наприклад, положення про структурні підрозділи підприємства: бригаду, ферму, механізований загін, ланку, інструкції з правил техніки безпеки, поводження з худо­бою та іншими тваринами1.

Запитання для самоконтролю

1. Які джерела аграрного права Ви знаєте?

2. Що таке аграрне законодавство?

3. Що являють собою правові форми актів аграрного законо­
давства?

4. Які характерні ознаки аграрного законодавства Ви знаєте?

5. Чим зумовлена численність актів аграрного законодавства?

6. За якими критеріями можна класифікувати акти аграрно­
го законодавства?

7. На які види поділяється аграрне законодавство залежно
від юридичної сили актів?

8. Які законодавчі акти належать до системи статусних (ком-
петенційних) законів?

9. Які суб'єкти аграрного права приймають локальні правові
акти?

10. Які суб'єкти аграрного права приймають регуляторні пра­вові акти?

'Аграрне право України: Шдруч. / За ред. О. О. Погрібного.— К.: Істина, 2004.— С. 84.


ТЕМА З АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Поняття й особливості аграрних правовідносин. Види аграр­них правовідносин. Внутрішні аграрні правовідносини. Зовнішні аграрні правовідносини.

Поняття й особливості аграрних правовідносин.Аграрними правовідносинами є суспільні відносини, врегульовані нормами аг­рарного права, що складаються в процесі виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Аграрні правовід­носини становлять комплекс взаємопов'язаних організаційно-уп­равлінських, майнових, земельних, трудових та інших відносин.

Особливе місце в системі аграрних правовідносин належить правовідносинам із використання землі, яка є матеріальною осно­вою й одним із основних засобів сільськогосподарського виробниц­тва. Саме відносини землекористування визначають специфічні особливості комплексу аграрних правовідносин, а отже, особливе місце аграрного права в системі права України.

Аграрні правовідносини відрізняються як за своїм особливим складом учасників (суб'єктів), так і за специфічними об'єктами та змістом відносин.

Суб'єктами аграрних правовідносин є фізичні та юридичні осо­би, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю у сфері вироб­ництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, сервісного, фінансового, соціального та іншого забезпечення аграр­них товаровиробників. До суб'єктів аграрних правовідносин — юридичних осіб відносять колективні сільськогосподарські під­приємства, сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, сіль­ськогосподарські товариства, фермерські господарства, приватні (приватно-орендні) підприємства, державні аграрні товаровироб­ники, спільні аграрні підприємства (із залученням іноземного капіталу). Суб'єктами аграрних правовідносин є також громадя­ни, які ведуть особисті селянські господарства.

Об'єктами аграрних правовідносин є: нерухоме майно (земель­ні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, тощо); товарні продукти харчування рослинного і тваринного


Читайте також:

  1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
  2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
  4. V. Класифікація і внесення поправок
  5. А. Правобережну Україну.
  6. А/. Верховна Рада України.
  7. А/. Право власності.
  8. Аграрне виробництво і його особливості
  9. Аграрне право
  10. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
  11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.




Переглядів: 1567

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ № 4 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО (8 годин). | ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.