А/. Право власності.

Конституція України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності розглядають в об’єктивному і суб’єктивному аспектах:

1) в об’єктивному – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном;

2) в суб’єктивному – це сукупність повноважень власника щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право володіння – це юридично забезпечена можливість панування власника над річчю (фактичного утримання майна у сфері свого господарювання). Володіння річчю може бути законним, коли воно ґрунтується на певній правовій підставі, і незаконним. Незаконне володіння може бути добросовісним (коли особа володіє майном без правових підстав, але не знаєі не повинна була знати про незаконність свого володіння), а також недобросовісним (коли суб’єкт знає або повинен був знати про незаконність свого володіння). Особа може володіти майном, але не бути власником майна (наприклад, на підставі договору зберігання, майнового найму тощо).

Право користування – це юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих і майнових потреб (експлуатувати майно). Правомочність користування майном також може належати не тільки власнику (наприклад, за договором оренди). Користування майном може бути законним (якщо особа законно володіє цим майном) та незаконним.

Право розпорядження – це юридично забезпечена можливість визначати юридичну долю майна (продавати, дарувати, здавати у найм тощо). Право розпорядження майном належить, як правило, тільки власнику.

Суб’єктами права власності визнаються народ України, громадяни, юридичні особи і держава, а також – інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Цивільний Кодекс передбачає такі форми власності:

1) Право власності Українського народу її об’єктами є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

2) Право приватної власності. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

3) Право державної власності. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

4) Право комунальної власності. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Можливі й інші класифікації форм власності. Зокрема, Конституція України фіксує їх поділ на державну, комунальну, приватну і спільну форму власності. Причому в складі приватної виділяються як окремі види:

1) власність громадян;

2) власність юридичних осіб (господарських товариств і кооперативів). На праві спільної власності (часткової і сумісної) майно може належати громадянам, юридичним особам і державам. Всі форми власності в Україні є рівноправними.

Крім права власності на майно, законом передбачене і право інтелектуальної власності, суб’єктами якого можуть бути громадяни, юридичні особи, держава, аоб’єктами – твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної діяльності. Всі результати творчої діяльності поділяються на дві групи: перша охороняється авторським правом, а друга – правом промислової власності (патентним правом).

Конституція України встановлює, що власність зобов’язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. За загальним правилом власник не може бути позбавлений права власностіна своє майно, крім випадків, які передбачені законом. Наприклад, вилучення майна у власника можливе у випадку звернення стягнення на це майно за зобов’язанням власника, за обставин надзвичайного характеру (стихійні лиха, аварії, епідемії, епізоотії) тощо. Законом допускається вилучення майна у власника за умови відшкодування його вартості (реквізиція) за рішенням суду чи іншого компетентного органу (посадової особи), а також вилучення без відшкодування (конфіскація) за рішенням суду, господарського суду чи іншого компетентного органу (посадової особи) у вигляді санкції за скоєння правопорушення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.	\|	Б/. Право приватної власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.