• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сифіліс

Сифіліс – венерична хвороба, спричиняється блідою спірохетою або трепонемою. Спірохета була відкрита в 1905 році Ф.Шаудіним і Е.Гофманом. Зараження нею відбувається, головним чином, статевим шляхом від хворого до здорового. Хоча можливе й пряме зараження внаслідок потрапляння трепонем у рану на шкірі. Зараження відбувається й непрямим шляхом, через побутові речі, інфіковані трепонемами (ложки, чашки).

У організм трепонеми проникають переважно через ушкодження на слизовій оболонці чи шкірі. Проте вони здатні проникати навіть через неушкоджену слизову оболонку. В організмі людини трепонеми поширюються дуже швидко. Інкубаційний період звичайно становить 3 тижні від моменту зараження.

Лабораторна діагностика здійснюється мікроскопічним шляхом. Є також серологічний метод – реакція зв¢язування комплементу за Вассерманом.

Сифіліс має стадійний перебіг. Розрізняють первинний, вторинний та третинний періоди хвороби. Первинний сифіліс виявляється розвитком на 5-8 добу після пенетрації спірохем у слизову оболонку чи шкіру так званого твердого шанкру. Це запальна реакція слизової оболонки чи шкіри. Клініко-морфологічним виявом цієї реакції є невелика щільна тверда безболісна виразка на слизовій оболонці переважно статевих органів – статевому члені чи статевих губах (у разі статевого зараження) або, рідше, на слизовій оболонці чи шкірі в інших місцях (слизова оболонка прямої кишки, губ чи язика, шкіра промежини чи тощо) при статевому та побутовому зараженні.

Виразка (шанкр) має кулясту форму, яскраво-рожевий колір, чіткі в формі валика краї, трохи виступає над поверхнею слизової оболонки чи шкіри. Розвиток твердого шанкру завжди супроводжується регіонарним лімфаденітом.

Твердий шанкр, чи сифіліс первинного періоду, звичайно спонтанно зникає через 2 тижні після появи, не залишаючи шраму. Через 5-8 тижнів настає другий період захворювання, вторинний сифіліс, що є проявом генералізованого ураження організму. Він характеризується загальними явищами (кволістю, головним болем, загальною лімфаденопатією, болем у тілі, збільшенням мигдаликів, а також місцевими сифілідами – манульозно-панульозною, рідше пустульозною висипкою на шкірі, слизових оболонках рота, піхви, рідко - кон¢юктиви. Навколо статевих органів та анального каналу внаслідок подразнення шкіри виділеннями розвиваються пласкі кондиломи, а пізніше - індуративний кератоз.

Папули на руках та підошвах спонтанно зникають. У нелікованих хворих вони можуть бути протягом 3 років. Вторинний сифіліс дуже заразний. У крові, виділеннях у цей період міститься велика кількість трепонем.

Третинний період чи третинний сифіліс частіше розвивається за вторинним. Він спостерігається у нелікованих чи недостатньо лікованих хворих.

Морфологічним субстратом його є утворення так званої гуми, переважно поодинокої, рідше – численних, у різних органах та тканинах. Гума є проліферативно-некротичною формою обмеженого запалення, постійною гранульомою, зумовленою первинною спірохетемією. Утворюється переважно у внутрішніх органах, зокрема в серці та великих артеріях – в легенях, яєчнику та нирках.

Сифілітичні гуми рідко розсмоктуються без розпаду та утворення виразок. На місці їх залишаються грубі, втягнуті деформовані шрами. Некроз та розпад гум, що спостерігається у основної маси хворих, призводить до незворотних змін серцево-судинної, центральної нервової та м¢язево-скелетної систем. Розпад поверхневих гум спричинює утворення глибоких виразок.

Сифілітичні виразки мають обрубані краї, неначе пробиті, жовтувато-сіре, кольору старого сала, дно.

Клінічно третинний сифіліс кісток виявляється нічним болем у кістках та незначними порушеннями функції кінцівок за значних морфологічних змін у кістках. Неадекватність порушень функції структурних порушень кісток пояснюється зниженням больової чутливості у хворих через ураження нервової системи.

При природженому сифілісі ураження кісток має характер деформації. Найчастіше воно локалізується в кістках лицевого сплетення та гомілках, які стають шаблеподібними.

Лікування сифілісу специфічне: антибіотики, зокрема препарати групи пеніциліну. Деструктивні зміни в клітинах лікують класично – хірургічним та ортопедичним шляхами.

Читайте також:

1. Сифіліс мозку

Переглядів: 599