Сифіліс мозку

ЗАХВОРЮВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ВНАСЛІДОК СИФІЛІСУ ТА ЇХ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ОЦІНКА.

У практиці прийнято виокремити такі психічні порушення внаслідок проникнення збудника сифілісу (блідої трепонеми) в центральну нервову систему: сифіліс мозку в різноманітних його проявах і т. зв. прогресивний параліч. Обидва види сифілісного захворювання без своєчасної медичної допомоги можуть призводити до розпаду психічної діяльності і смерті. Прогресивний параліч має більш злоякісний характер, гірший прогноз і може закінчуватися летально вже за 3–4 роки після початку захворювання.

Його інкубаційний період (прихований) – від кількох місяців до 5–6 років після зараження сифілісом, але трапляються випадки, коли він становить 10 і більше років.

Особливості клінічних проявів цієї хвороби обумовлені переважною локалізацією і характером сифілітичного ураження мозку (змінами судин, оболонок, наявністю сифілітичних гум), ступенем загального ураження, інтоксикації, віком, лікуванням та іншими факторами.

Сифіліс головного мозку поділяють клінічно на такі форми: “неврастенічна”, “менінгеальна” (відносяться до ранніх проявів сифілісу мозку), гумозна, епілептиформна, апоплектична, галюцинаторно-параноїдальна, псевдопаралітична. Всіх їх поєднує наростаюча деградація особистості, зміни психіки органічного типу. Послаблення пам’яті розповсюджується на все минуле життя.

Сифілітична неврастеніявиникає невдовзі після зараження (в первинному чи вторинному періоді). Основними проявами є розлади сну, швидка сомато-психічна стомлюваність, головні болі, послаблення пам’яті, домінування депресивного тла настрою з легкою подразливістю, іноді значна оглушеність. Сифілітична етіологія уражень доводиться неврологічними і цитосерологічними дослідженнями. Результати специфічної терапії при цій формі сифілісу мозку сприятливі.

Менінгеальна формапочинається, як правило, у вторинній стадії сифілісу. Вона характеризується сильними головними болями, блюванням, оглушенням або сплутаністю свідомості. Спостерігаються депресивні стани, неврологічні розлади у вигляді менінгеальних симптомів і патології зі сторони черепно-мозкових нервів (анізокорія, в’ялість реакції зіниць на світло та ін.). З’являється різко позитивна реакція на сифіліс у крові та спиномозковій рідині (реакція Вассермана тощо). При дослідженні спиномозкової рідини відзначається також типове для цієї форми сифілісу підвищення рівня білку, позитивні білкові реакції (Нонне-Апельта, Вейхбродта і т. д.).

Гумозна формаце дуже рідкісна форма сифілісу мозку. Її клініка нагадує симптоматику пухлини мозку. Спостерігаються судомні припадки, сильні головні болі, оглушеність, в’ялість і апатія. При дослідженні очного дна виявляються застояні диски зорових нервів. У крові та спиномозковій рідині реакція Вассермана часто позитивна.

Інші форми сифілісу виникають переважно на більш віддалених етапах захворювання, через 5– 10 і навіть більше років після зараження сифілісом; з певною умовністю їх називають пізніми формами сифілісу мозку.

Судово-психіатрична оцінка.Клінічне різноманіття і різна ступінь вираження розладів психіки обумовлюють складність судово-психіатричної оцінки сифілісу мозку. При проведенні судово-психіатричної експертизи трапляються переважно вже проліковані хворі з незначними відхиленнями психіки. Вони критично ставляться до свого стану, зберігають професійні знання та навички, тому визнаються осудними або такими, що не підпадають під дію статті про звільнення від подальшого відбування покарання.

В умовах судово-психіатричної експертизи у хворих із нейросифілісом можуть розвинутися психогенні реакції, реактивне загострення і підсилення психічних порушень, які мали місце. Все це іноді ускладнює оцінку глибини дефекту психіки. З різних поєднань сифілісу мозку з іншими захворюваннями найчастіше зустрічається комбінація нейросифілісу з хронічним алкоголізмом, що утруднює проведення експертизи.

Якщо на початкових стадіях сифілісу мозку з незначними психічними відхиленнями не відбувається нормалізації спиномозкової рідини і крові, незважаючи на протисифілітичне лікування, досліджувані хворі направляються на лікування в психоневрологічну лікарню, а вирішення питання про осудність потрібно відкласти до закінчення всього курсу комплексного специфічного лікування.

У таких випадках визнання хворих неосудними визначається глибиною розладів інтелекту або наявністю психотичних розладів у період скоєння суспільно небезпечних дій.

При виникненні сифілісу мозку після скоєння правопорушення у випадках швидкого наростання психічного дефекту, незважаючи на інтенсивне протисифілітичне лікування, виникає питання про можливість особи постати перед слідством і судом (ч. 3 ст. 19 ККУ), а засудженому – відбувати покарання (ст. 84 ККУ, ст. 408 КПКУ).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОРУШЕННЯ ПСИХІКИ ВНАСЛІДОК ТРАВМАТИЧНОГО УРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ.	\|	Прогресивний параліч

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.