Значення викликаних потенціалів мозку людини.

Структурна основа аналітико-синтетичної діяльності. Інформативне

У повсякденному житті ми сприймаємо різні предмети і явища навколишньої дійсності з різної відстані, у різних ракурсах і т.д. Однак у процесі цього сприйняття ми звичайно не звертаємо уваги на дрібні деталі предметів, хоча саме вони і є, власне кажучи, адекватними подразниками для нейронів, а одержуємо єдине, цілісне сприйняття.

Ми не можемо розкласти звук людського голосу на складові акустичні компоненти, хоча без найменших затруднень і вагань розрізняємо голоси знайомих людей. Смак якого-небудь блюда або певний запах сприймаються людиною без спеціального аналізу їхніх складових елементів, синтетично.

Чому ж різні подразники зовнішнього світу викликають у людини, як правило, єдине, цілісне сприйняття? Існує кілька гіпотез, що пояснюють таку особливість мозку. Так, наприклад, з погляду Д. Хебба (1949, 1957), різні нейрони асоціативних зон кори зв'язані численними зв'язками між собою й утворюють особливі клітинні структури - "нейронні ансамблі", і кожен такий нейронний ансамбль відповідає за певний вид сприйняття. Між нейронами ансамблю є численні зв'язки, так що досить активувати один нейрон для того, щоб збуджеення охопило весь ансамбль і в людини виникло цілісне сприйняття.

Трохи іншу точку зору висловлював Ю. Конорски, на думку якого за сприйняття зовнішнього світу відповідають не спеціальні "нейронні ансамблі", що складаються з різних клітин, а однотипні нейрони вищих рівнів окремих аналізаторів - так звані гностичні нейрони, що складають гностичну, або пізнавальну, систему мозку. Функцією гностичних нейронів є реакція на біологічно значимі зразки стимулів, що і використовуються в асоціативних процесах і забезпечують цілісність сприйняття тварин і людини.

Ці синтетичні зразки стимулів виникають при попередній переробці інформації на підкірковому рівні, при її проходженні через цілий ряд нейронів проміжних релейних станцій на шляху до первинного проекційного поля кори і її асоціативних ділянок.

Тому виникаючі серії імпульсів на рецепторному рівні при своїй подальшій переробці в підкіркових структурах уже не виступають як окремі специфічні повідомлення, вони зливаються в щось цілісне і тому втрачають свою індивідуальність. Реакції гностичних нейронів на такі синтетичні паттерни імпульсів і забезпечують цілісне сприйняття. Нейрони вищих рівнів аналізатора, що реагують на такі інтегровані стимули, навіть "не знають", з яких точно елементів ці стимули синтезовані.

Наявність таких нейронів можна знайти при деяких ушкодженнях гностичних зон мозку, коли втрачається визначена категорія сприйнять (А. Р. Лурия, 1969; Н. Н. Трауготт, 1973). Так, наприклад, деякі хворі не впізнають добре знайомих людей (лицьова агнозія), хоча легко пізнають все інше; інші не розпізнають букв алфавіту (алексична агнозія) або не можуть на дотик впізнати предмет, що тримають у руці (астереогнозія) і т.д. Така вибірковість сприйняття зрозуміла, якщо виходити з припущення, що визначеним категоріям сприйняття відповідають окремі гностичні нейрони, вірніше визначені зони таких гностичних нейронів.

Дані, отримані при електричному подразненні кори мозку людини під час нейрохірургічних операцій, цілком узгоджуються з клінічними спостереженнями. Правда, електричне подразнення проекційних зон кори викликає в людини тільки грубі і примітивні відчуття, локалізовані на визначеній ділянці рецептивної поверхні. Так, при подразненні соматичної зони хворий відзначає відчуття "мурашок" або "поколювання" у строго визначених точках поверхні тіла. При подразненні зорової зони хворий бачить якісь плями, різнобарвні вогні, зірки, ромби, кола і т.п..

Зовсім по-іншому сприймається подразнення гностичних зон мозку, коли в людини виникають дуже яскраві сприйняття (галюцинації) окремих епізодів життя, які ніби витягаються з "глибин пам'яті". Аналогічні явища спостерігаються в хворих епілепсією перед припадком - під час так званої епілептичної аури. Тоді в залежності від локалізації вогнища подразнення хворий має або прості і грубі відчуття (якщо вогнище знаходиться в проекційній зоні), або стереотипні складні галюцинації - спогади якихось минулих подій (якщо вогнище лежить у гностичній зоні кори мозку) (Ю. Конорски, 1970).

У гностичному полі кожному унітарному сприйняттю може відповідати не один нейрон, а їхня певна кількість, і тому якщо подразник діє в той момент, коли це гностичне поле знаходиться в стані активації, то всі

"незайняті" нейрони, що потенційно містять його елементи, здатні перетворюватися в діючі, відповідаючи на даний вид подразника. В молодому віці у відповідь на новий подразник буде реагувати більше, ніж у старому, число нейронів, тому з віком у гностичних полях виявляється все менше і менше нейронів, здатних реагувати на нові подразники (Ю. Конорски, 1970).

Таким чином, гностичні поля кори знаходяться в стані безперервного розвитку. Особливо інтенсивно цей процес відбувається в ранньому онтогенезі, потім активність його знижується, а в глибокій старості він майже цілком припиняється.

Інформативне значення викликаних потенціалів мозку людини.

У тваринному організмі інформація про навколишню дійсність надходить у мозок по двох системах висхідних шляхів - специфічній і неспецифічній, котрі проводять збудження від рецепторів і від нижчерозташованих центрів до кори великих півкуль - вищого рівня аналітико-синтетичної діяльності. Ці системи несуть інформацію, що включає оцінку фізичних параметрів стимулу і його сигнального значення. Синтез цієї інформації на корковому рівні і є одним з перших і найважливіших етапів вищої нервової діяльності.

Інформація, що надходить по специфічній системі, є дискретною і детермінована за сенсорними модальностями, а її розподіл по корі відповідає строго проекційному принципові. Ця система сприймає і передає в кору інформацію про об'єктивні, фізичні властивості подразника незалежно від його біологічного значення. У вищих тварин і людини вона розвинута досить добре і дає можливість для досить тонкого і досконалого аналізу подразників за їх об'єктивними показниками. Таку інформацію можна позначити як специфічну.

Інформація, що надходить у кору по неспецифічній системі, істотно відрізняється від першої і називається неспецифічною. Проходячи через структури стовбурної частини мозку, вона втрачає свій сенсорний знак, що підкреслюється її широким поширенням по корі мозку, яке виходить за межі проекційного поля відповідного аналізатора. Крім того, будучи опосередкованою у вищих емоційно-мотиваційних центрах лімбичної системи і гіпоталамуса, вона набуває іншого змісту, який полягає в оцінці подразників за їх біологічним значенням.

Отже, неспецифічна інформація неспецифічна тільки з погляду сенсорної модальності подразника, але вона строго специфічна стосовно його біологічного значення, тобто його ролі для тієї або іншої діяльності організму.

Таким чином, у процесі сприйняття можна розрізняти два види сигналів. Вони надходять у кору великих півкуль головного мозку по двох системах висхідних проекцій і включають інформацію про "об'єктивні" параметри подразника і його "суб'єктивні" характеристики. Синтез цієї інформації в корі і складає основу складної пристосувальної діяльності. У психологічному аспекті він лежить в основі перших етапів сприйняття.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Аналітико-синтетична діяльність головного мозку.	\|	Мал.1 Середній зоровий викликаний потенціал людини (по Б. Ф. Ломову й А. М. Вербаницкому, 1977).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.