Мал.1 Середній зоровий викликаний потенціал людини (по Б. Ф. Ломову й А. М. Вербаницкому, 1977).

Надходження нервових імпульсів у кору великих півкуль можна об'єктивно зареєструвати за допомогою методу викликаних потенціалів і нейронних реакцій. Звичайно розрізняють первинні і вторинні викликані потенціали, що відбивають надходження збудження по специфічній і неспецифічній системах відповідно. У людини викликаний потенціал кори мозку являє собою складне за формою коливання, що складається з декількох позитивних і негативних хвиль. Наприклад, зоровий викликаний потенціал у людини складається з 8 хвиль (N₁ – N₄ і Р₁ – Р₄) (мал. 1).

Експериментальні дослідження викликаних потенціалів мозку людини показали, що перші 2-3 компонента реакції мають специфічне походження,

про що свідчать невеликий латентний період і відносна стабільність цих компонентів при змінах функціонального стану мозку. Крім того, руйнування різних таламічних ядер під час нейрохірургічних операцій у людини показало, що перші компоненти соматосенсорної відповіді зв'язані з проведенням збудження по специфічній системі, а пізні компоненти обумовлені проведенням збудження через неспецифічні ядра таламуса. Виявилося також, що амплітуда і латентний період ранніх компонентів викликаного потенціалу в людини залежать у першу чергу від фізичних параметрів сигналу.

Тоді як, амплітуда пізніх компонентів викликаного потенціалу в людини залежить насамперед від інформативної значимості подразника. Наприклад, при фіксації уваги піддослідного на визначеному подразнику або при виробленні умовного рефлексу спостерігається значне збільшення пізніх хвиль викликаного потенціалу при дії саме того сигналу, який має для випробовуваного певне сигнальне значення.

Експериментально доказано, що величина пізнього позитивного потенціалу в людини на зоровий подразник істотно збільшується, якщо стимулові надається сигнальне значення для ухвалення рішення вибору реакції. Цей пізній компонент відбиває не сам процес ухвалення рішення, а локальну коркову "неспецифічну" активацію, що є необхідним елементом нервового механізму ухвалення рішення (Э. А. Костандов, Т. Н. Важнова, 1976). Отже, пізній позитивний компонент викликаного потенціалу в людини зв'язаний з асоціативними процесами в неокортексі, що лежать в основі таких складних психологічних функцій, як пізнавальна оцінка стимулу, ухвалення рішення в умовах розрізнення стимулу, оцінка його мотиваційної й емоційної значимості.

Таким чином, метод викликаних потенціалів може бути використаний для вивчення синтезу інформації, що надходить, на корковому рівні, тобто сприйняття. Вивчаючи окремі частини цього синтезу, можна підійти до розуміння початкових, найбільш елементарних етапів процесу сприйняття. Одним з методичних прийомів такого вивчення сприйняття є реєстрація викликаних потенціалів у хворих людей з чіткими порушеннями процесу сприйняття.

Дослідження викликаних потенціалів у психічно хворих показали, що існують дві групи порушень з вибірковим пригніченням ранніх або пізніх компонентів викликаної відповіді. Так, при істерії значно знижена амплітуда перших двох компонентів викликаного потенціалу, який реєструється в потиличній області мозку у відповідь на світловий подразник. Тоді як, пізні хвилі викликаного потенціалу в цих хворих були навіть трохи збільшені в порівнянні з нормою (мал. 2).

У хворих шизофренією спостерігаються протилежні зміни викликаних потенціалів у порівнянні з істериками: у них збільшена амплітуда ранніх і зменшена амплітуда пізніх компонентів викликаного потенціалу.

Мал. 2. Середні викликані зорові потенціали здорових людей (а) і хворих істерією (б)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення викликаних потенціалів мозку людини.	\|	За А. М. Вербаницьким, 1971).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.