Прогресивний параліч

Хвороба приблизно виникає приблизно через 10–12 років після зараження сифілісом, звичайно, за відсутності або недостатнього протисифілітичного специфічного лікування. Чоловіки хворіють частіше.

Психічні порушення при прогресивному паралічі переважно зводяться до наростаючого слабоумства, яке досягає глибокого ступеня. Його поява від початку супроводжується втратою критики до свого стану і розуміння складних соціальних взаємовідносин. Психічні розлади у вигляді маячних ідей, галюцинацій, рухових порушень – непостійні. Через слабоумство хворих маячні ідеї величі або депресивно-іпохондричні маячення (найчастіші різновиди маячень у них) мають особливу безглуздість. Характерним є благодушно-безпечний настрій (ейфорія) з відсутністю усвідомлення хвороби, легковажним ставленням до ситуації, яка склалася в зв’язку з перебуванням у лікарні, направленням на судово-психіатричну експертизу й іншими об’єктивно складними обставинами. З ранньої стадії хвороби часто виникає підсилення і розгальмування сексуального потягу та апетиту, що проявляється в сексуальній розпусності, цинічній формі висловлювань.

Соматичні та неврологічні порушення з’являються рано, мають постійний характер, наростають паралельно з підсиленням психічних розладів і є дуже важливими для встановлення діагнозу прогресивного паралічу.

Типовим і раннім неврологічним розладом вважається симптом Аргайл-Робертсона. При лабораторному дослідженні реакція Вассермана в крові і в спинно-мозковій рідині майже завжди позитивна.

Судово-психіатрична оцінка.Дуже важливим є те, щоби судово-психіатричне експертне заключення стосовно піддослідних чи засуджених осіб, у яких підозрюється наявність прогресивного паралічу, так само як і діагноз останнього, базувалися на даних стаціонарного спостереження і відповідних досліджень крові та спиномозкової рідини.

Судово-психіатрична оцінка випадків, коли лікування не проводилося, не спричиняє утруднень, зокрема, коли хворий перебуває на стадії розквіту хвороби. Встановлення діагнозу прогресивного паралічу в таких випадках визначає висновок про неосудність. Навіть виявлення початкової стадії прогресивного паралічу веде до визнання піддослідного неосудним, тому що вже на цій стадії характерні порушення критики й інші суттєві психічні порушення: розлади уваги, розгальмованість потягів тощо.

Заключення:

Отже,значні труднощі в судово-психіатричній оцінці особи виникають у період терапевтичної ремісії прогресивного паралічу. При цьому необхідно враховувати, що ремісія після лікування формується протягом тривалого часу, у зв’язку з чим ступінь покращання з’ясовується не відразу.

Судово-психіатричне значення мають стану хворих з наслідками інфекційних енцефалітів. Експертиза цих осіб викликає значні труднощі, особливо у випадках психопатоподібних станів. Якщо виявляються неглибокі інтелектуальні порушення, схоронність критики до свого стану й сформованої ситуації, а також незначність емоційно-вольових змін, то виноситься експертний висновок про осудність хворого. При надмірному розгальмуванні потягів особа, що зробила правопорушення, може бути визнано несамовитим. Вирішити питання про дієздатність осіб, що перенесли енцефаліт, складно через велику клінічну розмаїтість залишкових психічних змін.

Погіршання стану у вигляді декомпенсації чи психогенної реакції нерідко виникає у пролікованих хворих під впливом психогенно-травмуючої ситуації і є фактично показанням для направлення їх на лікування в психіатричну лікарню, тому що такі особи не можуть поставати перед судом і знаходитись у місцях позбавлення волі.

Хворі з невиліковним прогресивним паралічем визнаються недієздатними навіть на початковій стадії хвороби. Питання про дієздатність вирішується позитивно при глибокій терапевтичній ремісії з поверненням працездатності, якісній соціальній компенсації. З відновленням попередніх професійних знань і навичок, але при наявності розладів психіки, неспроможності до правильної оцінки ситуації загалом, хворі визнаються недієздатними.

Питання для самоконтролю

1. Психічні розлади внаслідок травм головного мозку.

2. Енцефалітичні розлади (енцефаліти).

3. Судинні захворювання головного мозку.

4. Психотичні розлади пізнього віку.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Симптоматичні психози.

2. Сифіліс центральної нервової системи.

Теми реферативних повідомлень:

1. Методи судової експертизи.

2. Норми Цивільного процесуального кодексу України щодо здійснення судово–експертної діяльності.

3. Норми Кримінально-процесуального кодексу України щодо здійснення судово–експертної діяльності.

4. Судово – психіатричне значення травматичних психічних розладів.

5. Інволюціонні психічні розлади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сифіліс мозку	\|	ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДДУВС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.