Санаторно-курортне лікування хворих на дитячий церебральний параліч

Санаторно-курортне лікування в Україні, спрямоване на реабілітацію хворих з різними патологіями нервової системи, має широкі можливості. На думку вчених (І.Самосюка, І. Галіної та ін.), воно показане в разі: дитячого церебрального паралічу (ДЦП) на стадіях, що підлягають санаторному лікуванню; наслідків пологової травми; травм головного мозку в ранньому дитинстві; наслідків енцефалітів та менінгоенцефа-літів; компенсованої гідроцефалії; усіх форм перинатальних цереброспінальних синдромів. Загальна вакцинація проти поліомієліту, проведена наприкінці 50-х років минулого століття, сприяла практично повному зникненню цього захворювання. У зв'язку з цим місця в оздоровчих дитячих закладах на грязьових курортах, створені для лікування хворих з наслідками поліомієліту, почали стихійно заповнювати діти, хворі на дитячий церебральний параліч. Терміново було створено концепцію реабілітації дітей з патологією нервової системи, у тому числі хворих на ДЦП. Були відкриті спеціалізовані реабілітаційні відділення ЗАТ Укрпрофоздоровниці для лікування дітей з ДЦП у Львівській області, у містах Євпаторії і Саках.

Основними завданнями санаторно-курортного лікування дітей, хворих на ДЦП, є:

• відновлення та поліпшення функції опорно-рухової системи:

• корекція і виховання правильної вимови та артикуляції;

• лікування психосоматичних розладів;

• продовження лікування, яке проводили у стаціонарі;

• дидактично-виховна робота;

• розроблення індивідуальних програм реабілітації.

• До курсу лікування входять:

1..Рефлексотерапія. Застосовують незалежно від форми ДЦП, з впливом на зони голови, артикулярні зони, задній та передній серединні меридіани та меридіани сечового міхура. У рефлексотерапії ДЦП нині використовують усі варіанти — від класичної акупунктури до сучасних методів у поєднанні з лазеропунктурою і мікрохвильовою резонансною терапією (МРТ). Найдоцільнішим є поєднання в одному сеансі двох або трьох варіантів рефлексотерапії з різними фізичними чинниками — класичної акупунктури і лазеропунктури, подразнення пучком голок, електропунктури і мануальної терапії.

2.Апаратна фізіотерапія передбачає електричну стимуляцію, електрофорез, лазеротерапію, мікрохвильову резонансну терапію.

Електрична стимуляція сприяє розвитку рухових функцій, поліпшує кровообіг і трофіку паретичних м'язів.

Для електростимуляції використовують різні апарати: «Ам-пліпульс-ЗТ», «Біотрон», «Біон», «Тонце-1», «СНІМ-1», «2-8», «2-Ю», «Мета», «СНМ2-01».

Завдяки впливу на руховий нерв імпульсним струмом скорочуються м'язи. Тривалість процедури від 1-2 до 10-15 хв, щодня або через день: курс 12-15 процедур.

Стимуляцію здійснюють до появи тетанічних скорочень м'язів. Параметри стимуляції добирають індивідуально. Фізіотерапевтичні процедури призначають після бальнеопроцедур, але перед масажем.

Електрофорез:

• лідаза в разі резидуальних перинатальних та цереброспінальних синдромах - 0,1 г ліпази в 30 мл буферного розчину; активний електрод розмішують у шийно-грудному відділі, пасивний — у попереково-крижовому; струм 0,01 мА/см² з наростанням до 0,05-0.1 мА/см²по 10 хв, на курс 15 процедур;

• прозерин 0,1 % з плюсового електрода 0,01-0,1 мА/см² по 10 хв 15 процедур; йодид калію2- 3 % змікусового електрода 0,01 - 0,1 мА/см² по 10 хв 15 процедур.

Лазеротерапія.Сучасні підходи до рефлексотерапії за ДЦП цілеспрямовано поєднують в одному сеансі 2 або 3 її варіанти з різними фізичними чинниками. Наприклад, класичну акупунктуру і лазеропунктуру, подразнення пучком голок і мікрохвильову резонансну терапію, електроакупунктуру і мануальну терапію.

Доза лазерного випромінювання за один сеанс не має перевищувати 12 Дж/см² на точку акупунктури і 0,5 Дж/см² за кон-тактно-сканувального методу в окремій зоні черепа.

У разі гіпопаретичної форми ДЦП дотримуються певних особливостей: на стороні парезу в точках кінцівок діють по 20-30 с на одну точку (1-2 Дж/см²), а на здоровій — по 10-20 с (0,5-1 Дж/см²). Лазеротерапію проводять також в інших зонах, як і за інших форм ДЦП.

Слід зазначити, шо за гіперкінетичної форми ДЦП поряд з тетрапарезом виявляється гіперкінез різного характеру. Тому поряд із зонами, які використовують у разі тетрапарезу, впливають на зони голови (черепа) й аурикулярні точки.

Особливістю лазеротерапії в разі атонічно-астатичної (гіпо-тонічно-атактичної) форми ДЦП є те, шо на корпоральні точки потрібно впливати невеликими дозами лазерного опромінювання — 0,2-1 Дж/см². Важливим у лікуванні хворих цієї форми ДЦП є використання методики подразнення пучком голок у зонах не тільки навколохребтових ліній, а й гіпотонічних м'язів. Ефективною є також електростимуляція, яку проводять через 2-3 год після лазеротерапії.

Мікрохвильова резонансна терапія. Для проведення мікрохвильової резонансної терапії (МРТ) використовують апарати «Поріг» і серії «МІТ». Курс лікування 10-12 сеансів по 20-25 хв, 5-6 курсів на рік з перервою від 3 тижнів до 1 міс. Для підтримання досягнутого ефекту після цього показане проведення 2-4 курсів МРТ упродовж наступного року. Сеанс МРТ проводять у лежачому або стоячому положенні дитини.

3. Грязелікування.Грязьові аплікації на комірцеву зону сприяють поліпшенню показників церебральної гемодинаміки, як наслідок, поліпшується функціональний стан центрачьної нервової системи. Удітей із ДЦП знижується м'язовий гіпертонус, поліпшується функція вестибулярного апарату, збільшується м'язова сила, наростає обсяг рухів, завдяки чому поліпшується статокінетична функція, виникають нові рухові стереотипи. Після курсу грязелікування діти опановують нові рухові можливості: починають сидіти, стояти, ходити. Розширення рухових можливостей дитини позитивно впливає на функціонапьний стан вищих кіркових функцій: поліпшуються мовлення, стан когнітивної і емоційно-вольової сфери.

При цьому поліпшуються функції серцево-судинної системи, стан імунної системи в окремих категорій хворих на ДЦП, знижується рівень антитіл до мозкової тканини.

З розширенням досвіду грязелікування хворих на дитячий церебральний параліч накопичувалися дані про необхідність індивідуального підходу до призначення процедур залежно від особливостей клінічної картини захворювання. Було встановлено, що у хворих на ДЦП із нейроендокринною патологією і з вегетативними дисфункціями (що становить не менш як 25 % усіх хворих) доцільно використовувати щадні методики грязелікування, з тренувальним ефектом (поступовий перехід від нижчої температури грязьової аплікації до вишої, від більш короткої експозиції до тривалішої в разі «розтягнутого» застосування процедур). Це саме стосується і грязелікування хворих на тяжкі форми ДЦП, детренованих тривалою нерухомістю, з вираженими вторинними дистрофічними змінами з боку серцево-судинної системи.

Описану впродовж останніх десятиліть роль ураження спі-нальних структур у патогенезі рухових розладів за дитячого церебрального паралічу було покладено в основу розширення площі грязьових аплікацій з накладенням їх не лише на комірцеву зону, а й на спину, з охопленням відповідних сегментів спинного мозку.

У хворих на дитячий церебральний параліч вираженими розладами емоційно-вольової сфери (підвищений рівень тривожності, невмотивовані страхи, несприйняття лікувального процесу), що виникають як реакція на перебування в санаторії, різко ускладнюється перебіг адаптаційного процесу і знижується ефективність грязелікування. Наявність цих розладів потребує проведення «вступних» процедур і деякої відстрочки початку грязьових аплікацій.

Уразі призначення грязелікування дітям раннього (1,5-3 роки) віку, незалежно від форми і тяжкості захворювання, температура грязьової аплікації не має перевищувати 38-39 °С, а експозиція — 12-15 хв.

Процедури грязелікування хворим на дитячий церебральний параліч слід призначати тільки після завершення адаптаційного періоду, який за цього захворювання зазвичай трохи затягується і триває не менш ніж 7-8 днів. За виражених емоційно-вольових розладів (підвищена тривога, невмотивовані страхи) курс грязелікування варто починати із «вступних» процедур у ігровій формі: купання в басейні, гідрокінезотерапія, заняття лікувальною фізкультурою тощо.

Протипоказанням до проведення пелоїдотерапїі, крім загальних, є судомні стани і епілепсія.

4. Лікувальна фізкультура. її завданням є відновлення рухових розладів, навчання дитини життєво необхідного вміння ходити, стояти, сидіти, користуватися побутовими предметами; сприяння виробленню точності рухів; запобігання розвитку контрактур і поліпшення функції дихання та кровообігу.

Методики залежать від віку, фізичного стану дитини та форми захворювання і локалізації пошкодження.

Заняття, як групові, так і індивідуальні, проводять у вигляді гри в супроводі музики. Використовують гімнастичні пачки, «шведські» стінки, лавки, гантелі, еспандери, тренажери та інші пристрої. Дітей навчають утримувати рівновагу, робити швидкі повороти, застосовують методи розслаблення м'язів. Важливо не перевантажувати дітей! Влітку заняття проводять на відкритому спортмайданчику та в басейні.

5. Допомога логопеда-дефектолога. Оскільки корекція і виховання звуковимови є процесом тривалим, хворих поділяють на дві основні групи:

1. Діти, які перебувають на обліку у логопеда за місцем проживання і проходять курс лікування. Для таких пацієнтів розробляють схему лікування і фіксації досягнутих результатів та їх подальшого розвитку.

2. Діти, які вперше направлені до логопеда. їхні батьки часто не усвідомлюють, що дитина має проблеми з мовленням. Таким дітям встановлюють логопедичний діагноз, розробляють та реалізовують первинне логопедичне лікування.

Методики та особливості логопедичного впливу в обох групах залежать від кожного конкретного випадку і описані в спеціальній літературі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нейротрансплантація в разі дитячого церебрального паралічу	\|	Джерела ВЕР в установки для їх перетворення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.