• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Годування тяжкохворих.

План

1. Харчування та годування пацієнтів.

- Склад та енергетична цінність їжі.

2. Основні принципи лікувального харчування.

3. Дієтичні столи за М.І. Певзнером, їх характеристика.

4. Організація харчування хворих у стаціонарі.

5. Годування тяжкохворих.

6. Штучне харчування хворих: види, характеристика.

1. Харчування та годування пацієнтів.

Харчування — одна з основних фізіологічних потреб живого організму, яка відіграє важливу роль у збережен­ні здоров’я.

Лікувальне харчування – це харчування, яке не тільки задовольняє потреби організму, але й активно впливає на перебіг захворювання. Воно повинно бути обов’язковим елементом сучасного комплексного лікування хворих, будуватися за принципом патогенетичної терапії, хімічний склад повинен визначати вплив їжі на організм.

Раціональне харчування – це повноцінне в кількісному і якісному складі харчування, людина отримує речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності – білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, воду, вітаміни.

- Склад та енергетична цінність їжі.

Окиснюючись та згораючи, білки, жири, вуглеводи виділяють енергію, яка вимірюється калоріями (кіло­калоріями): 1 г білка виділяє 4,1 ккал, 1 г жиру — 9,3 ккал, 1 г вуглеводів — 4,1 ккал. Енергетичну цінність продуктів визначають за спеціальними таблицями. Здо­рова людина в раціоні харчування при різноманітній їжі одержує в середньому 3000 ккал на добу, тобто 40 ккал на 1 кг маси тіла. Ця величина змінюється залежно від умов життя та інтенсивності праці (від 25 до 75 ккал на 1 кг маси тіла).

За умови правильного харчування їжа повинна забезпечувати орга­нізм шістьма основними складовими компонентами (див. таб. №1): білками, жирами, вуглеводами, вітамінами, мінеральними (неорганічними) речовинами, водою. Відповідно до фізіологічних норм харчування найсприятливішим є таке співвідношення білків, жирів, вуглеводів 1:1:4.

Складові компоненти харчових продуктів (див. таб. №2)

Мінеральні (неорганічні) речовини (макроелементи та мікроелементи) становлять близько 5% маси тіла людини. Сьогодні вченим відомоблизько 50 мінеральних елементів, які входять до складу організму людини.

Макроелементи (кальцій, калій, натрій, фосфор, магній, сірка, хлор) необхідні організму в десятках і навіть сотнях гра­мів і використовуються для побудови, розвитку і нормального функціонування кісток, зубів, крові та м’язів.

Мікроелементи (йод, залізо, мідь, марганець, кобальт, фтор, цинк, хром необхідні організму в мікродозах (міліграмах і мік­рограмах). Вони входять до складу всіх ферментів та гормонів.

Основні функції і джерела надходження деяких мінеральних речовин в організм людини (див. таб. №3)

Вітаміни необхідні для регуляції життєдіяльності людини. Вони входять до складу ферментів й беруть участь в обміні речовин. Вітаміни містяться майже в усіх продуктах, окрім рафінованих, тобто очищених (білий цукор, білий рис, біле борошно), штучних напо­їв, цукерок, жувальних гумок.

Основні функції і джерела надходження вітамінів в організм людини (див. таб. №4)

2. Основні принципи лікувального харчування(див. таб. №5)

3. Дієтичні столи за М.І. Певзнером, їх характеристика (див. таб. №6)

В Україні офіційно прийнято 15 дієтичних столів, які ди­ференційовані за основними нозологічними формами та варіантами їх перебігу з урахуванням виду, стадії захворювання (загострення чи ремісія), ступеня компенсації (компенсована чи некомпенсована стадія хвороби).

4. Організація харчування хворих у стаціонарі.

В організації харчування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, беруть участь медичні працівники, працівники харчоблоку.

У стаціонарах доцільніше організовувати 5-разове харчування пацієнтів:

- о 8.00 год. п’ють чай з бутербродом (батон і масло) для того, щоб натще не вживати всередину ліки;

- о 9.00 год. — сніданок;

- о 13.00 год. — обід;

- о 18.00 год. — вечеря.

- На ніч па­цієнтам дають склянку кефіру.

Загальне щоденне керівництво харчуванням хворих у великих стаціонарах здійснює лікар-дієтолог, який відповідає за правильне складання і застосування лікувальних дієт, надає консультативну допомогу лікарям відділень, яка сто­сується оптимального вибору дієти лікувального харчуван­ня. Безпосереднє керівництво роботою харчоблоку (контроль якості продуктів, закладка їх, виготовлення їжі, доправлення у відділення та ін.) покладається на дієтсестру лікарні.

Лікар, який проводить обстеження і лікування хворого, призна­чає дієту і записує в листок лікарняних призначень. Палатна медич­на сестра складає палатний порційник (див. таб.№7), де вказує загальну кількість хворих, а потім проставляє номер палати, прізвища та ініціали хво­рих, яким призначено відповідну дієту.

На основі палатного порційника старша медична сестра відділення складає порційну вимогу (див. таб. №8), в якій вказує назву відділення, дату, загальну кількість хворих та кількість хворих відповідно до кожної дієти. Порційну вимогу пода­ють на харчоблок попередньо за добу, а в разі наступних вихідних чи святкових днів — попередньо за 2 чи за 3 доби. Лікар-ординатор перед вихідними чи святковими днями попередньо проставляє відповідну дієту хворим. Підписує порційну вимогу завідувач відділення, стар­ша медична сестра відділення та старша медична сестра приймаль­ного відділення, яка фіксує кількість поданих хворих на харчоблок і в разі госпіталізації пацієнтів у відділення стаціонару у вечірній та нічний час вранці наступного дня подає додаткову порційну вимогу на харчоблок лікарні. Медична дієтсестра (лікар-дієтолог) складає меню-порційник для всієї лікарні, де вказує: номер дієти, назву при­готованої страви, кількість пацієнтів кожного відділення, які отри­мують дану страву, витрату необхідних інгредієнтів для виготовлен­ня однієї порції і всіх порцій відповідної страви, вихід готової страви (у грамах чи мілілітрах) на одну порцію.

При складанні меню-порційника дієтсестра керується запропо­нованими картками-меню (див. таб. №8) для весняно-літнього і осінньо-зимового періодів. Після приготування страв відповідно до дієт лікар-дієтолог або черговий лікар стаціонару знімає пробу, записує дані в бракеражний журнал, дає письмовий дозвіл на видачу у відділення готових страв. Доправляють приготовану їжу у промаркованому емальовано­му посуді (1-а страва, 2-а страва, 3-я страва) якомога швидше і зразу ж здійснюють роздачу їжі.

Харчування хворих, яким дозволено ходити, організо­вують у їдальні. Роздає їжу буфетниця відповідно до складеного па­латного порційника.

Пацієнти, яким призначено ліжковий та палатний режим, їдять у палатах. Перед споживанням їжі необхідно закінчити всі лікуваль­ні процедури і фізіологічні відправлення хворих. Молодший медичний персонал прибирає і провітрює палати, допомагає тяжкохворим помити руки. Хворі, які не піднімаються, їдять у ліжках. Тяжкохво­рих медична сестра годує сама. Якщо хворий не може сидіти в ліжку, йому надають положення напівсидячи. Шию та груди прикривають клейонкою чи серветкою. Годувати тяжкохворого необхідно ложкою малими порціями з достатніми паузами, щоб хворий мав можливість добре пережувати їжу і не похлинутися. Вливати в рот їжу насильно, якщо хворий не ковтає, не можна, оскільки потрапляння їжі в ди­хальні шляхи може спричинити тяжкі ускладнення. За відсутності апетиту у хворого сестра, умовляючи його їсти, повинна проявляти велику терплячість і майстерність. Пиття дають з поїльника або зі склянки за допомогою трубочки. Якщо хворому тяжко жувати, то йому треба давати рідку або протерту їжу.

Не слід давати гарячої їжі. Не потрібно залишати їжу на тумбочці біля ліжка хворого. Використаний посуд відносять у роздавальну, де його знежирюють, ополіскують, дезінфікують, миють під проточною водою і висушують на стелажах.

Допомога пацієнтам під час приймання їжі.

Апетит залежить від багатьох чинників: у людини може бути поганий апетит, якщо вона хворіє, схвильована або відчуває страх, залежить від запаху їжі, який може змусити людину відчути голод чи, навпаки, відразу до їжі.

Для поліпшення апетиту необхідно створювати приємну обстановку в приміщенні, де відбувається приймання їжі:

- Підтримуйте атмосферу під час їди настільки веселою і комфорт­ною, наскільки це можливо.

- Забезпечте достатнє освітлення кімнати, де приймається їжа.

- Утримуйте кімнату чистою, без неприємних запахів.

- Визначить певний час для підготовки до приймання їжі.

- Запропонуйте пацієнту помити руки перед їдою.

- Якщо потрібно, допоможіть вашому підопічному сісти комфортно, зайняти таке положення, в якому йому легше жувати і ковтати, а також користуватися столовими наборами.

- Подавайте страви швидко, щоб гаряча їжа залишилася гарячою, а холодна — холодною. Деякі продукти швидко псуються, якщо збе­рігати їх при кімнатній температурі.

- Якщо людина на лікувальній дієті, переконайтесь, що вона одер­жує належну їжу.

- Дізнайтеся в пацієнта про непереносимість певних продуктів (алер­гію) і про те, які продукти він любить вживати.

- Подавайте протерту їжу окремо. Додавайте приправи, такі, як сіль (якщо є дозвіл) і перець у протерту їжу. До безсольових страв дода­ють відварену і злегка підсмажену цибулю, яблучний, лимонний, гранатовий соки.

- Протерта їжа на вигляд не така апетитна, як звичайна, але позитивне ставлення до неї може допомогти вашому підопічному її з’їсти.

Необхідно спостерігати за пацієнтами під час їди, щоб визначити, чи не потребують вони допомоги. Іноді люди залишають частину їжі, тому що вони занадто втомилися. У такому випадку ви можете допомо­гти їм в прийманні їжі або запропонувати перекусити пізніше.

Допомагаючи вашим підопічним приймати їжу, дотримуйтесь рекомендацій:

- Переконайтесь, що пацієнт займає правильне положення для приймання їжі, що його ноги в стійкому положенні, лікті або передпліччя лежать на столі, якщо він потребує опори. За бажанням людини забезпечте захист її одягу від забруднення, розстеливши рушник або серветку на груди.

- Якщо ви повинні допомогти нагодувати вашого підопічного, запитайте, в якому порядку він хоче приймати їжу, які приправи більше подобаються, називайте кожну страву, яку ви пропонуєте.

- Якщо пацієнт збирається пити такі гарячі напої, як чай або кава, перевірте перед подачею їхню температуру, капнувши декілька крапель на зап'ясток; якщо ви відчуваєте, що рідина ще гаряча, дайте їй трохи охолонути, а потім подавайте.

Пропонуючи пити гарячий напій через трубочку, спочатку перемішайте його трубочкою, щоб розподілити тепло рівномірно. Людина може пити і ковтати рідину, як забажає. Якщо вона набрала занадто багато рідини в рот і не в змозі її проковтнути, варто вийняти трубку з рота і відкласти вбік, щоб дати час проковтнути рідину.

Пропонуючи напій пацієнту в лежачому положенні, однією рукою підніміть і підтримуйте голову, іншою — тримайте чашку, з якої він п’є. Пропонуйте рідину тільки в тому випадку, коли в роті немає їжі.

- Годуйте вашого підопічного повільно. Спочатку запропонуйте йому попити (таким способом він змочить рот, і йому буде легше ковта­ти), потім — тверду їжу.

Наповнюйте ложку на дві третини. Спочатку доторкніться ложкою до нижньої губи пацієнта, щоб він відкрив рот, потім — язика. Так пацієнт дізнається, що ложка в нього у роті.

Зробіть паузу, щоб ваш підопічний зміг прожувати і проковтнути. Запропонуйте попити після приймання твердої їжі, перевіряючи, чи незанадто гаряча рідина. Закінчивши годувати вашого підопічного, дайте йому воду для полоскання рота. При необхідності витріть рот серветкою.

Коли людина, за якою ви доглядаєте закінчила їсти, приберіть посуд і наведіть порядок на столі. Якщо потрібно, допоможіть пацієнту вимити руки, почистити зуби або прополоскати рот (за бажанням).

Допомога сліпому під час їди.

Якщо ви доглядаєте за сліпою людиною, пам’ятайте, якщо в неї немає інших виражених функціональних порушень, вона, можливо, зда­тна їсти самостійно.

o Назвіть їжу, яка є перед нею на тарілці, а також розташування різних страв так, як би вони були на годинниковому циферблаті. Наприклад, можна сказати: “Горох розташовано в тому місці, де на циферблаті цифра “8”. Якщо картопля лежить навпроти гороху, ви можете сказа­ти: “Картопля розташована в ділянці 4-ї години”. Якщо склянка з во­дою стоїть на столі у верхній правій його частині, ви можете сказати: “Склянка з водою розташована там, де на годиннику цифра “2”.

□ Поріжте м’ясо або інший продукт, який потрібно розрізати на дрібні шматки.

□ Відкрийте упаковку молока, соку, йогурту тощо.

□ Назвіть розташування обідніх наборів. Під час приймання їжі пере­віряйте, чи не занадто довго пацієнт шукає якусь страву, при не­обхідності запропонуйте свою допомогу.

Допомога пацієнтам, яким важко ковтати.

Людина, яка перенесла інсульт і має утруднення з мовою, важко ковтає їжу. Їй легше проковтнути м’яку їжу, ніж рідину.

□ Залишайтеся з пацієнтом доти, доки він їсть.

□ Подавайте їжу в рот збоку, з непошкодженої сторони, тому що людина не зможе відчути їжу з ушкодженої сторони і вона буде накопичуватися в неї за щокою.

□ Заохочуйте вашого підопічного жувати повільно і старанно.

□ Вимкніть телевізор або запропонуйте відвідувачам вийти з кімна­ти, щоб пацієнт міг зосередитись на прийманні їжі.

□ Заохочуйте вашого підопічного нахиляти голову вниз, коли він жує. Тримайте голову людини піднятою під час ковтання і, як мінімум, півгодини після приймання їжі.

Контроль за кількістю їжі і рідини.

Дуже важливо знати і записувати кількість вжитої вашим підопічним їжі й рідини за день, а також, скільки рідини виділяється з організму.

Кількість прийнятої людиною їжі і рідини впливає на масу її тіла. Відповідність між ростом та масою тіла оцінюється за індексом Кетлє (індекс маси тіла). За нормальну масу людини вважають її масу у 25-30 років, коли закінчився фізичний розвиток і не було до того часу будь-яких порушень в харчуванні, чи важких захворювань. При нормальному ритмі життя та нормальному харчуванні ця маса тіла зберігається до 60 років без змін.

Контроль за вагою здійснюється методом зважування не менше 2 разів на місяць; контроль за кількістю вжитої і виділеної рідини здійснюється шляхом ведення бланку обліку водного балансу.

6. Штучне харчування хворих: види, характеристика.

Використовують у випадках, коли природне харчування є неможливим або недостатнім.

Види (див. таб. №9):

1) ентеральне – через зонд, через гастростому, через єюностому, ректальне

2) парантеральне – інфузійне

3) комбіноване.

Годування через зонд (див. таб №10):

Показання:

1. широкі травматичні пошкодження та набряки язика, глотки, гортані, стравоходу;

2. бульбарний параліч (захворювання довгастого мозку з розладом ковтання і мови);

3. тривала непритомність;

4. відмова від їжі в разі психічних захворювань;

5. стан після операції на стравоході, глотці.

Суміші для харчування через зонд:

1) приготовлені з рідких компонентів їжі з додаванням легкорозчинних і дрібно протертих продуктів.

2) продукти дитячого харчування

3) ЕНПІТи

4) гомогенізовано консервовані суміші промислового виробництва з натуральних продуктів

5) промислові швидкорозчинні суміші, які виготовлені на основі білків, жирів, вуглеводів рослинного походження

6) суміші синтетичних амінокислот, простих цукрів, вітамінів, мінеральних речовин з низьким вмістом жирів

Харчування через операційну фістулу-гастростому (див. таб. №11).

Показання:

1) звуження стравоходу

2) опіки стравоходу

3) неоперативні пухлини стравоходу

4) піс­ля травм гортані, глотки і стравоходу

5) після операцій на стравоході

Харчування через єюностому (див. таб. №11).

Показання:

1. захворювання верхніх відділів травного тракту

2. після операцій на стравоході і шлунку

Використовують суміші, які за хімічним складом наближаються до хімусу здорової людини. Спочатку в кишку вво­дять сольовий розчин, який за електролітним складом близький до хімусу, з додаванням глюкози. Через 3—4 дні після адаптації кишок доповнюють уведенням білкових розчинів (гідролізин, амінопептид). Потім поступово додають до суміші жирової емульсії для задоволення енергетичних потреб організму (інтраліпід, ліпофундин).

Догляд за шкірою навколо стоми: туалет шкіри, змазування 70% спиртом, накладання цинкової мазі, часто змінюючи стерильні пов’язки.

Читайте також:

1. Організація та методика годування, вкладання і укладання, привчання до охайності
2. Ректальне штучне годування (див. таб. №12).
3. Розподіл годин годування, неспання та сну протягом доби

Переглядів: 9856