• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація та методика годування, вкладання і укладання, привчання до охайності

При проведенні режимних процесів перед вихователем стоїть ряд завдань, які необхідно вирішити:

- забезпечити хороший апетит у дітей, глибокий сон, задовольнити їх достатньою кількістю свіжого повітря, забезпечити хороший гігієнічний догляд;

- створити у дітей позитивне відношення до усіх режимних процесів;

- спрямувати усі режимні процеси на позитивний розвиток дітей;

- формувати вміння та навички відповідно їх віку та можливостям.

Методика годування передбачає вироблення умовного рефлексу на час, місце та спосіб годування. Час годування, як правило, повинен бути постійним для відповідного вікового періоду дітей.

У 5-6 місяців дитину годують у положенні перед груддю.

З 5 місяців – напівлежачи на руці дорослого.

З 6 місяців – сидячи на колінах у дорослого.

З 7-8 місяців дітей годують за спеціальними столами з висувними стільцями по 1-2 дітей.

З 10-11 місяців – за низькими прямокутними столами у спеціальних крісельцях.

У залежності від віку годують дітей мікрогрупами по мірі їх готовності до їжі після прийняття гігієнічних процедур.

При правильній організаціії цього процесу дитина уже у віці 1 року може навчитися пити з чашки самостійно, кусати хліб, ковтати суху їжу тощо. Щоб дитина набула цих навичок, слід годувати дитину десертною ложкою, давати їжу невеликим порціями, з 6 місяців учити пити через край з чашки, а для розвитку жувальних м’язів давати обов’язково шматочок хліба, краще – скоринку.

Для виховання у дітей охайності уже на першому році життя використовують під час прийому їжі серветку з нагрудничком; на другому році – серветку з тканини; на третьому році життя можуть з успіхом користуватися паперовими серветками.

Годувати та догодовувати малюків слід індивідуальною ложкою.

Якщо режим дня побудований правильно, то дитина засипає та пробуджується поступово та спокійно. Свіже повітря, +17-19 градусів – температура спальної кімнати, тиша – основні умови відпочинку дитини. При цьому треба стежити, щоб дитина не лягала у досить холодну постіль, бо це створює температурний дискомфорт, розвивається негативне відношення дитини до самого процесу спання. Дитина засипає скоріше, якщо її неспання було активним, а перед сном не було занадто збудливих видів діяльності. При вкладанні дітей спати треба підходити до кожної дитини індивідуально, враховуючи її стан здоров’я, вік, настрій. В умовах дитячого навчального закладу у кожній підшрупі вкладають спати упершу чергу та піднімають у останню молодших за віком та ослаблених дітей. Перед вкладанням спати дитину висаджують на горщик, за бажанням дитині можна дати попити, прочистити ваткою з вазелином носик, переодягти, прибрати усі зайві предмети.

Деякі діти звикли спати з якоюсь улюбленою іграшкою. Особливої заборони для цього не існує.

Вихователі та батьки повинні знати, що заважати засипанню та спокійному сну може висока або низька температура повітря, нова обстановка, незручний одяг, переповнення шлунку або січового міхура, яскраве освітлення, втомлення, перезбудження. Треба запам’ятати, що при роздяганні та одяганні дитини ми маємо прекрасну нагоду підтримати дитячу самостійність, формувати необхідні навички одягання, роздягання та доглядання за одягом.

4. Створення предметно-розвивального ігрового середовища для дітей раннього віку

Правильна організація неспання дитини перших трьох років життя має велике значення для розвитку її особистості. Головне завдання полягає в тому, щоб за допомогою підбору відповідних засобів стимулювати реалізацію тих функцій організму, центри управління якими вже сформувалися або знаходяться у стані становлення.

Протягом першого-третього років життя відбувається інтенсивний розвиток предметної діяльності, а наприкінці другого та на початку третього років життя – здійснюється становлення нової для дитини ігрової діяльності.

Протягом другого року життя виникають перші ігри, що спочатку дуже схожі на маніпуляційні дії з предметами.

Одним з завдань цього періоду є повноцінний розвиток наочно-дієвого мислення переддошкільників. Тому найважливішим фактором є організація практичної діяльності та підбір для неї відповідного матеріалу. Діяльність дитини з різноманітними предметами та іграшками має великий вплив на розвиток рухів, мовлення, уяви, пам’яті, сприймання, мислення, на удосконалення роботи аналізаторів, на формування перших форм взаємодії з дорослими та ровесниками, на формування соціального досвіду, на удосконалення ігрових дій, на виховування навичок поведінки.

Важливим фактором організації активності дітей є створення розвивального середовища.

Розвивальне предметне середовище – це система матеріальних об’єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку. Таке середовище має сприяти розв’язуванню наступних завдань:

- забезпечення відчуття психологічної захищеності – довіри дитини до світу,

радість існування (психологічне здоров’я);

- формування базису особистісної культури;

- розвиток індивідуальності дитини – не „запрограмованість”, а сприяння

розвитку особистості;

- розгляд знань, умінь та навичок не як мети, а як засобу повноцінного розвитку особистості.

Для забезпечення вирішення поставлених завдань розвивальне середовище має будуватися у відповідності з такими принципами:

- принцип дистанції, позиції при взаємодії;

- принцип активності, самостійності, творчості;

- принцип стабільності - динамічності;

- принцип комплексності та гнучкого зонування;

- принцип емоційного комфорту кожної дитини і дорослого;

- принцип поєднання звичних та неординарних елементів у естетичній організації середовища;

- принцип відкритості – закритості;

- принцип врахування вікових і статевих відмінностей дітей.

Усі компоненти розвивального предметного середовища пов’язані між собою за змістом, масштабом, художнім вирішенням.

Головна вимога до предметного середовища – розвивальний характер. Воно має об’єктивно, тобто через свій зміст та властивості, створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, слугувати цілям актуального фізичного і психічного розвитку.

Предметно-ігрове середовище у сучасних дошкільних закладах має вдовольняти певним принципам:

- принцип свободи реалізації дитиною свого права на гру (право вибору дитиною теми, сюжету гри, тих чи інших іграшок, місця і часу гри);

- принцип універсальності предметно-ігрового середовища (дозволяє самим дітям і дітям разом з вихователем будувати і змінювати ігрове середовище, трансформуючи його у відповідності з видом гри, її змістом та перспективами розвитку);

- принцип системності (передбачає можливість сполучення окремих елементів предметного середовища між собою та з іншими предметами, які складають цілісність ігрового поля);

- принцип безпеки (всі ігрові та неігрові предмети мають бути безпечними для здоров’я та життя дитини).

Неодмінною умовою побудови розвивального середовища у дошкільних закладах є опора на особистісно-орієнтовану модель взаємодії між людьми. Це означає, що стратегія і тактика побудови середовища, у якому живе дитина, має визначатися особливостями особистісно-орієнтованої моделі виховання, якій притаманні такі основні риси:

- дорослий у спілкуванні з дітьми дотримується принципу: „Не поруч, не над, а разом!”;

- його мета – сприяти становленню дитини як особистості;

- способи спілкування – розуміння, визнання і прийняття особистості дитини;

- тактика спілкування – співробітництво

- позиція дорослого – виходити з інтересів дитини та перспектив її подальшого розвитку як повноцінного члена суспільства.

Важливого значення у виховному процесі набуває гра, яка дозволяє дитині проявити власну активність та найбільш повно реалізувати себе.

Гра ґрунтується на вільному співробітництві дорослого з дітьми і самих дітей один з одним, стає основною формою дитячого життя. Сприятливим для гри середовищем стає таке, яке дає широку можливість рухатися, по можливості не обмежує дитину у просторі і надає різноманітні предмети для використання їх у грі. Організація простору повинна надати можливість для багатоваріантних ігор. Треба створювати складний і безпечний простір, де може бути реалізована схильність дитини щось для себе відкривати, застосовувати свою фантазію, ставати героєм вигаданих нею сюжетів.

Ці положення особистісно-орієнтованої моделі знаходять себе у вищезазначених принципах побудови розвивального середовища.

Особливого значення набуває відбір іграшок, що має враховувати можливість перетворювання змісту гри, яка поступово посідає місце провідної діяльності. Ця обставина потребує створення гнучкого ігрового середовища, яке створюється та змінюється все частіше самою дитиною.

Саме тому необхідно забезпечити мобільність ігрового простору, дати дітям ігрові засоби, які вони можуть використовувати ініціативно і творчо. Мобільність ігрового простору та збільшення кількості локальних „ігрових полів” для ігрових об’єднань дітей забезпечується ігровими крупногабаритними модулями. До ігрових модулів відносять тематичні крупногабаритні комплекси (ігрові будиночки, елементи обладнання, побуту тощо), а також нейтральні умовні модулі, що створюють середовище. Габарити модулів визначаються розмірами ігрового приміщення та забезпечують вільний доступ дитини, формування її ігрової площадки.

Ігрову кімнату обладнують м’якими та жорсткими модулями з фанери, пластмаси, плівки.

На першому році життя великого значення набувають іграшки, що сприяють розвитку сенсорики дітей та їх предметної діяльності; розвитку рухової активності, сюжетно-образні іграшки, іграшки-розваги, музичні та озвучені іграшки, театральні іграшки, будівельний матеріал.

Зупинимось більш детально на деяких видах іграшок.

Дидактичні ігри та іграшки. Для дошкільників усіх віків існують дидактичні ігри з правилами, що наведені в інструкції до іграшки або до її устрою. До дидактичних ігор відносять також конструктори та будівельні набори.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Організація перевезень
3. II. Організація перевезень
4. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
5. Адміністративно-територіальна організація
6. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
7. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
8. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
9. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
10. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну
11. Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями
12. Вибір оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях.

Переглядів: 1945