А. Організація Острозького колегіуму – Академії

Культурне життя українського народу в XIII столітті після татарської навали підупадає. Осередки його із наддніпрянських земель переходять далі на захід - Волинь та Галичину.

Культурний зріст Західної Європи XIII - ХІV ст. не проходить безслідно для українських земель, що знаходяться під владою Литви, а згодом, після підписання Люблінської унії (1509р.), під владою Польщі. З цього часу на українських землях польська шляхта почала нав’язувати свою віру (католицизм), насаджувати польську мову і культуру. Для її поширення відкриваютьсякатолицькі (латинські) школи, єзуїтські школи і колегії, протестантські школи.

Багато з представників української знаті відмовились від православної віри, а разом з нею української культури і мови. Але залишались і ті, хто прагнули зберегти свою віру і мову. Серед них Князь Костянтин Острозький, який відкриває в Острозі, на Волині, школу. Сучасники називали її “академією”, “храмом муз”, “трьохмовним ліцеєм”. Це була школа підвищеного типу.

В Острозькому колегіумі вивчали слов’янську літературну (українську) мову, грецьку і латинську. Але саме навчання проводилось рідною мовою. Історики стверджують, що це була перша вища школа в Україні. Першим її ректором був відомий український громадський діяч і письменник Герасим Смотрицький.

Острозький колегіум був центом науки, освіти і культури. Саме тут знаходили собі притулок багато сміливих мислителів із Західної Європи і Росії. В Острозькому колегіумі працював книгодрукарем Іван Федоров, де надрукував православну Біблію і перший друкований буквар. Випускниками її були гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний, учений та письменник Мелетій Смотрицький, культурно-освітній діяч Іван Березовський.

Острозький колегіум проіснував недовго. Після смерті К.Острозького його діти-католики віддають свої землі єзуїтському ордену, який створює тут єзуїтський колегіум.

б. Організація братських шкіл

У боротьбі з польської шляхтою виникають релігійно-національні організації – братства. Захищаючи свої соціальні й політичні права, народну культуру і традиції, міське населення, в основному ремісники і купці, утворило братства, членами яких могли бути всі православні, незалежно від національності, соціального походження, майнового стану. Братства боролися за збереження православної віри, української культури і мови. Велику увагу вони надавали створенню братських шкіл.

В 1586 році у Львові була відкрита перша братська школа. Про її роботу відомо з статуту “Порядок шкільний” (перший шкільний документ). У 1615 році була організована Київська братська школа. Всього в першій половині ХVІІ ст. діяло 30 братських шкіл ( у Луцьку, Перемишлі, Вінниці, Кременці, Рогатині та інших містах). Вони були елементарними і підвищеного типу. В елементарних школах навчали читанню, письму, лічбі і катехізису. У школах підвищеного типу вивчали граматику, грецьку, латинську і рідну (слов’янську) мову.

Основні риси братських шкіл:

1.Демократичний характер шкіл:

У школах навчались діти різних верств населення від 6 до 12 років. Братства ставили собі за мету зробити школи доступними для всіх бажаючих. За навчання в школі батьки вносили платню з урахуванням їх достатку Діти бідних верств населення («вбогі») навчались безкоштовно.

В організації роботи школи велику участь брало братство. Ректор і вчителі обирались загальними зборами братства Вони ж обирали двох громадських наглядачів за школою, які відповідали за матеріальне забезпечення школи і роботу вчителів. Кожний член братства мав право відвідувати школу в будь-який час. Перед початком занять батьки і ректор школи складали договір, в якому обумовлювались вимоги до батьків: обов'язково давати дітям змогу відвідувати школу, не забирати до кінця навчального року; вимоги до вчителів: чому навчати дітей, як поводитись.

У статуті школи висувались високі вимоги до вчителів: “Вчитель повинен бути благочестивим, розумним, смиренномудрим, кротким,. стриманим, не п’яниця, не злий, не гнівливий, не заздрісний, не гордий; у всьому він повинен бути прикладом добрих справ”. Бували випадки, коли братства відмовляли вчителям.

У школі вчитель ставився однаково до всіх дітей. У статуті сказано: “Однаково як до синів багатих, так і сиріт вбогих, які ходять по вулицях і просять милостині”. Почесне місце в класі займали діти, які встигали в навчанні, навіть якщо “барзо убогі”.

2. Навчання проводилось рідною мовою

Одним із досягнень братських шкіл було навчання рідною мовою. Вчителі шкіл України намагалися не тільки впровадити в школах рідну мову, як мову викладання, а й писали на ній твори. Взагалі, освіта в братській школі малагуманітарне спрямування, однак у цілому ж зміст освіти був досить широкий. Крім Закону Божого, читання, письма, співів, лічби, діти старшого віку вивчали граматику, риторику, релігійну філософію, арифметику, геометрію, астрономію, музику.

3. При організації навчання виділяються елементи класно-урочної системи

У Львівській братській школі, яка була зразком для інших шкіл, навчання починалося о 9 годині ранку влітку, а взимку дещо пізніше. Після читання молитви кожний учень відповідав учорашній урок і показував учителеві виконані вдома письмові завдання. Після цього розпочиналось вивчення новою матеріалу.

Викладання в школі здійснювалось у вигляді читання уроку по записках, що їх вчителі видавали учням для переписування вдома. Рекомендувалось також проводити бесіди і диспути з різних питань. Діяльність братських шкіл - перший досвід організації роботи школи на основі класно-урочної системи.

Висновок:

Братські школи - видатне явище у історії українського шкільництва. Вони стали національною гордістю і цінним надбанням світової педагогічної думки. Це національномовні навчальні заклади з чіткою, побудовою навчально-виховного процесу.

Братські школи відіграли велику роль в збереженні і розвитку української культури і освіти. “Ці школи, - відзначав М.Аркас, -зробили те, що українці в ХV-ХVI і ХVII віках були освічені далеко більш од своїх сусідів і були далеко культурніші од них” (Аркас Микола. Історія України - Русі. – К:, 1990 - с. 165-169).

На вчительських посадах у братських школах працювало чимало талановитих творчих педагогів, як наприклад,Арсеній Єлесонський, Іов Борецький, Памво Беринда. Кирило Ставровецький, Лаврентій. і Стефан Зизаній та ін., які зробили великий внесок у розвиток педагогічної думки як на Україні, так і поза її межами, стали відомими освітніми діячами, авторами шкільних підручників.

Братські школи зумовили появу цілого ряду не тільки початкових, середніх загальних і професійних шкіл, а вищих навчальних закладів, серед яких провідною стала Київська академія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.