Біологічні способи лікування ран.

Хімічні способи лікування ран.

Відкритий метод лікування ран.

Безтампонний метод

Лікування гнійних ран.

Шийні рани характеризуються запальною реакцією, набряклістю і гіперемією шкіри, підвищенням температури тіла і болісністю в ділянці рани. Виділення з рани збільшується, набувають гнійного характеру із своєрідним запахом. Відмічається загальна реакція організму – температура підвищується тіла, У-то підвищена СОЄ.

Гнійні рани виникають в результаті пізнього доставлення хворих або їх неправильного лікування, наслідок нагноєння операційних ран, після розрізу гнійних процесів різної локалізації. При лікуванні треба створити достатнє витікання, щоб запобігти гнійній інтоксикації організму. Рану треба розкрити, видалити сторонні предмети, некротичні тканини, розкрити «кармани» і гнійні запливи, вводяться гумові дренажі і тампони. На рану накладають відсмоктувальну пов’язку. У першій стадії гідратації застосовують гіпертонічний розчин, антисептичні речовини.

При глибоких ранах, наявності гормонів в запливів користуються тампонами, гумовими дренажами.

Рідко змінюваних пов’язок є тепер основним при лікуванні гнійних ран. Пов’язки накладають на 3-4 дні, спочатку в стадії гідратації рани, з гіпертонічним розчином, а в другій фазі – дегідратації з різними мазями (мазь Вишневського, риб’ячий жир, емульсія синтоміцину).

Мазеві пов’язки добре впливають на розвиток грануляції і епітелізація рани. При надмірному рості грануляції припікають 5-10% розчином нітрату срібла, накладають пов’язки з 5-10% розчином калію хлориду.

Застосовують при поверхневих ранах, загоєння відбувається під струпом, який є біологічною пов’язкою, що захищає рану. Відкритим методом користуються при лікуванні опіків.

Асептичні речовини застосовують у період очищення рани від мікроорганізмів і некротичних тканин. У перші дні після поранення, коли особливо значною є загроза анаеробної інфекції, призначають перекис водню, розчини хлорвімістких асептичних речовин, або 0.02% розчин фурациліну, яким добре змочують тампони і промивають рану.

Сульфаніламідні препарати застосовують у вигляді порошку в рану до і після хірургічної обробки з метою запобігання розвиткові ранової інфекції, а також у вигляді емульсій для лікування інфікованих ран.

Антибіотики використовують при лікуванні ран, місцево і коректерально (в/м п/м в/в).

Місцево антибіотики вживають у вигляді розчинів емульсій і мазей. При лікуванні інфікованих ран.

До біологічних методів належать також застосування бактеріофагів, вакцин і сироваток.

Для стимуляції загоєння ран рекомендується призначити переливання крові, вітамінотерапію, гормональні препарати, зокрема гормони кори над коркових залоз (гідрокортизон, преднізолон) і піримідинові похідні пентоксил, метил урацил). Під час лікування широко застосовують фізіотерапію і лікувальну фізкультуру. Після первинної хірургічної обробки рани протягом перших днів призначають ультрафіолетове опромінювання (2-3 біодози). В другій фазі ранового процесу повторюють УФО (3-4 біодози) для прискорення епітелізації.

При розвитку запальних інфільтратів показане УВЧ або парафін.

Теплі водяні ванни з додаванням антисептичних речовин, найчастіше KMnO₄ , ефективні при лікуванні ран кисті, стопи і опіках.

Особливо велике значення має ЛФК і механотерапія при тяжких пораненнях з ушкодженнями суглобів, довгих трубчастих кісток і хребта.

Активно-пасивну імунізацію правця проводять також особам, яким зробили щеплення більш 2-х років, тому без ревакцинації. Через 30-40 днів і 9-12 міс., повторюють введення ТП – анатоксину в дозі 0.5мл.

Усім хто перехворів на правець треба робити щеплення за загальними правилами, тому що захворювання не створює імунітету.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хірургічна обробка ран.	\|	Вимірювання площі опіку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.