• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимірювання площі опіку.

Класифікація термічних опіків.

Е Л Е К Т Р О Т Р А В М А.

Тема: «Т Е Р М І Ч Н І У Ш К О Д Ж Е Н Н Я.

Д О Г Л Я Д З А Х В О Р И М И»

Опіки:

Опіками називають ушкодження тканин, що виникають внаслідок дії термічних, фізичних і хімічних реагентів.

Розрізняють опіки:

а) термічні, б) хімічні, в) радіаційні.

Термічні –виникають в результаті дії високої температури на поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результаті з сидіння білків від безпосереднього виливу фактора на тканини. Тяжкість стану потерпілого від опіку залежить від поєднання дії різних факторів.

1) Діючого агента (гарячої пари або рідини, полум’я, предмета нагрітого, від високої температури та ін.)

2) Тривалості дії агента

3) Глибини ушкодження тканин.

4) Віку і стану потерпілого та інших причин.

Залежно від тяжкості ураження тканин опіки поділяють на 4 ступені

1 ст. – еритема шкіри (еритематозна)

2 ст. – поява на шкірі пухирів (булочна)

3 ст. – А – некроз поверхневих шарів шкіри

Б – некроз усієї товщини шкіри

4 ст. – значний некроз шкіри і глибки розміщених тканин. Іноді обвуглювання різних ділянок тіла.

1ст. – характеризується утворенням еритеми і набряком шкіри, що є результатом помірно вираженої реакції асептичного запалення надію термічного агента.

При опіках 3А ст.. виникає сухий некроз поверхневих шарів шкіри з окремими ділянками гермитативного шару.

При 3Б ст.. виникає некроз усіх шарів, сухий – при дії вогню, вологий – при обшпарюванні парою, водою. Інколи при тлінні парою водою. Інколи при тлінні одягу на тілі.

При 4ст. настає змертвіння шкіри і глибше розміщених тканин. Отже при 3 та 4 ст. опіків виникають тяжкі некротичні зміни, внаслідок коагуляції (з сідання) Б. утворюється струп, у тяжких випадках обвуглювання тканин.

Визначення площі обпеченої поверхні має велике значення для лікування і прогнозу.

Опіки, які займають до 10% поверхні шкіри, звичайно розглядаються як місцеві ушкодження. Більш значні опіки 2-4ст., які займають 25-30% поверхні тіла і більше викликають великі зміни в організмі, що дістали назву опікової хвороби.

Найбільш простими методами є правило дев’ятки та правило долоні.

Правило дев’ятки основано на тому, що площа основних анатомічних ділянок тіла дорівнює числу кратному дев’ятки.

Так площа голови і шиї становить 9% передня, задня поверхні тулуба, нижня кінцівка 18%, верхня кінцівка 9% промежина і статеві органи 1% площі тіла. Правило долоні основане на тому, що її площа становить близько 1.1% площі тіла. Тому число долонь, яке укладається на площі опіку, становить % опікової поверхні.

Запропоновані спеціальні схеми-сітки контурів тіла. Поділені на різне число сегментів та квадратів.

Вилявін запропонував визначити площу опіку з допомогою міліметрової сітки. Пожний квадратний мм відповідно дорівнює см² площі тіла дорослої людини 170 см зросту.

Шляхом складання квадратів з допомогою спеціальної таблиці визначають % опікової поверхні. Цю площу можна визначити з допомогою стерильної прозорої плівки, яку накладають на поверхню опіку і обводять на ній ділянки опіку.

Долинін запропонував схему, в якій тіло поділено на 100 рівних сегментів, площа кожного з них дорівнює 1% площі тіла.

Найбільшого поширення набула схема Б.М. Постнікова для визначення площі обпеченої поверхні (стерильна плівка). Розрізняють чотири періоди опікової хвороби:

1) опіковий шок

2) токсемію

3) септикотоксемію

4) реконвалесценцію

Опіковий шок – настає в момент опіку і триває близько 3 діб.

О.ш. виникає в результаті потоку больових подразнень, що надходять в Ц.Н.С. Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза) а потім виснаження і позамежне гальмування нервової системи (торпедні фаза).

Еректильна фаза опікового шоку короткочасна, триває від кількох хвилин до 1-2 годин. Друга, торпедна, фаза шоку настає в результаті виснаження Н.С. і триває близько 6-8 год.

Опіковий шок характеризується тяжкими гемодинамічними розладами зв’язаними з втратою великої кількості плазми крові і токсичною дією продуктів розпаду тканин. Больові подразнення при значних опіках під час еректильної фази швидко викликають тяжкі порушення функції ЦНС. При значних опіках, які охоплюють більш як 50% поверхні тіла, видужання спостерігається рідко.

Період токсемії. Токсемія може виникнути швидко, через кілька годин після опіку, однак частіше ця стадія настає на 2-3 день. Чітко межі між стадіями шоку і токсемії немає. Клінічно стадія токсемії характеризується високою температурою тіла, збудженням, частим Ps, прискореним диханням, порушенням функції печінки й збезводнюванням організму. Характерним є розвиток анемії внаслідок порушення кістково-мозкового кровотворення і високий У-тоз, із зрушенням лейко формули вліво.

На секції померлих від опіку в стадії токсемії виявляють множинні ділянки некрозу в печінці, мозку, м’язі серця і надниркових залозах.

Період септикотоксемії. Розвиткові інфекційних ускладнень сприяють велика ранова поверхня і зниження реактивності організму. Ця стадія опікової хвороби тягнеться довго. Перебіг і тривалість залежить від правильності проведення патогенетичної терапії О.Х., застосування антибіотиків і своєчасного пластичного закриття опікової рани.

Для періоду інфекційних ускладнень характерні підвищення температури, розлади обмінних процесів, анемія, гіпопротеїнемія, порушення функції нирок, печінки. Травного каналу, ендокринної системи. Внаслідок тривалого перебігу нагнійного процесу та інтоксикації організму розвивається опікове виснаження.

Період інфекційних ускладнень виникає у 7% хворих.

Період реконвалісценції (видужання).

Характеризується загоєнням ран і поступовою нормалізацією функцій організму.

Перша допомога включає передусім припинення дії урожаючого потерпілу частину у воду. На ділянку опіку кладуть стерильну пов’язку, вводять анальгетики, серцеві засоби. При опіку кінцівок роблять транспортну іммобілізацію.

Лікування: проводять в спеціалізованих відділеннях або центрах.

Починають з проведення протишокових заходів і боротьби з токсемією. Потерпілих обережно роздягають не знімаючи раніше накладених пов’язок, вводять анальгетики, серцеві засоби. Для профілактики правця вводять 3000 А.О. протиправцевої сироватки. Роблять двобічну новокаїнову блокаду 0,25% розчин по 100-200мл з кожного боку. При опіках кінцівок здійснюють циркулярну новокаїнову блокаду, або в/арт. Вводять 10-20мл 1% розчину новокаїну. Для профілактики інфекції до розчину новокаїну додають антибіотик. Введення новокаїну додають антибіотик. Введення новокаїну перериває потік больових імпульсів у Н.С. і діє нормалізуючи на нервово трофічні процеси в організмі.

Місцеве лікування при опіках може здійснюватися двома методами.

1) Закритий – застосовують частіше. На опіки накладають пов’язки з різними антисептичними розчинами, емульсіями, мазями, кремами. За допомогою цього методу можна створити кращі умови для дії лікарських препаратів та забезпечити активну поведінку потерпілого. Недоліками є великі витрати перев’язувального матеріалу і болючість при проведенні перев’язок.

2) Відкритий метод. При цьому методі здійснюють висушуваня опікової рани за допомогою спеціальних аеротерапевтичних установок (АТУ). Відкритий метод лікування має ряд переваг: перев’язувального матеріалу, створюється можливість постійного візуального контролю за станом рани.

Лікування опіків 3Б – 4ст. як правило, здійснюється хірургічним способом. Виконують ряд операцій: некротомію, автодермопластики, ампутацію кінцівки, відносно реконструктивні втручання.

Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру, слизові оболонки розчинів кислот, лучів, токсичних газів.

Глибина ураження тканин при хімічних опіках залежить від ряду умов: природи речовини, її концентрації температури навколишнього середовища, терміну дії.

Лікування хімічних опіків передбачає ванне видалення хімічної речовини з поверхні шкіри. Найефективнішим є проливання струменем води 10-15¹ . Після промивання водою нейтралізацію кислоти можна провести 2% розчином соди, а при опіках лучами 2% розчином оцтової або лимонної кислоти.

Подальше лікування проводяться і при термічних.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
3. Біомаса - Кількість живої речовини на одиниці площі чи об'єму місцеперебування в момент спостереження. Визначається сумою біомаси усіх популяцій, що населяють дану екосистему.
4. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
5. Виведення формул для знаходження площі паралелограма, трикутника, трапеції. Формули для знаходження площ поверхонь просторових геометричних фігур.
6. Визначення параметрів і показників для вимірювання кожного процесу та націлення їх на величини
7. Визначення площі за способом Савича
8. Визначення потрібної площі перерізу стояка.
9. Вимірювання
10. Вимірювання PCO2.
11. Вимірювання активної потужності у трифазних електричних колах
12. Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі поелементного підходу.

Переглядів: 3209