Вимірювання

Порівняння

Методи емпіричного пізнання

(пряме та непряме)
описування описування як класифікація зібраних даних та описування теоретичних положень

експеримент (пошуковий, перевірочний, здійснюючий)

Коли факти здобуті та певною мірою впорядковані, виникає необхідність їх подальшого інтелектуального опрацювання; це здійснюється на проміжному рівні наукового пізнання, який умовно можна назвати рівнем інтелектуального опрацювання фактів. Тут на перший план виходять деякі загальнологічні інтелектуальні процедури, проте в науці вони також здійснюються чітко, ретельно контрольовано, із застосуванням спеціальних операціональних засобів (наприклад, апарату математичної логіки).

Отже, тут фігурують методи: аналіз та синтез; індукція та дедукція; формалізація; ідеалізація.

Зазначені методи ми досить часто (іноді стихійно) застосовуємо в повсякденному життєвому досвіді. У науці вони, як було зазначено, мають чітке процедурне розроблення. Використання ідеалізації та формалізації підводить до математичного опрацювання фактів. Усі ці методи приводять до виникнення теоретичного рівня наукового пізнання. Завдання наукових теорій — опис, окреслення певної предметної сфери реальності через виявлення й суттєвих, необхідних, важливих зв 'язків, функцій,відношень. Тому теорія досить часто починається з відкриття законів досліджуваної сфери.

аналіз: розкладання фактів на їх елементарні складники

синтез: поєднання елементарних складників у складне цілісне явище

Основні методи опрацювання фактів

індукція: рух думки від окремих (часткових) фактів до ідей (узагальнень)

дедукція: рух думки від загальних ідей до фактів (індивідуальних тверджень)

ідеалізація: доведення параметрів певних фактів або явищ до гранична можливих меж: для виявлення певної якості в найповнішому варіанті (вигляді)

формалізація: застосування символічних позначень для виявлення однорідних одиниць (рис) фактів

Результатом теоретичного пізнання постають наукові теорії - система раціонально-логічних тверджень, понять, принципів, законів, що співвіднесені із певними сферами реальності. Як звичайно, наукові теорії будують за принципом "піраміди": угорі розміщені вихідні концептуальні принципи науки, що фіксують її фундаментальні установки (наприклад: "закони Всесвіту всюди однакові", "Світ є впорядкованим, тобто має регулярність, а не безладним", "Все підлягає формалізації та математичному обчисленню", "Будь-що, що існує, можна уявити у формі системи" та ін.). Далі йдуть принципи, що фіксують фундаментальні якісні характеристики досліджуваної реальності, потім — теореми, закони, твердження, поняття, фактичні дані.

Методи пізнання:

аксіоматичний: виділення вихідних співвідношень сфери пізнання та встановлення з їх
допомогою змісту і зв 'язків цієї сфери;

теоретичного моделювання: конструювання предметних якостей за допомогою
математики,теорії систем та ін.;

гіпотетико-дедуктивний: формування гіпотез, що пояснюють сукупність фактів, виведення з гіпотез часткових тверджень та їх пояснення;

сходження від абстрактного до конкретноо: виділення елементарних характеристик фактів та зведення їх в єдинусистему тверджень;

поєднання історичного та логічного:досліджують історичний процес певної сфери, виділяють у ньому необхідні зв'язки, які зводять в єдину систему тверджень;

системно-структурний: вивчення об'єкта як в цілісності його структури, так і його складників.

Форми пізнання:

міркування;

ітелектуальне споглядання;

мсленне конструювання.

Результати наукового пізнання – наукові теорії.

Отже, наукова теорія є найбільш розвиненою та досконалою фор
мою наукового пізнання. Щоб спростувати наукову теорію, недо
статньо мати факти, що їй суперечать; слід висунути нові гіпоте
зи, аксіоми, створити конкурентну теорію або суттєво змінити
принципи наявної.

Теоретичне пізнання, як звичайно, відбувається у формах міркування, інтелектуального споглядання, мисленого конструювання та мисленого експериментування; всі вони спрямовані на побудову наукової теорії. Найчастіше при цьому використовуються такі методи: а) аксіоматичний: виділення вихідних співвідношень сфери пізнання та встановлення з їх допомогою змісту зв'язків цієї сфери; б) теоретичного моделювання: конструювання предметних якостей за допомогою математики, теорії систем та ін.; в) гіпотетико-дедуктивний: формування гіпотез, що пояснюють сукупність фактів, виведення з гіпотез часткових тверджень та їх пояснення; г) сходження від абстрактного до конкретного: виділення елементарних характеристик фактів та зведення їх в єдину систему тверджень; д) поєднання історичного та логічного: досліджують історичний процес певної сфери, виділяють у ньому необхідні зв'язки, які зводять в єдину систему тверджень. Останнім часом у наукознавстві звертають увагу на важливу роль експериментально-практичної бази науки, де створюють інженерні забезпечення наукових досліджень, прилади, провадять експериментальні випробовування наукових положень.

Отже, наш екскурс у методологію наукового пізнання свідчить про
те, що сучасна наука постає дуже насиченою та різноманітною, сі
водночас - і складною, за арсеналом тих засобів, які вона застосовує
з метою підвищення достовірності та ефективності людських знань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 2. Форми і методи наукового пізнання.	\|	Багатомовні бібліотеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.