Біологічні мутагени

Хімічні мутагени

Фізичні мутагени

Іонізуюче випромінювання;

Радіоактивний розпад;

Ультрафіолетове випромінювання;

Надмірно висока або низька температура.

Окисники та відновники (нітрати, нітрити, активні форми кисню);

Алкілуючі реагенти (наприклад, йодацетамід);

Пестициди (наприклад гербіциди, фунгіциди);

Деякі харчові добавки (наприклад, ароматичні вуглеводні, цикламати);

Органічні розчинники;

Лікарські препарати (наприклад, цитостатика і, препарати ртуті, імунодепресанти).

До хімічних мутагенів умовно можна віднести і ряд вірусів (мутагенним чинником вірусів є їх нуклеїнові кислоти — ДНК або РНК).

Специфічні послідовності ДНК — мігруючі генетичні елементи;

Деякі віруси (вірус кору, краснухи, грипу);

Продукти обміну речовин (продукти окислення ліпідів);

Антигени деяких мікроорганізмів.

Комутагени― це речовини, які підвищують ефекти середовищних мутагенів, хоча самі по собі не здатні до мутагенної дії, не мають власної мутагенної активності. Такий ефект мають сполуки природного і штучного походження, неорганічної і органічної природи.

Антимутагени– речовини, які знижують частоту мутацій. Вони нейтралізують мутаген до його реакції з молекулою ДНК, або знімають пошкодження ДНК, які обумовлені мутагеном. Антимутагенну дію мають вітаміни, глутамін, серотонін, резерпін, а також деякі фізичні фактори (денне світло).

Забруднення середовища

1)визначення; 2)джерела забруднення; 3)види забруднень; 4)генетична небезпека; 5)генетичний моніторинг

Направленість мутаційного процесу

1)закон гомологічних рядів спадкової мінливості; 2)практичне значення

Закон гомологічних рядів у спадковій мінливості: «Види і роди, генетично близькі, характеризуються схожими рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, знаючи ряд форм у межах одного виду, можна передбачати знаходження паралельних форм у інших видів і родів. Чим ближче генетично розташовані в загальній системі роди і види, тим повніша схожість у рядах їх мінливості».

У основі гомологічних рядів лежить фенотипова подібність, яка виникає як результат дії однакових алелів того ж гена, так і дії різних генів, що зумовлюють подібні ланцюги послідовних біохімічних реакцій у організмі в процесі онтогенезу.

Закон гомологічних рядів у спадковій мінливості має пряме відношення до вивчення спадкових хвороб людини. Питання лікування і профілактики спадкових хвороб не можна розв'язати без дослідження на тваринах із спадковими аномаліями, які подібні до тих, що спостерігаються у людини.

Згідно з законом М. І. Вавилова, аналогічні спадковим хворобам людини фенотипи мають зустрічатися і у тварин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Хід уроку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.