Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Біологічні небезпеки.

Інфекційна захворюваність людей.

Масове поширення інфекційних захворювань серед людей на знач­ній території - це є епідемія.

Збудниками інфекційних захворювань можуть бути хвороботворні (патогенні) мікроорганізми (або їх токсини - отрути), носіями яких можуть бути комахи, тварини, людина, середовище поширення (про­живання). Збудники найнебезпечніших інфекцій мають низку специ­фічних особливостей:

· епідемічність, тобто можливість масового захворювання людей на значній території в короткий час (наприклад, епідемія грипу);

· висока токсичність, тобто потужність уражаючої дії, яка набагато перевищує токсичність найсучасніших отруйних речовин;

· контагіозність, тобто здатність передаватись від людини до лю­дини, від тварини до людини тощо;

· наявність інкубаційного (прихованого) періоду захворювання, що досягає (в залежності від виду збудника) кілька діб;

· можливість консервації мікроорганізмів, що забезпечує їх життє­здатність у висушеному стані протягом 5-10 років;

· дальність розповсюдження бактеріального аерозолю (імітато­ри бактеріологічних рецептур при випробовуванні проникали на відстань 700 км);

· трудність ідентифікації - виявлення збудників і визначення його концентрації (час ідентифікації збудників досягає кількох годин);

· сильна психологічна дія на людину внаслідок страху захворю­вання і паніки.

Зважаючи на інтенсифікацію міжнародних сполучень України, іс­нує реальна повсякденна загроза занесення на територію держави різ­них інфекційних захворювань.

Тому важливою умовою захисту людей від епідемій є ефективні санітарно-епідеміологічні заходи, що спрямовані на зниження інфек­ційних захворювань і ліквідацію небезпечних хвороб.

Для того, щоб ефективно захистити населення в період епідемії тре­ба мати необхідні засоби колективного та індивідуального захисту (вак­цини, сироватки, бактеріограф, антибіотики), а також провести роботи по захисту води та їжі.

Зона епідемічного зараження включає район виникнення епідемії і ра­йон її поширення, а також характеризується довжиною, глибиною і пло­щею. Територія, в межах якої виникли масові ураження людей та сільсь­когосподарських тварин, називається осередком біологічного ураження. Для запобігання поширення інфекції в осередку ураження встанов­люється карантин. В районах, прилеглих до осередку біологічного ураження, вводиться режим обсервації.

Карантин - це система протиепідемічних і режимних заходів, що спрямовані на повну ізоляцію осередку і ліквідацію в ньому інфек­ційних захворювань. На зовнішніх кордонах карантинного району встановлюється охорона, регулюється рух. Забороняється вихід лю­дей, вивіз речей та продуктів харчування.

Обсервація передбачає проведення ізоляційних лікувально-профі­лактичних заходів, що спрямовані на припинення розповсюдження інфекційних захворювань. До режимних заходів у районі обсервації відносяться: максимальна обмеженість в'їзду та виїзду; заборона ви­возу речей, які не пройшли знезаражування; посилення медичного контролю за продуктами харчування і водою; зменшення руху по за­раженій території і інші заходи.

У зонах епідемій з самого початку їх виникнення проводяться захо­ди по знезаражуванню (дезінфекції), а також знищенню комах і гризунів.

Населення в зонах зараження розподіляється на маленькі групи, йому забороняється виходити зі своїх помешкань. Продукти харчу­вання, питна вода та предмети широкого вжитку доставляються насе­ленню в помешкання. Припиняється робота всіх підприємств і закладів, окрім тих, що мають особливу важливість для народного господарства. Вони переводяться на особливий режим роботи, робіт­ники та службовці - на казармений стан із суворим виконанням про­тиепідемічних вимог. Харчування і відпочинок організовується по групах у спеціальних приміщеннях. У зонах карантину припиняється робота всіх навчальних закладів, забороняються видовища, функціо­нування ринків тощо. Термін карантину і обсервації встановлюють за тривалістю інкуба­ційного періоду захворювання, з моменту госпіталізації останнього хворого і закінчення дезінфекції.

Для запобігання масових інфекційних захворювань, населення повин­но дотримуватись правил особистої гігієни, проводити обробку квартири, сходів, ручок дверей дезінфікуючими розчинами. Всі продукти необхідно зберігати в закритій тарі, воду і продукти перед вживанням піддавати теп­ловій обробці. При перших ознаках захворювання необхідно викликати лі­каря та ізолювати хворого.

Отруєння.

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій припадає на випадки отру­єння людей харчовими продуктами, токсичними та іншими речовинами.

Харчові отруєнняце тяжке захворювання травної системи та всього організму.

Виникають харчові отруєння з причин вживання в їжу несвіжих харчових продуктів, отруйних рослин та грибів.

З продуктів найнебезпечнішими є ті, які швидко псуються при збереженні без холодильника. Це молоко, вершки, вершкові та завар­ні креми, сири, яйця, різні ковбаси, м'ясні страви тощо.

Велика шкода від отруйних грибів та рослин.

Для запобігання харчових отруєнь не можна вживати несвіжі продукти.

При отруєннях в першу чергу потрібно викликати лікаря чи піти в лі­карню, якщо вона недалеко. А поки лікар прийде, найкращим засобом є промивання шлунка розчином перманганату калію (марганцівкою).

Інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин.

Епізоотія- це значне поширення хвороб тварин, що перевищує рівень захворювання в даному регіоні.

Найбільш поширені на території України такі епізоотичні хвороби, як туберкульоз великої рогатої худоби, лейкоз великої рогатої худо­би, лептоспіроз, сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека.

Ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками

Епіфіотії -масштабні захворювання рослин, що призводять до втрати 50 і більше відсотків врожаю.

В Україні при посівах зернових культур має місце епіфітотія бо­рошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відзначався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці - клопа-черепашки.

Боротьба зі стихійними лихами

Як правило, боротьба зі стихійними лихами має три етапи:

1 етап - проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення стихійного лиха, коли це можливо, чи зменшення його наслідків. Такі роботи проводяться задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу.

2 етап - роботи з локалізації, а в ряді випадків і з ліквідації стихій­ного лиха в період його дії. Мета цих робіт - максимально зменшити зони найбільш тяжких наслідків, звести їх до мінімуму, надати своє­часну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії. Це найбільш складний і відповідальний етап, так як доводить­ся працювати в умовах безпосередньої дії стихії.

3 етап - ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії за­спокоїлися. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпі­лому населенню і проводять великий комплекс відновлювальних ро­біт. Тривалість етапу залежить від об'єму руйнувань, і в більшості випадків він триває значний час, інколи декілька років. Це найбільш трудомісткий етап.

 

Теми для рефератів, доповідей

 

 

1.Стихійні лиха, які завдають шкоди сільському господарству.

2.Загальні закономірності прояву природних стихійних лих.

3.Стихійні лиха, які найчастіше трапляються в Україні.

4.Характеристика найбільш руйнівних стихійних лих в історії людства.

5.Надзвичайні ситуації природного характеру.

6.Вражаючі фактори геологічних процесів і явищ, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки та навколишнє середовище.

7.Вражаючі фактори гідрологічні процесів і явищ, характер їхніх проявів та наслідки.

8.Вражаючі фактори небезпечних метеорологічних явищ.

9.Пожежі у природних екосистемах.

10. Біологічні небезпеки.

11. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб.

12. Інфекційні захворювання тварин і рослин.

13. Методи боротьби зі стихійними лихами.

14. Заходи щодо запобігання природних НС.


Читайте також:

  1. Абіотичні та біотичні небезпеки.
  2. Біологічні і психологічні теорії.
  3. Біологічні каталізатори – ферменти
  4. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського й лісового господарства
  5. БІОЛОГІЧНІ МОТИВАЦІЇ
  6. Біологічні мутагени
  7. Біологічні мутагени.
  8. Біологічні небезпеки
  9. Біологічні небезпеки
  10. Біологічні небезпеки
  11. Біологічні небезпеки
  12. Біологічні небезпеки




Переглядів: 1262

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Пожежі в природних екосистемах. | Найвідомішими архітекторами піздньої доби Римської імперії були Анфемій Траллський, Ісидор Мілетський Старший, Ісидор Мілетський Молодший.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.