Головного мозку – електроенцефалографія

Метод дослідження електричної активності

Реєстрація й аналіз тимчасових залежностей різниці потенціалів, створених мозком на поверхні голови, використовується для діагностики різних видів патології нервової системи: травм, епілепсії, психічних розладів, порушень сну. Електроенцефалографія застосовується медицині для визначення області пухлини мозку, для оцінки функціонального стану мозку до і після введення лікарського препарату.

Реєстрована різниця потенціалів у 100 разів слабкіша, ніж у ЕКГ: 0,1 - 5 мв у ЕКГ; 0,001 - 0,05 мв у ЕЕГ. Тому в підсилювачів біопотенціалів ЕЕГ повинні бути досить великі коефіцієнти підсилення: 10³-10⁴ - у ЕКГ; 10⁵-10⁶ - у ЕЕГ.

Електроенцефалограма - це графік зміни різниці потенціалів між різними ділянками (крапками знімання) поверхні голови людини в часі. Кількість крапок знімання може істотно мінятися (від 2 до декількох десятків) у залежності від цілей дослідження.

Приклад реєстрації і вид ЕЕГ представлений на мал. 5.8.

ЕЕГ відбиває інтегральну активність величезного числа нейронів кори головного мозку і поширення хвиль порушення в нейроних мережах.

Електроенцефалограма має вигляд складних регулярних коливань з різними частотами й амплітудою. Для дослідження електричної активності мозку при різних функціональних станах звичайно розглядаються спектральні складові (прості синусоїдальні коливання різних частот і амплітуд, на які, відповідно до теореми Фур'є, можна розкласти складне коливання - електроенцефалограму). У дорослої активної людини домінує a-ритм - коливання з частотою 8-13 Гц. Крім того, при дослідженні електричної активності головного мозку спостерігається b-ритм із частотою 14 - 35 Гц, g-ритм - 35 - 70 Гц. Виділяють ще d-ритм -0,5 - 3 Гц, q-ритм - 4 - 7 Гц і ін. По виду електроенцефалограм, по появі або зникненню визначених ритмів можна судити про характер і ступінь зрушень функціонального стану нервових структур головного мозку, про динамік змін, виявляти область кори головного мозку, де ці зміни найбільш виражені. Так, при переході від роботи до сну a і b-ритми заміщаються істотно більш повільними (d і q-ритмами). Істотно міняється спектральний склад ЕЕГ при наркозі різної глибини, фізичному навантаженні. У неврологічній клініці аналіз спектральної сполуки електричної активності мозку широко використовується для оцінки патологічних станів. Основні ритми ЕЕГ відсутні або менше виявляються при важких формах епілепсії, пухлинах кори великих півкуль і ін.

В даний час для моделювання електричної активності кори головного мозку як еквівалентний генератор вибирають системи, що складаються з великої кількості токових диполів. Причому враховуються деякі види взаємодії диполів між собою і геометрія їхнього розташування. Однак ці моделі відтворюють лише невелику частину процесу генезу ЕЕГ і вимагають подальшого удосконалення.

Аналіз реалізацій ЕЕГ являє собою складну задачу. Для стиску інформації і представлення її в зручному для розуміння виді будують частотні спектри сигналів ЕЕГ на деякому інформативному інтервалі. Після цього частотні спектри можна розгорнути в часі й одержати часовий "ландшафт".

В даний час, використовуючи комп'ютерну техніку, електричну активність мозку аналізують за допомогою картування поверхні голови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізичні основи електрокардіографії	\|	Поширення автохвиль в однорідних середовищах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.