• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості аварій і катастроф на пожежа та вибухонебезпечних об’єктах

Ускладнення технологічних процесів, збільшення площ забудови об'єктів народного господарства підвищують їхню пожежну небезпеку.

По вибуховій, вибухопожежній і пожежній небезпеці об'єкти підрозділяються на категорії А, Б, В, Г, Д, Е, К.

До категорії А відносяться нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів.

У Б категорію входять цехи виробництва і транспортування вугільного пилу, деревного борошна, цукрової пудри, борошномельні млини.

Категорію В охоплюють лісопильні, деревообробні, столярні, меблеві, виробництва.

Об'єкти інших категорій менш небезпечні.

Наслідки пожеж і вибухів на підприємствах народного господарства визначаються уражаючими факторами. Пожежі утворюють наступні уражаючи фактори: відкритий вогонь і іскри; підвищену температуру навколишнього середовища і предметів; токсичні продукти горіння, дим; знижену концентрацію кисню; падаючі уламки будівельних конструкцій, агрегатів, устаткування і т.д.

При вибусі виникають: повітряна ударна хвиля та уламкове поле, створюване фрагментами об'єктів, що вибухають і руйнуються.

Пожежі, вибухи з наступними пожежами є традиційно-небезпечними для території України. У наш час пожежі будинків і споруджень виробничого, житлового, соціально-побутового і культурного призначення залишаються самим розповсюдженим нещастям. Прикладів тому безліч.

При пожежах і вибухах люди одержують термічні (опіки тіла, верхніх дихальних шляхів, очей) і механічні ушкодження (переломи, забиті місця, черепно-мозкові травми, осколкові поранення, комбіновані поразки).

Принципи гасіння пожеж засновані на розумінні основних шляхів припинення горіння: ізоляцією зони горіння від кисню; зниженні швидкості тепловиділення чи збільшенні швидкості тепло відводу від зони реакції окислювання. Основною умовою при цьому є зниження температури горіння до рівня нижчого температури само спалаху. Досягається це дотриманням чотирьох відомих принципів: охолодженням реагуючих речовин; ізоляцією реагуючих речовин у зоні горіння; розведенням реагуючих речовин до непальних концентрацій чи концентрацій, що не підтримують горіння; хімічним гальмуванням реакції горіння.

Для цих цілей застосовуються різні вогнегасящі речовини, властивості котрих докладно описуються і класифікуються в спеціальних посібниках. Основні способи припинення горіння представлені в табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Способи припинення горіння

2.2.3. Аварії на пожежно- вибухонебезпечних об’єктах

За останні 10 років особливо великі масштаби такого виду надзвичайних ситуацій набули у вугільній промисловості, які супроводжувалися численними людськими втратами і матеріальними збитками.

Пожежонебезпечний об'єкт (ПНО) — об'єкт, на якому виробляються, зберігаються чи транспортуються продукти, що набувають при певних умовах (аваріях, ініціюванні і т. п.) здатність до загоряння.

До пожежонебезпечних відносяться об'єкти нафтової, газової,хімічної, металургійної, лісової, деревообробної, текстильної,хлібопродуктової промисловості й ін.

Пожежа — неконтрольований процес горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Вторинними наслідками пожеж можуть бути вибухи і витоки отруйних або забруднюючих речовин унавколишнє середовище; крім того, великих збитків приміщенням і предметам, яких не торкнувся вогонь, може завдати застосовувана для гасіння пожежі вода.

За масштабами і інтенсивністю пожежі підрозділяються наокремі, суцільні, масові і вогняні шторми.

Окрема — пожежа, що виникла в окремому будинку чи споруді. Пересування людей і техніки по забудованій території між окремими пожежами можливе без засобів захисту від теплового впливу.

Суцільна пожежа — одночасне інтенсивне горіння переваж-ної кількості будинків і споруд на даній ділянці забудови. Пересування людей і техніки через ділянку суцільної пожежі неможливе без засобів захисту від теплового випромінювання.

Масова пожежа — сукупність окремих і суцільних пожеж, вогняний шторм — особлива форма суцільної пожежі, що поширюється, характерними ознаками якої є: наявність висхідного потоку продуктів згоряння і нагрітого повітря, приплив свіжого повітря з усіх боків зі швидкістю не менше 50 км/год, у напрямку до межі вогняного шторму.

Інтенсивність пожежі багато в чому залежить від вогнестійко-сті об'єктів та їх складових частин, а також від пожежної небезпеки технологічних процесів виробництва в місці її виникнення.

Вогнестійкість будинку — здатність чинити опір впливу високих температур при збереженні своїх експлуатаційних властивостей. Вогнестійкість будинків залежить від меж вогнестійкості його основних конструктивних частин.

Межа вогнестійкості конструкції — це час у годинах, протягом якого конструкція виконує свої функції в умовах пожежі (тоб-то не згоряє, не тріскається, не деформується або поки температура на протилежній загорянню стороні не стане понад 140°С),залежить від поперечного перерізу, товщини захисного шару, займистості будівельних матеріалів (будівельні й інші матеріали бу-вають неспалимі, важкоспалимі і спалимі), від здатності зберігати механічні властивості при впливі високих температур.

За ступенем вогнестійкості будинки і споруди поділяють на5 груп:

· I і II група — неспалимі (будівлі I групи мають підвищенувогнестійкість несучих конструкцій); при загорянні предметів усередині будинку він охоплюється вогнем не раніше, ніж через3-4 год.;

· група — неспалимі будинки зі спалимими перекриттями іперебірками; охоплюються вогнем через 2—3 год.;

· група — дерев'яні, оштукатурені будинки; охоплюються вогнем через 1,5 год.;

· група — дерев'яні, неоштукатурені; охоплюються вогнем через 0,5 год.

Небезпечними у відношенні швидкого поширення пожеж є ді-лянки, забудовані переважно будинками IV і V груп вогнестійкості з густотою забудови 10 % і більше (під густотою забудови розуміють відношення суми площ дахів усіх будинків до загальноїплощі території), забудовані будинками III групи при більш ніж 20-процентній густоті та будинками І і II груп при більш ніж 30-процентній густоті забудови. При збільшенні густоти забудовибудинками III, IV і V груп ще на 10 % створюються сприятливіумови для виникнення вогняного шторму.

Особливу небезпеку з погляду можливих втрат і збитків становлять вибухи.

Вибух — це звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Він призводить до утворення сильно нагрітого газу (плазми) з дуже високим тиском, щопри моментальному розширенні здійснює ударний механічнийвплив на навколишні тіла. Вибух у твердому середовищі супроводжується його руйнуванням і дробленням, у повітряному чи водяному — викликає утворення повітряної чи гідравлічної ударних хвиль, які і впливають на розміщені в них об'єкти. Основ-ними вражаючими факторами вибуху є:

· повітряна ударна хвиля, що виникає при ядерних вибухах,вибухах речовин, які ініціюють і детонують, при вибухових пере-твореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухах резервуа-рів з перегрітою рідиною і резервуарів під тиском;

· осколкові поля, створювані уламками різного роду предметів технологічного устаткування, будівельних деталей тощо.

При пожежах і вибухах люди отримують термічні і механічні ушкодження; найбільш характерні: опіки тіла і верхніх дихаль-них шляхів, черепно-мозкові травми, численні переломи і забиття, контузії, комбіновані ураження.

Вибухонебезпечний об'єкт (ВНО) — об'єкт, на якому зберігаються, використовуються, виробляються, транспортуються речовини, що набувають при певних умовах здатність до вибуху.

До BHO відносяться: підприємства оборонної, нафтовидобувної, нафтопереробної, нафтохімічної, хімічної, газової, хлібопродуктової, текстильної і фармацевтичної промисловості, склади легкозаймистих і горючих рідин, зріджених газів.

Згідно із СНіП 11-90-81, у залежності від характеристики використовуваних чи одержуваних у виробництві речовин і їх кількості, виробничі будівлі і склади за вибуховою, вибухопожежноюі пожежною небезпекою підрозділяються на 6 категорій.

Категорія «А» (вибухонебезпечні виробництва) включає виробництва, які мають горючі гази з нижньою концентраційноюмежею загоряння в повітрі 10 % (об'ємних) і менше, рідини з температурою спалаху парів 28°С і нижче (при цьому гази і рідиниможуть утворювати вибухонебезпечні суміші об'ємом, який перевищує 5 % об'єму повітря в приміщенні), а також речовини,здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одна з одною.

Це виробництва, де застосовуються металічні натрій і калій, ацетон, сірковуглець, ефір і спирти, а також фарбувальні цехи, об'єкти з наявністю зріджених газів.

Категорія «Б» — вибухопожежні виробництва, пов'язані іззастосуванням горючих газів, нижня межа загоряння (НМЗ) яких понад 10 % до обсягу повітря, рідин з температурою спалаху від28 до 61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва дотемператури спалаху і вище; горючого пилу чи волокон, НМЗ яких 65 г/м3 і менше, за умови, що ці гази, рідини і пил можутьутворити вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5 %об'єму приміщення. До цієї категорії відносяться насосні станції для перекачування рідин з температурою спалаху від 28 до 61°С,виробництва с наявністю аміаку тощо.

Категорія «В» — пожежонебезпечні виробництва, пов'язані іззастосуванням рідин з температурою спалаху парів вище б1°С;горючого пилу чи волокон, НМЗ яких понад 65 г/м3; речовин,здатних тільки горіти при взаємодії з водою, киснем чи одна зодною; твердих горючих речовин і матеріалів. До даної категорії відносяться виробництва по обробці деревини, торфу, вугілля, пластмас і гуми, склади горючих і мастильних матеріалів.

Категорія «Г» — виробництва, пов'язані з обробкою негорю-чих речовин і матеріалів у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані, яка супроводжується виділенням променистого теп-ла, іскор і полум'я, твердих, рідких і газоподібних речовин, щоспалюються чи утилізуються як паливо. До них відносяться цехитермообробки металу, газогенераторні станції, котельні.

Категорія «Д» — виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин і матеріалів у холодному стані. Це ділянки холодноїобробки металів і т. п.

Категорія «Е» — вибухонебезпечні виробництва, пов'язані іззастосуванням горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечного пилу у такій кількості, що вони можуть утворити вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5 % об'єму приміщення, уякому за умовами технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння); речовин, здатних вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи одна з одною. До них відносяться ділянки електролізу води, зарядки і розрядки лужних і кислотних акумуляторів тощо.

Наслідки пожеж і вибухів

Наслідки пожеж і вибухів обумовлені дією їх вражаючих факторів.

Основними вражаючими факторами пожежі є безпосереднядія вогню на палаючий предмет (горіння) і дистанційний впливна предмети й об'єкти високих температур за рахунок випромі-нювання.

В результаті відбувається згоряння предметів і об'єктів, їх обвуглювання, руйнування, вихід з ладу. Знищуються всі елементибудинків і конструкцій, виконані зі спалимих матеріалів, дія ви-соких температур викликає перепалювання, деформацію й падін-ня металевих ферм, балок перекриттів та інших конструктивнихдеталей споруд. Цегляні стіни і стовпи деформуються. У кладці ізсилікатної цегли при тривалому нагріванні до 500—600°С спостерігається покриття цегли тріщинами і руйнування матеріалу.

При пожежах цілком або частково знищуються чи виходять зладу технологічне устаткування і транспортні засоби. Гинуть домашні і сільськогосподарські тварини. Гинуть чи одержують опіки різних ступенів люди.

Вторинними наслідками пожеж можуть бути вибухи, витік отруйних або забруднюючих речовин у навколишнє середовище. Великих збитків приміщенням і предметам, яких не торкнувся вогонь, може завдати вода, що застосовується для гасіння пожежі.

Важкими соціальними й економічними наслідками пожежі є припинення виконання об'єктом, зруйнованим пожежею, своїх господарських чи інших функцій.

Основними вражаючими факторами вибуху є:

· повітряна ударна хвиля (ПУХ), що виникає при ядернихвибухах, вибухах ініціюючих і детонуючих речовин, при вибухо-вих перетвореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухахрезервуарів з перегрітою рідиною і резервуарів під тиском;

· осколкові поля, створювані уламками різного роду об'єктівтехнологічного устаткування, будівельних деталей і т. п.

Основними параметрами вражаючих факторів є:

· повітряної ударної хвилі — надлишковий тиск у її фронті;

· осколкових полів — кількість осколків, їх кінетична енергія і радіус розльоту.

В результаті дії вражаючих факторів вибуху відбувається руйнування або пошкодження будинків, споруд, технологічного устаткування, транспортних засобів, елементів комунікацій та інших об'єктів, загибель людей.

Вторинними наслідками вибухів є ураження об'єктів, які знаходяться всередині завалених уламками конструкцій будинків і споруд, їх поховання під уламками. В результаті вибухів можуть виникнути пожежі, витік небезпечних речовин з ушкодженого устаткування.

Великі збитки народному господарству наносяться в результаті припинення функціонування зруйнованих об'єктів.

При пожежах і вибухах люди одержують термічні і механічні ушкодження. Характерні опіки тіла, верхніх дихальних шляхів, черепно-мозкові травми, численні переломи і забиття, комбіновані ураження.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
6. Аварії і катастрофи на транспорті.
7. Аварії на пожежно-вибухонебезпечних об’єктах
8. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
9. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки
12. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.

Переглядів: 905