• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Що таке модель?

Поняття «лінгвістичної моделі» виникло в математичній лінгвістиці, оскільки формалізований запис. який дає змогу отримувати правильні тексти, і є модель якоїсь мови. Будь-яка формальна модель – це наявність однозначно заданих обєктів, відношень, які повязують ці обєкти і правил поводження з ними.

Метод моделювання мови і мовних процесів широко використовують лінгвісти, оскільки він дає змогу реалізувати теоретичні знання на практиці. Прикладна лінгвістика намагається будувати моделі, які відображають конкретні процеси мовномисленнєвої діяльності людини в тій чи іншій ситуації. У лінгвістиці особливо важливими є моделі мовної діяльності, тісно повязані з моделями мислення (моделі мислення досліджує логіка), оскільки логічні і граматико-семантичні форми – це форми того самого обєкта.

Моделювання в теоретичній лінгвістиці загалом відповідає ідеї моделюванню у природничій сфері. Метод моделювання використовують тоді, коли безпосередньо вивчити об’єкт моделювання із тієї чи іншої причини важко чи неможливо – наприклад, коли об’єкт руйнується під час безпосереднього контакту чи контакт є утрудненим. У цьому випадку об’єкт моделювання постає перед дослідником як «чорна скринька». Типовим прикладом є мислення людини і мова в усіх виявах. Вихідний пункт використання методу моделювання – уявлення про вхідну й вихідну інформацію (за широким розумінням), яка характеризує функціювання об’єкта. Для створення моделі необхідно знати, як поводить себе об’єкт моделювання в тих чи інших умовах. Створення моделі синтаксису природної мови спирається на факти можливості чи неможливості здійснення тих чи інших синтаксичних трансформацій. Якщо створена модель повторює аналогічну інформацію об’єкта моделювання, то модель функціює добре, адекватно. Теорія моделювання дозволяє перенести в цьому випадку перенести особливості побудови моделі на сам об’єкт.

Метод моделювання за всієї його універсальності має певні обмеження. Наприклад, Ю. Апресян відзначає, що моделювати можна лише ті властивості об’єкта, які не визначаються його фізичною природою. Успішно можна моделювати лише ті характеристики, які пов’язані зі структурною організацією об’єкта. На думку цього ж вченого, модель – це завжди ідеалізація об’єкта моделювання, його згрублення. Проте така модель має передбачати поведінку об’єкта і пояснювати її.

У теоретичній лінгвістиці часто використовують такі типи моделей:

компонентні моделі чи моделі структури (з чого зроблено Х);

передбачувальні моделі (передбачити поведінку Х за тих чи інших обставин);

імітувальні моделі (зовнішньо поводити себе як Х);

діахронійні моделі (як і чому змінюється Х з плином часу).

Існують й інші підстави класифікування лінгвальних моделей. І. Ревзін, спираючись на структурну традицію, виокремлює аналізувальні й синтезувальні лінгвальні моделі.

Синтезувальні моделі своєю чергою поділяють на власне синтезувальні (від смислу до форми) і породжуальні (від базової форми до різноманітності небазових форм) (Ревзин, 1977, с. 17-28). Ю. Апресян за характером об’єкта моделювання вирізняє моделі мовленнєвої діяльності (об’єкт моделювання – конкретний мовний процес чи явище), моделі дослідницької діяльності лінгвіста (моделі дослідження) та метамоделі (як об’єкт моделювання виступає вже наявний лінгвістичний опис) (Апресян, 1966, с. 99-113). Найважливішими є моделі, які імітують мовленнєву діяльність людини.

Описова й теоретична лінгвістика в теоретичному моделюванні виходять з еристики «the God’s truth» («Божественна Істина»).

Евристика (грец. heurisko — знаходжу, відшукую, відкриваю) — наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні. Евристичні методи (друга назва Евристики) дозволяють пришвидшити процес вирішення задачі. Значний інтерес до їх дослідження виник у звязку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання обєктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точний алгоритм вирішення, з допомогою технічних засобів. Метою Евристики є побудова моделей процесу вирішення якої-небудь нової задачі.

Класифікації мовних фактів і концептуальні моделі теоретичної лінгвістики претендують на описування того, як насправді влаштована мова.

Прикладна лінгвістика також використовує метод класифікування й метод моделювання. Однак оскільки завдання прикладної лінгвістики зосереджені в ділянці оптимізації функцій мови, а оптимізацію визначає конкретне завдання, то в мовознавстві використовують пізнавальну настанову, відому під жартівливою назвою «Фокус-покус» (шанобливіше – «Інженерний підхід»). Ця настанова як основну цінність висуває не пізнання того, «як все є насправді», а розв’язання конкретної задачі, в конкретному випадку – задоволення вимог «замовника», який має власну мету, часто дуже далеку від традиційних канонів лінгвістичного дослідження. Результати прикладних досліджень дуже часто є цікавими для теорії мови: прикладні моделі значно впливають на лінгвістичну теорію, сприяючи оновленню концептуального апарату сучасного мовознавства.

Найважливішою властивістю методів прикладної лінгвістики є оптимізація. Під оптимізацією розуміють такий опис (модель) проблемної ділянки, за якого ця ділянка зберігає в результативному представленні лише ті суттєві властивості, які необхідні для цієї практичної задачі. Якщо для теоретичного дослідження передбачено повний опис проблемної ділянки з усіма складностями, то прикладний оптимізований опис має бути задовільним тільки для цієї конкретної задачі.

Приймання, сприйняття й інтерпретація мовлення - це склад­ний процес, деталі якого дотепер ще мало вивчені.

Оскільки будова і функціонування мови недоступні прямому спо­стереженню, вивчення мови і продуктів її діяльності - текстів різ­ного типу - здійснюється переважно за допомогою моделювання. Моделювання ґрунтується на простих і найбільш доступних спостереженню й опису мовленнєвих рівнях. При цьому варто визначити принципову відмінність одних моделей від інших.

Існують два типи моделей опису мовленнєвої діяльності — опи­сові і відтворюючі.

Моделі описового (пояснювального) типупринципово можна застосовувати, не очікуючи від них певних результатів щодо породження мовленнєвого продукту, близького до того, який створила б людина. Пояснююча (пояснювальна) модель повинна лише несупе-речливо пояснити дію мови взагалі, незалежно від того, як саме мова моделюється в цілому або окремій її частині.

Моделі відтворювального типунабувають цінності тоді, коли справлений ними результат подібний до того, який був би отриманий внаслідок діяльності людини. Наприклад, переклад з однієї природ­ної мови на іншу може бути здійснений як людиною, так і комп'ю­тером: у другому випадку повинна бути використана певна відтворювальна модель перекладу, на основі якої побудовані алгоритм і сис­тема програм. Результати роботи моделі можна зіставити або порів­няти з наслідками людської мовленнєвої діяльності.

У мовознавстві праці, присвячені питанню моделювання мовленнєвої дійсності, одержали назву «теорія моделей спілкування». Це найменування означає, що за об'єкт дослідження взято насамперед будь-яку діяльність, яка називається спілкуванням, а за основний метод - загальний метод моделювання за допомогою комп'ютера.

Зрозуміло, окремі моделі значно спрощують і огрублюють дійсність, але сукупність різних моделей дозволяє відтворити повну узагальнену картину об'єкта. Згідно з традиційним описом процесу передавання повідомлень між мовцем і слухачем модель мо­вленнєвої комунікації може бути подана, як на рис. 2.2.

5:

Рис. 2.2. Загальна модель мовленнєвої комунікації: 1 - відправник; 2 - одержувач; 3 - повідомлення; 4 - шум (перешкода будь-якого типу); 5 - канал передачі; 6 - кодування; 7 - реалізація; 8 - сприйняття повідомлення; 9 - декодування; 10 - спільний інвентар знаків комунікації між партнерами.

Мовленнєва комунікація починається з мотивації мовця в си­туації комунікативної взаємодії. Наступна умовно виділена ланка ланцюга комунікативної взаємодії - це комунікативна інтенція, точно сформульоване рішення послати певне повідомлення.

Вивчення реалізації і контролю моторних програм повинно бути пов'язане з обробкою інформації в центральній і периферійній нер­вовій системі. Імовірно, що в центральній нервовій системі не існує функційного центру, який би спеціалізувався на обробленні чисто лінгввальної інформації. Вузли, що відповідають за опрацювання лінгвальної інформації, очевидно, відповідають і за інші функції.

Акустичний мовленнєвий сигнал варто розглядати в нашому випадку як один із можливих компонентів, що сприяють розпізнаван­ню лінгвальниих структур.

Основна одиниця мовленнєвого спілкування - це мовленнєвий комунікативний акт, що як закінчена частина мовленнєвої дії має межі.

Межі комунікативного акту (КА) звичайно визначаються досягненням певної стратегічної (для даного акту) мети. У тому випадку, коли її не досягнуто, акт спілкування кваліфікується як невдалий.

Основні компоненти КА різняться за своєю сутністю і можуть бути подані схематично в такий спосіб:

• комуніканти: К1, К2,... К5;

• комунікативний текст (у випадку діалогу — діалогічний текст);

• процеси вербалізації і розуміння;

• умови даного КА;

• практичні цілі (ПЦ);

• комунікативні цілі (КЦ).

Стисло охарактеризуємо ці компоненти.

1. Комуніканти розглядаються як автомати з певною внутріш­ньою побудовою, з особливою організацією суб'єктивних зна­ків інформації - знань, уявлень, образів, почуттів.

2. Комунікативний текст складається з мовленнєвого проду­кування розгорнутих реплік, які по черзі створюють кому­ніканти.

3. Психолінгвістичні процеси спілкування зводяться до двох принципово різних, але тісно взаємопов'язаних видів вербалізації і розуміння (початковий етап першого з них - фор­мування комунікативного задуму - найчастіше аналізується як самостійний процес).

4. Умови КА - це загальний активний контекст акту спілку­вання, що включає як сам акт спільної діяльності, так і при­вхідні, фонові обставини (за своєю природою світ обставин розпадається на фізичну сферу і психосферу).

5. Практичні цілі випливають із ходу тієї практичної діяльно­сті, до якої включено КА.

6. Комунікативні цілі - це наміри, що надають осмисленості звертанню комуніканта до свого партнера.

Відповідно до приведеної схеми КА ми можемо говорити про комплексні моделі КА в цілому або про моделі його окремих компонентів. Зауважимо, що елементарною одиницею КА є вербалізація або розу­міння якогось мовленнєвого утворення. Принцип моделювання КА залежить від типу акту спілкування. Реальні комп'ютерні системи не претендують на безмежну універсальність, а моделюють певні типи спілкування. Вони тісно пов'язані з прийнятим у прикладній лінгві­стиці поняттям субмови, що означає сукупність мовленнєвих засобів, необхідних і достатніх для побудови і розуміння текстів певної сфери спілкування. Носії певної субмови утворюють комунікативний соці­ум. Його представники набагато легше розуміють один одного, ніж носії загального знання мови.

Типологія діалогів може служити основною базою побудови мо­делі спілкування як самих діалогів, так і розірваних монологічних текстів вольового виконання: накази, інструкції, оголошення, довід­ники, правила, рецепти, поради тощо. Усі вони мають свої комуніка­тивні цільові характеристики.

Приклад. Візьмімо категорію часу. Теоретичний підхід, залежно від обраної концепції, вимагатиме такого.

1) Описова лінгвістика – опис граматичної категорії часу (виокремлення грамем, морфологічних способів вираження грамем, сполучуваність грамем категорії часу з грамемами інших граматичних категорій), класифікація лексики зі значенням часових відношень, класифікація синтаксичних конструкцій).

2) Теоретична лінгвістика (в межах рівневих моделей мови) – семантика часових відношень → способи вираження на синтаксичному рівні; → способи вираження на лексичному рівні; → способи вираження на морфологічному рівні.

Прикладний опис виглядатиме зовсім по-іншому.

· складання технічного завдання (визначає замовник);

· аналіз проблемної ділянки (скільки типів часових відношень представлено у проблемні ділянці і які формальні способи вираження часових відношень у цій підмові);

· формування метамови, способів описування проблемної ділянки, сумісних із іншими використовуваними метамовами;

· застосування метамови → результувальне представлення (модель) проблемної ділянки;

· перевірка результувального представлення (пояснювальна й передбачувальна сила моделі; комп’ютерна реалізація чи експеримент).

У логіці і лінгвістиці, метамоìва — мова, що використовується для описання інших мов (вихідні мови). Формальні синтаксичні моделі для описання граматики, наприклад породжувальна граматика — є різновидами метамови. Ширше, це може бути будь-яка термінологія або мова, що використовується для обговорення самої мови — наприклад, граматика, або судження про використання мови.

Переглядів: 1584