• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ждановщина

Мета – посилення контролю над творчими процесами.

Наслідки:

- придушення паростків відродження української культури

- гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва

- обмеження свободи творчості

- літературна критика як засіб утримати в рамках ідеології

- ізоляція від західної культури

Освіта

- відновлення зруйнованих шкіл

- гостра потреба у підручниках, зошитах, навчальному обладнанні

- нестача приміщень, учителів, навчальних посібників

- мережа вечірніх та професійних заочних шкіл, курси для дорослих

- відновлення системи вищої освіти

- перехід до обов’язкової семирічної освіти (1953)

- заідеологізованість освіти

- неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання

Наука

- відновлення роботи науково-дослідних установ

- зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу

- провідна установа – АН на чолі з О. Палладіним

- запуск першого в республіці атомного реактору (1946)

- виготовлення першої в Європі цифрової обчислювальної машини

- запровадження НТР в промисловість

- «лисенківщина», розгром генетики та кібернетики

«Лисенківщина» - специфічний період у сільськогосподарський і біологічній науці і практиці, культ особи Лисенка, в результаті якого було припинено перспективні наукові дослідження.

Література:

- складні умови розвитку в умовах «ждановщини»

- прийняття партійних постанов з ідеологічних питань, критика українських видань

- боротьба проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом»

- розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяльності з боротьби з «українським буржуазним націоналізмом»

- створення письменниками творів (Гончар, Стельмах, Яновський, Вишня)

Мистецтво

- домінування воєнної тематики

- видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України», перевага на сучасні теми

- основна продукція кінематографу – революційно-патріотичні фільми

- діяльність художників Глущенка, Дерегуса, ін.

Десталінізація

Березень 1953 – смерть Сталіна. Тимчасове «колективне керівництво»

Червень 1953 – арешт Берії та його таємна страта

Червень 1953 – звільнення з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова, обрання – О. Кириченка

Початок десталінізації

Десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався після смерті Сталіна

- створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934-1953

- початок реабілітації невинно засуджених

- ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів, відмова від надзвичайних законів, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу»

- чистка органів держбезпеки і скорочення

- припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо

- уповільнення процесу русифікації

- зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя

- розширення прав республік

«Відлига»- назва періоду перебування М. Хрущова при владі в СРСР (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією, непослідовністю реформ.

19 лютого 1954 – указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

Розвиток економіки

Промисловість: паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна галузі. Побудована Каховська ГЕС.

Розвитку с/г керівництво країни приділяло велику увагу. 1950 – укрупнення колгоспів і перетворення частини їх на радгоспи. Реформи в аграрному секторі:

- збільшення капіталовкладень у с/г

- забезпечення кадрами МТС

- списання заборгованості колгоспів

- збільшення заготівельно-закупівельних цін на с/г продукцію

- лютий-березень 1954 – початок освоєння цілинних земель (з України до Казахстану та Сибіру)

У результати с/г стало рентабельним, зросла продукція.

XX з’їзд КПРС

Лютий 1956 – 20 з’їзд КПРС, на якому Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи Сталіна та його наслідки», зміст:

- критика сталінської політики

- критика особи, а не системи

- початком злочинної політики визначався 1934

- небажання верхівки розділити відповідальність за злочини

Червень 1956 – постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків».

Значення: вплив на всі сфери життя, розтопив страх, тоталітаризму удар.

Опір десталінізації

Червень 1957 – виступ групи колишніх активних учасників сталінської політики проти підриву «керівної ролі партії», постановка питання про зміщення Хрущова

Березень 1958 – виключення противників десталінізації зі складу Президії ЦК. Хрущов зосередив всю владу.

Поглиблення процесу десталінізації

1. Прискорення політичної реабілітації, реабілітовано 3,5 млн ос.

2. Курс 22 з’їзду КПРС (жовтень 1961) на поглиблення десталінізації:

- звинувачення в масових репресіях не тільки Сталіна, але його людей (Молотова, Кагановича, Масленкова)

- рішення про винесення тілу Сталіна з мавзолею на Красній площі, зруйнування його пам’ятників, перейменування міст, колгоспів, вулиць, установ

- лібералізація партійного життя: курс на переростання диктатури пролетаріату в загальнонародну державу

3. Розширення повноважень республіканських рад

4. Уведення всенародного обговорювання проектів законів та інших важливих питань

5. Розширення прав профспілок

Реформи Хрущова та їх наслідки

Промисловість

- спроба децентралізації управління, створення раднаргоспів (територіальні органи управленні, створені замість галузевих міністерств). Позитивні риси: розширення господарчих прав на місцях, негативні: ускладнення зв’язків між підприємствами окремих раднаргоспів)

- збережено старі важелі командно-адміністративної системи

- впровадження здобутків НТР у виробництво. Позитивні риси: впровадження перших кібернетичних машин, запуск штучного супутника землі, політ Гагаріна, використання атомної енергії в мирних цілях, тепловози і теплоходи. Негативні: повільні темпи НТР, перекіс в бік ВПК

- збільшення обсягів випуску товарів народного вжитку. Позитивні: зріс добробут. Негативні: значний перекіс у бік важкої промисловості.

Сільське господарство

- велика увага до розвитку аграрного сектору

- продовження «цілинної епопеї»

- новий наступ на особисті присадибні господарства

- «Кукурудзяна кампанія»

- Реорганізація МТС

- Надпрограма у тваринництві

Соціальна сфера

- збільшення мінімальної зарплатні та пенсій

- скорочення робочого тижня

- видача паспортів селянам

- скасування плати за навчання

- припинення практики примусових державних позик

- широкомасштабне житлове будівництво

- грошова реформа, наслідок: зростання цін на товари

Висновки: важливі позитивні зрушення в соціально-економічному житті

Початок 1960-х – загострення невдоволенням політикою Хрущова. Хвиля робітничих виступів.

Жовтень 1964 – пленум ЦК КПРС звільнив Хрущова з усіх посад «за станом здоров’я». Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв. Головою Ради Міністрів СРСР – Косигін.

Культура у 1956-1964

Освіта

- шкільна реформа (впровадження обов’язкової восьмирічної освіти, перетворення 10-річних шкіл на 11-річні, створення матеріальної бази для робітничих професій)

- зростання кількості вузів, технікумів, профтехучилищ

- недостатня матеріальна база спеціальних навчальних закладів

- русифікація освіти (факультативна українська)

- зменшення кількості українських шкіл

- викладання у вишах переважно російською

Наука

- розгортання НТР

- збільшення видатків на науку

- провідна роль АН на чолі з Палладіним та Б. Патоном

- створення Обчислювального центру на чолі з В. Глушковим

- розробка нових технологій Інститутом електрозварювання на чолі з Б. Патоном

- дослідження проблем атомної енергетики у Харківському фізико-технічному інституті на чолі з Курчатовим

- розробка рекомендацій щодо створення міжконтинентальних ракет

- створення ядерного реактору

- космонавтика

- розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом Амосова

- видання першої багатотомної «Української Радянської Енциклопедії», «Українського історичного журналу», журналу «Народна творчість та етнографія» та ін.

Література

- реабілітація українських поетів та письменників

- виступ на захист української мови Рильського, Бажана та ін.

- пожвавлення літературного життя (поштовх – стаття Довженка)

- поява нових творів Сосюри і ко.

- Виникнення плеяди молодих літераторів (Симоненко, Костенко, Павличко, Вінграновський, Мушкетик, Драч)

- Діяльність «шістдесятників»

«Шістдесятники» - покоління молодих літераторів та митців 60-х років, учасників руху за оновлення радянського суспільства, які протестували проти заідеологізованості в зображенні дійсності, за рідну мову.

- 1960 – створення Клубу творчої молоді у Києві – першого осередку «шістдесятників»

Мистецтво

- збагачення музичного мистецтва

- плідна праця композиторів-піснярів

- пошук нових форм творчості українськими художниками (Дерегус, Яблонська)

- скульптори

- зростання інтересу до театрального мистецтва (плідна робота режисерів Юри, М. Крушельницького, В. Склерянка)

- створення нових кінофільмів (О. Довженко, С. Параджанов)

Дисидентство – це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці

Середина 50х рр. – зародження дисидентського руху в СРСР, зокрема в УСРС.

Причини виникнення:

- поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги»

- антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи

- активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948)

- монопольна влада партійно-радянської верхівки

- постійні утиски та обмеження національного культурно-духовного життя

- політика русифікації

Форми боротьби:

- протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН («Відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських концтаборів)

- поширення нелегальної літератури (самвидав)

- створення в Україні дисидентських організацій

У 1961-1965 рр. проведено судові процеси проти активних членів організацій. Репресії проти Григоренка, Світличного, Заливахи та ін. У травні 1961 у Львові почався закритий судовий процес над УРСС.

Відповіддю на арешти стала стаття І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965).

Зміна політичного курсу країни після усунення Хрущова

- поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя

- розвиток України в умовах неосталінізму

- відмова від критику культу особи Сталіна

- згортання гласності

- відміна рішення про періодичне оновлення складу партійних органів

- відновлення посади Генерального секретаря ЦК КПРС – її посів Л. Брежнєв.

- Зміцнення монополії КПРС на владу

- Розростання партійно-державного апарату

- Розрив між гаслами та реальними справами

- Зростання корупції, харабрицтва, всевладдя «номенклатури»

- Період брежнєвської політики отримав назву «застій»

Застій – період правління Л. Брежнєва (1964-1982), політика, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства.

Першим секретарем ЦК КПУ став П. Шелест.

Заходи політики:

Позитивні:

- підтримка реформ Хрущова на початку

- виступ за розширення прав УРСР

- підтримка поміркованої українізації

- видання книги «Україна наша радянська» з екскурсом у минуле

Негативні:

- участь в усуненні Хрущова від влади

- засудження політики десталінізації

- участь у боротьбі з дисидентами

- активна підтримка інтервенції в Чехословаччину

- авторитарний стиль керівництва

Травень 1972 – звільнення Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ, обрання першим секретарем В. Щербинського

Політика В. Щербинського

Основні заходи:

- жорстка централізація

- орієнтація економіки України на народне господарство СРСР

- посилення русифікації

- підбір кадрів за принципом особистої відданості

- партійна чистка

- боротьба з інакомисленням

Конституція УРСР 1978

Квітень 1978 – прийняття нової Конституції УРСР:

- УРСР – суверенна держава у добровільному союзі радянських республік

- УРСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР (механізм не обговорювався)

- В УРСР побудовано розвинуте соціалістичне суспільство

- Влада в УРСР належить народу

- Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи є КПРС (6 стаття)

- Економіка УРСР є складовою частиною єдиного народно-господарчого комплексу СРСР

- Гарантія прав і свобод громадян.

Косигінська економічна реформа 1965

Позитивні чинники:

- розширення господарчої самостійності підприємств (госпрозрахунок – метод господарювання підприємств в умовах соціалістичної економіки, який поєднував централізоване керівництво з певною господарською самостійністю підприємств)

- посилення економічних стимулів праці залежно від її результатів

- створення фондів матеріального стимулювання на підприємствах

- оцінка діяльності підприємств не за валовою, а за реалізованою продукцією

Негативні:

- ліквідація раднаргоспів, поновлення галузевих міністерств

- посилення централізації

- відсутність конкуренції

Розвиток промисловості

Досягнення:

- високі темпи розвитку електроенергетики (електростанції введені – Придніпровська, Бурштинська, Зміївська, Запорізька, Чорнобильська АЕС)

- бурхливий розвиток вугільної, нафтової, газової, хімічної промисловості, металургії, машинобудування

- будівництво нових великих підприємств, комплексів, цехів

- зростання кількісних показників випуску продукції

Кризові явища:

- переважання виробництва засобів праці над виробництвом предметів споживання

- низька якість продукції

- поступове уповільнення темпів росту

- зменшення рентабельності підприємств

- недостатня механізація та автоматизація

- спрацьованість засобів виробництва

- неврахування центром економічних можливостей України

Розвиток сільського господарства

Досягнення:

- зростання капіталовкладень в аграрний сектор

- зростання цін на с/г продукцію при державних закупівлях

- установлення твердих цін для державних закупівель на 6 років

- введення гарантованої оплати праці колгоспників за тарифом

- зменшення податку з колгоспів

- механізація с/г виробництва

- зниження цін на с/г техніку

- завершення електрифікації колгоспів та радгоспів

- послаблення адміністративних заходів проти підсобних господарств

Кризові:

- розростання апарату управління с/г

- жорстка централізація управління

- нераціональне використання капіталовкладень

- недостатня кількість і низька якість с/г техніки

- низький рівень провадження в аграрному секторі наукових розробок

- нераціональне використання земельних ресурсів

- недбала переробка та зберігання врожаю

- недостатній розвиток соціальної сфери села, відтік молоді в міста

- низькі матеріальні стимули с/г праці

- падіння темпів виробництва

Етносоціальний склад населення

- зменшення темпів приросту населення У.

- скорочення тривалості життя

- перевищення наприкінці 70х в деяких районах рівню смертності над рівнем народжуваності

- урбанізація

- зростання чисельності робітничого класу та інтелігенції

- зростання кількості росіян, націй Закавказзя, Середньої Азії

Рівень життя населення:

Досягнення:

- зростання життєвого рівня населення У.

- збільшення мінімальної та середньомісячної зарплатні, пенсії, стипендій, призначення пенсій колгоспникам

- збільшення майже в 5 разів загальної суми виплат та пільг

- введення в експлуатацію великої кількості житлових будинків

- низькі ціни на житло та комунальні послуги

- безкоштовні медицина та навчання

- призначення грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям із неповнолітніми дітьми

- поліпшення транспортного обслуговування

Кризові:

- відставання за якістю життя від Європи

- невідповідність обсягам виробництва потребам населення, дефіцит

- недостатні розміри пенсій

- неспроможність ефективно вирішити житлову проблему

- великий розрив між рівнями соціального забезпечення села та міста

- залишковий принцип фінансування соціальної сфери

- низька якість медичних послуг

- прихована інфляція

- зростання розриву між рівнем життя звичайних громадян та «номенклатури»

- уповільнення темпів зростання прибутків населення

Опозиційний рух

Причини активізації:

- інтервенція радянських військ у Чехословаччину

- видання у Львові В. Чорноволом самвидавничого журналу «Український вісник», консолідація

- Гельсінський акт, що передбачав гарантію громадянських прав і свобод

- Ігнорування конституційних прав людини в СРСР

- Репресії проти інакомислячих

Основні напрямки опозиційного руху:

- національно-культурницький

- правозахисний

- самостійницький

- релігійний

Форми діяльності:

- створення підпільних і легальних організацій

- самвидав

- порушення національної проблеми на наукових симпозіумах і конференціях

- організація шевченківських свят, вечорів пам’яті Лесі Українки, Франка та інших.

- Створення гуртків вивчення вітчизняної історії, клубів творчої молоді

- Організації мітингів протесту, демонстрацій, пікетувань

- Надсилання «відкритих листів»

Репресії проти правозахисників:

- залякування («бесіди», кампанії у пресі)

- застосування адміністративних санкцій

- арешти та ув’язнення

- ізоляція у психіатричних лікарнях

Представники дисидентства:М. і Б. Горинь, В. Марченко, В. Стус, Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, М. Руденко, І. Світличний, С. Хмара, А. Горська, Ю. Литвин, О. Тихий

Діяльність Української Гельсінської Спілки

УГС –легальна загальнонаціональна організація, заснована в липні 1988, яка ставила за мету обстоювання право нації на самовизначення.

Лідер: Микола Руденко

Учасники: О. Бердник, Л. Лук’яненко, І. Кандиба, П. Григоренко та ін.

Методи боротьби: легальні

Мета:

- боротьба за дотримання прав людини

- досягнення суверенітету України

- боротьба за звільнення політв’язнів

- ліквідація цензури

Релігійне дисиденство

Лідер: Йосип Тереля

Мета:

- боротьба за свободу совісті та віросповідання

- реабілітація та легалізація УГКЦ

- боротьба за вільне здійснення релігійних обрядів

- звільнення засуджених за релігійні переконання

- реабілітація страчених служителів культу

- створення комітету з захисту УГКЦ

Культура та духовне життя

Освіта

- перехід до навчання за новими програмами

- завершення переходу до обов’язкової середньої освіти

- ухвалення «Основних напрямків реформ загальноосвітньої та професійної школи» (навчання дітей із 6, реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх – в 11-річні)

- знецінення знань

- зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання

- збільшення кількості навчальних профтехосвітніх закладів

- створення Донецького, Сімферопольського та Запорізького університетів

- збільшення кількості студентів майже удвічі

- зміцнення матеріально-технічної бази вузів

- невисока якість підготовки спеціалістів

- політизація освіти

Наука

Провідний науковий центр – АН на чолі з Б. Патоном, три секції: фізико-технічних і математичних наук, хіміко-технологічних і біологічних наук, суспільних наук.

- зростання кількості дослідників в академічних установах

- вагомі здобутки вітчизняної історії

- створення унікальної плавильної установки «Уран»

- відкриття механізму передавання генетичної інформації

- створення автоматизованих систем проектування електронно-обчислювальних машин

- вихід «Історії Української РСР», «Словника української мови», «Української Радянської Енциклопедії»

- недостатнє фінансування науки.

Література

- Гончар, Стельмах, Загребельний, Білик, Мушкетик, Іванченко

- Вірші Павличка, Драча, Олійника та ін.

- Пісні Малишка, Ткача, Павличка, Сінгаївського

- Письменники та публіциста Стус, Сверстюк, Костенко

- Посилення уваги до сучасних тем

Мистецтво

- новаторство в кіно – «поетичне кіно»

- «Тіні забутих предків» Параджанова, Биков «В бій ідуть тільки «старики»», «Ати-бати йшла солдати», Миколайчук «Вавилон-20», Іллєнко «Білий птах з чорною ознакою»

- Позитивні зрушення в розвитку театру (академічні драматичні театри ім.. І. Франка у Києві, Шевченка у Харкові, М. Заньковецької у Львові, Київського театру опери та балету Шевченка, Львівського театру опери та балету Франка)

- Яскрава гра майстрів сцени Н. Ужвій, Б. Ступки, А. Роговцевої

- Втрата національного колориту в українському театрі та кіно

- Розвиток усіх жанрів музики

- Оперні співаки: Гнатюк, Мірошниченко, Кондратюк, ін.

- Створення яскравих оперних творів (Майборода, Губенко, Мейтус, Корейко, Данькевич)

- Виступи народного хору ім.. Г. Верьовки, капели «Думка», капели бандуристів

- Композитор Івасюк

- Хореографія: Державний ансамбль танцю України ім.. П. Вірського

- Розкриття тем вітчизняної історії в образотворчому мистецтві (Задорожній, Хмелько, Божій, Яблонська, Полтавець)

- Українські художники А. Горська, О. Заливаха, Севру, Мельниченко, скульптора і живописця І. Гончара

Перебудова

1982-1985 – «парад генсеків» - Ю. Андропов та К. Черненко

Березень 1985 – прихід до влади М. Горбачова, який розпочав процес «перебудови».

«Перебудова» - політичний курс КПРС, розпочатий у 1985 і спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної й ідеологічної сфер життя.

Перебудова мала охопити всі сфери життя:

- економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних)

- внутрішню політику (демократизація суспільного життя)

- зовнішню політику (припинення «холодної війни»)

- соціальну сферу (поліпшення матеріального добробуту)

- ідеологію (ліквідація цензури, гласність)

1 етап (1985-1988) – розробка концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ:

- прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку країни

- реформа Рижкова та Абалкіна, суть: запровадження принципу трьох «С» - самостійність, самоокупність, самофінансування. «Закон про державне підприємство», «Закон про кооперацію» та ін.

- перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор Щербинській)

- початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензури, реабілітація політв’язнів)

2 етап (1988-1991) – період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:

- 19 партійна конференція, ухвалено рішення про кардинальне реформування політичної системи, курс на гласність (політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій)

- Проведення перших демократичних виборів до Верховної Ради (1990)

- Погіршення економічної ситуації (дефіцит, інфляція, черги, перехід на бартер)

- Неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки

- Прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990)

Аварія на Чорнобильський АЕС

26 квітня 1986 – аварія на Чорнобильській АЕС.

Наслідки:

- загинуло 7 тис. ліквідаторів наслідків аварії, понад 60 тис. стали інвалідами

- радіоактивне забруднення території України

- економічні збитки

- підтвердження антинародної політики тоталітарного режиму

- пожвавлення суспільно-політичного руху в республіці

Серпень 1990 – постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту України від наслідків Чорнобильської катастрофи».

Розгортання національно-визвольного руху

- критика існуючого ладу, відродження української історії, виникнення неформальних організацій – Товариство Лева, Український культурологічний клуб

- зростання суспільно-політичної активності населення з 1988 (перші масові мітинги, пікети, страйки)

- видання перших неформальних газет та журналів («Вибір», «Вільна Україна», «Український вісник», «Літературна газета»)

- виникнення нових громадських об’єднань (Товариство української мови ім.. Т. Шевченка, історико-просвітницьке товариство «Меморіал», студентське об’єднання «Громада», клуб «Спадщина», асоціація «Зелений світ»)

- відновлення роботи Української Гельсінської Спілки

- активізація руху національних меншин

- відродження заборонених церков і релігійних конфесій (відновлення УГКЦ у 90, відродження УАПЦ 90).

- Розгортання робітничого руху. Шахтарський страйк у 1989, робітничий страйк у Донбасі у 89 р., страйкарі вимагали відмінити 6 статтю Конституції СРСР.

Народний рух України

Вересень 1989

Голова: Іван Драч

Мета: перетворення України в демократичну правову державу, радикальна перебудова її економіки

Засади:

- демократизація

- суверенітет

- екологічна безпека

- надання українській мові в УРСР статусу державної

- відродження національної символіки

- з 1990 – вихід України з УРСР, усунення КПРС від влади

Формування багатопартійної системи

1990 – початок формування багатопартійної системи

Політичний плюралізм – свобода діяльності політичних партій, багатопартійність у країні.

Квітень 1990 – створення першої політичної партії – Української республіканської партії (УРП) на базі УГС.

Лідер – Л. Лук’яненко

1990-1991 – виникнення понад 20 опозиційних партій

1990 – криза КПУ, відмова від комунізму як утопічної мети, перетворення КПУ на парламентську партію

Вибори до Верховної Ради УРСР 1990

- вибори були прямими, таємними, на альтернативній основі

- створення демократичними силами України передвиборчого Демократичного блоку (загальні вимоги – досягнення політичного й економічного суверенітету У., прийняття нової Конституції)

- опір КПУ, відсторонення представників Демократичного блоку від ЗМІ

Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990)

Основні положення:

- право української нації на самовизначення

- принцип народовладдя

- розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову

- гарантія прав і свобод громадян, передбачених Конституцією

- територіальна недоторканність України

- економічна самостійність

- екологічна безпека України

- право на власні збройні сили, внутрішні війська та органи держбезпеки

- УРСР – суб’єкт міжнародного права

Спроби збереження федерації радянських республік

Початок осені 1990 – загострення боротьби у Верховній Раді між прибічниками курсу на підписання нового союзного договору та народно-демократичною опозицією

Жовтень 1990 – початок політичного страйку в низці регіонів України, маніфестації у Києві. Почалось голодування студентів, які виступили з такими вимогами:

- відставка Голови Ради Міністрів Масола

- перевибори до Верховної Ради на багатопартійній основі

- націоналізація майна КПРС на території України

- відмова від нового союзного договору

- повернення українських солдат в Україну для проходження військової служби та ін.

Жовтень – початок масового студентського страйку у Києві, участь у якому взяли близько 100 тис осіб. Постанова Верховної Ради УРСР про проведення референдуму щодо довіри парламенту. Масол пішов у відставку, голодування і протести припинені.

Кінець жовтня – грудень 1990 – контрнаступ реакційних сил.

Березень 1991 – проведення референдуму щодо збереження СРСР.

Особливості референдуму

- у першому питанні йшлось про необхідність збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності (схвалило 70%)

- у другому питанні йшлось про згоду бути у Союзі на засадах Декларації про державний суверенітет України (80%)

- до бюлетенів у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях внесено третє питання – щодо створення незалежної Української держави (88%)

У результаті народ довів, що не хоче повернення до унітарності.

Національно-культурне відродження

Боротьба за піднесення статусу укр.. мови:

- протест української інтелігенції проти русифікації (9 з’їзд письменників України у 1986)

- створення у 1989 з ініціативи Спілки письменників та Інституту мовознавства товариства шанувальників укр.. мови, яке у 1991 перейменовано у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка

- прийняття в 1989 Верховною Радою УРСР закону «Про мову» - українська мова оголошена державною

- збільшення кількості українських шкіл

Повернення історичної пам’яті:

- відкриття правди про національно-визвольну боротьбу, голодомор, примусову колективізацію, масові репресії тощо

- видання раніше заборонених творів українських письменників

- видання історичних праць, літописів Граб’янки, Величка

- розвиток кінематографа (фільми Параджанова, Іллєнка)

Серпневий заколот 1991

19 серпня 1991 – утворення консервативними силами Державного комітету з надзвичайного стану (ДНКС) на чолі з віце-президентом СРСР Янаєвим.

Перебіг подій:

- заява про хворобу чинного президента СРСР Горбачова, перехід влади в країні до рук керівництва ДНКС

- уведення на півроку надзвичайного стану в окремих регіонах

- припинення діяльності всіх партій (окрім КПРС)

- заборона мітингів, демонстрацій, страйків

- жорсткий контроль ЗМІ

- уведення комендантської години в Москві

- прибуття до Києва генерала Варенникова з ультимативною вимогою до керівництва УРСР приєднатись до путчистів

- підтримка ДНКС керівництвом КПУ, Кримської АР та представниками владних структур

- заява Президії Верховної Ради УРСР про те, що постанови ДНКС не мають юридичної сили в Україні, доки не затверджені

- рішучий виступ проти заколоту ДНКС українських демократичних сил

- вичікувальна, обережна позиція Президії Верховної Ради УРСР на чолі з Кравчуком

- масові мітинги-протести

- захист народом демократичних завоювань біля Білого дому в Москві, очолюваний президентом Російської Федерації Єльциним

- 22 серпня 1991 – поразка путчу.

У результаті події продемонстрували високий рівень свідомості народу і перемогу демократичного курсу.

Акт проголошення незалежності України

24 серпня 1991 – прийняття Акта проголошення незалежності України

Основні положення:

- проголошення незалежності України та створення самостійної української держави

- неподільність і недоторканість території У.

- чинність на території У. винятково Конституції та законів У.

У результаті українці здобули власну державу й отримали поштовх для розвитку.

Грудневий референдум 1991

1 грудня 1991 – проведення в Україні референдуму на підтримку «акта проголошення незалежності України»

Причини проведення:

- потреба нейтралізувати політичні спекуляції противників незалежності

- продовження активної агітації проросійських сил щодо укладення нового союзного договору

- вичікувальна позиція міжнародної спільноти

Результати:

- акт проголошення незалежності У. підтримало 90%

- в Криму за незалежність проголосувало більше 50%

Вибори президента України

1 грудня 1991 – проведення одночасно з референдумом виборів президента. Вибори прямі, таємні, альтернативні. 7 кандидатів.

У результаті переміг Л. Кравчук.

5 грудня 1991 – присяга Кравчука на вірність українському народу.

Розпад СРСР

7 грудня 1991 – зустріч лідерів Білорусі, Росії, України (Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій пущі.

8 грудня – офіційна констатація розпаду СРСР, підписання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав.

Кінець 1991 – спеціальна заява Верховної Ради з уточненням, що СНД є об’єднанням незалежних держав. Підписання Декларації про утворення СНД керівниками незалежних нових країн.

Основні засади про створення СНД:

- збереження територіальної цілісності держав, недоторканність кордонів

- співпраця з питань формування єдиного економічного простору, митної політики, екологічної безпеки, розвитку транспортно-комунікаційної сфери, боротьби з організованою злочинністю

- забезпечення громадянам рівних прав і свобод

- право кожної держави на власні Збройні Сили на базі збройних сил, розташованих на ї території

У результаті епоха демократичної перебудови, пошук нових форм співпраці

Наслідки розпаду СРСР для України:

- активізація національно-визвольного руху

- заборона Компартії України

- підтримка більшістю колишніх комуністів ідеї незалежності

- здобуття волі Україні без кровопролиття

- визнання незалежної України державами світу.

Україна в умовах незалежності

Основні державотворчі процеси

Формування гілок влади:

Законодавча влада: Верховна Рада (парламент), на місцях – обласні, районні, міські, селищні ради

Виконавча влада: Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства, державні комітети, місцева державна адміністрація, виконкоми

Судова влада: Верховний Суд України, загальні, арбітражні, військові суди (згодом – Конституційний Суд)

Головою держави є Президент.

Жовтень 1991 – закон «Про громадянство України» (міг стати кожен, хто проживав на її території та не був громадянином іншої держави)

Листопад 1991 – «Декларація прав національностей України» (рівні права), Червень 1992 – закон «про національні меншини в Україні»

Листопад – закон «Про Державний кордон України»

6 грудня 1991 – закон «Про збройні сили України»

Початок січня 1992 – введення в обіг власної грошової одиниці (спочатку купони багаторазового використання), з 1 вересня 1996 – гривні.

Січень – лютий 1992 – затвердження державної символіки України: Державний герб (малий) – тризуб, Державний прапор – синьо-жовтий, Державний гімн – музика М. Вербицького на слова П. Чубинського (у повному обсязі зі словами затверджений тільки в березні 2003)

Створені Національний банк України, СБУ, українська фондова біржа, посольства і консульства.

Проблеми початкового етапу державотворення:

- непідготовленість українського суспільства до державотворчих процесів

- відсутність чіткої концепції державотворення

- незавершеність розподілу функцій між різними гілками влади

- виникнення великої кількості партій без чітких засад

- опір консервативних сил

- тісний зв'язок економіки України з народногосподарським комплексом колишнього СРСР тощо

Політика президента Л. Кравчука (1991-1994)

- втілення ідеї незалежності України в життя

- очолив державотворчі процеси на першому етапі

- не допустив виплеску соціальної напруги

- не зміг реалізувати програму глибоких соціально-економічних перетворень

Дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради

Причини:

- загострення протистояння між Президентом, урядом і Верховною Радою

- наростання економічної кризи

- невдоволення населення погіршенням умов життя

Особливості виборів до ВР:

- вибори були позачерговими

- відбулись в березні 1994

- за мажоритарною системою

- велика кількість претендентів на один депутатський мандат

Мажоритарна виборча система – виборча система, за якою враховуються голоси виборців за кандидата.

Результати виборів: КПУ, Рух, Селянська партія, СПУ, безпартійні. Пропрезидентські сили – поразка.

Особливості виборів президента:

- відбулись в червні-липні 1994

- 7 кандидатів

- В 2 тури, до другого вийшли Л. Кравчук і Л. Кучма

Результати: переміг Л. Кучма, липень 1994 – склав присягу на вірність українському народові.

Основні риси політики президента Л. Кучми:

- призупинення падіння обсягів виробництва

- гальмування економічної кризи

- зупинення гіперінфляції

- введення національної валюти – гривні

- прийняття Конституції України

- утвердження України на міжнародній арені

- недостатні темпи соціально-економічних реформ

- політична та економічна нестабільність

Конституційний процес

1 етап (1990-1993) – розробка на основі наявної Конституції удосконаленого проекту нової Конституції незалежної держави. Комісія, декілька проектів, але варіант не був прийнятий ВР.

2 етап (1994-1996) - узгодження проекту Конституції різними політичними силами та гілками влади. Основні розбіжності:

- форма державного управління (президентська чи парламентська)

- проблема приватної власності

- статус української мови

- державна символіка

- правовий статус Криму

- розподіл повноважень між гілками влади тощо

Була створена узгоджувальна комісія під головуванням М. Сироти, що домоглась компромісу.

28 червня 1996 –прийняття Конституції України (складається з преамбули, 15 розділів (останній – перехідний), 161 статті)

Основні положення Конституції:

- України – суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава

- Єдиним джерелом влади в України є народ, шляхом референдуму або виборів

- Україна – президентсько-парламентська республіка, три незалежні гілки: законодавча, виконавча, судова

- Україна – унітарна республіка

- Державною мовою є українська

- Усім громадянам гарантовано демократичні права і свободи

- Закріплення різноманітних форм власності

- Принцип мирного та взаємовигідного співробітництва з усіма державами тощо.

Вибори до ВР України 1998:

- уперше відбулись за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою

- бар’єр в 4 відсотки подолало 8 партій: КПУ, Народний Рух, виборчий блок СПУ та СелПУ, Партія зелених, НДП, Всеукраїнська об’єднання «Громада», ПСПУ, СДПУ

- домінування в парламенті лівих партій

- жодна сила не отримала достатньої кількості голосів для створення парламентської більшості

Президентські вибори 1999:

- відбулись в листопаді 1999

- 13 кандидатів

- Два тури (Кучма і Симоненко), переміг Кучма.

Політична ситуація в Україні в 2000-2002

Січень-лютий 2000 – загострення суперечностей у ВР, ліві депутаті засідали у приміщенні ВР, решта – в Українському домі

Квітень 2000 – Всеукраїнський референдум із питань зменшення кількості народних депутатів і скасування їх недоторканності, створення двопалатного парламенту, права Президента розпускати парламент. Більшість за, але реалізація реформ затягувалась.

Листопад 2000 – початок «касетного скандалу» у зв’язку із зникнення журналіста Г. Ґонґадзе, який писав критичні статті про Президента.

Березень 2001 – масові сутички представників опозиції з правоохоронними органами під час святкування річниці дня народження Шевченка

Квітень 2001 – відставка уряду В. Ющенка (разом із Ю Тимошенко він очолив процес консолідації опозиційних сил)

Березень 2002 – чергові вибори до ВР, блок «Наша Україна» на чолі з Ющенком, КПУ, блок «ЗА єдину Україну!», БЮТ, СПУ, СДПУ

Листопад 2002 – створення коаліційного уряду на чолі з В. Януковичем

Спроба політичної реформи

Серпень 2002 – ініціювання Кучмою дискусії про необхідність політичної реформи в Україні та внесення змін до Конституції:

- обрання депутатів за партійними списками

- формування коаліційного уряду парламентською більшістю

- перетворення України з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку

- наділення Президента правом розпускати парламент

- розподіл парламенту на 2 палати

- розмежування у часі виборів до ВР, органів місцевого самоврядування та виборів Президента

- визнання результатів Всеукраїнського референдуму без затвердження будь-яким органом влади

Березень 2003 – Указ Президента про винесення на всенародне обговорення проекту закону «Про внесення змін до Конституції України», в результаті відмовились від ідеї двопалатного парламенту та скорочення кількості депутатів

Вересень 2003 – зустрічний проект Медведчука-Симоненка, за яким Президента обирає не народ, а ВР (спричинив серйозну політичну кризу і був скасований)

Президентські вибори 2004 («Помаранчева революція»)

Причини:

- відсутність чіткої геополітичної мети

- досвід оксамитових революцій у країнах Центральної Європи

- брутальне втручання російських політиків та політтехнологів у виборчий процес 2004

- масовий протест проти фальсифікації президентських виборів

- падіння авторитету українських владних інститутів

- фактичне введення цензури

- існування потужної опозиції

- боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив

- наростання соціальної нерівності

- усвідомлення громадянами України національних інтересів

Передумови:

- досвід організації опозиційних акцій: «Революція на граніті» 1990, «України без Кучми», «Повстань, Україно!» 2001

- «Справа Ґонґадзе», публікація «плівок Мельниченка»

- Інформаційна діяльність громадської організації «Пора»

- Оксамитові революції в країнах Центральної Європи, Грузії

Привід

Адміністративний тиск на виборчий процес, масові фальсифікації результатів президентських виборів 2004:

- підкуп громадян

- фальсифікація підписних листів

- неправдива інформація про опозиційного кандидата у ЗМІ

- поширення фальшивих агітаційних листівок тощо

Основні події:

- 2004 – Конституційний Суд України визнав, що Кучма має право балотуватись на посаду Президента. Відмова Кучми висувати свою кандидатуру. Провладним кандидатом став Прем’єр-міністр України Янукович

- 26 кандидатів

- Жовтень 2004 – 1 тур виборів, Ющенко і Янукович

- Результати оприлюднені через 10 днів, комп’ютерна мережа ЦВК зазнала втручання

- Підтримка Ющенка: Кінах, Мороз, Януковича – Вітренко

- Листопад 2004 – 2 тур виборів, що проходив з масовими фальсифікаціями. ЦВК оголосила переможцем Януковича. Увечері на майдані Незалежності зібрався мітинг, який переріс у масову мирну акцію протесту – «Помаранчеву революцію». 1,5 млн осіб

- ЦВК оголосила офіційні результати виборів і підтвердила перемогу Януковича. Опозиція оскаржила у Верховному Суді. Опозиція заявила про створення Комітету народного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Початок переговорів іноземних лідерів з кандидатами у Президента. Рішення «круглого столу» - не допускати силовий варіант розвитку подій, а також порушення територіальної цілісності. ВР України прийняла постанову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК.

- Кінець листопада 2004 – у Сєверодонецьку відбувся з’їзд депутатів, на якому лідери Харківської, Донецької, Луганської областей закликали до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки – фактично було взято курс на сепаратизм.

- Грудень – Верховний Суд виніс рішення про пере голосування 2 туру. ВР прийняла пакет документів: зміни внесені до закону «Про вибори Президента України», політична реформа, переобрання складу ЦВК. Переголосування 2 туру: В. Ющенко переміг.

- 23 січня – інавгурація нового Президента України В. Ющенка

Наслідки Помаранчевої революції:

Позитивні:

- набуття Україною іміджу демократичної правової держави

- формування привабливого інвестиційного клімату

- початок формування громадянського суспільства

- укрупнення політичних партій

- поява елементів верховенства права

- створення передумов для прозових ринкових реформ

- початок завершального етапу формування української політичної нації

- розширення свободи слова

- зростання національної самосвідомості

Негативні наслідки:

- відсутність прозорості у кадровій політиці

- не відбулось розмежування влади і бізнесу

- відсутність реальної боротьби з корупцією

- низька ефективність дій урядів

- відсутні чітко виражені стратегічні орієнтири

- популізм лідерів

- недостатнє врахування інтересів регіонів

Вибори до Верховної Ради 2006

- відбулись в березні 2006

- голосування за партійними списками

- 45 політичних партій і блоків

- Партія регіонів, БЮТ, «Наша України», СПУ, КПУ

Економічний розвиток незалежної України

Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності:

- вплив негативних чинників (підпорядкування підприємств центру, монополізм, відсутність різних форм власності, неконкурентноспроможність, екстенсивний розвиток)

- економічна криза (гіперінфляція, безробіття, дефіцит бюджету)

- прийняття низки законів

- Причини невдач економічної політики в перехідний період: відсутність чіткої економічної програми, непослідовність реформ, політична нестабільність, часта зміна урядів, відсутність правової бази для розвитку ринкової економіки.

Економічний розвиток у 1994-2004

- оприлюднення у жовтні 1994 антикризової соціально-економічної програми Кучми

- прийняття у лютому 2000 програми «Україна: поступ у 21 ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004»

- розробка урядом Ющенка у квітні 2000 програми «Реформи заради добробуту»

Позитивні зрушення в економіці:

- стабілізація економіки, зниження інфляції, запровадження гривні, подолання кризи неплатежів, проведення приватизації, роздержавлення землі, поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності, становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.

Негативні тенденції:

- корупція

- тінізація економіки

- несправедлива приватизація

- вивезення капіталу за кордон

- недостатній рівень іноземних інвестицій

- збереження структурних деформацій

- штучне заниження вартості робочої сили

Соціальна сфера

Здобутки:

- зростання життєвого рівня населення

- зростання купівельної спроможності населення

- забезпечення ринку споживчими товарами

- надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпеченим сім’ям

- виплата боргів по зарплаті та пенсії

- збільшення з 2000 року соціальних виплат

Читайте також:

1. Ждановщина» в Україні:ідеологічний наступ тоталітарного режиму на суспільство і культуру.
2. Розвиток культури. Ждановщина.

Переглядів: 5419