Мета та принципи економічної оцінки. Диференційна гірнича рента.

Тема 7. Економіко-екологічна оцінка корисних копалин.

Підприємства гірничодобувної промисловості мають кінцевий строк служби, який визначається співвідношенням величини запасів користних копалин у межах гірничого відводу та виробничою потужністю підприємства. Для підтримання рівня добування користних копалин потрібно будувати та вводити у експлуатацію нові підприємства, закриваючі старі у зв’язку з вичерпанням мінеральних ресурсів. Гірничо-геологічні умови залягання корисних копалин є досить різноманітними, що визначає неоднакові затрати по добуванню та загальну ресурсоємкість. При відкритому способі добування затрати у 4,3-4,5 рази нижче, як при підземному (шахтовому) способі добуванні. Глибина розробок та питома вага живої прощі є прямопропорційними величинами. У деяких випадках, на окремих шахтах, питома вага живої прощі у структурі сукупних витрат сягає 23,7%, амортизація – 8,5%, енергія та матеріали – відповідно 11,9% та 3,3%.

При відкритому способі добування на 1000 т видобутого вугілля припадає 0,07 – 1,3 спискових працівників.При поглибленні гірничодобувних робіт з 200 – 300 м до 700 – 1000 м трудомісткість на шахтах потужністю понад 1 млн. т у рік зросте з 1,3 до 1,5 людини на 1 т вугілля. Росту працемісткості сприяє зниження потужністі вугільних пластів.

Найбільше матеріалів допоміжного призначення приходиться на крипільні матеріали при підземній розробці. Вагомий вплив здійснюють природні фактори у залежності від глибини розробки та стійкості порід.

Провідними споживачами електроенергії є підйом, вентіляція та водовідлив. На електромісткість значно впливає глибина залягання вугільних ластів.

Економічна оцінка родовищ визначається географічним розташуванням родовищ корисних копалин та якістю надрових ресурсів.

По мірі виснаження кращих ресурсів починають освоювати гірні родовища. Для визначення геолгічних відкриттів потрібно провести економічну оцінку запасів конкретних родовищ користних копалин або окремих ділянок.

Раніше економічна оцінка визнавалася незакономірною, одже не будучі результатом живої праці людини, запаси користних копалин не мають цінової вартості. Культувалася концепція “безкоштовності надр”. Родовища оцінювалися за кількістю фактичної праці, яка внесена у розвідку та будівництво шахти. Така концепція не є повністю вірною, одже нерзвідані запаси корисних копалин при цьому не вважаються цінними, тобто не врахована їх цінність. Крім того, виходимо, що запаси на великій глибині є більш цінними, тому що затрати на розвідку та добування збільшуються з глибиною. Абсолютно не врахована якість мінерально-сировиних ресурсів.

Останніми роками розроблена концепція оцінки корисних копалинза народногосподарським ефектом. Ефект розуміється як перевищення результату над понесенними затратами.

Народогосподарська цінність запасів визначається за установленою оптовою ціною на корисні копалини. Економічна оцінка порівнюється до показника приносимого ними прибудку. Проте ціна не завжди є вірним крітерієм, тому що оптові ціни установлюються за середньогалузевим рівнем затрат, а собівартість підприємств з гіршими гірничо-геологічними умовами перевищує установлену ціну.

Цінність корисних копалин базується на замикаючих та граничних витратах. Це затрати на гірших, проте необхідних економіці держави родовищ та підприємств. Це затрати на добування та використання менш ефективних граничних підприємств, тобто гранично допустимі затрати на отримання мінеральної сировини.

Одже, економічну оцінку обсягів запасів корисних копалин виражають як різницю замикаючих та індивідуальних витрат: e = Зз – Зі ,що за сутністю та змістом є диференцальною гірничою рентою.

Грошову оцінку родовищ корисних копалинвизначають за наступною формулою:

З_et – цінність готової продукції, вирахована в замикаючих витратах t-го року, грн.;

З_it – сума прогназованих капітальних та експлуатаційних витрат в t-му році експлуатації без відрахувань на реновацію, грн.;

Т – розрахунковий період оцінки родовищ, років;

e_d - норматив дисконтування (коефіцієнт розраховується за шкалою).

Природні фактори є засобами для існування людства, які вони беруть з природи: атмосферні повітря, родючий грунт, ліс, корисні копалини, вода та інші. Природні ресурси, зокрема корисні копалини, виступають як тіла, явища природи і одночасно як економічна категорія.

В економічному розуміні це природні тіла, які при нинішньому рівні розвитку продуктивних сил достатньо вивчені і можуть бути використані з метою задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб суспільства.

Всі природні ресурси поділяються на невичерпні та вичерпні. Корисні копалини відносяться до вичерпних, зокрема невідновлювальних.

Використання невідновлювальних призводить до виснаження.

Збереження невідновлювальних ресурсів полягає у економічному, раціональному, комплексному використанні, яке передбачає практично відсутність втрат корисних копалин.

Спосіб визначення вартості добутих корисних копалин, які знаходяться у надрах, за середньою ціною кожного виду сировини викликає сумнів, так як цю ціну встановлюють виходячі з собівартості добування.

Для оцінки родовища визначають можливу величину диференційної ренти 1, яка пов’язана з місторозташуванням та якістю сировини. Її розраховують виходячі з різності цін на добувну мінеральну сировину. Ціни мають бути попередньо перераховані на вартість одиниці сировини встановленої стандартної якості. Для цього потрібно прийняти загальний єдиний показник якості. Наприклад, ціна вугілля перераховується на тону в умовному еквіваленті, зокрема на 1 т вугілля 6000 ккал, призначеного для спалювання на теплових електростанціях. Ціна 1 т залізної руди має бути перерахована відносно руди з вмістом заліза 40% та інше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заходи щодо охорони і очищення атмосферного повітря та обчислення їх ефективності.	\|	Кадастрова оцінка родовищ користних копалин. Принципи побудови кадастрової системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.