Типи мережних топологій

Рис. 5.2. Об’єднання чотирьох комп’ютерів.

Рис. 5.1. Об’єднання трьох комп’ютерів.

Тема 5. Топологія локальних мереж

Із збільшенням кількості комп'ютерів у мережі різко зростає число можливих конфігурацій, тому постає питання вибору конфігурації фізичних зв'язків. Так, якщо три комп'ютери можна об’єднати в два способи (рис. 5.1), то для чотирьох комп'ютерів можна запропонувати вже шість різних конфігурацій (рис. 5.2).

Топологією (компоновкою, конфігурацією, структурою) комп'ютерної мережі називають фізичне розташування комп'ютерів та способи їх об'єднання лініями зв'язку. Це конфігурація графа, вершинам якого відповідають кінцеві вузли мережі (наприклад, комп'ютери) або комунікаційне устаткування (наприклад, маршрутизатори), а ребрам — електричні чи інформаційні зв'язки між ними.

Мережна топологія визначає вимоги до обладнання, тип використаного кабелю, методи керування обміном даними, надійність роботи, можливості розширення мережі.

Від вибору топології зв'язків залежить багато характеристик мережі. Наприклад, наявність між вузлами кількох каналів підвищує надійність мережі і рівномірність завантаження окремих каналів. Простота під’єднання нових вузлів, що властива певним топологіям, робить мережу легко розширюваною. Економічні міркування часто приводять до вибору топологій, для яких характерною є мінімальна сумарна довжина ліній зв'язку.

Поняття топології зв’язків відноситься, перш за все, до локальних мереж, де структуру зв'язків можна легко прослідкувати. В глобальних мережах структура зв'язків зазвичай прихована від користувачів і не є дуже важливою, оскільки кожен сеанс передачі даних може відбуватися за іншим шляхом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Translation of non-equivalent lexicon	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.