• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бер 2012

Види співавторства:

· нероздільне – твір, створений співавторами, є єдиним цілим, його частини не мають самостійного значення (наприклад, «12 стільців»). Співавтори не можуть розпоряджатися твором особисто;

· роздільне – твір є єдиним цілим. однак його частини мають самостійне значення. Відомо, ким із співавторів створено певну частину. Розпорядження твором як цілим здійснюється усіма, але кожен співавтор може використовувати свою частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачене угодою.

Співавторством також є авторське право на інтерв’ю. Для визнання осіб співавторами необхідна наявність угоди. Не вважаються співавтором особа, яка матеріально допомагала автору.

Майнове право на службовий твір належить спільно автору та роботодавцю, якщо інше не передбачене угодою. Службовий твір створений у порядку службового завдання особою, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем або створює твір на замовлення.

Ознаки службового твору:

· автор перебуває у трудових відносинах з роботодавцем;

· автор має обов’язок створити твір;

· роботодавець надає матеріальну та технічну допомоги.

За створення службового твору автору належить авторська винагорода, розмір якої встановлює угода.

Інші суб’єкти авторського права:

· спадкоємці (правонаступники);

· держава Україна (має право на твори з суспільного надбання);

· особи, яким за договором передані авторські права;

· творці похідних або залежних творів (упорядники та перекладачі);

· вільні користувачі прав інтелектуальної власності – особи, які правомірно без згоди автора можуть використовувати твір.

Існує право попереднього користувача: особа створює і використовує винахід без одержання патенту.

ПРАВОВА ОХОРОНА І ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Правопорушення – шкідливе, винне, протиправне діяння, за яке передбачена відповідальність.

Порушення прав власника патенту:

· виготовлення продукту із застосуванням патентованого винаходу, його продаж чи застосування;

· застосування процесу, що охороняється патентом;

· порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку, нанесення знаку на товар, зберігання товару та продаж, застосування в рекламі та Інтернеті;

· порушення прав автора твору – використання без зазначення ім’я автора, спотворення твору, відтворення частини твору (без згоди).

3 кві 2012

Відповідальність – покладання на будь-які особу певних негативних, встановлених законом, наслідків за правопорушення.

Види відповідальності:

· цивільна;

· адміністративна;

· кримінальна.

Цивільна відповідальність – покладання на особу майнових санкцій за правопорушення.

Адміністративна відповідальність – застосування уповноваженими органами державної влади адміністративного стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення (штраф, арешт, конфіскація майна). Призначення покарання відбувається за статтею «Незаконне використання права інтелектуальної власності».

Кримінальна відповідальність призначається за злочини, передбачені Кримінальним Кодексом України. Наслідком порушень є судимість. Покарання за: стаття 177 ККУ «Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об’єкти, як що це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі» (більше 200 неоподатковуваних доходів) та стаття 176 ККУ «Незаконне відтворення та розповсюдження об’єктів авторських та суміжних прав (якщо завдано матеріальної шкоди у великому розмірі)». До кримінальної відповідальності притягуються також за умисне розголошення комерційної чи банківської інформації та незаконне використання торговельної марки.

Способи захисту порушених прав:

· юрисдикційний – особа звертається до уповноважених державних органів;

· неюрисдикційний – правовий самозахист.

Захист прав інтелектуальної власності здійснюється судами:

· суди загальної юрисдикції – розгляд цивільних, кримінальних та адміністративних справ;

· господарські суди (зазвичай один на кілька областей);

· адміністративні суди.

Поділ судів за інстанціями:

· суди першої категорії (найнижчі);

· апеляційні;

· касаційний суд (в Києві).

Способом захисту у суді є, що проситься (визнати автором, віддати права і т.п.).

Основні способи захисту:

· визнання права (на авторство, на власність);

· визнання правочину недійсним;

· припинення дії, яка порушує право (наприклад, припинити незаконне використання твору);

· відновити становище, яке існувало до порушення права (наприклад, знищення твору, виданого з порушеннями);

· відшкодування збитків та моральної шкоди. У випадку неможливості встановлення шкоди, завданої порушенням авторських прав, суд може присудити компенсації від 10 до 50 мінімальних зарплат.

Інші способи захисту регламентуються статтею 432 Цивільного кодексу «Специфічні способи захисту прав інтелектуальної власності»:

· зупинення пропуску через митний кордон товарів, які виготовленв з порушенням прав інтелектуальної власності;

· вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО ЯК ІНСТИТУТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

В об’єктивному розумінні авторське право є сукупністю правових норм, які регулюють відносини, що виникають в результаті створення та використання творів літератури, мистецтва, науки. В суб’єктивному розумінні – це сукупність прав, які належать автору або його правонаступнику.

Джерела авторського права:

· Конституція України;

· Цивільний кодекс;

· Закон України «Про авторське право та суміжні права»;

· Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;

· Закон України «Про видавничу справу»;

· Закон України «Про архітектурну діяльність».

Міжнародні документи:

· Женевська конвенція про авторське право;

· Конвенція Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

Об’єкти авторського права – твори науки, літератури, та мистецтва, що виражені у будь-якій формі. Згідно Цивільного кодексі об’єктами авторського права є:

· письмові твори будь-якого характеру;

· виступи, лекції, промови, проповіді ї інші усні твори (зафіксовані);

· комп’ютерні програми;

· бази даних, які відповідають критеріям оригінальності;

· музичні твори з текстом та без нього;

· пантоміми, хореографічні твори, створені задля сценічного показу;

· аудіовізуальні твори (фільми, передачі);

· твори образотворчого мистецтва;

· твори архітектури і садово-паркового мистецтва;

· фотографічні твори;

· твори декоративного ткацтва, кераміки, ювелірні вироби (якщо вони не охороняються як об’єкти промислової власності);

· ілюстрації, карти, плани, що стосуються географії чи геології;

· сценічні обробки творів. обробки фольклору;

· тексти перекладів.

Охороні підлягають всі твори: завершені та незавершені, незалежно від призначення, жанру тощо. Твір охороняється від моменту створення. Правова охорон поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на ідеї, теорії, принципи, методи. відкриття, навіть якщо вони виражені у творі.

Ознаки об’єкта авторського права:

· творчий характер;

· вираження в об’єктивній формі.

Не визнаються об’єктами авторського права: передрук, редагування, новини, фольклор, офіційні документи, закони судові рішення, державні символи, грошові знаки, бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності.

Переглядів: 620