• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види наступного аналізу

Стан балансу на кінець періоду.

Зміни протягом періоду.

· Валюта балансу збільшилася на 897 тис.грн ( 4 641 – 3 744 ). Проаналізуємо, за рахунок чого відбулося це загальне збільшення. Якщо розглядати пасив, то очевидно, що максимальне збільшення спостерігається у першому розділі “ Власний капітал “. Його величина збільшилася на 507 тис.грн ( 2 691 – 2 184 ).

В свою чергу, серед статей першого розділу найбільші зміни відбулися по статті “ Інший додатковий капітал “( наприклад, підприємство безкоштовно отримало від іншого підприємства необоротні активи ) : 621 – 230 = 391 тис.грн

· Розглянемо зміни у поточних активах. На початок періоду вони складають 676 тис.грн, а на кінець – 921 тис.грн ( 2 171 – 640 – 610 ). В свою чергу, найсуттєвіші зміни відбулися по статті “ Інша поточна дебіторська заборгованість “. Її сума збільшилася у 4 рази ( 80 : 20 ).

· Довгострокові зобов’язання збільшилися на 1 170 – 832 = 338 тис.грн,

тобто підприємство додатково отримало довгостроковий кредит.

· Частка власного капіталу на кінець періоду складає : 2 691 / 4 641 * 100 % = 58.0 %.

Це несуттєво менше, ніж на початок року ( на 0.3 % ), але треба слідкувати за тим, щоб не встановилася тенденція до зменшення цього показника. В іншому випадку, це буде означати поступову втрату фінансової незалежності підприємства.

· Співвідношення власного капіталу та зовнішніх зобов’язань на кінець року становить 2 691 : ( 1 170 + 780 ) = 2 691 : 1 950. Якщо округлити ці числа до 1 000, то отримаємо приблизне співвідношення 3 : 2.

· Очевидно, що загальна сума активів дорівнює 4 641 тис.грн, а зовнішніх зобов’язань – 1 950 тис.грн. отже, на кінець періоду підприємство теж є платоспроможним.

· Поточні активи оцінюються в 921 тис.грн,а поточні ( короткострокові ) зобов’язання становлять 780 тис.грн. Отже, на кінець року підприємство стало ліквідним.

Серед зазначенихвидів аналізу найбільш розвинутим i важливим єнаступний. До нього можна включити ще 6 видів аналізу.

· Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу, або року. Головне - оцінка фінансових результатів роботи підприємства: прибутку, рентабельності, продажу продукції. Його звичайно проводять сторонні установи : банки, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

· Техніко-економічний аналізє більш змістовним i різнобічним. Має галузеву специфіку, а ФЕА - однаковий для вcix підприємств. TEA кpiм економічних показників вивчає використання техніки, технології , інших матеріальних pecypciв підприємства.

· Статистико-економічний аналіз за допомогою статистичних методів дослідження та обробки інформації вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів.

· Порівняльний ( міжгосподарський ) аналіз так, як i статистичний, використовує більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств, що дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи конкретного підприємства.

· Функціонально-вapmicнuй аналіз - порівняно новий вид аналізу. Тому його методика недосконала. Він пов'язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції, наприклад, вивчення ефективності роботи відносно дорогої побутової техніки у користувачів. Труднощі цього виду аналізу - нема налагодженої системи збору інформації про експлуатаційні характеристики продукції від споживачів.

· Системний аналіз застосовують для досліджень важливих народногосподарських проектів, складних економічних проблем. Його здійснює бригада фахівців з різних галузей знань : економічних, технічних, соціальних, демографічних, екологічних тощо. Прикладом системного аналізу в Україні є проект побудови нафтового терміналу в Одесі: транспортування каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

4. Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання -повсякденна турбота i обов’язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання pecypciв на одиницю продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів pecypciв. Серед них - природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництвапридатна така класифікація pecypciв : трудові ресурси, основні засоби i предмети праці. Також важливими виробничими ресурсами є простір ( земельна площа ) i час. Ресурси можуть бути вихідні ( природні ) i похідні ( штучні). До похідних належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові тощо.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактор -це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає його характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок), а отже, виявлення, вимір i вивчення факторів - важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують за певними ознаками. Відповідно до простих елементів працірозрізняють трудові i матеріальні фактори. Матеріальні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські,галузеві,регіональні,народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні i якісні,інтенсивні та екстенсивні,об'єктивні та суб'єктивні,загальні ( комплексні ) i поодинокі (специфічні), ochobhi та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні i негативні фактори. 3 останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор - це попередник виникнення резерву виробництва. Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти i, врешті - решт, трансформуються у нові речі – матеріальні блага, продукцію. При цьому частина pecypciв залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується i звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з чим виникає питання про резерви виробництва.

Слід обов'язково усвідомити, що поняття " резерв " має два зовсім різні визначення :

1. Резерв - це запас pecypciв, який свідомо не витрачається i підтримується на певному piвнi як зaci6, що забезпечує надійність i безперервність роботи будь-якої системи;

2. Резерв - це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Наприклад, валютні резерви Національного банку ( запаси ), страхові та резервні фонди держави i підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різними втратами pecypciв ( псування, пропажа), оплатою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні резерви.

5. Кожне підприємство повинно мати економіко-аналітичну групу ( ЕАГ ). Співробітники групи повинні вміти аналізувати та систематизувати зміни, які відбуваються як у діючому законодавстві, так і на ринку товарів та послуг. На малому підприємстві може працювати один економіст-аналітик, який пови­нен підтримувати тісний зв’язок з директором та головним бухгалтером. Акціонерне товариство може передбачати для створення економіко-аналітичної групи декілька штатних одиниць.

До складу ЕАГ можуть входити такі спеціалісти : економісти, математики, аудитори, бухгалтери, юристи, інженери.

Існують таківимоги до спеціалістів ЕАГ :

- уміння працювати з комп’ютером та сучасними засобами зв’язку;

- знання законів ринкової економіки та специфічних особливостей економічної українських підприємств;

- добре знання бухгалтерського обліку, планування, законів про оподаткування та господарську діяльність підприємства,

- уміння мислити caмостійно,

- аналітичний склад розуму,

- сумлінність у роботі,

- схильність до генерування нестандартних рішень, виходу з критичних ситуацій,

- уміння оперативно робити економічні розрахунки.

Робота економіста-аналітика має бути високооплачуваною. Не можна ставити на цю посаду перестрахувальника, від якого не можна чекати цікавих та самостійних рішень.

ЕАГ повинна мати добре налагоджені внутрішні та зовнішні зв’язки : з податковою інспекцією, з постачальниками та оптовими споживачами, з партнерами по бізнесу, з банковими, страховими, аудиторськими та консалтинговими установами тощо.

Основні функції ЕАГ:

1. Cиcтeмaтизaція та аналіз інформації , яка надходить до ЕАГ.

2. Розрахунок та аналіз економічної ефективності роботи підприємства ( рентабельність, прибуток, збиток ).

3. 3бір та систематизація інформації про постачальників.

4. Аналіз ринкових цін на сировину, матеріали та комплектуючі.

5. Порівняльний аналіз цін на продукцію підприємства та аналогічну продукцію конкурентів.

6. Аналіз відoмocтeй, які надходять від служб маркетингу та збуту ( попит, платоспроможність покупців тощо ).

7. Аналіз витрат на рекламу, відрядження, міжміські телефонні переговори.

8. Аналіз витрат на утримання управлінського персоналу підприємства.

9. Контакти з податкового інспекцією, з торговою мережею, управлінням статистики.

10. Контроль за прискоренням обороту " Гроші – товар – гроші ".

11. Узгодженість роботи з головним бухгалтером при складанні балансу.

12. Аналіз економічних санкцій, які були застосовані для підприємства.

13. Фінансове прогнозування.

14. Розроблення бізнес-плану підприємства.

Читайте також:

1. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
2. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
3. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
4. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
5. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
6. Аналізуюче схрещування
7. Бухгалтерський баланс як інструмент аналізу
8. Важливою методико-методологічною проблемою є періодизація історії економічної думки, визначення пріоритетів, що підлягають аналізу.
9. ВИБІР МЕТОДУ (МЕТОДИКИ) АНАЛІЗУ
10. Вивчення древніх залишків організмів і слідів їх життєдіяльності з метою фаціального аналізу
11. Види економічного аналізу
12. Види економічного аналізу

Переглядів: 780