Застосування фотографії при провадженні слідчих дій

Методи фіксуючої фотографії.

Основними методами фіксуючої фотографії, є наступні: панорамна фотографія, стереофотографія, вимірювальна фотографія, репродукційна фотографія, макрофотографія, сигналітична фотографія.

Панорамна фотографія. Це послідовна зйомка об’єкту, зображення якого при заданому масштабі не може вміститися в звичайному кадрі, на декількох взаємозалежних кадрах, з'єднаних потім у загальний знімок - панораму. При зйомці панорами необхідно, щоб на кожному наступному знімку захватувалася невелика частина попереднього кадру, тобто на суміжних кадрах двічі фіксувався той самий об'єкт-орієнтир. У практиці розрізняють два способи панорамної зйомки - круговий і лінійний. Панорамну зйомку можна здійснювати як за допомогою спеціального фотографічного апарата, так і звичайної малоформатної камери.

Кругова панорама знімається з однієї точки шляхом обертання фотоапарату в горизонтальній площині навколо осі штатива (або уявлюваної осі - при зйомці з рук). Кругове панорамування застосовується частіше усього при зйомці багатопланових об'єктів, як на відкритій місцевості, так і в помешканні. Не можна знімати круговим панорамуванням об'єкти, які розташовані близько до фотоапарата, тому що розходження у відстані від фотоапарата до частин предмета, що потрапляють в кадр, може створити великі перспективні перекручування.

Лінійна панорама виготовляється шляхом переміщення фотоапарата паралельно передньому плану ділянки яка фотографується. Кожний наступний кадр повинен частково перекривати попередній. Лінійне панорамування застосовується при зйомці об'єктів, близько розташованих до фотоапарата, і в тих випадках, коли не можна вибрати більш віддалену точку зйомки. Лінійним панорамуванням зручно фотографувати доріжку слідів ніг людини, сліди транспортних засобів, розташування плям крові на підлозі і т .ін.

Стереофотографія - це метод отримання фотозображень, які сприймаються в трьох вимірах, об’ємно. На таких знімках легко визначити просторове розташування предметів, їхню форму, розміри і відстань між ними. Стереоскопічний метод зйомки складний по техніці виконання, але його варто застосовувати у випадках: 1. накопичення великої кількості предметів; 2. наявності великої кількості розташованих близько друг до друга планів, що на звичайному фотографічному знімку можуть злитися в одній площині (місця аварій, катастроф, вибухів і т. п.); 3. необхідності швидко зафіксувати обстановку місця події, наприклад, при ДТП; 4. фіксації об’єктів, що важко сприймаються по звичайному фотознімку (колодці, ями й інші подібні об'єкти фотографічної зйомки; 5. одержання більш правильного і чіткого уявлення про позу трупа, виявленого на місці події; 6. неможливості проведення фотозйомки без порушення загальноприйнятих правил фотографування (наприклад, складні умови, що не дозволяють обрати оптимальну точку зйомки).

Зйомку стереоскопічним методом роблять або спеціальним стереоскопічним фотоапаратом, або серійним, звичайним фотоапаратом "ЗЕНІТ", із застосуванням стереонасадки, що представляє собою комбінацію з двох симетрично розташованих призм, що забезпечують одержання обох знімків на одному стандартному кадрі. або за допомогою стереопланки.

Вимірювальна фотографія призначена для отримання зображень, по яким можна визначити просторові характеристики зафіксованих на фотознімку об’єктів.

Вимірювальний метод у судовій фотографії був розроблений наприкінці минулого сторіччя французьким криміналістом А. Бертильоном, що створив серію фотоапаратів для цих цілей. Значний внесок у розвиток вимірювального методу вніс С.М. Потапов.

Вимірювальна зйомка може здійснюватися як фотоаппаратами загального призначення, так і за допомогою стереофотограмметричних камер - МК-5,5/0808-120, застосовуємих в органах внутрішніх справ для фіксації місця ДТП. Камера встановлюється на спецавтомобілі й обслуговується спеціально підготовленим фахівцем. Стереофотограмметричні методи є найбільш точними (прецезійними) із відомих. Однак через високу вартість апаратури і велику кількость обслуговуючого персоналу застосування стереофотограмметричної установки оправдане лише у великих містах. Науково-дослідним інститутом спеціальної техніки розроблений стереофотограмметричний комплекс фіксації обстановки на місці події (ФОМП 1), призначений для проведення стереозйомки, фотограмметричного аналізу зображення по негативах і автоматизованого побудування схеми місця події. На відміну від установки "МК-5,5\0808-120" комплекс "ФОМП 1" складається з переносної установки на базі двох фотоапаратів "Зенит-автомат", встановлюваних на штативах і лабораторному устаткуванні - вимірювального мікроскопа "ИМЦЛ 100х50,А-1", персональної ЕОМ і стереоскопу для індивідуального перегляду об'ємного зображення місця події.

Найбільшого поширення одержала вимірювальна фотозйомка з застосуванням дзеркальних фотоапаратів типу "ЗЕНІТ". Цими фотоапаратами вимірювальну зйомку виконують, використовуючи масштабну лінійку, стрічковий або квадратний масштаб.

Зйомка з лінійним масштабом полягає у фотографуванні об'єкта разом із розташованою поруч із ним в одній площині масштабною лінійкою, розташовуючи фотоапарат суворо горизонтально до площини об'єкта, який фотографується. Якщо знімається великий предмет складної конструкції, то на його різні ділянки необхідно покласти окремі масштабні лінійки.

Здійснюючи фотозйомку даним методом необхідно додержуватись наступних правил: 1 Масштабна лінійка розміщається на висоті площини предмета і не повинна маскувати його; 2 Фотоапарат повинен розташовуватися строго вертикально над об'єктом, і для цього його бажано закріпити на штативі; 3 Для того, щоб при фотографуванні уникнути перспективних перекручувань об'єкту, задня стінка фотоапарата повинна бути паралельна до площини об'єкта.

При зйомці зі стрічковим (або глибинним) масштабом, що застосовується у випадках, коли необхідно зафіксувати на знімку значний по розміру ділянки місцевості або закритого приміщення, використовують паперову стрічку з розділами у виді чорно-білих квадратів, із сторонами, рівними кратній фокусній відстані об'єктива фотоапарата ( Так, наприклад, при фокусній відстані об'єктива "Индустар-50" у 50 мм., сторони квадратів на стрічці повинні бути рівні 50 см.). При зйомці з глибинним масштабом необхідно також дотримувати вироблені криміналістикою правила: 1 фотоапарат установлюється таким чином, щоб його оптичной вісь була перпендикулярна підлозі (поверхні місцевості); 2 необхідно укласти масштабну стрічку посередині від фотоапарата паралельно оптичної осі об'єктива. При цьому початок стрічки повинен бути розташований суворо під об'єктивом - для цього використовується схил, що прикріплюється до фотоапарата.

Вимірювальна зйомка з квадратним масштабом являє собою різновид фотозйомки з глибинним масштабом і відрізняється від останньої тим, що замість стрічки в кадрі поміщають квадратний масштаб, виготовлений із картону, із сторонами, також рівними кратній відстані об'єктива - 25, 50, 100 см.

Репродукційна фотографія призначена для отримання фотокопій текстів, малюнків, креслень та інших плоских об’єктів. Репродукційна зйомка може робитися як за допомогою спеціальної установки, так і за допомогою дзеркальних фотоапаратів типу "ЗЕНІТ". При репродукційній зйомці варто дотримувати дві важливі умови: 1) задня стінка фотоапарата повинна бути суворо паралельна задній площині документа, що фотографується; 2) документ повинен бути рівномірно освітлений.

Репродукційні установки бувають портативні ( типу "С-64") і стаціонарні (типу "МРКА", "УЛАРУС" і т.п.). Перші використовуються головним чином при провадженні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, другі - звичайно в умовах криміналістичних лабораторій.

Макрофотографія

Макрофотографія - метод отримання зображення в натуральну величину або з звеличенням без використання мікроскопу, масштаб збільшення при цьому можливий від 1:2 до 20:1. Для зйомки використовують дзеркальні камери з подовжувальними кільцями або макроприставки, а в лабораторних умовах спеціальні установки типу "МРКА","УЛАРУС" і т.п.

Криміналістична фотографія як засіб точної й об’єктивної фіксації використовується в ході провадження слідчих дій і при проведенні оперативно-розшукових заходів. Задача застосування криміналістичної фотографії при провадженні слідчих дій полягає у більш повному закріпленні в матеріалах справи об'єктів що спостерігаються, дій із ними, дій учасників і тієї обстановки, у якій проводяться слідчі дії. Для цих цілей розроблені і постійно удосконалюються спеціальні прийоми фотографування стосовно до особливостей тих або інших об'єктів. У слідчий практиці найбільш часто фотозйомка застосовується в процессі огляду місця події, обшуку, впізнання, при відтворенні обстановки події (тобто при реконструкції), при проведенні слідчого експерименту і перевірки показань на місці.

Фотозйомка на місці події забезпечує повноту фіксації всіх предметів і обстановки на місці події. Фіксація здійснюється шляхом застосування спеціальних видів зйомки,метою якої є визначена систематизація зафіксованого на фотознімках матеріалу і розкриття його змісту в логічній послідовності від загального до приватного. Для забезпечення цієї цілі на місці події виконують: орієнтовну, оглядову, вузлову і детальну зйомку.

Орієнтовна зйомка виконується для фіксації місця події в цілому з охопленням його орієнтирів та навколишньої обстановки. Знімок, що орієнтує, наочно ілюструє місце події, його розміри і межі, показує де воно знаходиться. Фотозйомка, що орієнтує, може здійснюватися з декількох точок, щоб мати більш повне уявлення про місце події. Якщо умови фотографування не дозволяють зафіксувати картину події в одному кадрі або місце події охоплює значну територію, то орієнтовну зйомку варто виконувати панорамним способом.

Обзорна зйомка ( середній план) - це зйомка самого місця події без охоплення навколишнього оточення. Звичайно проводиться з трьох або чотирьох точок, а при можливості - і зверху. При проведенні оглядової зйомки в залежності від характеру місця події можуть застосовуватися панорамний, стереоскопічний і вимірювальний методи.

Узлова зйомка (великий план) - зйомка окремих предметів, найбільш важливих частин обстановки місця події. На узловому знімку об'єкти зображуються великим планом так, щоб можливо було визначити форму, характер ушкоджень, взаєморозташування слідів на предметі. Детальна зйомка має на меті фіксування окремих деталей, ознак об'єкта, слідів злочинця, знарядь злочинів і т.ін. і та , таким чином, допомагає розкривати характерні риси сфотографованого об’єкта. Детальні фотознімки повинні нести максимум інформації, оскільки часом буває складно вичерпно описати окремий предмет або його частину в протоколі огляду місця події або іншої слідчої дії. Здійснюється цей вид зйомки методом вимірювальної фотографії.

Впізнавальна (сигналітична) фотозйомка застосовується для фіксації зовнішності людини з метою подальшого його впізнання, розшуку і криміналістичної реєстрації злочинців, а також для впізнання трупів.

Криміналісти розробили спеціальні установки для сигналітичної зйомки і прийоми фотографування. Однак, ці установки були громіздкі, незручні в роботі й в силу цього не знайшли широкого застосування в практичній діяльності. В основному сигналітична фотозйомка робиться фотоапаратами загального користування. Необхідно відзначити, що для даного виду зйомки превагу варто віддавати середньо- і крупноформатним фотокамерам.

Здійснюючи фотографування з метою кримінальної реєстрації, роблять два знімки: у фас і правий профіль. Перед зйомкою головний убір знімається, волосся зачісуються так, щоб оголити вуха, очки знімаються, очі повинні бути відкритими.

Якщо впізнавальні фотознімки передбачається використовувати для встановлення особи сфотографованого оперативним апаратом органів внутрішніх справ або в процесі допитів свідків і потерпілих, то крім зйомки у фас і правий профіль, доцільно зафіксувати особу в лівий профіль і в 3/4 поворота. Це викликано тим, що багато характерних прикмет можуть знаходитися і на лівій половині обличчя, а фотознімок у 3/4 повороту дуже зручний для впізнавання. Бажано особу сфотографувати

не тільки без головного убору і без очок, але також у тому головному уборі й у тому одязі, у котрих його затримали. Крім цього необхідно сфотографувати людину й у повний зріст.

Обов'язкова умова виготовлення впізнавальних знімків - недопущення ретуші відбитків.

Впізнавальна зйомка трупа проводиться по тим же правилам, що і зйомка живих осіб. Ціллю впізнавальної зйомки трупа є встановлення особи покійного, якщо вона невідома. При необхідності перед впізнавальною зйомкою, котра робиться в стаціонарних умовах, фахівець (судовий лікар) проводить "туалет" трупа, тобто відтворює його прижиттєвий вигляд. Якщо умови не дозволяють надати трупу сидяче положення, то робиться погрудне фотографування з положення лежачи на спині у фас, у лівий і правий профіль, а так само з поворотом у праву і ліву сторони. Труп фотографують в одязі й оголеним. Щоб уникнути помилки при впізнанні не рекомендується фотографувати труп у чужому одязі.

При фотозйомці трупа на місці події він фіксується на що орієнтують, оглядових, узлових знімках, а окремі ушкодження на ньому також і на детальних знімках. Кількість знімків, що орієнтують, визначається в залежності від особливостей місця події. Зйомку трупа рекомендується проводити із трьох точок: зверху і з бічних сторін. Не можна фотографувати труп із боку голови і ніг, тому що це може привести до значних перспективних перекручувань.

При фотографуванні розчленованого трупа спочатку фотографуються частини трупа на місці їхнього виявлення в тому виді й у тому упаковуванні, у якому вони знайдені. Потім робляться знімки кожної частини окремо, після чого всі частини складаються в одне ціле і фотографуються.

У тих випадках, коли фотозйомка проводиться в процесі ексгумації трупа, необхідно спочатку сфотографувати загальний вид могили, труни в могилі, витягнуту труну, труп у труні, затим труп изольовано від навколишнього оточення.

При фотографуванні окремих предметів потрібно спочатку зробити знімки, на яких фіксується взаємне положення предметів, слідів і загальної картини обстановки. Безпосередньо перед зйомкою окремі предмети і сліди позначаються цифрами. При наступному фотографуванні великим планом ,бажано щоб ці позначення потрапили в кадр. Це дозволить надалі правильно розібратися у взаємному розташуванні слідів при вирішенні питання про механізм їх утворення.

Фотографування слідів рук на місці події має деякі труднощі, тому як правило фотографують предмети, на яких знайдено ці сліди. Якщо ж доводиться фотографувати самі сліди, тому що предмети, на яких знаходяться сліди, вилучити неможливо, то їх варто фотографувати у натуральний розмір, на непрозорих предметах - в відбитому, а на прозорих - у світлі, яке проходить. Зйомка слідів проводиться при цьому з масштабною лінійкою, що кладеться поряд із слідом. При зйомці слідів у світлі, яке проходить, джерело світла розташовується за предметом, на якому знаходиться слід.

Деякі особливості має _фотографування слідів пострілу з гладкоствольної зброї. Перед зйомкою площу, яку займають сліди, потрібно окреслити крейдою або олівцем, а в дробові канали вставити сірники, одягнувши на них маленькі кусочки паперу (білої або чорної - в залежності від кольору перешкоди), що полегшить визначення по масштабному знімку площу розльоту дробу, кількість шротин, що потрапили, і напрямок їх польоту. Рекомендується підібрати освітлення таким чином, щоб не утворювалися різкі тіні від сірників із папірцями, а виділялись чітко дробові канали.

При фотографуванні слідів крові варто використовувати світлофільтри, підбираючи їх у залежності від кольору поверхні, на якій вони виявлені.

Репродукційна зйомка застосовується для отримання копій оригіналів, що за якимись причинами не можна вилучити або які потрібно розмножити для розсилання в підрозділи ОВД, а також для зберігання в справі копії документа, оригінал котрого відправляється на експертизу, особливо коли документи не штрихові, із яких можна виготовити ксерокопію, а полутонові, наприклад документи з фотографіями і т.ін.

Репродукційну зйомку можна здійснювати як із застосуванням спеціальних установок, дзеркальним фотоапаратом, так і рефлексним способом. Особливістю рефлексного способу є те, що негатив виготовляють не за допомогою фотоапарата, а контактним шляхом на спеціальному контрастному папері. Після висихання негатива з нього контактним способом виготовляють позитив.

При репродукційній зйомці необхідно дотримувати наступні правила: 1) оригінал і фотоапарат повинні бути рівнобіжні; 2) поверхня предмета що фотографується повинна висвітлюватися рівномірно; 3) необхідно точно зробити наводку на різкість.

Найкращі результати утворюються при фотографуванні документів середньо і крупноформатними камерами з подвійною розтяжкою, що дозволяє одержувати точні копії оригіналу в натуральний розмір.

Фотографування при проведенні інших слідчих дій має на меті фіксацію обстановки і дій її учасників, а також результатів слідчої дії.

Так, при проведенні слідчого експерименту фотографування робиться з метою фіксації загальної обстановки, ходу й отриманих результатів. При цьому робляться наступні види зйомки: орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна.

Фотографування в процесі пред'явлення для впізнання робиться для фіксації обстановки і результатів даної слідчої дії. Спочатку фотографують разом усіх запропонованих осіб або запропоновані предмети, тобто здійснюють оглядову й узлову зйомку, а потім в момент впізнання - детальну.

Фотографування при проведенні обшуку застосовується для ілюстрації ходу і результатів обшуку. Фіксується обстановка, місця збереження (схованки), індивідуальні особливості предметів. При фотографуванні схованок і виявлених предметів застосовують масштабну зйомку для фіксації пізнавальних ознак виявлених предметів, особливо тих, що через свою громіздкість не можуть бути вилучені, і запобігання підміни одних предметів іншими.

Знімки, виготовлені в процесі слідчої дії, є додатком до протоколу і разом із ним служать джерелами доказів за умови, що вони виготовлені по правилам криміналістичної фотографії і процесуально оформлені.

Факт і основні умови фотозйомки відзначаються в протоколі слідчої дії, у процесі якої проводилася зйомка.

Отримані фотознімки повинні бути належним способом оформлені у виді фототаблиці, на початку якої вказується по якій справі робилася фотозйомка, при виконанні якої слідчої дії й у якому місці. Знімки на фототаблиці розташовують за принципом від загального до приватного. Кожний знімок також постачається написом з вказівкою, що саме є об’єктом зйомки. При цьому не можна передчасно давати кваліфікацію події. У тих випадках, коли на знімках наносяться стрілки, необхідно прикласти другий екземпляр того ж відбитка без розміток "контрольний". Кожний знімок скріплюється по кутах відбитком печатки. Якщо фотографії не наклеєні ( наприклад, контрольні), відбиток печатки розташовують на звороті фотографії разом із пояснювальним текстом. Наприкінці фототаблиці наклеюють конверт, і поміщають у ньому негативи. Кожна фототаблиця додається написами, у яких указують модель фотоапарата й об’єктива, розмір діафрагми і витримки, світлочутливість фотоплівки, чи застосовувався світлофільтр і який, в обов'язковому порядку вказується, при якому освітленні (природному або штучному) робилася фотозйомка і хто її здійснював. На кожній фототаблиці або окремому фотознімку, що додається до протоколу, ставиться підпис слідчого і, по можливості, понятих. На фототаблицях до експертиз ставиться підпис експерта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перспективи розвитку засобів і методів криміналістичної техніки	\|	Дослідницька фотографія. Застосування фотографічних методів дослідження речових доказів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.