Занулення

Рисунок 1 - Схема захисного заземлення

При захисному заземленні використовується явище, що виникає під час стікання струму в землю, при якому проходить різке зниження потенціалу заземленої струмоведучої частини до значення :

(1)

де I_З - струм, стікаючий в землю, А;

R_З - опір стіканню струму, Ом;

j_з - потенціал заземлювача, В;

При стіканні струму в землю одночасно з позитивним фактором - зниженням потенціалу заземленої струмоведучої частини - виникає і негативний фактор - поява потенціалу на заземлювачі і поверхні ґрунту довкола нього, що може також мати загрозу пошкодження електричним струмом.

В землі в усі сторони від заземлювача буде розповсюджуватись струм. Цей простір, що називається “полем розтікання струму”, практично обмежується радіусом 20м від заземлювача.

Потенціал будь-якої точки цього поля можна знайти розрахунковим шляхом. Знаходимо максимальний потенціал на самому заземлювачі при відстані, що дорівнює половині довжини заземлювача :

, (2)

де І_З - струм, що протікає через заземлювач, А;

- питомий опір ґрунту, Ом;

l - довжина заземлювача, м;

d - діаметр заземлювача, м;

Заземлювачі можуть бути натуральними і штучними.

В якості натуральних заземлювачів можуть використовуватись :

а). розміщені під землею водопровідні та інші металеві труби;

б). металеві конструкції будівель, які мають з’єднання з землею;

в). свинцеві оболонки кабелів, прокладених під землею;

В якості штучних заземлювачів можуть використовуватись :

а) вертикально забиті стальні труби довжиною 2-3м і діаметром 25-60 мм; стальні прути діаметром 10-12 мм, стальний профіль (кутник) 60х60 мм та близькі до нього;

б) горизонтально прокладені сталеві смуги і круглі провідники тощо.

Опір заземлюючого пристрою для установок напругою до 1000В повинен бути не більше 4 Ом (якщо потужність джерела струму більше 100 кВт, то допускається 10 Ом).

При наявності захисного заземлення струм, що перейшов внаслідок пробою ізоляції на неструмопровідні елементи установки або обладнання, при дотику до них людини піде не тільки через його тіло, але і через заземлювальний пристрій у землю, і далі, в результаті недосконалості ізоляції та наявності ємкості проводів мережі відносно землі, до двох інших фаз.

Безпечності буде досягнуто, якщо напруга, під якою людина може опинитись, торкаючись до заземлених установок (напруга дотику) або тільки стоячи на землі, не торкаючись установок (крокова напруга), не буде перевищувати довготривалих допустимих значень напруги.

Занулення є одним із засобів, який забезпечує безпечну експлуатацію електроустановок. Воно виконується приєднанням до нульового проводу корпусів та інших конструктивних металевих частин електрообладнання, яке за звичай не знаходиться під напругою, але може опинитись під нею при пошкодженні ізоляції.

Занулення, як і захисне заземлення, має значення для застереження безпеки пошкодження людей електричним струмом при пробої ізоляції і переході напруги на корпус. Але виконується ця ціль іншим способом - автоматичним відключенням обладнання ушкодженої установки від сіті. Занулення використовується в трьохфазних чотирьох провідних сітках напругою до 1000В із заземленою нейтраллю.

Завданням занулення являється перетворення замикання на корпус у коротке замикання між фазним і нульовим проводом.

При цьому в результаті протікання через струмовий захист великого струму забезпечується швидке включення пошкодженого обладнання від сітки.

Розглянемо вимоги до занулення.

1. Згідно ПУЕ провідники занулення потрібно вибирати так, щоб при замиканні на корпус або на нульовий провід виникав струм короткого замикання, який перевищує не менше ніж в три рази номінальний струм.

2. Повна провідність нульового проводу повинна бути не менше 50% проводимості фазного проводу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Захисне заземлення	\|	Заходи для попередження травматизму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.