• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Урок № 23

Косар

Коваль

Дядько Тимоха був коваль. Дві його здоровенні руки, наче пір’їнкою, повертали й гупали важким півпудовим молотом по залізному ковадлу. Гупали так сильно, що те гупання чути було далеко селом, хоч кузня й стояла аж на околиці, на вигоні.

Коваль був знаючий, тому тільки почують селяни те важке гупання, так зараз і чвалають до кузні, несучи поламані сокири, ведучи непідкованих коней.

Як живий постає дядько Тимоха в мене перед очима. Бачу здоровенну кудлату голову з рудою бородою. Обличчя завжди умазане у кіптяву й сажу. Очі такі голубі й добрі, що кожна дівчина забажала б такі мати. Проте ті очі не всякий міг помітити, бо ховалися вони під стріхою з рясних довгих брів.

Голову дядькові було втнуто на широченних могутніх плечах. Увесь Тимоха держався на двох стовпах, обутих у велетенські чоботища. На превелике лихо, один стовп був дуже кривий, і Тимоха більше волочив його, ніж ходив на ньому.

З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки. Коли ж хто-небудь, не знаючи цього, давав йому менше, ніж він заправив, Тимоха, нічого не відмовляючи, одвертався до свого ковадла і починав гупати. Врешті, дядькові давали стільки, скільки той хотів, бо другого коваля в селі не було.

Але не подумайте, що дядько Тимоха був сердитий і похмурий. Я часто бігав до нього. Ми з дядьком були собі приятелі, хоч я був тоді малим хлопцем, а він п’ятий десяток років жив.

Не раз бувало так, що скінчивши роботу, завжди чорний і блискучий дядько сідав у кутку й розповідав мені ковальські легенди.

А якось щось брязнуло мені в руки з його здоровенних рук із вічно засуканими рукавами. Такого щастя я не сподівався. Ніколи не думав, щоб він скував мені справжню залізну невеличку шабельку. Згадуючи тепер дядькове обличчя, яким воно було в ту хвилину, і його добрі голубі очі, я не зважуюся сказати, хто з нас був тоді щасливіший – я чи він. (За Б.Грінченком; 320 сл.)

· Пояснити лексичне значення слів ковадло (залізна або сталева підставка, на якій обробляють метал, кують металеві вироби), вигін (простора ділянка біля села, куди виганяють пастися худобу, птицю; пастівник); розкрити переносне значення підкреслених слів у виразах стріхарясних брів; голову втнуто; держався на двох стовпах.

· Дібрати синоніми до слів околиця, чвалати, сподіватися, обутий, зважитися.

· Скласти план вибіркового переказу (орієнтовний: 1.Здоровенні руки з вічно засуканими рукавами. 2. Кудлата голова з рудою бородою. 3. Обличчя, завжди умазане в кіптяву й сажу. 4. Голубі добрі очі під стріхою рясних брів. 5. Широченні могутні плечі. 6. Два стовпи, обуті в чоботища. 7. Дядькове каліцтво. 8. Вік дядька Тимохи. 9. Коваль не був сердитий і похмурий).

· Усно переказати опис зовнішності коваля Тимохи.

Люба похапцем одяглася й вийшла з хати. Із верб, що обступали подвір’я, накрапало місячне проміння. Блакитна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм, де й пшеничний хліб пахне зіллям дібров.

Люба пройшла мимо корови, що лежала на мураві. Од худоби віяло молоком і дозрілою суницею. Корова важко зітхнула, Люба почухала її між рогами, вийшла на дорогу й пішла до озеречка.

Праворуч від озеречка уже лежали росою прибиті покоси, але ніде ще не манячили копички. Оце завтра чи позавтра вони, мов парубота, стануть навколо води.

Коло пагорба, до якого від води тягнувся рясно занизаний кетягами кущ калини, дівчина злякано зупинилась. На купинці трави, широко розкидавшись, спала під свиткою людина, а біля неї лежала коса, мантачка й торбина.

- Та це ж Мар’ян Поляруш! – в дівчини відразу проходить острах.

Вона приглядається до найкращого в селі косаря. Щось могутнє й красиве зосереджене в його дужій постаті, в обводі довгастого засмаглого обличчя. На зігнутих міцних руках спочиває велика голова. У Мар’яна прямий ніс, виразні лінїї ніздрів схожі на два зубці часнику. Тільки тепер дівчина помічає, що в очних западинках косаря блищить роса. Її рука мало не потягнулась, щоб отерти з очей оті холодні небесні сльози.

Під босою ногою несподівано тріснув крихкий корінець. Люба здригнулася, навшпиньки відійшла від Мар’яна і слизькими, нахололими стежками побігла до хати. (За М.Стельмахом; 215 сл.)

o Пояснити значення слова мантачка (вузький дерев’яний плоский брусок, укритий шаром смоли з піском, для гостріння коси).

o Дібрати синоніми до слів мурава, постать, обвід (обличчя), засмаглий.

o Скласти план вибіркового переказу (орієнтовний: 1.Щось могутнє й красиве в його дужій постаті. 2. Довгасте засмагле обличчя. 3. Міцні руки й велика голова. 4. Прямий ніс з чіткими лініями ніздрів. 5. Небесні сльози в очних западинках.)

o Усно переказати опис зовнішності косаря Мар’яна.

3.Дідусь

Дідусь попросив оповістити рідню, щоб прийшла попрощатися. У хаті зібралося трохи родичів. Усі сиділи, засмучено схиливши голови.

Сашко опустився скраєчку ліжка. Помітив, як дідусь перемінився на обличчі. На щоках ані кровинки, колись червоні й гарні уста поблідли, взялися смагою. В очах зник колишній завзятий блиск. Лише сиві-сиві вуса, як і раніше, стирчали непокірно, войовниче, а кошлаті брови так само грізно звисали з високого посіченого зморшками чола. Але вони не надавали дідусеві суворого вигляду, навпаки, він видавався лагідним і добрим.

Дідусь кволо узяв онука за руку.

- Ну, от потурбував вас, - ворухнув він пересохлими вустами. – Хотілося побачитися... востаннє...

- Ще бачитимемось... – невпевнено сказав батько. – скоро ось вісімдесят ваших одгуляємо... Усі зберемося у вас...

- Авжеж, збирайтеся... – перепинив дідусь батька. – Не забувайте матері...

Старий окинув усіх неквапливим поглядом, мовив:

- Дивлюся оце на вас, діти, і не печаль ятрить моє серце, а радість гріє його. Бо нема в нашому роді ні лежнів, ні злодіїв. Жоден не вбивав, не крав і не ошукував. Усе, що в нас є, надбали своїми руками, - і він виставив, як свідків, сухі спрацьовані руки. – Живіть і далі в злагоді й мирі. Не кривдіть одне одного, помагайте слабшому...

Йому важко було говорити. На чолі виступили росинки поту. Певно, дідусь збирався з силою, бо, видно, хотів ще шось сказати наостанок.

- Прожив я, діти, довге життя. А що вже роботи переробив... Тільки жалко мені, що так і не наробився... Дуба мого не пиляйте, хай росте. Лопати для копачів я погострив...

Усі мовби покам’яніли. Дідусь подав рукою знак, щоб підходили прощатися.

Помер дід Артем тієї ж ночі. Ховало його майже все село. (За Б.Комаром; 260 сл.)

· Дібрати синоніми до слів засмучено, завзятий, кошлатий, наостанок; пояснити значення виразу взятися смагою; розкрити переносне значення підкреслених слів у виразах росинки поту; всі покам’яніли.

· Скласти план вибіркового переказу (орієнтовний: І. Дідусь перемінився на обличчі. 1. На щоках – ані кровинки. 2. Колись червоні вуста поблідли. 3. Зник завзятий блиск очей. ІІ. Сиві вуса стирчали войовничо. ІІІ. Грізні кошлаті брови не надавали грізного вигляду. ІV. Посічене зморшками чоло. V. Вік діда Артема. VІ. Сухі спрацьовані руки).

· Усно переказати опис зовнішності дідуся.

Тема: Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот. Літера и в суфіксах дієприслівників.

Мета:дати поняття про дієприслівник як особливу форму дієслова, формувати вміння розпізнавати дієприслівники в реченнях, визначати їхні граматичні ознаки; формувати вміння визначати орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”; дати поняття про дієприслівниковий зворот, формувати вміння визначати його в реченнях, виділяти комами на письмі, правильно інтонувати речення з дієприслівниковими зворотами; виховувати повагу до народних прислів’їв як засобу передачі мудрості попередніх поколінь наступним; розвивати увагу, мовне чуття, логічне мислення.

Тип уроку:урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання:підручник.

Хід уроку

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

* Робота з підручником.Виконання вправи 144. Опрацювання таблиці “Форми дієслова” (с. 16).

* Робота біля дошки. Записати речення, поставити питання до виділених слів. З якими членами речення пов’язані ці слова за змістом? На яку дію – головну чи додаткову – вони вказують?

І. На дубі сидячи, зозуля закувала. (Є.Гребінка.) Дівчинка скликає голубів, вийшовши на ганок. (В.Швець.) Низько нам нами, враз пролетівши, скрикнув птах. (П.Тичина.) А синиці з горобцями, посідавши на карниз, реготали до нестями. (Д.Павличко.)

ІІ. І сам полковник вийшов наперед, хвилюючись і стримуючись владно. (М.Бажан.) Ішла людина, просто йшла людина, закинувши шарманку на плече. (Л.Костенко.) Я їхав, дрімав, загорнувшись в кожуха. (Л.Первомайський.) Сидять діди, сплітаючи билицю. (А.Малишко.)

ІІІ. Заховавшись в вулик свій, тихо спить бджолиний рій. (В.Паронова.) Сірко, забравшись на копицю, від сіна відганяв телицю. (Л.Боровиковський.) Продершись рвучко між гілляк, на стежку вискочив хижак. (М.Бажан.) І собака, зронивши голову, сльози лапами витирав. (Б.Олійник.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником.Виконання вправи 145. Опрацювання таблиці “Дієприслівник” (с. 53). Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 53-54).

Опрцювання теоретичного матеріалу (с. 62) про правопис дієприслівникових суфіксів.

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати речення. Довести, що виділені слова є дієприслівниками. Які ознаки дієслова і прислівника властиві дієприслівникові? Визначити їх у виділених словах. Вказати в реченнях дієприслівникові звороти, пояснити вживання розділових знаків.

І. Край річки, ставши на плотину, рибалка вудочку закинув. (Л.Боровиковський.) До схід сонця ставлю верші, обминувши чорторий. (М.Стельмах.) Я бережно так ступаю, обходячи муравник. (М.Самійленко.) Мужчини, руки од мазуту вимивши, ковтали в пресі де яка стаття. (Л.Костенко.)

ІІ. На людей дивлячись, і себе бачиш. Знаючи ремесло, старцювати не будеш. Згуртувавшись, хоч наспіваємось. Не прогодуєшся, колоски збираючи.. Не хвались, у поле йдучи, а хвались, з поля везучи.

Народна творчість.

* Вибірковий диктант.Виписати дієприслівники. Позначити у них орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”.

Швидкий літак таранить небеса, лишаючи в блакиті слід пір’ястий. (Д.Луценко.) Описавши дугу в вишині, приземливсь на галявці літак. (П.Воронько.) Аероплан чітким півкругом пролинув, сяючи крильми. (М.Рильський.) Задерши хижо вигнуті дзьоби, зловісно, важко в небо виповзають, немов доісторичні птерозаври, похмурі надсучасні літаки. (Б.Олійник.) А поїзд жене, продираючи ніч. (І.Гнатюк.) Гримучий поїзд, поле перегнавши, наздожене вечірні небеса. (А.Малишко.) Розгонистий поїзд шарпнувся востаннє, дихнувши шипучої пари теплом. (М.Бажан.) Експрес розгніваним драконом летить, ковтаючи мости. (М.Нагнибіда.) Я, зрештою, зрадів, коли поволі мій поїзд рушив, беручи розгон. (М.Рильський.)

* Переписати речення. Вказати дієприслівники, з’ясувати синтаксичну роль дієприслівників разом із залежними від них словами. Позначити орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”.Дієприслівникові звороти підкреслити. Пояснити вживання розділових знаків.

І. Учись, на інших дивлячись. Тешучи дерево, кравцем не станеш. Кривою дорогою йдучи, попереду мало побачиш. Збираючи по ягідці, надбаєш кошик. Не їсть соловей калину, пропустивши малину. Впустивши роги, за хвіст не вдержиш. Бувши конем, не станеш волом. Не цурайся коня, й трактора придбавши.

Народна творчість.

ІІ. Стояв кремезний лісоруб, опершись ліктями на дуб. (П.Воронько.) Прокинулися лісоруби, своєму віддають народу, пускаючи на бистру воду, в плоти зв’язавши, ліс гінкий. (М.Рильський.) Плоти спускаючи в дніпрові хвилі, не раз скупаюсь в поті гаряче. (М. Стельмах.) Лісосплав, вимагаючи сили, сміливості, витривалості, спритності й загартованості, завжди вважався суто чоловічою професією. (З підручн.)

ІІІ. А кущ троянди паленіє, в землі вогонь свій беручи. (М.Рильський.) Полюбивши троянду, терпи її колючки. (Нар.творч.) А нам зоря тулилась все до віч, зростаючи в троянду у червону. (І.Драч.) Піднявши камінь, мусиш його котити. Шпурнувши камінь до неба, матимеш ним по голові. (Нар.творч.) Сміється баба, клята скіфська баба, сміється, ухопившись за живіт. (Л.Костенко.)

* Відредагувати речення (усно).

І. Проходячи повз вікно, почулася пісня. Вона зачіпала душу, вслухавшись у її слова. Зачарувавшись мелодією, нас зацікавили співаки.

ІІ. Опинившись у лісі, нам стало страшно. Згубивши стежку, нас охопила розгубленість. На щастя, дорогу було знайдено, зустрівши лісничого.

V. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Українська мова, будучи біднішою проти російської на дієприкметники, має далеко більше від неї дієприслівників. Наша класична література, живе народне мовлення, пісня, казки, прислів’я, приказки й приповідки рясніють дієприслівниками (Не кайся, рано вставши, молодим оженившись. (М.Номис.) Доброго здоров’я пивши! (З живих уст.).

Дієприслівники часто вживаються саме замість невластивих українській мові активних дієприкметників, потрібно: Жовтіли, спіючи, ниви, а не Жовтіли спіючі ниви, як написав сучасний поет.

За Б.Антоненком-Давидовичем.

VІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Словниковий диктант.У записаних словосполученнях вказати дієприкметники (вжиті не завжди доречно) та дієприслівники. Позначити в словах орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”.

Даленіючі в долині села; пригадуючи дитинство; умліваючі від захоплення серця; вгадуючи чужі наміри; переважаючі серед людей настрої; переважаючи силу розумом.

* Прочитати. Дієприслівники і дієприкметники виписати в дві колонки. Позначити орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”.

Мармуру білого лежала брила, поблискуючи в білизні сніжній. Тим блиском здалека вона манила кочуючі ватаги дикарів. (І.Франко.) І слід на солонцях присох, де йшов кульгаючи руїнник землі народів багатьох. (М.Бажан.). Орел здіймався з кам’яних гір, благословляючи їх широким розмахом крил. (М.Коцюбинський.) Підтанцьовуючі звуки винесли до танцю всіх. (П.Тичина.) Повсюди там, як у кімнатах сміху, побільшуючі ставлять дзеркала. (Д.Павличко.) Калин палаючі вогні, васильків цвіт... І юні дні, і юні дні забутих літ. (П.Усенко.) Металося полум’я й глухо ревло, з дверей вистромляючи тулуб багровий. (М.Бажан.) Дзвенить і місяць, сріблом сяючи. (П.Тичина.) Дай слова найпростіші й вогнисті, викинь мертві, шамріючі в листі. (В.Броневський.)

* Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені літери.

І. Не спечеш калачі, лежач.. на печі. Збирай трудову копійку на лежач.. дні. Сидяч.. на коні, не ховайся за вівцю. Немічні й ледачі завжди сидяч.. .

Народна творчість.

ІІ. Танцююч.. тучі, ви не при собі! Нащо вам роняти перли голубі? (П.Тичина.) І я, танцююч.., про радість заспіваю. (М.Бажан.)

* Пояснити значення поданих фразеологізмів.Два-три з них увести до самостійно складених речень (усно).

Поклавши руку на серце (Правду кажучи). По суті кажучи. Засукавши рукава. Дивлячись крізь пальці. Горя прикупивши. Зціпивши (стиснувши) зуби. Висолопивши (висунувши) язика. Недовго думаючи (збираючись).

* Навчальний диктант.Визначити, якими формами дієслова є виділені слова.

Я дім збудував у краю лісовім, та людям охоче віддав я свій дім. Як вітер, мій кінь у діброві скакав. Та, хворого стрівши, коня я віддав. По тій же дорозі у ранішній час пішов я, зодягнутий в шовк і атлас. Та от мені старець в дорозі зустрівсь. Віддав я одежу і голим лишивсь. Я пісню про вогник, що ніч подола, співав, щоб натомленим дати тепла. Поглянув на небо. Таке голубе! І, все загубивши, знайшов я себе.

За Л.Забаштою.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІІ.. Домашнє завдання. П. 10, вправа 147 (І).

Переглядів: 1303