• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Урок № 22

Розписка

Я, вчитель української мови Київської середньої школи № 158 Тараненко Віктор Андрійович, одержав у бібліотекаря Сенченко Галини Іванівни 18 (вісімнадцять) орфографічних словників для кабінету української мови і літератури.

10. 11. 2002. Підпис.

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Скориставшись зразком розписки,від власного імені скласти одну з таких розписок:

· про одержання у вчителя фізичної культури боксерських рукавичок футбольного або баскетбольного м’яча для індивідуальних тренувань на півроку;

· про одержання у вчителя образотворчого мистецтва 12 тюбиків олійних фарб та 4 пезлів для оформлення декорацій шкільного вечора;

· про одержання в костюмерній Національної опери ім. Т.Г.Шевченка 20 комплектів жіночих українських національних костюмів для виступів шкільного хореографічного анстамблю терміном на рік.

V. Проведення аналізу письмового переказу.

* Загальна оцінка вчителем виконаної роботи.

* Аналіз двох-трьох найбільш вдалих робіт (учителем або колективно учнями).

Схема аналізу письмового переказу

1.Чи розкрито в переказі тему.

2.Чи передано головну думку переказуваного тексту.

3.Чи в правильній послідовності переказано зміст.

4.Чи не пропущено чогось, чи не додано того, чого немає в тексті.

5.Чи відповідає текст переказу типовому значенню переказуваного тексту-зразка (чи правильно побудовано речення розповіді або опису, чи правильно передано роздум).

6.Чи збережено в переказі стиль тексту-зразка.

7.Грамотність. Графічне оформлення.

*Повернення учням зошитів. Оголошення оцінок за роботу.

VІ. Індивідуальне опрацювання учнями допущених помилок. (Учні, які раніше впоралися з роботою, одержують індивідуальне завдання).

VІІ. Підведення підсумків уроку.

VІІІ. Домашнє завдання. Завершити роботу над помилками.

Зв’язне мовлення

Особливості будови опису зовнішності людини. Усний вибірковий переказ тексту розповідного характеру з елементами

опису зовнішності людини

Мета: пояснити особливості будови опису зовнішності людини, формувати вміння визначати такі описи в текстах та аналізувати їх; на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів відповідні текстотворчі вміння, зокрема вміння виділяти в переказуваному тексті опис зовнішності людини й переказувати його; виховувати повагу до людини та її внутрішнього світу; удосконалювати культуру писемного мовлення; розвивати увагу, спостережливість, сприяти збагаченню й уточненню словникового запасу школярів.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

* Прочитати (прослухати).Кого описано в кожному з уривків? На що саме (вік, зріст, постать, риси обличчя, одяг) указав письменник, щоб відтворити зовнішність людини?

І. Максим був чоловік років двадцяти восьми, однак зморшки, що глибоко залягли під великими сірими очима та двома довгими борознами прорізали навкіс від прямого носа худорляві щоки, робили його набагато старішим. З-під смушевої довговерхої шапки вибивалося пасмо русявого чуба, такі ж русяві вуса підковою спадали від рота, сягаючи нижче різко окресленого підборіддя. Від усієї Максимової постаті віяло силою, було видно – чоловік це сміливий, рішучий, вдачі твердої, трохи похмурої. Одягнений був у просмолену сорочку, заправлену в широкі сукняні штани, залатані на лівому коліні, та в кунтуш з телячої шкіри. З-під кунтуша виглядала почеплена через плече стрічка з запасними кулями і порохом. На широкім реміннім чересі висів розцяцькований мідними гудзиками гаман та швайка. Шабля й рушниця були прив’язані до сідла, до сідла ж були приторочені кирея та аркан.

За Ю.Мушкетиком.

ІІ. Це був молодий, високий та плечистий русявий панич в сірому літньому вбранні, вишиваній сорочці, в солом’яному брилі з широкими крисами, з тоненькою дорогою паличкою в руці. Сонце розсипалося на його м’яких ясно-русявих, аж сріблястих, наче льон, кучерях.

Височенький, повненький та широкий в плечах, він, одначе, на виду був трохи схожий на маленького делікатного хлопчика з рожевими повними устами, кругленькими ясними сірими очима, м’якими білястими кучерявими завитками на висках та рожевими маленькими вухами, що світились наскрізь на сонці. Говорив він помаленьку, не хапаючись, і навіть розтягував слова у розмові, неначе говорив з приспівуванням. Голос його в розмові був тихий та мелодійний, приємний. Вухо слухало його розмову, неначе якусь гарну мелодію.

За І.Нечуєм-Левицьким.

ІІІ. Старий відразу помічає, що широка зеленкувата голова начальника має разючу подібність до глянсуватого качана капусти, навіть здиблені рештки волосся схожі на верхні капустяні листки, що сяк-так облямовують западину-лисину. І що найстрашніше: від цього качана-голови віє камінним холодом байдужості, і живими на ньому здаються лише вигнуті скельця та золото окулярів. За ними не видно очей, тільки поверх них, у вислих бровах, ліниво ворушиться брезглива строгість невдоволення, вона виказує і поганий настрій, і шлункову хворобу начальника, від якого зверху пахне парфумами і турецьким тютюном, а знизу тхне ваксою.

За М.Стельмахом.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Скласти опис зовнішності людини – значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати ознаки її образу. У словесному зображенні людини важливими є вказівки на вік, зріст, поставу, риси обличчя, одяг, манеру триматися й говорити, ходу тощо).

Опис зовнішності людини складається, як опис предмета. “Даним” («відомим») є сам предмет або його “частини” (назви частин тіла, риси обличчя, елементи одягу тощо). “Новим” є ознаки.

Наприклад:

В Н Н Н В Н

Він був високий, гордий і красивий. Його лице тверде було, як мідь. Його

В Н

вуста були тугі, як лук, натягнутий дзвінкою тятивою.

За Л.Костенко.

Поруч з описом зовнішності людини (Сам старий, як голуб сивий, літ сімдесят буде, борода широка, сива, сходить аж на груди. (С.Руданський.) трапляється розповідь з елементами опису людської зовнішності (Біля вуликів на землі лежить собі дід мій і куня. І лазять бджоли по його чолі, як по розтрісканім зрізі пня. І лазять бджоли по запалій щоці, і він лежить собі, як неживий. Очі його, немов чорні рубці, зашиті сивою ниткою вій. (Д.Павличко.)

Опис зовнішності людини може бути складений у художньому, науковому або діловому стилях.

Мета наукового та ділового описів людської зовнішності – максимально об’єктивно й точно передати особливості її вигляду. Такі описи є стислими й конкретними. Крім того, наукові описи можуть бути узагальненими, тобто відтворювати типову зовнішність, характерну для певної групи людей, підкреслюючи в їхньому вигляді найбільш істотне.

Мета художнього опису зовнішності людини – створити її образ, емоційно вплинути на читача чи слухача, викликати певне ставлення ло портретованого. Цього досягають вживанням оцінних слів (Що то за дівчина, Боже мій, світе мій! Да така ж красна, як маківочка! (Марко Вовчок.) або добором відповідних художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор тощо (напр.: В такториста очі – наче дві волошки, на лиці рум’янім – ластовиння трошки. (О.Довгий.) Волосся руде, золоте ластовиння, як сонячний зайчик, мінливе лице. (М.Бажан.). Зазвичай оцінні слова й відповідним чином дібрані художні засоби поєднуються (напр.: Він був гарний хлоп’яга, білявий, веселий, мов бджілка в маю. (Л.Первомайський.) Чорнява-пречорнява, з великими темними очима, нестерпно красива, особливо у великій бабиній хустці, яку напинала аж на лоба. (Ю.Мушкетик.)

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати речення. До якого стилю слід віднести речення? Свою думку обгрунтувати. У вказаних учителем реченнях визначити “дане” й “нове”.

І. А те личко – мов зіронька темненької ночі, та ще к тому чорні брови і карії очі. Стан правенький, мов тополя, щічки – мов калина, шийка – мов той алебайстер, губоньки – малина! (Л.Глібов.) Хустина, куфайка – жінка з села. Вирізьблені сонцем глибокі зморшки. Руки спрацьовані, чорні, як та смола, потріскані, наче підгорілі коржики. (Д.Павличко.) Двері – рип! І в той же миг вийшла баба на поріг, зморщена, мала, щуплява, голосок такий писклявий. (Н.Забіла.) Низька корячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок у хату і, спершись на нього, щулила очі. Здавалось, вербовий пень витяг з землі своє коріння та причвалав між люди, цупкий, битий негодою, з духом землі, на якій ріс. (М.Коцюбинський.)

ІІ. Сім десятків дідові старому, сам незчувсь, коли і відгуло, - вже лице пожовкло, як солома, борознами вкрилося чоло. Сяють очі глибоко спідлоба, тільки пух лишивсь на голові. (В.Симоненко.) Його волосся темно-русе в блідім промінні каганця, і довгії козацькі вуса, і кашель, кашель без кінця... (В.Сосюра.) Товстий з’явився дід. Його червоний ніс на масному виду, неначе квітка ріс, а з-під навислих брів блищали очі хитрі. (М.Рильський.) Струмилась ніжно-біла борода, чоло високе, вінчане чалмою, і брови, припорошені зимою, в очах глибока мудрість, молода захопленість і доброта безмежна. (П.Воронько.) Старий дідугара, рудий, клишоногий, мов кам’яна “баба” з касожських степів, а ніс його сизо-червоно-блискучий, як сонце, в тумані обличчя яснів. (Л.Первомайський.)

* Прослухати (прочитати) уривки. Яким чином авторам вдалося передати своє ставлення до описуваних ними людей? До яких художніх засобів вдалися письменники? Визначити стиль уривків.

І. Рипнули двері, і увійшов низенький, невеличкий, сухенький чоловічок. То був старий Бубка. Він мав кругленький невеличкий вид, кирпатий, як картоплина, ніс і маленькі чорні очки. На сухому підборідді стирчало зо три пучечки чорного волосся, котре позакручувалося вгору, неначе кучері в качура на хвості. Бубка говорив тоненьким сипким голосом. Було знать, що його недурно продражнили Бубкою: в ньому сліду не було вдачі й завзяття. Старий сивуватий Бубка був у постолах, в одній сорочці й держав на плечі старенький кожушок.

І.Нечуй-Левицький.

ІІ. Заскрипіли двері. З темряви повільно вигнувся довготелесий чолов’яга. На його стовбуристій шиї незграбиться невелика з укороченим підборіддям голова. Коли він підвів тонкі повіки, в очах заколихався одсвіт світильника, і вони з цим одсвітом так забігали, наче хтось підворушував їх на невидимому решеті. На броватому, зі жмаканцями під очима обличчі туманом проходить приниження, прохання, впертість і острах. Зібгане тонкогуб’я сіпається, пересмикується і не може зронити перші слова, аж ось вони зриваються і риплять, мов стара хвіртка у темряві.

За М.Стельмахом.

ІІІ. Обвислим тулубом загрузши в кріслі, він насуплено димить сигарою своєю, сховавши між поморщених пухлин очиці, заяложені брехнею. Червоно-жовту і масну, як сир, він голову підкидує відразу, щось зжовує, неначе слинить фразу, якою знов хотів би плюнуть в мир. І руки тре, округлі та рожеві, - він довго тре, неначе миє їх. Ще б пак! Долоні рук м’яких своїх було чим замастити гендляреві! Його трясе невидима тривога, і стигнуть білі очі маньяка, і кривогнуті щелепи бульдога звисають на борти нечисті піджака.

За М.Бажаном.

* Прочитати. Пояснити, як сам автор ставиться до описуваної ним особи. Вказати вжиті в уривку художні засоби й оцінні слова.

Ось і дівчина. Як і всі, вона засмагла, але чисто вмита, з лиця дуже гарна, чорні очі великі. Сліпучо сяють намистинки білих-білих зубів. Боже, яка вона особлива, не така, як усі! Наймиліша з усіх, найкраща! Коли бачиш її, серце б’ється так, що дух забиває. Коли б я був поетом, написав би напевне сонети такої вічної краси, як Петрарка. Коли б був художником, то, либонь, невідомо ще, хто б став творцем Джоконди. Коли б був музикою, то також питання – кого б в енциклопедіях записали автором мелодій до “Наталки Полтавки”...

За І.Сенченком.

Словник. Петрарка - італійський поет доби Відродження. Джоконда - персонаж картини італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі.

ІV. Підготовка до роботи над письмовим вибірковим переказом.

* Читання тесту вчителем.

*З’ясування значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

*Визначення теми і головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Колективне складання плану вибіркового переказу тексту (фрагменту, що є описом зовнішності людини).

*Повторне читання вчителем тексту (якщо у цьому є потреба).

* Усне переказування опису зовнішності людини за складеним планом.

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання.Вправа 250 (усно). Скласти опис зовнішності рідної людини (матері, брата, бабусі…).

Тексти для вибіркового переказу

Переглядів: 613