• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фе х 60 х m х К1 х К2

Nн

Nд

L

Z

Tм х Nн

Визначення потреби в інструменті

Важливою стадією роботи інструментального господарства є визначення потреби в інструменті. Для визначення потреби в інструменті на будь-який період часу необхідно встановити:

1) номенклатуру споживаного інструмента;

2) витрату інструменту за кожним типорозміром;

3) оборотний фонд інструменту по підприємству.

Номенклатура універсального інструменту в серійному і масовому виробництві встановлюється по картах вживаності інструменту, в яких вказується найменування, індекс інструменту, марка матеріалу, ціна і найменування виробу, деталі, операції, для виконання яких застосовується даний інструмент, з вказівкою норми машинного часу.

У одиничному і дрібносерійному виробництві номенклатура інструменту визначається по картах типового оснащення інструментом робочих місць, в яких вказується відсоток застосування кожного виду інструменту, тобто питома вага часу обробки даним видом інструменту в загальному машинному часі роботи верстата.

Номенклатура спеціального інструменту встановлюється по картах технологічних процесів.

Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп) складається з витрати (Ір) і різниці між нормативною величиной оборотного фонду (Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.) і визначається за формулою:

Іп = Ір + Іо.н. – І о.ф. (6.1)

Річна витрата ріжучого і абразивного інструменту визначається різними методами.

а) У масовому і серійному виробництві застосовується точний метод –за нормами витрати. Норма витрати інструменту визначається за формулою:

Нр = ------------ , (6.2)

Ті (1-n)

де: tм – машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв; Nн – кількість оброблюваних деталей, стосовно яких визначається норма витрати (100, 1000 і так далі деталей); Ті – термін служби інструменту до повного зносу, хв; n – коефіцієнт випадкової втрати інструменту (приймається в межах 0,05 – 0,15).

Термін служби інструменту до повного зносу (Ті) дорівнює:

Ті = t ст (--- + 1) , (6.3)

де: t ст - час роботи інструменту між черговими переточуваннями (стійкість інструменту), хв; Z – товщина всієї ріжучої кромки інструменту, мм; l - величина ріжучої кромки, що сточується при одному заточуванні, мм.

Витрата інструменту:

Ір = ----- Нр, (6.4)

де: Nд – річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт

б) У дрібносерійному і одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструменту визначають на основі наближеного методу:

Ір = ------------------------------, (6.5)

Ті (1-n)

де: m – число верстатів, на яких застосовується даний інструмент; Фе – річний ефективний фонд часу роботи одного верстата, годин; К1 – коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі роботи верстата (його встановлюють по найбільш характерних деталях-представниках); К2 – коефіцієнт вживаності даного інструменту на верстаті, що визначається по картах типового оснащення інструментом верстатів.

Річна витрата вимірювального інструменту визначається за формулою:

Переглядів: 470