Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 4.

ФІНАНСОВЕ ПРАВО І ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА.

ЛЕКЦІЯ 2. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА.

4.2.1. Завдання та напрями фінансової політики

4.2.2. Фінансовий механізм та його складові.

4.2.3. Фінансове планування.

4.2.4. Управління фінансами.

___________________________________

4.2.1. Завдання та напрями фінансової політики

Ф і н а н с о в а п о л і т и к а – це діяльність законодавчої і виконавчої влади, яка включає способи організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку держави.

Ф і н а н с о в е з а к о н о д а в с т в о – це правова основа і напрямки реалізації фін. політики становить фін. законодавство, у якому повинно бути точно визначена компетенція всіх суб'єктів економічної системи, щодо повноважень і відповідальності в фінансові сфері.

Фінансова політика включає як самостійні складові: бюджетна, податкова, грошово–кредитна, валютна, інвестиційна тощо.

О с н о в н а м е т а фінансової політики – оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями, а також забезпечення відповідними фін. ресурсами реалізації цієї чи іншої державної прогарами економічного та соціального розвитку.

О с н о в н е з а в д а н н я фінансової політики – забезпечення фінансової стабільності в державі і на цій основі досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку як основного джерела підвищення суспільного добробуту.

Фінансова політика залежить від ф а к т о р і в:

1. Зовнішні – співпраця з міжнародними валютно–фінансовими інститутами, ступень інтеграції в світову економіку, взаємовідносини з іншими державами щодо забезпечення ресурсами та обміном технології, експорті можливості;

2. Внутрішні – структура економіки, соціальний склад населення, його інтелектуальний рівень, добробуту населення, стан розвитку економіки, стабільність грошово–кредитної системи;

Напрями здійснення фінансової політики:

1. Сприяння розвитку виробництва;

2. Мобілізація і використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантів;

3. Запровадження фінансового механізму, який зумовлює раціональне використання природних ресурсів;

Для оцінки успішності проведення фінансової політики використовують 2

о с н о в н і п о к а з н и к и: рівень дефіциту бюджету, стабільність національного грошової одиниці.

Основу фінансової політики складають стратегічні напрямки.

Ф і н а н с о в а с т р а т е г і я –основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу.

Для реалізації стратегічних напрямків держава здійснює вибір поточних тактичних цілей.

Ф і н а н с о в а т а к т и к а спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни.

4.2.2. Фінансовий механізм та його складові.

Ф і н а н с о в и й м е х а н і з м – це:

1. Сукупність форм і методів за допомогою яких забезпечується розподіл та перерозподіл ВВП, формування та використання фін. ресурсів суб’єктів економіки.

2. Методичні, організаційні і правові положення та заходи, які визнають функціонування фінансів в економіці, їх практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань.

Фінансовий механізм – принципова сфера практичного використання фінансів в економіці і їх впливу на відповідні процеси.

Елементи фінансового механізму:

1. Фінансові методи– фінансове планування, оперативне управління,фін. контроль, фін. забезпечення, фін. регулювання;

2. Фінансові важелі, стимули, санкції:

Важелі: податки, норми амортизації, відмоток за кредит, норми використання коштів в бюджетних установах, орендна плата;

Стимули: заохочувальні фонди створенні за рахунок прибутку, фінансові пільги, прискорення амортизації, бюджетне фінансування пріоритетних секторів економіки, санкції(штраф, пеня);

3. Нормативно–правове забезпечення – фінансове законодавство.

4.2.3. Фінансове планування.

Ф і н а н с о в е п л а н у в а н н я – діяльність зі складання планів щодо формування, розподілу та використання ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, галузевих структур, територіально–адміністративних одиницях.

М е т а фінансового планування– найповніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забеспечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Фінансове планування здійснюється для:

1. забезпечення оптимального розподілу та використання ВВП та на цій підставі досягнення підвищення ефективності суспільного виробництва;

2. відображення основних напрямків фінансової політики;

3. становлення кількісних і якісних параметрів суспільного виробництва

4. вибір раціональний шляхів фін. забезпечення;

5. здійснення необхідного рівня перерозподілу фінансових ресурсів;

6. встановлення раціональних форм мобілізації фін. ресурсів;

Об'єкт фінансового планування – фін. діяльність держави, господарських структур, окремих громадян.

Предмет фінансового планування – фін. ресурси та їхній рух.

Принципи фінансового планування – комплексний підхід, оптимальне використання фін. ресурсів, раціональне визначення джерел одержання фін. ресурсів, єдності, наукового обґрунтування, безперервності, стабільності.

При визначені фін. показників використовуються таки методи:

1) Коефіцієнтів (екстраполяції) – перенесення встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені;

2) Нормативний – розрахунок показників на основі встановлених норм і нормативів;

3) Балансовий – відповідність видатків джерелам їхнього покриття;

4) Математичного моделювання – побудова фін. моделей, які іменують реальні економічні та соціальні процеси.

Рівні фінансового планування: загальнодержавний, територіальний, рівень окремих господарських структур.

4.2.4. Управління фінансами.

Управління фінансами – сукупність способів, які використовує фін. апарат для формування, розподілу та найбільш ефективного використання фін. ресурсів.

Оскільки управління виступають фін. відносини в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів.

Об'єкти: – фінанси підприємств, фінанси домогосподарств, держ. фінанси.

Суб'єкти – держава(в особі законодавчих і виконавчих органів влади), фінансові суб'єкти підприємств, організацій і установ.

Фінансовий апарат – сукупність від організаційних структур, які здійснюють управління фінансами.

Складові системи управління фінансами:

1. Органи управління:

1) бюджетна сфера – МФУ, КРУ, ДКУ, ДПАУ;

2) сфера контроль – регулюючих органів – рахункова палата, аудиторська палата та аудиторські фірми,

3) комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, держ. правління ЦП та фондового ринку;

4) сфера цільових фондів – ПФУ та держ. фонди соц.. страхування;

2. Фінансові інструменти:

1) фінансово–кредитні інститути – НБУ, КБ, небанківські кредитні установи;

2) валютні інститути (міжбанківська валютна біржа);

3) суб'єкти фін. ринку фондові біржі, фін. посередники, ринок цінних паперів;

Елементи управління діяльністю: планування, оперативне управління, фін. регулювання, контроль.

Виділяють наступні види управління фінансами:

1) стратегічні – управління на перспективу, здійснюється ВРУ, КМУ, Апаратом Президента України , МФУ.

2) оперативне – здійснюється МФУ , дирекцією позабюджетних фондів, страхових організацій, фін. службами, міністерств, підприємств, організацій;

В процесі управління фінансами беруть участь такі органи держ. влади управління:

1. Національні та комерційні банки;

2. Валютні інститути;

3. Суб'єкти фінансового ринку: фондові біржі фін. посередники на ринку ЦП;

Елементи управлінської діяльності: планування, оперативне управління, фінансове регулювання, контроль.

Розрізняють стратегічне і оперативне управління фінансами, яке здійснюється наступними державними органами:

1) стратегічне – ВРУ, КМУ, апаратом Президента, МФУ.

2) оперативне – МФУ, дирекціями позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансовими службами міністерств, підприємств та організацій.

В процесі управління фінансами беруть участь такі органи державної влади і управління:

1. ВРУ(рахункова палата, яка підзвітна ВРУ, здійснює контроль за виконанням держ. бюджету);

2. Президент України

1) створює у межах коштів, передбачених у ДБУ, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

2) підписує закони, прийняті ВРУ та має право вета;

3. КМУ

1) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики, політики у сфера праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, екологічної безпеки;

2) організовує розробку проекту закону про держ. бюджет;

3) забезпечує виконання держ бюджету і надання звіту про його виконання.

4. МФУ:

1) складає проект держ, бюджету;

2) організовує та контролю виконання держ. бюджету;

3) складає звіт про його виконання;

4) забезпечує захист фін. інтересів держави;

5) здійснює контроль за дотриманням фін. законодавства;

6) здійснює управління державним боргом;

7) розробляє пропозиції з удосконалення податкової політики;

8) здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів;

9) готує і подає до КМУ пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій;

10) підпорядковуються ДКУ – головне КРУ.

5. ДКРС – створена у січні 1993 року.

Основне завдання – здійснення державного контролю за:

1) витрачанням коштів і матеріальних цінностей в міністерствах, відомствах, держ. комітетах та фондах, бюджетних установах, а також а підприємствах, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

2) станом та достовірністю б/о і звітності в цих установах.

3) усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми перевірками.

6. ДКУ при МФУ діє з 1995 року.

Основні завдання:

1) організація касового виконання ДБ і контроль за цим процесом;

2) управління наявними коштами ДБ;

3) фінансування видатків ДБ;

4) ведення обліку касового виконання ДБ, складання звітності про стан виконання ДБ;

5) розподіл між бюджетами різних рівнів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів;

6) здійснення контролю за надходженням та використання коштів держ. позабюджетних коштів

7. ДПСУ до 1996 року знаходилась в складі МФУ. На сьогодні має статус міністерства.

Головні завдання:

1) контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів;

2) розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і метод. рекомендацій з питань оподаткування;

3) формування та ведення державного реєстру фізичних осіб платків податків та інших обов'язкових платежів та єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб;

4) проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;

8. Органи місцевого самоврядування

1) Самостійно:

розробляють, затверджують і виконують відповідними місцеві бюджети;

розпоряджаються коштами місцевих бюджетів;

2) Мають право:

встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів;

випускати місцеві позики, лотереї. ЦП, отримувати позики з місцевих бюджетів а також кредити в банківських установах.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 4.	\|	ТЕМА 5. ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.