• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Про зат-

вердження Порядку взаємодії суб’єктів со-

ціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах”, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді виконують функції щодо виявлення та суп-роводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

19. До мішеней психотерапії залежних станів відносять:

- недостатнє саморозуміння і прийняття

себе;

- відсутність цілісності «Я»;

- неусвідомлювані конфлікти між

свідомістю та підсвідомістю

- наявність неадаптивних форм поведінки

20. Фази динаміки патологічного потягу до ПАР (розглянуті вище)

21. Патологічна особистість – або Alter-ego – при залежності набуває такої сили, що здатне повністю поглинути конгруентне «Я».

При цьому суб’єкту самостійно не вдається повністю реалізувати захисну контрсугес-тію для відновлення конгруентного «Я»

Метод стресопсихотерапії алкогольної залежності по А. Р. Довженко

Принцип методу: Надпотужна стресова дія з певною естетикою ритуалу діє подібно катарсису (очищенню) з наступною зміною відношення особистості до психічної залеж-ності.

Метод реалізується у три етапа:

І – підготовчий етап – формування пози-тивної установки на терапію залежності

ІІ – психотерапевтичний етап – мотивуючо-го навіювання.

ІІІ – емоційно-стресова терапія – імпера-

тивне вербальне навіювання кінцевої заборони прийняття алкоголю на певний проміжок часу (цей проміжок встановлю-ється самим клієнтом).

Метод А. Р. Довженко протипоказаний при наявності психічних розладів, деменції, затримці психічного розвитку.

Емоційно-стресова психотерапія В. Е. Рож-нова (1971)

Мета методу – виробити в душі хворого на гранично високому емоційному рівні перегляд або, навіть, радикальну зміну відношення до себе, до свого хворобливого

стану та до оточуючого мікро- і макро-соціального серсдовища.

Метод призначений переважно для групо-вої психотерапії (загальна мета, обернений зв’язок, співпереживання, емпатичне відчуття безпеки тощо).

Особливої уваги заслуговують медико-психологічні аспекти віктимології.

На думку румунського вченого Б. Мен-дельсона, об’єктом віктимології є не тільки жертва злочину, як вважалося раніше, а й

потерпілий від нещасного випадку, стихій-ного лиха тощо.

Отже, можна вважати, що у віктимології існують два напрями:

- у широкому розумінні віктимологіяє окремою дисципліною, що вивчає всі види жертв;

- у вузькому ж розумінні кримінальна віктимологія — це наука, що вивчає тільки жертв злочинів.

В той же час, Г. Гетіг та Д. Рівман вважали віктимологію галуззю лише кримінології.

Японський вчений Міядзава, поєднавши концепції різних вчених, розрізняє віктим- ність особистісну, котра залежить від:

- віку,

- статі,

- роду діяльності,

- соціального статусу тощо,

і спеціальну віктимність, що залежить від:

- нестійкості щодо психіки і пси-

хології,

- відставання у розвитку інтелекту,

- алкогольної інтоксикації,

- безвілля,

- емоційної нестійкості тощо.

Створене в Мюнстері (Німеччина) Міжна-родне віктимологічне наукове товариство починаючи з 1973 р. провело багато між-народних симпозіумів з питань віктимо-логії. Однією з найактуальніших проблем віктимології є захист законних прав та

інтересів осіб, що потерпіли від злочинних посягань.

У багатьох розвинених країнах світу прий-нято інститут компенсації шкоди, що була завдана жертвам злочину.

Ця проблема привертає до себе увагу всього світового співтовариства. Генераль-на Асамблея ООН 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію основних принци-пів правосуддя із захисту жертв злочинів та зловживання владою, згідно з якою визначено такі основні напрями підтримки й допомоги потерпілим:

• введення в національне законодавство міжнародних стандартів із забезпечення потерпілим доступу до системи правосуддя та державної підтримки;

• кримінально-правова реституція;

• компенсація потерпілим з державних фондів;

• подання потерпілим:

- - матеріальної,

- - медичної,

- - психологічної та

- - соціальної допомоги:

- державними,

- громадськими і

- місцевими установами.

Віктимологія оперує такими термінами:

“жертва”, “потерпілий”, “віктимність” і “віктимізація”.

Жертвою з позицій віктимології розумі-ється постраждала від:

- злочину:

- нещасного випадку,

- стихійного лиха

фізична особа незалежно від того:

- чи визнана вона потерпілою у встанов-леному законом порядку,

____________________________________

- чи лише вважає себе такою.

Потерпілий — це особа, якій злочином безпосередньо завдано:

- моральної,

- фізичної або

- майнової шкоди і яка

визнанапотерпілою у встановленому зако-ном порядку.

Поняття “жертва” і “потерпілий” у віктимології вважаються майже тотожними.

У віктимології жертва і потерпілий одночасно є основними об’єктами дослідження і основними її поняттями.

Кінцевою метою вивчення жертв злочинів є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і злочинності загалом шляхом здійснення цілеспрямованого впливу як на злочинців, так і на потен-ційних жертв злочинів.

Віктимність окремої особи(індивідуальна віктимність) — це об’єктивно притаманна людині:

____________________________________

- реалізована: - злочинним актом,

- нещасним випадком,

- стихійним лихом або

- залишена в потенції

здатність, схильність стати за певних обста-вин жертвою злочину (випадку).

Залежно від:

- особистісних якостей і

- поведінки конкретного індивіда

ступінь його уразливості:

- може перевищувати середній (підви-

щена віктимність) або

- бути нижчим від середнього(мінімі-

зована віктимність) рівня.

Індивід не набуває віктимності у процесі життєдіяльності, а є віктимним з моменту народження і до смерті.

Індивід не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідовані:

- злочинність і

- імовірність лиха,

отже, у кожного існує об’єктивна можли-вість стати жертвою:

- злочину чи

- випадку.

Розрізняють віктимність:

- загальну і

- вибіркову (спеціальну).

Однакові особистісні якості, аналогічна поведінка, тим не менше, можуть призвести до різних наслідків залежно від:

- конкретної ситуації, а саме:

- зовнішніх обставин,

- характеристики злочинця тощо.

Тому слід розрізняти віктимність:

- особисту і

- ситуативну

(оскільки віктимність особи є результа-том поєднання ситуативного та особис-того компонентів).

Віктимізація — це процес реалізації вік-тимнихпотенцій у отриманні шкоди і є результатом цього процесу.

Роль жертви у кримінологічному механізмі злочину може бути найрізноманітнішою — від нейтральної до максимально провоку-ючої злочинця на вчинення злочину.

Особливе віктимологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслідок її високого віктимного потенціалу.

Така поведінка часто стає приводом і джерелом конфлікту.

Жертві може бути завдано шкоди в результаті:

- її необачливих дій,

- неправильної оцінки нею ситуації, а через це й неправильної поведінки.

До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об’єктивна можли-вість вчинення злочину, належать:

- відсутність необхідної реакції на злочинні

чи інші негативні дії,

- невчинення опору діям злочинця.

Національна Академія Внутрішніх справ

України (НАВС) розрізняє такі види поведінки жертви:

- провокуюча — образа, приниження,

напад, знущання тощо;

- позитивна (не провокуюча);

____________________________________

- нейтральна щодо впливу на поведінку

злочинця;

- пасивна — найхарактерніша для взаємо-

дії близьких родичів.

Класифікація Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

- негативна поведінка жертви, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об’єктивно сприяючу ситуацію;

- позитивна, що виражається у протидії

злочинцю, виконанні громадського

обов’язку тощо;

- нейтральна — така, що не сприяла вчи- ненню злочину.

А. Зелінський, класифікує віктимну пове-дінку за її характером:

• конфліктна, коли потерпілий створює

конфліктну ситуацію або бере активну

участь у конфлікті, що виник (є ініціато-

ром бійки або вступає в бійку на боці

однієї зі сторін).

Особливими різновидами такої поведінки

є необхідна оборона, затримання злочин-

ця, правозахисна активність;

• провокуюча (демонстрування багатства,

екстравагантна зовнішність, неправильна

поведінка жінки, що створює уявлення

про її доступність, тощо);

__________________________________

• легковажна (довірливість і наївність не-

повнолітніх та інших осіб, що неспромож-

ні опиратися нападаючому, створення

аварійних ситуацій на шляхах пішохода-ми й водіями тощо).

Жертв злочинів класифікують також:

- за статтю,

- віком,

- професійною приналежністю і

- морально-психологічними особливо-стями особи.

Найвищу віктимність мають:

- працівники правоохоронних органів,

- інкасатори,

- охоронці,

- касири,

- водії таксі, що працюють вночі,

- бізнесмени,

- журналісти.

Такі якості як:

- статева розбещеність і

- схильність до вживання алкоголю й

- наркотиків;

- жадібність і

___________________________________

- деспотизм;

- агресивність і

- жорстокість;

- брутальність і

- боягузливість;

- сміливість і

- доброта;

- фізична сила і

- слабкість тощо

за певних обставин можуть сприяти або пе-

решкоджати вчиненню злочинів.

Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуативними факторами, що дає підстави для такої їх класифікації:

• агресивні жертви — особи, поведінка яких пов’язана з нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або інших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно умисне створення конфліктної ситуації;

___________________________________

• активні жертви — особи, чия поведінка, хоча й не пов’язана з нападом або створен-ням конфлікту, проте активно сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (звертаються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення дій, що об’єктивно призводять до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шкоди самі собі);

• ініціативні жертви — особи, поведінка яких має позитивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;

• пасивні жертви — особи, які не опира-ються злочинцю з об’єктивних і суб’єктив-них причин;

• некритичні жертви — особи, для яких характерні необачливість, невміння пра-вильно оцінювати життєві ситуації;

• нейтральні жертви — особи, що не сприяють вчиненню проти них злочину.

Вчені НАВС вважають, що основним крите-рієм, на підставі якого необхідно класи-фікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найзагальні-шому вигляді:

___________________________________

- віктимогеннудеформацію особи,

- професійну,

- вікову віктимність і

- віктимну патологію.

На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

• випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не залежать ні від волі (бажання) жертви, ні від волі (бажання) злочинця;

• жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;

• жертва з підвищеними якостями ризику,тобто особа, стосовно якої діє комплекс факторів ризику.

До цієї групи належать два основних типи жертв:

_________________________________

- жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх поведінка у громадських місцях містить підвищену віктимність;

- жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.). Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигляді тощо;

• жертва з високим рівнем ризику.Морально-соціальна деформація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

Класифікація жертв необхідна для органі-зації спеціального напрямку попереджу-вальної роботи — віктимологічної про-філактики у двох основних напрямах:

- індивідуальна віктимологічна

профілактика,

- загальна або індивідуально-групова

віктимологічна профілактика.

___________________________________

При реалізації першого напряму необхідну увагу приділяють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій:

- патрулювання,

- обладнання технічними засобами

Переглядів: 711