• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

III мозковий шлуночок

Це порожнина проміжного мозку, має вигляд вертикальної щілини і сполучається з бічними шлуночками через міжшлуночкові отвори Монро, а також з IV шлуночком через водопровід. III шлуночок має шість стінок:

• дві бічні є присередніми поверхнями обох таламусів;

• нижня стінка утворена гіпоталамусом, передніми час­тинами ніжок мозку та задньою пронизаною речовиною;

• верхня — судинним сплетенням, яке продукує спинно­мозкову рідину, склепінням мозку, мозолистим тілом;

• передня — тонкою кінцевою пластинкою та стовпцями склепіння мозку;

задня — задньою мозковою спайкою та спайкою повідців.

Ретикулярна формація, або сітчасте утворення (formatio reticularis),

складається з нервових клітин і нервових воло­кон з численними зв'язками між клітинами і простягається від довгастого до проміжного мозку (деякі дослідники вважа­ють, що в спинному мозку також є утворення, які можуть бу­ти віднесені до ретикулярної формації). Через нервові волокна вона має зв'язок з різними відділами головного і спинного моз­ку. До ретикулярної формації підходять колатеральні волокна від аферентних (висхідних) провідних шляхів. У свою чергу від ретикулярної формації ідуть нервові волокна до низхідних і висхідних провідних шляхів. Встановлено, що ретикулярна формація впливає на різні функції організму. Свій вплив на організм вона здійснює не безпосередньо, а через інші відділи головного і спинного мозку, змінюючи їхній функціональний стан. Так, наприклад, імпульси, які надходять із ретикуляр­ної формації до кори головного мозку, підвищують її актив­ність. У свою чергу активність самої ретикулярної формації підтримується за допомогою впливу кори головного мозку й інших відділів нервової системи, а також гуморальними чин­никами (наприклад, гормон адреналін підвищує функціональ­ний стан ретикулярної формації).

Кінцевий мозок (telencephalon)

Розвивається зі стінок першо­го мозкового пухиря і представлений великим мозком (cerebrum), який досягає найвищого розвитку у людини.

Великий мозокскладається з правої та лівої півкуль. Між півкулями знаходиться щілина великого мозку, у глибині якоїзнаходиться мозолисте тіло, а між півкулями великого мозку та мозочком — поперечна щілина.

Кожна півкуля головного мозку має три поверхні: присередню, нижню і верхньобічну; три краї: верхній, нижній і присередній, три полюси: лобовий, скроневий і потиличний.

Поверхні півкуль великого мозку поділяються борознами різної довжини та глибини, між якими знаходяться звивини та частки великого мозку. Величина і форма борозен, а також звивин схильні до значних індивідуальних коливань. Існує кіль­ка постійних, чітко виражених борозен, які з'являються рані­ше від інших у процесі розвитку зародка. їх використовують для поділу півкуль на великі ділянки, які називають частками. На верхньобічній поверхні півкулі найбільш глибокою бо­розною є бічна борозна, яка відділяє скроневу частку від ло­бової та тім'яної часток. Центральна борозна відділяє лобову частку від тім'яної, яка знаходиться ззаду від центральної бо­розни.

Між тім'яною і потиличною частками проходить тім'яно-потилична борозна, яка знаходиться на присередній поверхні півкуль великого мозку.

Острівцева частка розташована в глибині бічної борозни й утворює її дно. Вона являє собою виступ трикутної форми, вершина якого спрямована вниз і наперед. Острівець оточений коловою борозною. Поверхня острівця вкрита короткими зви­винами.

На кожній із часток є звивини і борозни різної величини і спрямування. Вони можуть варіювати в різних людей і навіть в однієї людини в різних півкулях, але, як правило, зберігають подібну загальну конфігурацію. Так, на лобовій частці пара­лельно до центральної борозни проходить передцентральна бо­розна, між якими знаходиться передцентральна звивина. На тім'яній частці виділяють зацентральну борозну, нижній кі­нець якої переходить у внутрішньотім'яну борозну, яка йде паралельно до верхнього краю півкулі. Ці борозни поділяють тім'яну частку на три звивини: зацентральну звивину, верх­ню та нижню тім'яну часточки.

На скроневій частці чотири борозни розділяють п'ять зви­вин: верхню, середню, нижню скроневі, потилично-скроневу бічну та звивину морського коника.

На потиличній частці виділяють острогову борозну, клин, язикову звивину та інші борозни і звивини.

Півкулі з'єднані між собою за допомогою мозолистого ті­ла, яке складається з нервових волокон, які переходять з однієї півкулі в іншу. У ньому розрізняють передню частину — коліно, яке переходить у дзьоб, а потім у термінальну (пограничну) пластинку. Середня частина називається тіло і задній стовщений кінець — валик. Пучки волокон мозолистого тіла продовжуються у півкулі великого мозку, вони дугоподібно зі­гнуті й утворюють променистість мозолистого тіла.

Під мозолистим тілом знаходиться склепіння, яке склада­ється з двох дугоподібно зігнутих тяжів, з'єднаних між собою в середній частині спайкою (волокнами, що йдуть у поперечно­му напрямі). Середня частина склепіння носить назву тіла, спереду і донизу воно переходить у стовпці, які закінчуються сосочковими тілами. Від тіла вниз та назад відходять ніжки.

У ході еволюції кінцевого мозку сформувалися частини півкуль великого мозку, які пов'язані з функцією нюху. По­тім з'явилися базальні ядра. Найпізніше розвинулася кора пів­куль великого мозку {за винятком відділів, які пов'язані з функ­цією нюху). Відповідно до еволюційного розвитку в півкулях ве­ликого мозку виділяють кору, базальні ядра і нюховий мозок.

Півкулі великого мозку складаються із сірої та білої речо­вини. Суцільний шар сірої речовини на поверхні півкуль має назву кори великого мозку. Кора вкриває інші утворення вели­кого мозку і тому ще називається плащем. Товщина кори ко­ливається від 1,3—4,5 мм, а в передній передцентральній зви­вині сягає 5 мм. Кору великих півкуль утворюють близько 10—14 млрд нервових клітин. Нейрони та їхні відростки у складі кори головного мозку розміщені у вигляді шарів. Кора великих півкуль має шість шарів:

• молекулярний — розміщений безпосередньо під оболоною головного мозку, він містить незначну кількість клітинних еле­ментів, тому на гістологічних препаратах має вигляд світлої смужки на поверхні кори;

• зовнішній зернистий шар — утворений клітинами круг­лої, полігональної, зірчастої та пірамідної форми;

• пірамідний шар — має найбільшу товщину;

• внутрішній зернистий шар — утворений дрібними ней­ронами зірчастої форми;

• гангліонарний шар — містить гігантські пірамідні нейро­ни, які мають назву клітин Беца (ці клітини були вперше опи­сані київським професором В.О. Бецом);

• шар поліморфних клітин.

Під сірою речовиною кори півкуль великого мозку знахо­диться біла речовина, що складається з волокон, які йдуть у різних напрямках.

У межах білої речовини залягає значна кількість скупчень нервових клітин, що мають назву підкіркових, або базальних, ядер. Виділяють три скупчення базальних ядер: смугасте ті­ло, огорожу та мигдалеподібне тіло.

Смугасте тіло(corpus striatum) складається із хвостатого та сочевицеподібних ядер. Хвостате ядро утворює стінки бічно­го шлуночка і складається з головки, тіла та хвоста.

Латеральніше розташоване сочевицеподібне ядро, яке від­діляється від хвостатого ядра прошарком білої речовини, що має назву внутрішньої капсули. Внутрішня капсула — важ­лива частина мозку, оскільки тут проходять волокна від кори до різних утворень головного і спинного мозку. Сочевицеподіб­не ядро складається з лушпини та блідої кулі. Ядра смугастого тіла — це підкіркові рухові центри, які регулюють складні ав­томатизовані рухові акти, тонус м'язів. Підкіркові рухові центри формують стріопалідарну систему, яка складається здвох частин: стріатум включає в себе хвостате ядро, лушпи­ну та огорожу (сповільнює рухи), палідум — бліду кулю (при­скорює рухи).

Огорожа(claustrum) — пластинка сірої речовини, що роз­міщується біля острівкової частки та лушпини і відділяється від останньої зовнішньою капсулою.

Мигдалеподібне тіло(corpus amygdaloideum) розміщується в скроневій частці. Його відносять до підкіркових нюхових центрів та до лімбічної системи.

Нюховий мозок(rhinencephalon)

є найстарішим утворен­ням головного мозку. Він складається з наступних утворень: нюхова цибулина, нюховий шлях, нюховий трикутник, перед­ня пронизана речовина та деякі інші структури.

Читайте також:

1. IV мозковий шлуночок
2. Мозковий штурм
3. Мозковий штурм (МШ)
4. Четвертий шлуночок.

Переглядів: 964