МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
III мозковий шлуночокЦе порожнина проміжного мозку, має вигляд вертикальної щілини і сполучається з бічними шлуночками через міжшлуночкові отвори Монро, а також з IV шлуночком через водопровід. III шлуночок має шість стінок: • дві бічні є присередніми поверхнями обох таламусів; • нижня стінка утворена гіпоталамусом, передніми частинами ніжок мозку та задньою пронизаною речовиною; • верхня — судинним сплетенням, яке продукує спинномозкову рідину, склепінням мозку, мозолистим тілом; • передня — тонкою кінцевою пластинкою та стовпцями склепіння мозку; задня — задньою мозковою спайкою та спайкою повідців. Ретикулярна формація, або сітчасте утворення (formatio reticularis), складається з нервових клітин і нервових волокон з численними зв'язками між клітинами і простягається від довгастого до проміжного мозку (деякі дослідники вважають, що в спинному мозку також є утворення, які можуть бути віднесені до ретикулярної формації). Через нервові волокна вона має зв'язок з різними відділами головного і спинного мозку. До ретикулярної формації підходять колатеральні волокна від аферентних (висхідних) провідних шляхів. У свою чергу від ретикулярної формації ідуть нервові волокна до низхідних і висхідних провідних шляхів. Встановлено, що ретикулярна формація впливає на різні функції організму. Свій вплив на організм вона здійснює не безпосередньо, а через інші відділи головного і спинного мозку, змінюючи їхній функціональний стан. Так, наприклад, імпульси, які надходять із ретикулярної формації до кори головного мозку, підвищують її активність. У свою чергу активність самої ретикулярної формації підтримується за допомогою впливу кори головного мозку й інших відділів нервової системи, а також гуморальними чинниками (наприклад, гормон адреналін підвищує функціональний стан ретикулярної формації). Кінцевий мозок (telencephalon) Розвивається зі стінок першого мозкового пухиря і представлений великим мозком (cerebrum), який досягає найвищого розвитку у людини. Великий мозокскладається з правої та лівої півкуль. Між півкулями знаходиться щілина великого мозку, у глибині якоїзнаходиться мозолисте тіло, а між півкулями великого мозку та мозочком — поперечна щілина. Кожна півкуля головного мозку має три поверхні: присередню, нижню і верхньобічну; три краї: верхній, нижній і присередній, три полюси: лобовий, скроневий і потиличний. Поверхні півкуль великого мозку поділяються борознами різної довжини та глибини, між якими знаходяться звивини та частки великого мозку. Величина і форма борозен, а також звивин схильні до значних індивідуальних коливань. Існує кілька постійних, чітко виражених борозен, які з'являються раніше від інших у процесі розвитку зародка. їх використовують для поділу півкуль на великі ділянки, які називають частками. На верхньобічній поверхні півкулі найбільш глибокою борозною є бічна борозна, яка відділяє скроневу частку від лобової та тім'яної часток. Центральна борозна відділяє лобову частку від тім'яної, яка знаходиться ззаду від центральної борозни. Між тім'яною і потиличною частками проходить тім'яно-потилична борозна, яка знаходиться на присередній поверхні півкуль великого мозку. Острівцева частка розташована в глибині бічної борозни й утворює її дно. Вона являє собою виступ трикутної форми, вершина якого спрямована вниз і наперед. Острівець оточений коловою борозною. Поверхня острівця вкрита короткими звивинами. На кожній із часток є звивини і борозни різної величини і спрямування. Вони можуть варіювати в різних людей і навіть в однієї людини в різних півкулях, але, як правило, зберігають подібну загальну конфігурацію. Так, на лобовій частці паралельно до центральної борозни проходить передцентральна борозна, між якими знаходиться передцентральна звивина. На тім'яній частці виділяють зацентральну борозну, нижній кінець якої переходить у внутрішньотім'яну борозну, яка йде паралельно до верхнього краю півкулі. Ці борозни поділяють тім'яну частку на три звивини: зацентральну звивину, верхню та нижню тім'яну часточки. На скроневій частці чотири борозни розділяють п'ять звивин: верхню, середню, нижню скроневі, потилично-скроневу бічну та звивину морського коника. На потиличній частці виділяють острогову борозну, клин, язикову звивину та інші борозни і звивини. Півкулі з'єднані між собою за допомогою мозолистого тіла, яке складається з нервових волокон, які переходять з однієї півкулі в іншу. У ньому розрізняють передню частину — коліно, яке переходить у дзьоб, а потім у термінальну (пограничну) пластинку. Середня частина називається тіло і задній стовщений кінець — валик. Пучки волокон мозолистого тіла продовжуються у півкулі великого мозку, вони дугоподібно зігнуті й утворюють променистість мозолистого тіла. Під мозолистим тілом знаходиться склепіння, яке складається з двох дугоподібно зігнутих тяжів, з'єднаних між собою в середній частині спайкою (волокнами, що йдуть у поперечному напрямі). Середня частина склепіння носить назву тіла, спереду і донизу воно переходить у стовпці, які закінчуються сосочковими тілами. Від тіла вниз та назад відходять ніжки. У ході еволюції кінцевого мозку сформувалися частини півкуль великого мозку, які пов'язані з функцією нюху. Потім з'явилися базальні ядра. Найпізніше розвинулася кора півкуль великого мозку {за винятком відділів, які пов'язані з функцією нюху). Відповідно до еволюційного розвитку в півкулях великого мозку виділяють кору, базальні ядра і нюховий мозок. Півкулі великого мозку складаються із сірої та білої речовини. Суцільний шар сірої речовини на поверхні півкуль має назву кори великого мозку. Кора вкриває інші утворення великого мозку і тому ще називається плащем. Товщина кори коливається від 1,3—4,5 мм, а в передній передцентральній звивині сягає 5 мм. Кору великих півкуль утворюють близько 10—14 млрд нервових клітин. Нейрони та їхні відростки у складі кори головного мозку розміщені у вигляді шарів. Кора великих півкуль має шість шарів: • молекулярний — розміщений безпосередньо під оболоною головного мозку, він містить незначну кількість клітинних елементів, тому на гістологічних препаратах має вигляд світлої смужки на поверхні кори; • зовнішній зернистий шар — утворений клітинами круглої, полігональної, зірчастої та пірамідної форми; • пірамідний шар — має найбільшу товщину; • внутрішній зернистий шар — утворений дрібними нейронами зірчастої форми; • гангліонарний шар — містить гігантські пірамідні нейрони, які мають назву клітин Беца (ці клітини були вперше описані київським професором В.О. Бецом); • шар поліморфних клітин. Під сірою речовиною кори півкуль великого мозку знаходиться біла речовина, що складається з волокон, які йдуть у різних напрямках. У межах білої речовини залягає значна кількість скупчень нервових клітин, що мають назву підкіркових, або базальних, ядер. Виділяють три скупчення базальних ядер: смугасте тіло, огорожу та мигдалеподібне тіло. Смугасте тіло(corpus striatum) складається із хвостатого та сочевицеподібних ядер. Хвостате ядро утворює стінки бічного шлуночка і складається з головки, тіла та хвоста. Латеральніше розташоване сочевицеподібне ядро, яке відділяється від хвостатого ядра прошарком білої речовини, що має назву внутрішньої капсули. Внутрішня капсула — важлива частина мозку, оскільки тут проходять волокна від кори до різних утворень головного і спинного мозку. Сочевицеподібне ядро складається з лушпини та блідої кулі. Ядра смугастого тіла — це підкіркові рухові центри, які регулюють складні автоматизовані рухові акти, тонус м'язів. Підкіркові рухові центри формують стріопалідарну систему, яка складається здвох частин: стріатум включає в себе хвостате ядро, лушпину та огорожу (сповільнює рухи), палідум — бліду кулю (прискорює рухи). Огорожа(claustrum) — пластинка сірої речовини, що розміщується біля острівкової частки та лушпини і відділяється від останньої зовнішньою капсулою. Мигдалеподібне тіло(corpus amygdaloideum) розміщується в скроневій частці. Його відносять до підкіркових нюхових центрів та до лімбічної системи. Нюховий мозок(rhinencephalon) є найстарішим утворенням головного мозку. Він складається з наступних утворень: нюхова цибулина, нюховий шлях, нюховий трикутник, передня пронизана речовина та деякі інші структури. Читайте також:
|
||||||||
|