• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Розрізняють два види зносу основних засобів — фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос —це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподат­ковуваного прибутку.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

¨ на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

¨ на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

¨ витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;

¨ кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.

,

Податковим кодексом України встановлюється новий порядок нарахування податку на прибуток, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Слід відмітити, що Податковий кодекс запроваджує багато змін в оподаткуванні прибутку підприємств. Зокрема, вводяться нові методи амортизації основних засобів.

Відповідно до положень Податкового кодексу України (далі — ПКУ) нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його виводу з експлуатації.

Згідно з пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 155 ПКУ [36] амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

- прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

- зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

- прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. При цьому, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

- кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

- виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів. На основні засоби груп 1 «Земельні ділянки» та 13 «Природні ресурси» амортизація не нараховується (пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 ПКУ [36]).

Підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації і зазначає його в наказі про облікову політику підприємства відповідно до своєї діяльності та обсягу робіт та послуг, які ним надаються. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору методу нарахування амортизації. Таким чином, за допомогою методів нарахування амортизації підприємства зможуть удосконалити процес оновлення необоротних активів, який сприятиме поліпшенню результатів їх економічної діяльності.

1. Метод прямолінійного списанняполягає в тому, що вартість основних фондів списується рівними частками протягом строку корисного використання основних фондів. Річна сума амортизації розраховується за формулою:

,

де НА_початк – початкова вартість об'єктанеоборотних активів;

Л – ліквідаційна вартість;

Т_ам – тривалість амортизаційного періоду.

2. Метод зменшення залишкової вартості(зменшуваного залишку) передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об’єкта основних фондів на норму амортизації.

Річна норма амортизації за методом зменшення залишкової вартості розраховується за формулою:

,

де Л_В – ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів;

П_В – первинна вартість;

t – кількість років корисного використання об’єкта.

Цей метод прискореної амортизації має наступні переваги:

1) використання цього методу дозволяє швидше обновляти основні фонди;

2) збільшує внутрішні фінансові ресурси підприємства;

3) забезпечує податкову економію в перші роки експлуатації основних фондів;

4) є ефективним засобом протидії негативному впливу інфляції на знецінення основних фондів.

Використання прискореної амортизації приводить до завищення собівартості продукції підприємства в перші роки використання основних засобів, внаслідок чого ціни можуть виявитися неконкурентоспроможними.

Таким чином,основна причина, з якої підприємства використовують прискорену амортизацію, полягає в прагненні накопичити максимальну суму амортизаційних відрахувань у перші роки використання активу, економлячи за цей період на відрахуваннях до бюджету з податку на прибуток [17].

3. Для активної частини основних фондів досить часто використовується метод прискореного(подвоєного) зменшення залишкової вартості,за яким норма амортизації за методом зменшення залишкової вартості, подвоюється:

Н_{прискор.} = 2 ´ Н´ (Б_{t-1 ‑} А_t-1)

4. Метод суми років експлуатаціїзаснований на використанні спеціальних коефіцієнтів списання, різних для кожного року. Коефіцієнт списання дорівнює відношенню строку, корисного використання активу, що залишився, включаючи поточний рік, до суми років.

,

де Н_t – норма амортизаційних відрахувань для t-го рокуексплуатації;

N – число років корисного використання об'єкта;

t – порядковий номер року, для якого визначається норма амортизації.

5. Виробничий метод, за яким норма амортизації визначається як добуток фактичного обсягу випущеної продукції (робіт, послуг) на ставку амортизації. Ставка амортизації для виробничого методу розраховується діленням вартості об'єкта амортизації на обсяг продукції (робіт, послуг) за період корисного використання об'єкта.

Суму нарахованої амортизації відносять на збільшення витрат виробництва й одночасно на збільшення зносу необоротних активів.

Основним критерієм вибору методу нарахування амортизації є досягнення оптимального співвідношення між амортизаційними відрахуваннями, їхнім впливом на цінову конкурентоспроможність продукції і зниженням ризику неповного списання амортизації внаслідок морального старіння парку устаткування або продукції підприємства.

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. Амортизація
3. Амортизація
4. Амортизація
5. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
6. Амортизація нематеріальних активів
7. Амортизація нематеріальних активів
8. Амортизація основних засобів
9. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
10. Амортизація основних засобів.
11. Амортизація основних фондів
12. Амортизація основних фондів

Переглядів: 552