• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Маршрутизатори

Маршрутизатори (routers) - це апаратно-програмні пристрої, які дають змогу сполучати різні ЛМ та виконують, як і мости, функцію маршрутизації. Однак, на відміну від мостів, маршрутизація в них виконується на мережевому рівні. Кожен порт маршрутизатора має свою канальну та мережеву адреси, як і робоча станція. Станція, яка хоче передати пакет у зовнішню ЛМ, формує кадр з адресою порту маршрутизатора і надсилає його. Тому маршрутизатор опрацьовує не весь інформаційний потік у мережі, а тільки кадри, що адресовані безпосередньо йому. Він відкидає адресну інформацію канального рівня і далі працює з пакетом мережевого рівня, аналізуючи мережеву адресу. На підставі мережевої адреси і внутрішніх таблиць маршрутизатора пакет буде спрямовано через інший порт до наступного вузла мережі за оптимальним маршрутом. У цьому випадку формується кадр нової мережі.

Маршрутизатори бувають статичними та динамічними. Статичні маршрутизатори мають постійні таблиці маршрутизації. У динамічних же висновок про шлях спрямування роблять на підставі інформації про відносну ефективність та надійність окремих шляхів. Маршрутизатори ефективніше використовують канали зв’язку, проте складніші та дорожчі порівняно з мостами

Шлюз (gateway) - це машина або порт колективного доступу, який об’єднує кілька мереж, або його використовують для приєднання мережі до головної ЕОМ (mainfraime). У цьому випадку, як звичайно, відбувається перетворення форматів даних. Тому шлюз працює з протоколами вищих рівнів (сеансовий, вiдображення, прикладний). Реалізація шлюзів значно дорожча, проте інтелектуальні можливості їхні значно більші порівняно з мостами і маршрутизаторами

Лекція 5. Методи маршрутизації. Маршрутизація та класифікація методів маршрутизації. Адаптивні методи маршрутизації. Маршрутизація в протоколах ТСР/ІР. Алгоритм вибору маршруту

Проблема маршрутизації полягає у виборі шляху, яким рухається пакет у багато вузловій мережі. Цей шлях повинен задовольняти певні вимоги, а саме: найшвидше передавання даних з найменшими спотвореннями.

Маршрутизація забезпечується розміщенням у вузлах мережі маршрутної інформації (таблиці маршрутизації) та програм, які реалізують алгоритм маршрутизації.

Загалом методи маршрутизації поділяють на прості і складні.

Прості методи маршрутизації - лише проміжний етап розвитку методів. Ці методи вже практично ніде не використовуються.

Для детермінованого методу маршрутизації характерне ручне складання та коригування таблиць маршрутизації. Метод ефективний для невеликих мало завантажених мереж. Є варіанти цього методу, які враховують можливість виходу каналів з ладу, а також варіанти, які передбачають розщеплення потоку.

Широко використовуються зараз адаптивні методи маршрутизації, які є найпрогресивнішими з погляду алгоритму маршрутизації.

Адаптивні методи маршрутизації

Адаптивна маршрутизація передбачає пристосування алгоритму маршрутизації до реального стану мережі. Недоліком методів адаптивної маршрутизації є складність прогнозування стану мережі.

Зараз використовуються наступні основні методи адаптивної маршрутизації:

• маршрутизація за досвідом. Кожний пакет має лічильник пройдених каналів. Транзитні пакети скеровуються у випадкові канали. У вузлах мережі створюється таблиця найближчих вузлів для конкретного адресата;

• метод якнайшвидшого передавання. Мета – якнайшвидше позбутись транзитного пакету. В методі використовується глобальна інформація про наявність та довжину черг до вихідних каналів;

• локально-адаптивна маршрутизація. Вибір напряму передавання здійснюється на підставі локальної інформації про наявність та довжину черг до вихідних каналів;

• розподілена маршрутизація. У кожному вузлі зберігаються таблиці маршрутизації, в яких вказані маршрути до кожного з адресатів з мінімальною затримкою. Спочатку ці таблиці будують на підставі теоретичних обчислень за відомою топологією, а потім ці дані поновлюються з використанням спостережень.

• централізована маршрутизація. Таблиця маршрутизації формується на сервері домена і передається на всі вузли. Таблиця маршрутизації будується на основі інформації, яку передають вузли;

• гібридна маршрутизація. Цей метод є комбінацією методів локально-адаптивної і централізованої маршрутизації. Рішення про напрям передавання приймається на основі порівняння оцінок за обома варіантами.

Маршрутизація в протоколах TCP/IP

Головним параметром маршрутизації є ІР-адреса. У відповідності з протоколом ІР вузли поділяються на маршрутизатори (routers) та хости (hosts).

Маршрутизатор - це апаратно-програмний комплекс, який фізично поєднує кілька комп’ютерних мереж, передаючи за допомогою спеціального програмного забезпечення пакети з однієї мережі в іншу (приймає у свій буфер по одному каналу зі своїх вхідних каналів і відправляє по одному зі своїх вихідних каналів). Маршрутизатор може поєднувати мережі з різною топологією та різними протоколами.

Хост - це спільний термін, який описує програмно-апаратний комплекс, який містить ресурси (апаратні, програмні та інформаційні) і надає до них доступ. Хости не розсилають таблиць маршрутизації, хоча й можуть мати програмне забезпечення для їх створення та для маршрутизації.

Алгоритм вибору маршруту має наступний вигляд:

1. З пакету читається ІР-адреса.

2. В ІР-адресі виділяється адреса мережі призначення.

3. Якщо адреса мережі призначення відповідає даній локальній мережі, то пакет надсилається безпосередньо адресату.

4. Якщо вказана адреса є в таблиці маршрутизації, то пакет надсилається за відповідним маршрутом.

5. Якщо описаний маршрут за замовчуванням, то пакет надсилається за адресою за замовчуванням.

6. Якщо ні один із варіантів неможливий, то видається повідомлення про помилку маршрутизації.

Лекція 6. Безпроводові комп`ютерні мережі

Останніми роками напрям безпроводових комп’ютерних мереж та віддаленого доступу зазнав бурхливого розвитку. Це пов’язано з поширенням блокнотних комп’ютерів, систем пошукового виклику (так званих пейджерів) та появою систем класу ‘персональний секретар’ (Personal Digital Assistant (PDA)), розширенням функційних можливостей стільникових телефонів. Такі системи повинні забезпечити ділове планування, розрахунок часу, зберігання документів та підтримку зв’язку з віддаленими станціями. Девізом цих систем стало ‘anytime, anywhere`, тобто надання послуг зв’язку незалежно від місця та часу. Крім того, безпроводові канали зв’язку актуальні там, де неможливе або дороге прокладання кабельних ліній та значні відстані.

Донедавна більшість безпроводових комп’ютерних мереж передавали дані зі швидкістю від 1.2 до 14.0 Кбіт/с, найчастіше тільки короткі повідомлення (передавання файлів великих розмірів чи довгі сеанси інтерактивної роботи з базою даних були недоступні). Нові технології безпроводового передавання оперують зі швидкостями в декілька десятків мегабітів за секунду.

Залежно від технологій та передавальних середовищ, які використовують, можна визначити такі класи безпроводових мереж:

· мережі на радіомодемах;

· мережі на стільникових модемах;

· інфрачервоні системи;

· системи VSAT;

· системи з використанням низькоорбітальних супутників;

· системи з технологією SST;

· радіорелейні системи;

· системи лазерного зв’язку.

Федеральна комісія з електрозв’язку США (FCC) визначила такі категорії PCS (Personal Communication Services) та відповідні смуги частот:

· вузькосмугові PCS (діапазон 901–901, 930–931, 940–941 МГц) для високошвидкісних пейджерних мереж, двонапрямленого передавання повідомлень, передавання мовленєвих повідомлень;

· широкосмугові PCS (120, від 1850–2200 МГц); стільниковий зв’язок - цифрове передавання мовлення та даних;

· неліцензовані PCS (40, від 1890 до 1930 МГц) - безпроводові ЛМ та АТС організацій у найближчому радіусі дії - у межах одного будинку або групи будівель. Неліцензовані PCS забезпечують передавання даних зі швидкістю до 10 Мбіт/с.

Мережі на радіомодемах

Для передавання даних використовують смуги частот радіо та ультракороткохвильового діапазону. Кожен радіомодем має антену та передавач для напрямленого передавання сигналів.

Найпопулярнішими технологіями безпроводового передавання цього класу є:

· радіо Ethernet (IEEE 802.11);

· HIPERLAN;

· Blue Tooth.

IEEE 802.11 – це родина технологій безпроводового передавання в радіодіапазоні. Група стандартів IEEE 802.11 фактично визначає фізичний та канальний рівень протоколів передавання. Стандарти відрізняються реалізаціями фізичних рівнів передавання, забезпечують різні швидкості.

HIPERLAN (High performance radio local area network) розроблена Європейським інститутом стандартів з телекомунікаційних технологій (European Telecommunications Standards Institute). Вона є аналогом IEEE 802.11, який використовують у Європі і буває таких різновидів:

· HiperLAN/1 – швидкість до 20 Мбіт/с у діапазоні 5 ГГц;

· HiperLAN/2 - швидкість до 54 Мбіт/с у діапазоні 5 ГГц.

Bluetooth – це інтерфейсна безпроводова технологія. Діаметр мережі 10–30 м.(у перспективі – 100 м). Працює в багатопунктовому режимі, не обов’язково в зоні прямої видимості. Головне призначення – створення побутових мереж, приєднання мультимедійної периферії, пральних машин, холодильників тощо.

Переглядів: 1770